Управління операційним ризиком

Управління валютним ризиком.

Валютний ризик – це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют.

При рості ризиків, пов'язаних з відкритими позиціями, під час значних коливань обмінних курсів вартість активів має тенденцію до зниження протягом короткострокового періоду, що викликає розрив ліквідності. Первинним при цьому є ризик зміни відсоткових ставок, що веде до зміни кон'юнктури валютного ринку, або до зниження вартості деяких фінансових активів. Встановлення лімітів по валютних позиціях і відкриття позицій банк здійснює в межах виконання нормативних вимог, відповідно до Постанови Правління НБУ № 290 від 12.08.2005 р. між банком та Національним банком України, дотримання лiмiтiв відкритої валютної позиції на щоденній основi, в межах встановлених значень.

Шляхом лімітування відкритої валютної позиції здійснюється управління валютним ризиком. Виконання лімітів та щоденний контроль лімітів відкритої валютної позиції по банку проводиться департаментом підтримки міжбанківських операцій казначейства банку.

У залежності від багатьох умов, а саме: кон’юнктури ринку, необхідності реалізації міжбанківських програм або згідно службовим запискам регіональних підрозділів, казначейство банку протягом звітного періоду має право коригувати затверджені ліміти валютної позиції регіональних підрозділів, як в бік збільшення, так і зменшення за умови виконання нормативів валютної позиції в цілому по банку. Для дилерів ліміти встановлюються один раз на рік і затверджуються головою правління банку, але вони, в залежності від кон’юнктури ринку, можуть переглядаттися.

Операційний ризик – ризик, що виникає в процесі поточної діяльності (операцій) банку, викликаних помилками або недосконалістю процесів, систем в організації, помилками або недостатньою кваліфікацією персоналу організації або несприятливих зовнішніх подій нефінансової природи.

Існують такі види операційного ризику банку:

1) ризик персоналу;

2) ризик збитку;

3) адміністративний або правовий ризик;

4) ризик процесу – ризик витрат, пов'язаний із помилками в процесах проведення операцій і розрахунків за ними, їхнього обліку, звітності, ціноутворення тощо;

5) ризик технологій – ризик витрат, який обумовлений недосконалістю технологій, що використовуються;

6) платіжний ризик;

7) ризики середовища;

8) ризики фізичного втручання;

9) технологічний ризик.

Контроль і зниження рівня операційного ризику реалізується завдяки внутрішньому контролю та аудиту, формуванню загальних резервів, інформуванню керівництва про виникнення операційних ризиків для прийняття рішень по його хеджуванню.

Для оцінки операційного ризику застосовується карта ризиків (графічний і текстовий опис обмеженої кількості ризиків банку, розміщених в прямокутній таблиці, по одній «осі» в якій вказана сила дії або значущість ризику, а по іншій - ймовірність або частота його виникнення).

Для визначення методів оптимізації і вдосконалення систем контролю і управління ризиками, в першу чергу ризику шахрайства, в банку створений Комітет з безпеки.

Стрес-тестування – метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора – валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями.

Стрес-тестування широко використовується для оцінки ризику ліквідності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки. Воно базується на сценарних підходах і лише вказує на можливість їх настання.

Запобігання одноразовим значним по величині збиткам, які можуть мати дуже негативні для банку наслідки, є однією з найважливіших цілей управління банківськими ризиками.

З погляду статистики стрес-тестування покликане оцінити вірогідність настання подій, які лежать в хвості розподілу збитків і мають низьку вірогідність настання від 0,1% до 5%.

Збитки діляться на очікувані, неочікувані і екстраординарні.

Очікуваний збиток – це очікувані середні втрати по портфелю кредитних позицій. Він складається з рівня активів під ризиком, вірогідність дефолту і ступеня збитку.

Неочікувані втрати – це мінливість кредитних втрат щодо очікуваних втрат, для оцінки неочікуваних втрат використовується VAR- аналіз.

З метою оцінювання екстраординарних втрат застосовують оцінку за методом максимально можливого збитку, аналіз чутливості, гіпотетичний і історичний сценарний аналізи.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте сутність, види та охарактеризуйте особливості внутрішніх ризиків банку.

2. Наведіть класифікацію та характеристику фінансових ризиків банку.

3. Визначте та охарактеризуйте принципи системи управління ризиками банку.

4. Наведіть етапи процесу управління ризиками банку.

5. визначте структуру органів банку, компетентних в сфері управління ризиками.

6. Наведіть завдання кредитного комітету банку в процесі управління кредитним ризиком.

7. Визначте методи управління кредитним ризиком банку та надайте їх характеристику.

8. визначте сутність ризику ліквідності банку та наведіть методи його локалізації чи усунення.

9. Назвіть обов’язкові нормативи ліквідності банків та надайте їх характеристику.

10. Визначте сутність та складові ринкового ризику.

11. Визначте сутність та складові операційного ризику.

Дата добавления: 2013-12-14