Тема 2. Діагностика конкурентного середовища підприємства

Рекомендована література за темою

План

Мета: вивчення основних напрямів контролю стану обліку та звітності підприємств, формування теоретичних знань щодо проведення внутрішньогосподарського контролю.

Тема 14. Контроль стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності

1. Нормативне регулювання

2. Завдання, основні напрями і джерела ревізії.

3. Контроль стану обліку.

4. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.

1.Нормативно-правова база. Під час проведення ревізії ревізор керується Законами України: «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податковим кодексом, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал», П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»; Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій; Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку; іншими законодавчими та нормативно-правовими актами про порядок здійснення обліку і складання звітності.

Метою ревізії стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності є перевірка відповідності технології отримання і змісту облікових і звітних показників ревізованого підприємства чинними законодавчим і нормативним актам та засновницьким документам.

Завдання ревізії:

· дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві;

· визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків;

· оцінити достовірність звітності підприємства, виявити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи для їхнього усунення.

Для досягнення даної мети і вирішення наведених завдань у робочих планах ревізорів передбачаються такі основні напрями ревізії:

1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

2) перевірка стану внутрішньогосподарського контролю;

3) контроль стану бухгалтерського та податкового обліку;

4) перевірка стану звітної дисципліни і достовірності звітності.

Джерела інформації для ревізії:

1) статут, засновницькі документи, протоколи зборів засновників, реєстри акціонерів, витяги з протоколів зборів акціонерів (засновників);

2) накази про облікову політику, положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи й матеріали з їхнього виконання, методичні розробки бухгалтерії і відділів внутрішнього контролю та інші внутрішні регламенти підприємства;

3) первинні документи, графіки документообігу, порядок проведення інвентаризацій на підприємстві;

4) регістри аналітичного, оперативного, синтетичного та подат­кового обліку;

5) звітність (статистична, податкова, бухгалтерська).

2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємствіпочинається з обстеження стану організації облікового процесу в бухгалтерії ревізованого підприємства.

Послідовність і напрями контролю:

1. Перевіряючи облікову політику ревізованого підприємства, ревізор насамперед цікавиться наявністю наказу про облікову політику та оцінює його зміст на відповідність чинному законодавству та особливостям функціонування підприємства. Застосовуючи методи порівняння та нормативно-правової перевірки, він з’ясовує, на скільки фактична методика бухгалтерського обліку, техніка його ведення та організація бухгалтерської служби відповідають положенням, зафіксованим в обліковій політиці. При цьому перевіряються такі питання:

¨ дотримання під час розроблення облікової політики вимог П(С)БО та інших нормативних документів;

¨ повнота розкриття обраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку показників фінансової звітності та стан звітної дисципліни загалом;

¨ системність організації внутрішньогосподарського контролю;

¨ обґрунтованість вибору підприємством форми ведення бухгалтерського обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, з використанням бухгалтерських комп’ютерних програм);

¨ наявність посадових інструкцій, робочого плану рахунків, затверджених графіків документообігу, порядку проведення інвентаризацій майна та зобов’язань;

¨ організація податкового обліку.

Окремо вивчаються методологічні питання облікової політики та ефективність їхнього застосування на підприємстві, а саме: методи оцінювання активів та зобов’язань, методи амортизації основних засобів і нематеріальних активів, методи розподілу загальновиробничих витрат, методи розрахунку резерву сумнівних боргів тощо.

Перелічені питання забезпечують основу розроблення та прийняття облікової політики на підприємстві. Недотримання її положень призводить до перекручення картини майнового та фінансового стану ревізованого підприємства і тому розглядається ревізором як неправильне ведення бухгалтерського обліку.

2. Перевірка обґрунтованості планів роботи бухгалтерії і стану їхнього виконання. У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікового процесу в структурних виробничих підрозділах підприємства (цехах, відділеннях, бригадах, складах) і в бухгалтерії, плани роботи підрозділу внутрішнього контролю, технічного навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи з удосконалення обліку та контролю визначається за методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного фінансового контролю і плану роботи бухгалтерії з удосконалення обліку, обстеження обсягів застосування комп’ютерної техніки в обліковому процесі.

