Сутність та класифікація банківських операцій з цінними паперами

Тема 6. Особливості операцій банків з цінними паперами

Мета лекції – вивчити сутність, види та особливості здійснення банківських операцій з цінними паперами

План лекції:

6.1. Сутність та класифікація банківських операцій з цінними паперами

6.2. Порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за операціями банку з цінними паперами

Банки є активними учасниками фондового ринку, як біржового так і позабіржового, розміщуючи вільні кошти в цінні папери інших емітентів, що дозволяє диверсифікувати активні операції та отримувати додаткові доходи, випускаючи в обіг власні цінні папери та здійснюючи операції з цінними паперами за рахунок та в інтересах своїх клієнтів.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери поділяються:

1) за порядком їх розміщення (видачі) на:

емісійні – цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент). До емісійних цінних паперів належать акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання України;

неемісійні – всі інші цінні папери;

2) за формою існування на:

документарні;

без документарні;

3) за формою випуску:

на пред’явника;

іменні або ордерні.

В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери – цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (акції, інвестиційні сертифікати);

2) боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі);

3) іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН);

4) приватизаційні цінні папери – такі, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (форвардний контракт, ф’ючерсний контракт, опціон);

6) товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, указаним у цих документах.

Характеристика емісійних цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку України, наведено у табл. 6.1.1.

Усі банківські операції з цінними паперами можуть бути роз­поділені на чотири основні групи:

емісійні –пасивні операції, які полягають у випуску (емісії) власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування ресурсної бази;

інвестиційні –активні операції з розміщення ресурсів в цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, з метою отримання доходу від погашення цих цінних паперів у зазначений строк або отримання іншого доходу за майновими цінними паперами;

спекулятивні – активні операції з розміщення ресурсів в цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, для отримання прибутків у результаті коливань ціни або дилерської маржі;

клієнтські – посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів. До клієнтських операцій банку належать:

брокерська діяльність – укладення цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені або від імені клієнта, за дорученням та за рахунок цього клієнта;

андеррайтинг – укладання договору про гарантування повного або часткового розміщення (підписку, продаж) цінних паперів клієнта-емітента на первинному ринку серед емітентів;

діяльність з управління цінними паперами – діяльність, яка здійснюється банками від свого імені за винагороду протягом певного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, в інтересах клієнта або визначних ним третіх осіб;

Таблиця 6.1.1

Характеристика цінних паперів,

що обертаються на фондовому ринку України

Цінні папери	Характеристика
Акція	іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності й припинення акціонерних товариств. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції, які можуть бути двох типів – прості та привілейовані. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25%
Облігація	цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації можуть бути відсоткові, цільові та дисконтні і розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Облігації підприємств підтверджують зобов’язання емітента за ними й не дають права на участь в управлінні емітентом. До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик, облігації зовнішніх державних позик та цільові облігації внутрішніх державних позик України
Іпотечний сертифікат	особливий вид цінних паперів, забезпечених іпотечними актива­ми або іпотеками. Виділяють два види іпотечних сертифікатів: сертифікати з фіксованою дохідністю та сер­тифікати участі

Продовження табл. 6.1.1

Іпотечна облігація	іменний цінний папір, який засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов’язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття. Іпотечні облігації можуть бути звичайними та структурованими
Казначейське зобов’язання України	державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України. Казначейські зобов’язання України можуть бути: довгостроковими – понад п’ять років; середньостроковими – від одного до п’яти років; короткостроковими – до одного року. Казначейські зобов’язання України розміщуються в документарній або бездокументарній формі
Інвестиційний сертифікат	цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді
Ощадний (депозитний) сертифікат	цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання по закінченню встановленого строку суми вкладу та процентів, зазначених у сертифікаті, у банку, який його видав. Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред’явника – у документарній
Вексель	цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу певну суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі

Закінчення табл. 6.1.1

Сертифікат фонду операцій з нерухомістю (сертифікат ФОН)	цінний папір, який розміщується фондом операцій з нерухомістю і випуск яких забезпечено іпотечним покриттям
Заставна	борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача, передбачена іпотечним договором
Форвардний контракт	стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни продажу під час укладення форвардного контракту
Ф’ючерсний контракт	стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на момент виконання зобов’язань сторонами контракту
Опціон	стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення або на момент виконання умов опціону за рішенням сторін контракту

