Державне регулювання ринку праці

Ринок праці — сукупність соціально-економічних відно¬син щодо зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві.

Значення ринку праці: використання потенційних можливостей для підвищення ефективності економіки; забезпечення працюючих доходами, що дає можливість за¬довольняти їх соціально-економічні потреби та посилює соціаль¬ну захищеність; зменшення розшарування та соціальної напруги у суспіль¬стві, забезпечення соціально-економічної стабільності.

Державне регулювання ринку праці — система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечен¬ня ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.

Об'єкти державного регулювання ринку праці: зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робо¬чих місць); соціальні відносини між роботодавцями і працюючими; трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови най¬му, звільнення); підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації пра¬цівників; розподіл та перерозподіл робочої сили.

Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні: Міністерство праці та соціальної політики; служби зайнятості (обласні, міські, районні); відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.

Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної політики, а також служби зай¬нятості.

Функції державної служби зайнятості:

1) аналіз та прогноз попиту і пропозиції на робочу силу (інфор¬мація про стан ринку праці);

2) надання консультацій з приводу працевлаштування, профе¬сійної підготовки;

3) облік громадян, що звернулись у службу зайнятості, реє¬страція безробітних;

4) сприяння пошуку робочого місця;;

5) організація професійної підготовки, перепідготовки;

6) надання грошової допомоги;

7) участь у реалізації державних та регіональних програм зай¬нятості.

Види державних програм, спрямованих на зниження рівня безробіття:

— стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

— підготовка та перепідготовка робочої сили;

— сприяння найму робочої сили;

— соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).

В Україні зберігається нераціональна структура зайнятості. Найбільша чисельність працюючих сконцентрована у сільському господарстві (25,2 % усіх зайнятих). Така структура зайнятості не відповідає інноваційним стратегіям розвитку, перешкоджає подоланню негативних тенденцій щодо доходів населення та їхнього розподілу.

На етапі економічного зростання в Україні набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики забезпечення повної продуктивної зайнятості. Зусилля органів державної влади і, насамперед Уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості у процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і самозайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці.

Мета державної політики щодо неформального сектору та натурального господарства полягає у поступовому переведенні зайнятого там населення до більш високого рівня організації шляхом сприяння повній, продуктивній, вільно обраній зайнятості й покращання соціального захисту вразливих верств населення.

Мікробізнес є дуже нестійким та уразливим видом підприємництва, тому потребує додаткових заходів сприяння на місцевому рівні.

З метою заохочення легалізації підприємницької діяльності для підприємств, які реєструються, слід передбачити:

— організацію короткострокових безкоштовних курсів, семінарів з правових основ підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку;

— забезпечення консультаційного, інформаційно-рекламного обслуговування новостворених підприємницьких структур, зокрема включення до місцевих рекламно-інформаційних довідників безкоштовних юридичних консультацій, інформації про державні та громадські установи, які працюють з підприємцями;

— сприяння об’єднанню підприємців у громадські організації, спілки для захисту своїх інтересів.

Особливої уваги потребує вирішення проблем зайнятості сільського населення.

Державна політика зайнятості в сільській місцевості передбачає такі основні напрями:

— стимулювання розвитку фермерських господарств та інших підприємств, які займатимуться сільським господарством на професійній основі та з використанням сучасних індустріальних технологій;

— диверсифікація зайнятості сільського населення, розвиток переробної промисловості та інших галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери;

— законодавче врегулювання статусу і діяльності особистих селянських господарств, в основу визначення яких має закладатися не лише розмір, а й переважний напрям використання землі; права домогосподарств на державний соціальний захист і допомогу, у т.ч. допомогу по безробіттю, мають визначатися з урахуванням демографічного складу сім'ї (чисельність працездатних осіб, дітей, людей похилого віку) та об’єктивних можливостей здачі земельної ділянки в оренду (наявність підприємств, готових взяти землю в оренду, розмір орендної плати).

Провідним центральним органом виконавчої влади із забезпечен¬ня реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального за¬хисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відно¬син, трудової міграції є Міністерство праці та соціальної політики Ук¬раїни (далі — Мінпраці), яке діє згідно з Положенням про нього, за¬твердженим Указом Президента України від 30 серпня 2000 р.