3. Перевірка планування та організації праці працівників бухгалтерії. Спочатку з’ясовується, чи існує на ревізованому підприємстві організаційний план та перелік працівників підрозділів (бухгалтерії в тому числі). Після цього ревізор вивчає зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії; перевіряє графіки документообігу і здачі звітності на своєчасність подання первинних документів та звітних форм структурними підрозділами підприємства до бухгалтерії; наявність графіків здачі виконаної роботи працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру для контролю й узагальнення облікової інформації, а також наявність платіжних графіків, особливо розрахунків з бюджетом у розрізі видів податків і строків платежів.

4. Перевірка наявності нормативно-правової інформації (інструктивних і нормативних документів з обліку), забезпечення бухгалтерії бланками типових форм первинної документації, облікових регістрів, а також технологічними інструкціями з експлуатації при здійсненні обліку із застосуванням ПЕОМ.

5. Перевірка організації архіву облікової інформації. Наприкінці звітного періоду всі документи мають бути зброшуровані в папки, пронумеровані, підписані та здані в архів для зберігання (має бути спеціальне, належно обладнане службове приміщення). Під час перевірки звертається увага на наявність у бухгалтерії описів архівних справ (папок) по роках і правильність складання актів про знищення документів, щодо яких закінчився нормативний термін зберігання, установлений чинним законодавством. Якщо архівування облікової інформації на ревізованому підприємстві здійснюється із застосуванням машинних носіїв, ревізор з’ясовує, чи організоване зберігання цієї інформації на дискетах у кількості не менш як 2—3 копій та чи дотримуються на підприємстві установлених термінів зберігання комп’ютерної облікової інформації. Обов’язковій перевірці підлягає наявність дозволів головного бухгалтера на кожний випадок отримання документів з архіву.

6. Перевірка використання головним бухгалтером своїх прав і виконання службових обов’язків як керівника облікової і контрольної роботи на ревізованому підприємстві. При цьому ревізор перевіряє дотримання головним бухгалтером основних положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Під час перевірки стану бухгалтерського обліку ревізор керується нормативними актами з методики й організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві. Спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку підприємницької діяльності ревізованого підприємства.

Послідовність та напрями контролю:

1. Перевірка правильності застосування чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку, повноти складу регістрів синтетичного та аналітичного обліку здійснюється за методом аналізу складу робочого Плану рахунків, які застосовуються в бухгалтерії, Книги головних рахунків, журналів-ордерів чи машинограм з поточного бухгалтерського обліку, повноти деталізації об’єктів аналітичного обліку по кожному синтетичному рахунку.

2. Контроль дотримання методики ведення поточних записів у синтетичному обліку (журналах-ордерах, машинограмах, групувальних відомостях) та аналітичному обліку здійснюється за методом нормативної перевірки на відповідність чинному законодавству з питань систематизації й узагальнення інформації первинних документів за поточний місяць. Відповідність даних синтетичного обліку аналітичному обліку контролюється за методом порівняння даних Книги головних рахунків і оборотних відомостей.

3. Перевірка правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів попередньої ревізії. Здійснюючи ревізію стану бухгалтерського обліку методами нормативно-правового, візуального й логічного документального контролю, безпосередньо на підприємстві перевіряється правильність відображення на бухгалтерських рахунках результатів попередньої ревізії (перевірки). При цьому, якщо перевірками виявлено допущені торік помилки, то виправлення за минулий рік не вносяться, а відображаються в поточному році як прибутки (збитки) минулих років, що виявлені у звітному періоді, в кореспонденції з відповідними рахунками бухгалтерського обліку. Якщо під час проведення попередніх ревізій (перевірок) виявлено факти заниження прибутку, то нараховані за їх результатами відповідно до чинного законодавства суми податків, штрафів і пені в бухгалтерському обліку відносяться на витрати, а в податковому — на зменшення прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства.

4. Поглиблено вивчається стан бухгалтерського та податкового обліку за окремими розділами облікового процесу: правильність ведення обліку касових операцій, порядок ведення обліку витрат і собівартості продукції, доходів і фінансових результатів діяльності, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо. При цьому основна увага звертається на своєчасність, повноту й обґрунтованість відображення господарських операцій у первинних документах і облікових регістрах (у тому місяці та звітному періоді, у якому вони були здійснені) і на те, яким чином взаємопов’язані ці операції з визначенням обсягів оподатковуваного прибутку підприємства. Поглиблене вивчення стану бухгалтерського та податкового обліку за окремими розділами облікового процесу здійснюється за схемою, що охоплює набір прийомів документального контролю, які виконуються в такій послідовності:

1) вивчення основних нормативних документів з бухгалтерського та податкового обліку певного об’єкта контролю (розділу облікового процесу);

2) опис альтернативних облікових рішень, наведених у П(С)БО, щодо методів оцінки та бухгалтерського обліку даного об’єкта контролю;

3) перелік первинних документів за розділом облікового процесу;

4) визначення регістрів синтетичного й аналітичного обліку за даним розділом облікового процесу;

5) можливі типові порушення правил оформлення і відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних господарських операцій;

6) класифікація господарських операцій на типові і нетипові для визначення методів контролю за розділом облікового процесу (суцільного чи вибіркового).

5. Під час контролю стану первинного обліку перевіряється:

· дотримання правил використання типових форм первинних документів, затверджених в установленому порядку Держкомстатом України, відповідними міністерствами і відомствами (методи обстеження і нормативно-правової перевірки);

· правильність оформлення документів (методи нормативної та візуальної перевірки реквізитів документів);

· дотримання правил внесення виправлень у первинні документи (метод нормативної перевірки);

· перевірка стану обліку, що здійснюється матеріально відповідальними особами (методи обстеження, порівняння з даними бухгалтерії).

В умовах організації обліку із застосуванням комп’ютерних систем критеріями вибору інформації для контролю є внесені зміни та доповнення до нормативної бази даних, наведеної в класифікаторах номенклатури запасів, до складу працюючих на підприємстві, постачальників, покупців та інших дебіторів і кредиторів, а також внесені виправлення допущених помилок за минулі звітні періоди. Треба перевірити обґрунтованість і правомірність внесення таких змін на підставі аналізу бухгалтерських довідок і розрахунків щодо їхньої сутності та визначення достовірності первинних документів, на які зроблені посилання в цих довідках.

Основні порушення:

а) занедбаність обліку через запізнення при відображенні інформації в облікових регістрах та невідповідність даних синтетичного й аналітичного обліку;

б) неправильне застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій;

в) недостовірність даних аналітичного обліку щодо відображення розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими дебіторами та кредиторами;

ґ) порушення методики ведення регістрів бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України (у журналі № 3 відсутні дані про залишки заборгованості на початок і кінець місяця в розрізі постачальників, підзвітних осіб або такі дані неправильно перенесені з попереднього місяця, у Книзі головних рахунків залишки заборгованості показані «згорнуто»);

д) наявність бухгалтерських записів, необґрунтованих належно оформленими первинними документами;

е) порушення правил виправлення помилок у документах та облікових регістрах за ревізованиий та минулі періоди;

є) порушення методики ведення податкового обліку при відображенні ПДВ, валових доходів і валових витрат та обсягів оподаткування податком на прибуток.

5. Послідовність і напрями контролю стану звітної дисципліни та достовірності звітності:

1. Перевірка складу звітності ревізованого підприємства. Методами обстеження і нормативного документального контролю вивчається склад звітних форм з урахуванням специфіки підприємницької діяльності підприємства та їхня відповідність вимогам чинного законодавства. При цьому перевіряється наявність у ревізованого підприємства документів про реєстрацію його в органах Державної податкової адміністрації як платника податків.

2. Перевірка дотримання термінів здачі звітності податковим органам, органам статистики, органам управління підприємства, спеціальним державним позабюджетним фондам (Пенсійному фонду, Фонду зайнятості населення, Фонду соціального страхування) здійснюється із застосуванням методів нормативної перевірки та порівняння.

3. Достовірність показників фінансової, статистичної і податкової звітності перевіряється на підставі даних поточного бухгалтерського та податкового обліку. Залежно від показників виду й форми звітності дані поточного бухгалтерського обліку за кожен місяць систематизуються в спеціальних накопичувальних відомостях для визначення обсягів у розрізі окремих показників за звітний квартал і з початку року. Тому треба перевірити правильність формування даних у накопичувальних відомостях із застосуванням методів нормативної перевірки і порівняння даних підсумків цих відомостей з відповідними звітними показниками (для перевірки правильності визначення бази оподаткування і відображення у формах фінансової, податкової і статистичної звітності виявлених попередніми ревізіями порушень і помилок).