консалтингові послуги – діяльність банку з приводу надання клієнту інформації, яка сприяє укладанню цивільно-правових договорів щодо цінних паперів;

кліринг – отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами стосовно цінних паперів;

депозитарна діяльність, яка полягає у наданні послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій за цими рахун-ками, а також ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

З метою визначення доцільності розміщення ресурсів у цінні папери банк має розрахувати показники дохідності цих цінних паперів. Так, для визначення дохідності пакету облігацій розраховуються такі показники:

1) показник середньої норми доходу облігації () розраховується як відношення середньоперіодного доходу до середньої ціни облігації:

, (1.21)

де, – номінальна вартість пакету облігацій, грн.;

– купонний платіж за окремий період, грн.;

– курсова вартість облігації, грн.;

– кількість періодів нарахування та здійснення купонних платежів, що залишились до погашення облігації;

2) показник поточної дохідності облігації () розраховується за наступної формулою:

. (1.22)

3) показник загальної доходності облігації до моменту її погашення ():

. (1.23)

4) ринкова вартість пакету облігацій з постійним купонним доходом розраховується за формулою:

, (1.24)

де, – ринкова процентна ставка за кредитами, %.

На підставі аналізу розрахованих показників банк приймає рішення щодо доцільності розміщення коштів у пакет облігацій.

Операції банків з векселями. Обіг векселів регулюється спеціальними нормами права – вексельним правом. Багато країн, у тому числі й Україна, уніфікували своє вексельне законодавство на основі Женевської вексельної конвенцій (1930 р.), прийнявши Єдиний вексельний закон або використавши його у своєму національному вексельному законодавстві.

Єдиний вексельний закон (ЄВЗ) регламентує порядок проведення розрахунків з використанням векселів, встановлює вимоги до оформлення векселів, перелік необхідних реквізитів простого та переказного векселя, а також права та зобов’язання векселедавця, векселедержателя та платника за векселем. Особливого значення Женевська система права набуває з приводу регулювання розрахунків векселями в міжнародних економічних відносинах, так як дозволяє врегулювати спірні питання між контрагентами при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Банки здійснюють операції з простими та переказними векселями за умови складання їх у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення необхідних реквізитів.

Простий вексель (соло вексель) – вексель, який містить зобов’язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Переказний вексель (тратта) – вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (трасанта)іншій особі (трасату) сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі (ремітенту).

Векселі використовуються як при внутрішніх, так і при міжнародних розрахунках за умови виконання вимог, встановлених Єдиним вексельним законом.

Так, ЄВЗ встановлено такі обов’язкові реквізити простого векселя:

назва «простий вексель», написана тією мовою, якою складено цей документ;

безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей;

строк платежу;

місце, в якому має бути здійснений платіж;

найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж;

дату і місце видачі простого векселя;

підпис особи, яка видає документ (векселедавця).

Переказний вексель має містити такі обов’язкові реквізити:

назву «переказний вексель», написаною тією мовою, якою цей документ складений;

безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

найменування особи, яка має сплатити (трасат);

строк платежу;

місце, в якому має здійснюватися платіж;

найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватися платіж (ремітент);

- дату і місце видачі векселя;

- підпис особи, яка видає вексель (трасант).

У переказному векселі, котрий підлягає оплаті, відразу після пред’явлення або у визначений строк після пред’явлення, трасант може обумовити те, що на суму, яка підлягає сплаті, нараховуватимуться відсотки. Відсоткова ставка має зазначатися у векселі. Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не зазначена інша дата.

У випадку, якщо у векселі (простому або переказному) не зазначено строку платежу, вексель вважається таким, що підлягає оплаті за пред’явленням. Якщо відсутнє місце, де має бути здійснений платіж, то місцем платежу вважається таке, в якому видано вексель. Вексель, у якому не зазначено місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

За економічною природою векселі можна поділити на:

комерційні – векселі, якими оформлюється заборгованість покупця за придбані товари або отримані послуги. Комерційні векселі виставляються одним підприємством на інше;

фінансові – векселі, в основі видачі яких лежить отримання грошового кредиту проти видачі боргового зобов’ язання. Фінансові векселі виставляються одним банком на інший з метою залучення додаткових ресурсів.

Банк може здійснювати такі операції з векселями: торговельні, кредитні, гарантійні, розрахункові, комісійні.

Торговельні операції з векселями здійснюються на підставі укладеного договору купівлі/продажу векселів. Передача векселя здійснюється за допомогою індосаменту – особливого (спеціального) передатного запису на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи. Індосамент може бути заставний, повний, бланковий та на пред’явника.

