Стратегічні орієнтири розвитку фондового ринку України

Стратегічні орієнтири розвиту фондового ринку України передбачають дії держави щодо фондового ринку (формування та удосконалення політики щодо інвесторів та емітентів).

Правові засади державного регулювання фондового ринку були визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.). Згідно з цим законом державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка підпорядковується Президенту України і є підзвітною Верховній Раді України. Інші державні органи (Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України) здійснюють контроль за діяльністю учасників фондового ринку у межах своїх повноважень, визначених цим законодавством.

І. Політика щодо інвесторів:

1.1. Створення сприятливого інвестиційного клімату. Основні параметри, що визначають інвестиційний клімат: макроекономічна і фінансова стабільність, раціональність державного (урядового) управління; правозастосування, ступінь лібералізації економіки, дійовий механізм захисту прав власності; розвиток корпоративного управління та розкриття інформації; ефективність податкової системи; стабільність банківської системи та небанківських фінансових інститутів; процедури входження на ринок (адміністративні, технічні, інформаційні); розвиток інфраструктури фондового ринку.

1.2. Захист прав інвесторів, в тому числі іноземних [15] інвесторів. Поширеними порушеннями прав інвесторів в українському фондовому ринку є: порушення емітентами порядку проведення загальних зборів акціонерів; прийняття емітентами статутних норм, що омежують права та інтереси інвесторів; порушення порядку та термінів виплати дивідендів; недотримання норм законодавства, які визначають порядок розміщення акцій; порушення прав інвесторів під час проведення емісій, банкрутства, санації, реорганізації, ліквідації об’єкта інвестування; несвоєчасне та неповне розкриття інформації про діяльність емітентів; порушення інститутами інфраструктури фондового ринку вимог законодавства про фондовий ринок.

1.3. Забезпечення реального корпоративного управління. Це потребує удосконалення нормативно-правового поля. Адже чинне законодавства, зокрема Закон України «Про господарські товариства», навпаки, сприяє порушенню прав акціонерів з боку органів управління акціонерним товариством, шляхом:

- «розмивання» часток акціонерів у статутному фонді через розміщення акцій додаткових емісій серед визначеного кола акціонерів за ціною значно меншою ніж ринкова, позбавлення інших акціонерів можливості придбати акції;

- вилучення активів товариства через їх продаж пов’язаним особам за ціною нижчою від ринкової;

- перерозподілу грошових потоків на користь посадових осіб або акціонерів, що володіють значним пакетом акцій;

- укладення угод за участю залежних суб’єктів господарювання для отримання прибутків особами, які контролюють цих суб’єктів, на шкоду акціонерам материнської компанії.

ІІ. Політика щодо емітента. Емітентами цінних паперів в Україні виступають: КМУ, НБУ, органи місцевого самоврядування, підприємства, комерційні банки, інвестиційні фонди. Найбільш активними емітентами на фондовому ринку України виступають акціонерні товариства (АТ) та комерційні банки. Найбільш розповсюдженим фінансовим інструментом, який випускається в Україні є акція.Порядок випуску, обігу і погашення цінних паперів в Україні регулюють закони України, постанови КМУ, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Основні емітенти на фондовому ринку України (АТ), після завершення приватизаційних процесів в Україні, характеризуються тим, що:

- основні напрями діяльності АТ, асортимент продукції та стандарти якості не змінилися з до приватизаційних часів;

- використовуються неефективні методи управління АТ та стимулювання праці;

- широке використання сурогатів грошей (векселів) дозволяє підприємствам підтримувати господарську діяльність на мінімальному рівні та уникати банкрутства;

- значна кількість дрібних акціонерів не організовані між собою і не мають суттєвого впливу на діяльність АТ.

Фондовий ринок в Україні поки ще не став джерелом залучення інвестицій для акціонерних товариств через те, що:

- відсутня прозорість фінансово-господарської діяльності підприємств;

- неналежне корпоративне управління та порушуються права акціонерів виконавчими органами акціонерних товариств і власниками контрольних пакетів акцій;

- низький рівень капіталізації фондового ринку, що стримує попит інвесторів на цінні папери українських емітентів;

- відсутній прозорий механізм ціноутворення на фондовому ринку;

- відсутнє правозастосування на фондовому ринку, численні випадки маніпулювання та шахрайства.

Принципи ефективності державного регулювання фондового ринку:

- принцип визначення повноважень держави – має бути реалізований через оптимальний розподіл функцій між конкретними органами виконавчої влади, налагодження взаємодії між ними, визначення єдиного координуючого органу держави на фондовому ринку, а також застосування механізму його відповідальності перед державою та учасниками ринку;

- принцип незалежності органів виконавчої влади – встановлення ефективного правового захисту органів влади, достатнє фінансово-матеріальне забезпечення їх діяльності;

- принцип звітування посадових осіб – проведення прес-конференцій з інформацією про стан фондового ринку, оприлюднення звітів через ЗМІ;

- принцип послідовності – чітке дотримання курсу реформ, реалізація програмних заходів, прийняття реальної процедури участі саморегулюючих організацій в прийняття важливих рішень для розвитку фондового ринку;

- принцип відповідності – відповідність органів виконавчої влади високим професійним стандартам, включаючи чітке виконання інструкцій, уникнення конфлікту інтересів, використання інформацій виключно в інтересах держави.

Дата добавления: 2013-12-14