4. У даних балансу перевіряються достовірність і реальність відображення залишків. При цьому порівнюються окремі балансові показники з даними Книги головних рахунків про залишки на рахунках бухгалтерського обліку станом на кінець звітного періоду, а показники балансу на початок звітного періоду ще додатково звіряються з балансом станом на 31 грудня минулого року. Окремі статті балансу порівнюють з показниками звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал, а також звіряють дані цих звітів між собою. Особливій перевірці підлягають ті статті балансу, на яких можливе приховування нестач, крадіжок, розтрат та сум дебіторської заборгованості (грошові кошти в дорозі, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, заборгованість перед бюджетом, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов’язання, товари на відповідальному зберіганні в покупців тощо). У разі виникнення підозри про недостовірність даних за такими статтями балансу проводяться контрольні вибіркові інвентаризації та зустрічні перевірки з інформацією, що надійшла від дебіторів та кредиторів.

5. Обов’язково перевіряється правильність відображення у фінансовій і податковій звітності змін, зроблених на підставі актів попередніх ревізій (перевірок), постанов органів державного фінансового контролю в разі виявлення порушень чинного законодавства з оподаткування, нестач, зловживань і т. д. При цьому, якщо перевірками встановлено помилки у звітності минулого року, то їхнє виправлення відображаються у фінансовій звітності як прибутки (збитки) минулих років, а в податковій звітності виділяються у відповідний рядок декларації про податок на прибуток. Якщо у звітності поточного року виявлено помилки ще до подання і затвердження річної фінансової звітності, то виправлення здійснюється шляхом сторнування неправильних записів та їхньою заміною на правильні у формах фінансової звітності того звітного періоду (місяця, кварталу), у якому виявлено ці помилки.

У разі занедбаності обліку ревізор складає акт і встановлює терміни для поновлення обліку і тільки після цього здійснює документальну перевірку, ревізію.

4. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю спрямована на отримання відповідей на такі питання:

· які зусилля прикладає керівництво ревізованого підприємства для збереження майна й організації ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів та засновницьких документів;

· чи ефективні методи господарювання, що використовуються на підприємстві, і чи сприяють вони запобіганню можливим зловживанням як з боку працівників (передусім бухгалтерії), так і керівництва підприємства;

· який ступінь впливу керівництва на дієвість внутрішньогосподарського контролю і результативність контрольної роботи щодо виконання рішень, прийнятим за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю.

Послідовність і напрями контролю:

1. Оцінка загального стану внутрішньогосподарського контролю. Перевірці підлягають плани контрольної роботи та переліки працівників підрозділу внутрішнього контролю (ревізійної комісії, відділу внутрішнього аудиту). Вивчаючи зміст посадових інструкцій на кожного працівника підрозділів внутрішнього контролю і бухгалтерії, ревізор звертає увагу на те, чи має місце опис і чіткий поділ їхніх функцій, та визначає, яким чином це впливає на стан і організацію внутрішньогосподарського контролю на підприємстві (методи візуальної і нормативно-правової перевірки). При цьому ревізор з’ясовує, яким чином гарантується проведення записів на рахунках бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, як відбувається виправлення помилкових записів, чи здійснюється порівняння даних аналітичного й синтетичного обліку і в якій формі, з якою періодичністю та як це документується працівниками служби внутрішнього контролю й бухгалтерії ревізованого підприємства. Звертається також увага на те, чи інформовані працівники бухгалтерії про порядок передавання та приймання справ на час їхньої відпустки, захворювання тощо. Перевіряючи виконання планів роботи підрозділів внутрішнього контролю, ревізор з’ясовує, чи планувалося працівниками таких підрозділів проведення спеціальних внутрішніх перевірок для контролю виконання рішень, прийнятих за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю.

2. Перевірка доцільності використання контрольних механізмів, що існують на ревізованому підприємстві. Спочатку з’ясовується, яким чином впливає на стан і організацію внутрішньогос­подарського контролю розподіл функціональних обов’язків між працівниками підприємства. Після цього ревізор перевіряє інструкції, вказівки та внутрішні регламенти підприємства, що стосуються системи внутрішнього контролю, на предмет їхньої повноти, професійної правильності та зрозумілості змісту. Методами обстеження, формальної і логічної перевірки оцінюється доцільність проведення внутрішніх перевірок з позицій їхнього сприяння збереженню майна та забезпеченню ведення бухгалтерського обліку згідно з вимогами законодавчих і засновницьких документів. Ревізор з’ясовує, які контрольні заходи було вжито працівниками підрозділів внутрішнього контролю за актами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства та на скільки вони ефективні з погляду усунення виявлених порушень і запобігання можливим зловживанням з боку працівників підприємства (методи обстеження, формальної і нормативно-правової перевірки).