Кредитні операції банків з векселями здійснюються у формі врахування векселів або кредитування під заставу векселів.

Врахування векселів – форма банківського кредитування юридичних і фізичних осіб шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) з метою отримання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю.

Сума дисконту розраховується, виходячи з номінальної вартості век-селя та кількості днів, що залишилася до його оплати, з прийняттям до розрахунку дня врахування та дня платежу і вираховується з номінальної вартості векселя. Дисконтна ставка, за якою розраховується сума дисконту, тісно пов’язана з процентною ставкою за кредитами і може бути розрахована за формулою:

, (1.25)

де, – річна ставка дисконту, %;

– річна процентна ставка за кредитом, %;

– кількість днів до погашення векселя.

Розрахунок суми, яку отримає власник векселя () під час його врахування банком, здійснюється за формулою:

, (1.26)

де – номінальна вартість векселя, грн.

Дохід банку від операції щодо врахування векселя визначається як різниця між вартістю векселя на момент погашення і сумою, сплаченою векселедержателю.

У разі дострокової оплати придбаного векселя банк має право повернути платнику певну частку дисконту, що був утриманий ним під час врахування векселя. Розмір суми коштів, котрі повертаються, установлюється за згодою сторін.

Як правило, банки враховують векселі з визначеним строком платежу, а саме:

визначено-строкові (на певну дату);

дато-векселі (у визначений строк від дати складання);

візо-векселі (у визначений строк від пред’явлення).

Перевага віддається короткостроковим векселям, що менше залежать від зміни економічного стану клієнтів і загальної господарської кон’юнктури.

Банки можуть здійснювати безоборотне врахування векселів та врахування векселів з реверсом.

Врахування векселя безоборотне – різновид врахування, за яким пред’явник векселя вибуває з числа зобов’язаних за векселем осіб на підставі безоборотного застереження в тексті індосаменту.

Врахування векселя з реверсом – різновид врахування, за якого пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або в разі настання певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією репо з відкладальними або скасувальними умовами.

Від звичайного врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов’язана за векселем особа-платник, а пред’явник, який підписує реверс і викуповує вексель.

Кредитування банком під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Гарантійні операції полягають у прийнятті банком зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб у разі неоплати векселя платником у строк або якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк – авалювання векселя. Аваль учиняється банком або на векселі, або на алонжі написом «вважати за аваль» чи будь-яким іншим рівнозначним цьому напису.

Розрахункові операції з векселями здійснюються у формі оформлення заборгованості векселями та проведенні розрахунків з використанням векселів.

До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належить:

акцепт (надання згоди про оплату) банком переказних векселів;

видача простих векселів.

Операції за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком полягають у прийнятті банком-кредитором від клієнта-боржника, придбаних ним раніше векселів інших емітентів.

До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх суть полягає в тому, що банк-боржник передає банку-кредитору придбані раніше векселі інших емітентів як виконання зобов’язання за кредитом.

Використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

Комісійні операції з векселями здійснюються банками у формі інкасування, доміціляції та зберігання векселів.

Інкасування (інкасо) векселів полягає в здійсненні банком за дорученням векселедержателя операцій з векселями і супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами) з метою одержання платежу або акцепту за векселями та передавання векселів і супровідних документів проти платежу або акцепту.

Інкасування векселів разом із супровідними документами здійснюється у вигляді:

чистого інкасо – інкасування векселів без супровідних документів;

документарного інкасо – інкасування векселів із супровідними документами.

Доміциляція векселя – призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, або платника (доміціліанта) за векселем, який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним. Банк-доміциліат виконує платіж від імені та за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя) за рахунок коштів, перерахованих платником за векселем на окремий рахунок в банку.

Зберігання векселів – це здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями, а саме:

схов векселя;

передавання оригіналу векселя законному векселедержателю;

передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;

передавання оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі за умов, зазначених векселедержателем.

Зберігання векселів може бути відкрите чи закрите.

Відкрите зберігання векселів здійснюється шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання та інкасування векселів з точними і повними інструкціями щодо дій банку. З акрите зберігання векселів здійснюється шляхом надання векселедержателю сейфа у банку-кредитору без будь-яких інструкцій щодо дій банку з приводу обслуговування векселів, наданих банку як застава за кредитом.

Дата добавления: 2013-12-14