Тема 5. Облік доходів і витрат

1.

Лекція 2. Облік а податку на прибуток

ТЕМА 4. Облік розрахунків з бюджетом з податків та обов’язкових платежів

Мета: визначити що є об’єктом, суб’єктом та базою оподаткування податку на прибуток.

План:

1.Суть та види податкових різниць, їх облік.

2. Узгодження прибутку підприємства за даними бухгалтерського обліку та оподаткованого прибутку.

Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з розрахункового прибутку, що є об’єктом оподаткування.

Об’єкт оподаткуваннявизначається наступним чином:

Об’єкт оподаткування податку на прибуток

=

Сукупний валовий дохід

-

Дохід, що не включається до валового доходу

Дохід, що не включається до валового доходу

=

Скоригований валовий дохід

-

Сума валових витрат

-

Сума амортизаційних відрахувань

Податок на прибуток

=

Об’єкт оподаткування податку на прибуток

х

25%

Валовий дохід– це загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентального шельфу, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий дохід включає наступні елементи (рис. 21).

Датою збільшення валового доходу є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата оприбуткування готівки в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Рис. 21 – Валовий дохід підприємства.

Склад валових витрат підприємства регламентується ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку».

Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валові витрати поділяють на наступні групи (таблиця 35):

Табл. 35 – Перелік валових витрат згідно норм Закону «Про оподаткування прибутку»

Валові витрати
без обмеження сум	з обмеженням сум
1) будь-які витрати сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, зокрема витрати на придбання електроенергії	1) 10% від сукупної балансової вартості на 1 січня поточного року – витрати на ремонт
2) внесені (нараховані) податки, збори, платежі встановлені Законом «Про систему оподаткування”	2) витрати на паливно-мастильні матеріали для легкового автомобіля – 50% від фактично понесених витрат
3) витрати, які не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів
4) суми безнадійної заборгованості
5) витрати на забезпечення працівників спеціальним одягом, харчуванням, взуттям (перелік КабМіну)
6) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності
7) витрати на проведення аудиту;
8) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів виданих державними органами (крім витрат на торгові патенти);
9) витрати на проведення рекламних заходів;
10) витрати на відрядження;
11) витрати пов’язані з оплатою праці та обов’язкові збори на соціальне страхування;
12) виплати пов’язані з оплатою процентів по борговим зобов’язанням.

Датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку;

- дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

2. За вимогами П(С)БО 17 “Податок на прибуток” підприємства повинні визначати тимчасові різниці, що виникають через відмінності в оцінках активів чи зобов’язань за даними фінансової звітності та податковою базою.

В П(С)БО 17 визначено зміст понять облікового та податкового прибутку наступним чином:

Обліковий прибуток (збиток)	Податковий прибуток (збиток) - поточний
Сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку	Сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об’єктом оподаткування за звітний період

Внаслідок різниці між поточним податком та бухгалтерським виникає різниця: вона буває постійною та тимчасовою (рис. 22).

Рис. 22 – Порядок визначення податкових різниць

Витратами (доходами), які стосуються тільки звітного періоду є постійні різниці. Постійною вважається різниця між податковим прибутком (збитком) за певний період, що виникає в поточному звітному періоді і не анулюється в наступних звітних періодах, наприклад:

Стаття	Оподаткований прибуток	Обліковий прибуток
Благодійні внески	в розмірі не менш 2 та не більше 5 % оподаткованого прибутку попереднього звітного року	Включаються до витрат
Штрафи, пені	не є витратами

Постійні різниці загальною сумою завжди відображаються на Дт 98 «Податок на прибуток».

Нарахований поточний податок на прибуток відноситься до витрат діяльності й обліковується на рахунку 98 “Податок на прибуток”, за дебетом відображають нарахування суми податку на прибуток; за кредитом - списання податку для включення у фінансові результати.

Тимчасові різниці поділяються на наступні групи (таблиця 36).