3. Оцінка ефективності внутрішньогосподарського контролю проводиться для визначення відповідності реального функціонування контрольних механізмів запланованому та виконання зав­дань, які покладено керівництвом на систему внутрішнього контролю. При цьому звертається увага на причини, унаслідок яких ця система може бути визнана неефективною (намагання керівництва знизити витрати на здійснення контрольних заходів, навмисні порушення системи внутрішнього контролю в результаті зловживань з боку адміністрації чи зговору працівників, неправильні міркування чи нерозуміння працівниками інструкцій з бухгалтерського обліку тощо).

Питання для самоконтролю

1. Завдання та джерела ревізії стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю на підприємстві.

2. Напрями перевірки стану облікової політики підприємства.

3. Перевірка організації облікової роботи на підприємстві.

3. Перевірка професійної відповідності працівників бухгалтерії своїм посадам.

4. Перевірка забезпеченості бухгалтерії інструктивними матеріалами, бланками первинних документів, облікових регістрів, звітних форм.

5. Перевірка стану організації архівування облікової інформації.

6. Перевірка стану бухгалтерського обліку.

7. Контроль стану первинного обліку.

8. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.

9. Методичні прийоми та способи контролю достовірності облікової інформації в балансі підприємства.

10. Контроль звітних показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

11. Найтиповіші порушення правил організації облікової і конт­рольної роботи на підприємстві.

12. Заходи, що вживаються в разі виявлення порушень вимог чинного законодавства щодо організації бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві.

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність: Закон України від 16 лип. 1999 р. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 33. — Ст. 1706.

2. Про підприємництво: Закон України від 7 лют. 1991 р. (зі змінами від 15.11.2001 р.) // Відом. Верхов. Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

3. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 берез. 1991 р.
(зі змінами від 10.05.1993 р.) // Відом. Верхов. Ради України. — 1993. — № 27. — Ст. 290.

4. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами: Закон України від 21 груд. 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — Ст. 259.

5. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 трав. 1997 р. (зі змінами і допов.) // Офіційний вісник України. — 1997. — Чис-
ло 23. — С. 5.

6. Про податок на додану вартість: Закон України від 3 квіт. 1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — Число 18. — С. 3.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листоп. 1999 р. № 291 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 52. — Ст. 2606.

8. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 29 груд. 2000 р. № 356 // Орієнтир. — 2000. — № 10.

9. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО): П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 берез. 1999 р. № 87; П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 28 трав. 1999 р. № 137; П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 лип. 1999 р. № 176; П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»:
Затв. наказом Міністерства фінансів України від 25 лют. 2000 р. № 39 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 22, 25, 44; 2000. — № 11, 33.

10. Порядок подання фінансової звітності: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 лют. 2000 р. № 419 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 9. — Ст. 344.

11. Примітки до річної фінансової звітності: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 29 листоп. 2000 р. № 302 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — Ст. 2181.

12. Рекомендації з перевірки порівнянності показників форм квартальної фінансової звітності підприємства (дод. до листа Міністерства фінансів України від 16 берез. 2000 р. № 18-444) // Бухгалтерський
облік і аудит. — 2000. — № 3.

13. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практ. посібник / За ред. С. Ф. Голова. — Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2000.

14. Контроль і ревізія: Навч. посібник / Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. — Л.: Інтелект-Захід, 2001.

15. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. — К.: Знання — Прес, 2001.

Термінологічний словник

Акт ревізії (перевірки) - службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної ревізії (перевірки), відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні і порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Акт звірки — документ, що офіційно підтверджує наяв­ність заборгованості перед бюджетом (недоїмки по податках, зборах та платежах). Акти звірки розрахунків складаються між резидентом (господарською організацією) та розпорядником коштів державного бюджету (бюджетною установою) за надані послуги. В акті звірки зазначається сума кредиторської забор­гованості на певний період часу та вид послуг.

Аудит - вид незалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству. Здійснюється на комерційній основі аудиторами та аудиторськими фірмами.