Міністр праці та соціальної політики несе персональну відпові¬дальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сферах зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійно¬го забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції та за виконання Мінпраці своїх завдань і функцій; визначає на виконання вимог законодавства політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Мінпраці, Шляхи досягнення поставлених цілей; подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Мінпраці та погод¬жує їх з питань, що належать до його компетенції; подає прем'єр-міністрові України пропозиції щодо кандидатур на посади перших за¬ступників та заступників Міністра; затверджує програми і плани ро¬боти Мінпраці та звіт про їх виконання; підписує нормативно-пра¬вові акти Мінпраці; приймає рішення шодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Мінпраці; вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі Мінпраці урядових органів державного управління та подання про призначення на посади та звільнення з посад їх керівників; за поданням керівників урядових органів державного уп¬равління, утворених у складі Мінпраці, затверджує граничну чи¬сельність їх працівників, погоджує структуру, штатний розпис та кошторис видатків цих органів; порушує в установленому порядку пи¬тання про притягнення до дисциплінарної відповідальності перших заступників; приймає рішення щодо утворення, реорганізації, ліквідації територіальних органів Мінпраці, затверджує їх положення (статути), призначає на посади та звільняє з посад їх керівників; при¬значає на посади та звільняє з посад працівників центрального апара¬ту Мінпраці, в тому числі за погодженням з Кабінетом Міністрів Ук¬раїни — керівників структурних підрозділів центрального апарату Мінпраці та здійснює інші повноваження.

Через Міністра праці та соціальної політики спрямовується і коор¬динується Кабінетом Міністрів України діяльність Пенсійного фонду України.

Основними завданнями Мінпраці є: участь у формуванні та забезпе¬ченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, у тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціального страхування, оплати, нор¬мування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного за¬безпечення, соціального обслуговування населення, соціально-тру¬дових відносин, трудової міграції; керівництво діяльністю державної служби зайнятості, проведення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продук¬тивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкуренто¬спроможності робочої сили; розроблення і здійснення заходів для по¬силення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування; здійснення комплексного управління охороною праці та державного нагляду за дотриманням у процесі трудової діяльності ви¬мог щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; забезпе¬чення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного на¬дання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги мало¬забезпеченим громадянам, у разі втрати роботи, працездатності, до¬сягнення пенсійного віку тощо; забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян шляхом здійснення державного нагляду за дотриманням роботодавцями ви¬мог законодавства про працю; розроблення заходів, спрямованих на реалізацію політики грошових доходів населення.

Мінпраці відповідно до зазначених завдань здійснює такі функції:

— бере участь у розробленні проектів Державної програми еко¬номічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів Ук¬раїни;

— організовує і координує роботу щодо визначення переліку та рівнів соціальних стандартів і нормативів, розробляє соціальні стандарти і нормативи;

— затверджує умови оплати праці працівників окремих установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

— здійснює комплексне управління охороною праці на держав ному рівні, реалізовує державну політику в цій галузі, розроб¬ляє за участю міністерств, інших центральних органів вико¬навчої влади та профспілок національну програму поліпшен¬ня безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контро¬лює її виконання;

— забезпечує проведення державної експертизи умов праці, виз¬начає порядок проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативнім актам про охорону праці;

— організовує роботу органів соціального захисту населення, пов'язану з перевірками правильності призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України, взаємодіє з цент¬ральними органами виконавчої влади, підприємствами, уста¬новами і організаціями з питань застосування списків вироб¬ництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення;

— разом із Пенсійним фондом України бере участь в організації ро¬боти, пов'язаної з пенсійним забезпеченням громадян України, які проживають за її межами, в порядку, передбаченому законо¬давством України або міждержавними договорами (угодами);

— здійснює разом з іншими органами виконавчої влади, органа¬ми місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів та Всеукраїнською фомадською організацією «Союз Чорнобиль України» розроблення і координацію програм ре¬алізації державної політики щодо Інвалідів та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— координує роботу центральних органів виконавчої влади, спрямовану на забезпечення доступності об'єктів соціальної інфраструктури для інвалідів та осіб похилого віку, створення промислової бази для виробництва спеціальних видів вироб¬ничого і побутового обладнання та пристосування, що полег¬шує побут і працю цієї категорії громадян;

— здійснює заходи щодо співробітництва України з ЄС, адап¬тацію законодавства України до законодавства ЄС та виконує інші функції.

До місцевих органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління у сфері праці та соціальної політики, належать:

— Головне управління праці та соціального захисту населення

— обласної та Київської міської державної адміністрації;

— управління праці та соціального захисту населення районної, районні в містах Києві та Севастополі державної адміністрації;

— управління Севастопольської міської державної адміністрації.

Дата добавления: 2013-12-14