Табл. 36 – Класифікація тимчасових податкових різниць та їх характеристика

Ознаки	Тимчасові податкові різниці – це різниці, що виникають між оцінкою активу або зобов’язання за даними фінансової звітності і податковою базою
Підлягають вирахуванню	Підлягають оподаткуванню
Визначення	Різниці, що призводять до зменшення податкового прибутку (збільшення податкового збитку) в майбутніх періодах	Різниці, що включені до податкового прибутку (збитку) і підлягають оподаткуванню в майбутніх періодах
Причини виникнення	1) витрати бухгалтерського обліку тимчасово перевищують валові витрати звітного періоду; 2) дохід бухгалтерського обліку тимчасово менший валового доходу (при отриманні авансів)	1) облікові витрати тимчасово менші валових витрат (аванси видані); 2) обліковий дохід тимчасово більший валового доходу (наприклад, визнано дохід від виконання робіт без підписання акту)
Тимчасова різниця помножена на ставку податку	Визначається відстрочений податковий актив – сума бухгалтерського податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних податкових періодах. Відстрочені податкові активи зменшують поточний податок	Визнається відстрочене податкове зобовязання – сума податку на прибуток, яка буде сплачена в наступних періодах від тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові зобов’язання збільшують поточний податок
Методика бухгалтерського обліку	Створюють відстрочені податкові активи і зменшують витрати з податку на прибуток, порівняно з поточним податком на прибуток, тобто вираховуються з поточного податку: Дт 17 – Кт 641	Створюють відстрочені податкові зобов’язання і збільшують витрати з податку на прибуток в порівнянні з поточним податком, тобто додаються до поточного податку: Дт 98 – Кт 54

Основними тимчасовими різницями є отримання (перерахування) авансів (передоплат) та створення резервів сумнівних боргів.

Для відображення різниць облікового та оподаткованого прибутку використовуються наступні рахунки (рис. 23).

Рис. 23 – Облікові рахунки передбачені для відображення різниць облікового та оподаткованого прибутку

Аналітичний облік відстрочених податкових активів і зобов’язань ведеться, між оцінками яких виникла різниця.

Тимчасові різниці, що включені до податкового прибутку (збитку) і підпадають оподаткуванню в майбутніх періодах, тобто в даному звітному періоді поточний податок на прибуток є меншим бухгалтерського і підлягає «донарахуванню» в майбутньому:

1) якщо облікові витрати тимчасово менші валових витрат (при сплаті авансів (переплат); нарахуванні амортизації за нормами меншими за норми, встановлені податковим законодавством);

2) якщо обліковий дохід тимчасово більший валового доходу (при відвантаженні товарів, виконанні робіт, наданні послуг, для яких встановлено «касовий метод» збільшення валового доходу; визнанні доходу від виконання робіт без підписання відповідного акту).

Такі моменти, як отримання авансу в одному звітному періоді, та відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг в іншому звітному періоді, постійно присутні в діяльності будь-якого підприємства, це зумовлює збільшення податку на прибуток в звітному періоді, коли отримано аванс. Податок на прибуток збільшується на суму отриманого авансу, а на здійснення суми авансу на діючу ставку податку на прибуток.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс, а порядок земельного оподаткування регламентується Законом України “Про плату за землю” від 03.07.1992 р. № 2535 – ХІІ у ред. Закон України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР зі змінами і доповненнями.

Згідно з цими законодавчими актами використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні (у спільній власності) кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати – договір оренди.

Статтею 12 Закону України “Про плату за землю” передбачено пільги для окремих категорій платників податків, що зазначаються у Законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Також законом передбачено відсутність податку за окремі землі:

– сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій;

– хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

– землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

– землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального використання;

– земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення тощо;

– землі кладовищ;

– землі дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів України.

В межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України (земельні ділянки, що не перевищують норми безоплатної передачі (приватизації) відсутній податок на землю з наступних категорій громадян:

- інвалідів І і ІІ груп;

- громадян, які виховують трьох і більше дітей;

- громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу;

- пенсіонерів;

- інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Граничні норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам складають – для:

– ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

– ведення садівництва – 0,12 га;

– будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, у селищах – не більше 0,15 га, у містах – не більше 0,10 га;

– індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;

– будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Розміри земельного податку залежать від цільового призначення земельної ділянки, її місця розташування та грошової оцінки земель.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною (рис. 23).

Рис. 23 – Види грошової оцінки земельної ділянки та їх характеристика

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, якщо він перевищує одиницю. Коефіцієнт індексації (Кі) розраховується за наступною формулою:

Кі = (І – 10): 100,

де І – середній індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,10;

– для багаторічних насаджень – 0,03.

Ставка податку за землі населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, дорівнює 1%. Якщо земельні ділянки знаходяться за межами населених пунктів, податок справляється виходячи із грошової оцінки 1 га площі ріллі по області (таблиця 38).

Табл. 37 - Ставки земельного податку за землі несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів

№ з/п	Вид земельних угідь	Ставка податку з 1 га, % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області	Стаття Закону про плату за землю
	Землі, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення
	Землі, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України	0,02^*
	Земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення
	Земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами	0,3
	Земельні ділянки, надані на землях водного фонду	0,3

* за умови нецільового використання землі – 5%.