Бюджет - сукупність фінансових відносин держави з суб'єктами господарювання, а також населенням стосовно формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для забезпечення функцій держави, передбачених конституцією.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення взяти бюджетне зобов'язання та здійснити платежі з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетний контроль — складова фінансового контролю, де об'єктив­ною основою виступає контрольна функція фінансів. Це сукупність захо­дів, які проводять державні органи і пов'язані з перевіркою законності, до­цільності та ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Розрізняють три форми контролю: попередній, поточний, наступний. І виділяють такі види контро­лю: державний, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудит).

Відомчий контроль – це конроль, який здійснюється відділами міністерств і відомств. Полягає в перевірці ці­льового використання коштів, виділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які підпорядковуються міністерству чи відомству.

Виручка від реалізації - сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або у касу підприємства від продажу товарів та надання послуг.

Господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в разі, коли безпосередня участь даної особи в організації цієї діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

Громадський фінансовий контроль - контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Грошові кошти - гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства та у підзвітних осіб.

Державна установа – організації, які укомплектовані державними службовцями і які одержують більшість доходів з державного бюджету, а не від продажу вироблених товарів.

Державний фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Документальнийподатковий контроль – це перевірка відповідності підконтрольного об’єкта встановленим нормативам на підставі первинних та похідних документів.

Контролюючий орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Наступний фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання, і має на меті контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінка ефективності проведеної роботи.

Оперативнийконтроль – це контроль, що здійснюється у межах звітного періоду після закінчення контрольованої операції, джерелами інформації при цьому є планові, оперативно-технічні, бухгалтерські і статистичні дані.

Обов'язковий фінансовий контроль - вид фінансового контролю, який здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Періодичний контроль – це контроль, що здійснюється за підсумками певного звітного періоду з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності і повноти сплати податків, а також виявлення порушень і застосування заходів щодо їх усунення, інформаційними джерелами при цьому є дані планів, кошторисів, первинних документів, облікових регістрів, тощо.

Планова виїзна ревізія – це перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Податковий контроль – це встановлена законодавством діяльність наділених відповідними повноваженнями компетентних органів, яка визначається сукупністю відповідних способів і методів і спрямована на забезпечення дотримання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

Повторна ревізія — це ревізія, яка проводиться після планової і її за­вданням є перевірка усунення недоліків на підприємстві (організації, уста­нові), зазначених в акті ревізії.

Попередній фінансовий контроль - контроль, що здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань.

Поточний фінансовий контроль - оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо, здійснюється через аналіз, перевірку, обстеження діяльності суб'єктів господарювання; його завдання - вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.

Ревізія - це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань,достовірністю обліку і звітності, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Фактична ревізія — це ревізія фактичної наявності грошових коштів і матеріальних цінностей, фактичного стану об'єкта, який перевіряється, по їх наявності в натурі, їх відповідність даним бухгалтерського обліку.

Фінансовий контроль - специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.

Фінансові санкції - це заходи державного примусу, передбачені фінансово - правовими нормами, які покладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені і штрафів.

Фінансово-правова відповідальність – це застосування до порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими державними органами, які покладають на правопорушника додаткові обтяження майнового характеру.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Александров В. Т. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі /
В. Т. Александров, О. І. Ворона, П. К. Германчук, О. І. Назарчук,
П. Г. Петрашко, С. М. Рубльова, І. Б. Стефанюк, Н. І. Сушко, О. О. Чечуліна – Київ.: НВП „АВТ”, 2004. – 593 с.

2. Білуха М. Т. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник / М. Т. Білуха, М. Г. Дмитренко, Т. В. Микитенко За ред. засл. діяча науки і техн. України, д.е.н., проф. М. Т. Білухи.-Вид. друге перероб. і доп. – К.: Українська академія оригінальних ідей. – 2006. – 888 с.

3. Германчук П. К. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит / П. К. Германчук, І. Б. Стефанюк, Н. І. Рубан, В. Т. Александров,
О. І. Назарчук – Київ: НВП „АВТ”, 2004. – 424 с.

Додаткова:

4. Федосов В. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов,
В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.

5. Фінансовий контроль: Науково-практичний журнал.

6. Фінанси України: Наук.-теорет. і інформац.-практичн. журнал Міністерства фінансів України.

1. Зміст діагностичних процесів в галузі оцінювання кокурентного средовища підприємства.

