КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
І вставленими компонентами
Словами,словосполученнями,реченнями Розділові знаки у реченнях із вставними Вставними є такі конструкції, за допомоги яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони відрізняються між собою лише обсягом, ступенем поширеності й структурою: Може, мій вчинок — суцільна легковажність? (Загр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протягом усього життя не втратити чуття с (Шості, спільності своєї особистої долі з долею народною (Гонч.); Хай ще син поспить у теплім ліжку. Хай усмішка на вустах цвіте, за сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте! (Ткач). За значенням вставні слова й словосполучення переділяються на такі групи: а) слова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість): без сумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, гадаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустімо, розуміється, зрозуміла річ, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди ж належать слова: було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться, які вказують на ступінь звичайності б) вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, нажаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво; в) вставні слова. що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, проте, однак, крім того та ін.; г) слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації: кажуть, повідомляють, за повідомленням...,за даними..., за визначенням., з погляду..., по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку..-, ш словами; д) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін.; є) вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, розумієш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте. Від вставних слів, словосполучень і речень слід відрізняти вставлені компоненти, які є ширшою, але менш однорідною синтаксичною групою і щодо змісту, і щодо синтаксичної будови. З семантичного погляду вставлений компонент зумовлений прагненням мовця до яскравішого підтвердження висловленої думки новими варіантами особливих сприймань, оцінок, зіставлень, спостережень, уточнень. Ті чи інші значеннєві навантаження вставлених компонентів зазвичай ситуативні; додаткові пояснення, зауваження підказуються обставинами мовлення і психологічним плином думок мовця. Тому найпоширенішою функцією вставлених речень є уточнення, роз'яснення, доповнення змісту основного речення: Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були і го лі), не витерпів лихої долі, помер на панщині (Шевч.). Ряд вставлених компонентів зі значенням побіжних зауважень не пов'язується зі змістом основного речення: Кінцем чобота допоможеш знічев'я йому (грибу) впасти на листяне ліжко (нащо навстоячки дрімати?). Вони можуть семантично співвідноситись як із членом основного речення або з його частиною, так і зі змістом речення в цілому: Віктор глянув на батька, на його довгі вуса, на примружені очі (їх так мружив тільки тато), і серце огорнули тепло і ніжність (Донч.); / полинець під ногами сивів, прогрітий сонцем, і деревій, це дике дитя степу, він теж: сивий (чомусь більшість трав степових мають сизувато- сивий відтінок, від сонця чи від чого вони посивіли?) {Гонч.). Вставні слова й словосполучення на письмі відділяються комами: Безперечно, осика відіграє вельми важливу роль у народній медицині (Бул:); Нарешті, без належного знання дохристиянських вірувань годі зрозуміти історію української культури та літератури, як давньої, так і нової... (митрополит Іларіон): Архаїчний і національний характер української хустки, на думку більшості дослідни ків, полягає саме в білому кольорі (Вороп.). Залежно від контексту деякі слова {наприклад, звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно) можуть вживатися то як вставні, то як невставні. Пор.: Морозний сніг, блискучий та легкий. Здається, падає на серце прялю (Рил.); І мені осіння ніч короткою здається (Укр.). Не є вставними й, отже, не відділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, між іншим, у кінцевому підсумку, буквально, майже, за традицією, при цьому, притому, якраз, як-не-як, тим часом, до того ж та ін. Після сполучників перед вставним словом ставиться кома: Чи просто мені щастить, чи, може, само наше життя таке вже стало врожайне повноголосними видатними людьми? (Гонч.). Якщо сполучник стоїть на початку речення, то він від вставного слова зазвичай не відділяється: А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі (Серд.). Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитися і не ставитися: Коло творчих пошуків Володимира Івановича Вернадського таке, що з плином часу його ідеї не застарівають, а, навпаки, стають ще актуальнішими (З підручника). Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире: Республіка повинна, і одного боку, задовольняти свої потреби в кадрах, а з іншого — на договірних основах задовольняти прохання близьких і далеких сусідів (Рус). Вставні речення різних типів. що приєднуються за допомоги сполучників і сполучних слів, відділяються комами: Малишко, як мені здасться, зумів осягнути саму душу народної поезії, внутрішні закони її розвитку (Гонч.). Вставлені конструкції (мова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, відділяються найчастіше дужками: Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур (Гонч.). Інколи дужки замінюються комами й тире, якими здебільшого відділяють ускладнені або складні вставлені компоненти: Зі скреготом і брязкотом у двір,— якщо те, що залишаюся, можна назвати двором,— в’їжджають два бульдозери (Довж.). Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов'язані з основним реченням, тобто немає потреби різко відмежовувати їх від основного речення, звичайно відділяються тире: Позбавити людину рідної мови — чи то згідно з Ті волею, чи всупереч їй — аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності (Рус). Якщо вставлене речення відділяється двома тире, то кома, яка повинна стояти на місці розриву, ставиться перед другим тире або вся вставлена конструкція відділяється комами з гире: Про літературу кажуть — нехай не буде це прийнято як тривіальність,— що література с дзеркалом життя (Смол.): Сьогодні устав рано, боявся проспати,— мама ще вдосвіта пішла на ферму,— похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти (Цюпа). Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й відділяється дужками: Об’їздив батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу («Подивлюся, як там за морями-оке анами люд живе. ..») (Бол.). Якщо крім прямої мови є ще слова автора, то лапок може не бути: Виявляється, вони встають нерано (Валері ан пізно працює! - пояснила товаришка Підмогильна), але пообіцяла зараз же Валеріана збудити (Смол.) План — це заздалегідь накреслена програма заходів, що передбачає порядок, обсяг і термін здійснення їх. Слово план іще може означати порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композицію. За терміном виконання плани переділяються на: • перспективні (охоплюють декілька років); • річні (календарний, фінансовий, навчальний); • піврічні (семестрові); • квартальні; • місячні; • тижневі; • щоденні. Зміст плану викладається у формі тексту або таблиці. Кожний пункт плану складається з трьох обов'язкових частин: • зміст роботи; • термін виконання, • відповідальні за виконання. Плани підписуються особами, що відповідають за їх виконання, або керівником установи. Затверджується план колегіальним органом або керівником установи (структурного підрозділу). Затверджені плани групуються у справах окремо від проекту їх. Реквізити плану такі: 1. Гриф затвердження. 2. Назва документа. 3. Назва установи чи структурного підрозділу. 4. Заголовок (вказується термін, на який складено план). 5. Текст (зміст плану). 6. Підпис(и). 7. Дата складання. Оголошення — це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір робочої сили та ін. В оголошенні обов'язково вказується, хто й про що повідомляє; дата вирізняється іншим шрифтом; формулювання у тексті - стислі. За змістом оголошення поділяються на: організаційні — оголошення про подію чи певний захід; рекламні — оголошення про навчання, послуги, роботу тощо. За формою оголошення бувають: писані, мальовані, друковані в газетах, журналах, на окремих аркушах. До них належать афіші, що рекламують кінофільми, концерти, вистави тощо. В оголошеннях, окрім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике значення має оформлення: написання слів більшими й меншими літерами, добір кольорів, симетричність розташування повідомлень, а по радіо й телебаченню — час повідомлень, чіткість вимови оригінальність композиції тексту. За походженням розрізняють оголошення: службові- від підприємств, установ, навчальних закладів, фірм, агентств; особисті — від приватної особи чи групи осіб. Повідомлення — це різновид службового листа, в якому викладено запрошення взяти участь в якійсь нараді, конференції, зборах. У повідомленні повинні бути такі реквізити: 1. Дата її час засідання. 2. Місце засідання. 3. Його назва (тематика). 4. Порядок денний. 5. Прізвища доповідачів із кожного питання. 6. Прізвище й телефон відповідальної особи. 7. Спосіб проїзду до місця засідання. Повідомлення підписує голова колегіального органу або керівник установи.
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 1274; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |