Особливості відмінювання іменників II відміни

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульовим закінченням: (день, обрій, дім) та із закінчен­ням -о (батько, Петро); б) іменники середнього роду з закінченням -о, -є (озеро, небо, море, поле) та -а (орф. -я) (щастя, життя, міжгір'я), крім тих, які під час відміню­вання набувають суфіксів -ат-, -ят-, -єн- {теляти, кур­чати, імені).

Під час відмінювання іменників II відміни слід зверну­ти увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.

У родовому відмінку іменники чоловічого роду мають закінчення -а (-я) та -у (-ю) залежно від їх лексичного значення.

Закінчення -а (-я)

мають іменники, які означають:

назви істот, осіб: учителя, товариша, вола, Діда Морози;

назви конкретних обчислюваних предметів: клена, но­жа, глобуса, зошита;

назви мір довжини, площі. ваги, об'єму, часових про­міжків: метра, гектара, кілограма, кілометра, тижня, мі­сяця, карбованця (але року, віку);

іменники з термінологічними значеннями: квадрата, атома, ромба, відмінка, числівника, підмета;

власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лон­дона, Обухова;

гідроніми з наголошеним закінченням: Дніпра, Дінця, Дністра (але Нілу, Єнісею);

назви місяців, дні тижня: жовтня, понеділка, вівтор­ка, четверга;

зменшені форми (садка, ліска, ярка).

Закінчення -у (-ю)

мають іменники, які означають:

назви збірних понять: колективу, люду, ансамблю;

назви маси, речовини: ч..ю, бензину (але хліба, вівса);

назви установ, закладів, організацій: інституту, клу­бу, театру, комісаріату;

назви будівель та їхніх частин: вокзалу, палацу, повер­ху, коридору (з наголосом на закінченні — а(-я): млина, гаража, куреня; у назвах архітектурних деталей: карниза);

назви явиш природи: дощу, вітру, туману, граду;

назви держав і територій: Кавказу, Донбасу, Китаю, Казахстану;

назви абстрактних понять, станів, процесів, суспіль­них і наукових течій: руху, мітингу, польоту, бігу;

назви відчуттів: болю, жалю, страху;

назви просторових понять: лугу, майдану (але горба, хутора);

назви ігор, танців: футболу, хокею, вальсу (але гопака, козачка);

терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси: синтезу, імпульсу, а також літературознавчі терміни: сюжету, жанру, роману, стилю.

Деякі іменники мають паралельні закінчення -а(-я) чи -у(-ю) залежно від: а) значення: каменя (великого) — каменю (назва матеріалу); листопада (місяця) —листопа­ду (пори опадання листя); блока (частини споруди) — блоку (об'єднання держав); б) наголосу: моста — мосту; стола — столу; полка — полку.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого та середнього роду, що означають назви істот, мають за­кінчення -ові, -еві (-єві) та -у(-ю): Петрові, начальникові, журавлеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, добродію, не­мовлятку. Якщо поряд вживай лося два іменники чолові­чого роду у давальному відмінку, перший із них можна вживати із закінченням -ові (-еві, -єві), а наступний — з -у(-ю): директорові Кравчуку Андрію Петровичу, деканові Голубенку (закінчення -ові, -еві(-єві) переважають у на­звах істот, -у(-ю) — у назвах неістот).

У знахідному відмінку однини іменники, що назива­ють конкретні предмети, мають паралельні форми: купив плащ і плаща; знайшов олівець і олівця.

В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом, -ем (-єм) (майданом, болем) вживаються закінчення -ям: знанням, обличчям та -им. яке мають прізвища на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Гаршиним ('але Дарвіном, Чапліном).

Дата добавления: 2013-12-14