Конкурентне середовище підприємства - ринкове оточення підприємст­ва, представлене суб'єктами господарювання різних форм власності та приналеж­ності, які займаються подібною сферою діяльності і мають вагомі конкурентні по­зиції на досліджуваному ринку.

Формування системи зовнішньої поточної інформації про конкурентів в ієрархічному ринковому середовищі передбачає набір джерел і методичних засобів, за допомогою яких керівництво підприємства одержує регулярну інфор­мацію про події, які відбуваються в ринковому середовищі. Організація збору, опрацювання необхідної інформації відбувається різними способами:

- за допомогою засобів масової інформації;

- за допомогою особистих рекомендацій, відзивів, суджень та ставлень до об'єкта комерційного інтересу;

- за допомогою незалежних дослідників, маркетингових та аудиторських компаній, які проводять відповідні ринкові дослідження конкурентного середовища в будь-яких сферах господарювання;

- за допомогою кабінетних досліджень уповноваженою на те особою.

Джерела збору інформації про конкурентівпредставлені на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Джерела збору інформації про конкурентів

Безумовно, такий потік інформації необхідно відповідним чином систематизу­вати і диференціювати за відповідними класифікаційними ознаками для того, щоб мати можливість терміново вжити необхідних заходів щодо зміни ситуації на краще.

Система аналізу інформації про конкурентів- це визначений набір ме­тодів аналізу отриманих даних, в основі якого лежить статистичний банк даних та банк моделей.

2. Система показників оцінки конкурентного середовища

Оцінка конкурентоспроможності товару має здійснюватися виходячи з таких факторів: якості, ціни, витрат при вживанні, якості сервісу.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства буде здійснюватися за допомогою 2 показників:

- оптимального показника конкурентоспроможності товарів організації,

- стійкості функціонування підприємства.

Оцінку конкурентоспроможності країни здійснюють згідно з таких принципів:

1) використовують переважно кількісні оцінки,

2) використовують статистичні дані країни та міжнародних організацій,

3) показники не мають залежати від розміру країни та її чисельності.

Для розрахунку та аналізу мають бути зібрані вихідні дані.

Показник	Фактичні значення показників основних конкурентів	Показники підприємства
				Факт	Прогноз
1. Корисний ефект товару
1.1 Показники призначення
1.2 Показники надійності
1.3 Показники екологічності
1.4 Показники...
2. Загальні витрати на життєвий цикл одиниці товару
2.1 Витрати на маркетинг
2.2 Витрати на НДКР
2.3 Витрати на виробництво
2.4 Витрати на експлуатацію
2.5 Витрати...
3. Якість сервісу товару
3.1 Юридична надійність виробника
3.2 Якість інформації про товар
3.3 Якість обслуговування
3.4 Якість гарантійного обслуговування...
4. Питома вага даного товару в обсязі реалізації підприємства
5. Показники вагомості ринків збуту
6. Параметри товарних ринків
7. Питома ціна товарів
8. Показники, що враховують конкурентні переваги підприємства у порівнянні з основним конкурентом.

Оцінку конкурентоспроможності галузі пропонують робити виходячи з конкурентоспроможності 30 найбільш значимих по обсягу продажу товарів.

де і=1 – товари галузі, які мають найбільші обсяги продажів.

Кті – конкурентоспроможність і-го товару.

Оцінку конкурентоспроможності регіону рекомендують здійснювати за методикою оцінки конкурентоспроможності країни.

Оцінку конкурентоспроможності країни пропонують робити згідно 10 принципів: застосування переважно кількісних методів оцінки, використання статистичних даних країни та міжнародних організацій, системний та комплексний підходи, має бути включено показник, що віддзеркалює особливі конкурентні переваги країни, слід використовувати питомі показники на душу населення.

де - значимість і-го показника фактора конкурентоспроможності.

- конкурентоспроможність і-го показника.

- нормативне (краще) значення і-го показника країни.

Перелік показників конкурентоспроможності країни.

1. Витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи.

2. Витрати з держбюджету на розвиток

3. Показник, що характеризує політичну стабільність країни, бали.

4. ВВП на одну особу, дол. США.

5. Середня тривалість життя.

6. Показник ефективності використання ресурсів.

7. Експорт, %.

8. Рівень інфляції, %.

9. Місце країни по запасах природних ресурсів на 1 громадянина.

Дата добавления: 2013-12-14