Сума податку на землі, грошова оцінка яких встановлена, розраховується за формулами:

а) за земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

Сума земельного податку із розрахунку на календарний рік

=

Загальна площа ділянки

×

Середня грошова оцінка 1 га угідь

×

Коефіцієнт індексації грошової оцінки

×

Ставка податку

б) за земельні ділянки населених пунктів:

Сума земельного податку на календарний рік

=

Загальна площа ділянки

×

Грошова оцінка 1 м^2 земельної ділянки

×

Коефіцієнт індексації грошової оцінки

×

Ставка податку

×

Коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, розмір ставок залежить від середньої ставки податку за 1 м², передбаченої ст. 7 Закону про податок на землю (таблиця 39).

Табл. 38 - Середня ставка податку на земельні ділянки, грошова оцінка яких не встановлена

Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. чол.)	Середня ставка податку (коп. за 1 кв. м)	Коефіцієнти, що застосовується в м. Києві, Сімферополі, Севастополі і містах обласного підпорядкування
до 0,2	4,65
від 0,2 до 1	6,51
від 1 до 3	8,37
від 3 до 10	9,30
від 10 до 20	14,88
від 20 до 50	23,25	1,2
від 50 до 100	27,90	1,4
від 100 до 250	32,55	1,6
від 250 до 500	37,20	2,0
від 500 до 1000	46,50	2,5
від 1000 і вище	65,10	3,0

В населених пунктах, віднесених до курортних, до наведених в таблиці 39 ставкам земельного податку застосовуються додаткові коефіцієнти (таблиця 40).

Табл. 39 - Коефіцієнти до ставок земельного податку в курортній зоні

Розташування населеного пункту	Коефіцієнт
Південне узбережжя Автономної Республіки Крим	3,0
Південно-східне узбережжя Автономної Республіки Крим	2,5
Західне узбережжя Автономної Республіки Крим	2,2
Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської і Херсонської областей	2,0
Гірські та передгірні райони Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей (крім населених пунктів, що віднесені до категорії гірських)	2,3
Узбережжя Азовського моря та інші курортні місцевості	1,5

Якщо податок на землю вираховується за земельні ділянки, що надані на землях історико-культурного призначення, на територіях і об’єктах природоохоронного і реакційного призначення і зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями та спорудами, які не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, додатково застосовуються коефіцієнти, наведені в таблиці 41.

Табл. 40 - Коефіцієнти, що застосовуються для коригування суми земельного податку

№ з/п	Види та цільове призначення земельної ділянки	Коефіцієнт до суми податку	Стаття Закону про плату за землю
	Ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами	0,03	Ч. 5 ст 7
	Ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовим, господарськими будівлями, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів	5,00	Ч. 7 ст. 7
	Ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовим, господарськими будівлями, розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів: - міжнародного значення - загальнодержавного значення - місцевого значення	7,5 3,75 1,5	Ч. 8 ст. 7
	Ділянки для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції	0,25	Ч. 10 ст. 7

В населених пунктах, де грошова оцінка землі не встановлена, місцеві органи влади (сільські, селищні, міські) можуть диференціювати та затверджувати ставки земельного податку виходячи із середніх ставок податку, коефіцієнтів функціонального використання та місцезнаходження (локального коефіцієнту - Кл), але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, наведених в таблицях 39,40).

Податок на землі, оцінку яких не проведено обчислюється так:

ПЗ = S × С × Кі × Кч × Кк × Кл × Кв,

де ПЗ - сума земельного податку із розрахунку на календарний рік, грн.; S - загальна площа ділянки, м²; С ставка податку за 1 м², грн.; Кі - бюджетний коефіцієнт індексації; Кч - коефіцієнт, враховуючий чисельність населеного пункту; Кк - курортний коефіцієнт; Кл - локальний коефіцієнт; Кв - коефіцієнт виду земель (коефіцієнт збільшення (зменшення) податку на землю).

Річна орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності не може бути менше розміру земельного податку і не може перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки (ч.4 ст. 21 Закону України від 06.10.98 р. № 161-ХІV “Про оренду землі”, зі змін. і доп.)

Юридичні особи і СПДФО самостійно обчислюють суму земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (крім громадян) щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки Податковий розрахунок земельного податку, форма якого встановлена наказом ДПАУ від 26.10.2001 р № 434 “Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку і Порядку їх надання в орган державної податкової служби”, зі змінами і доповненнями.

Земельний податок і орендну плату за державні і комунальні землі сплачуються рівними частками щомісяця – не пізніше 30 календарних днів після закінчення звітного (податкового) місяця.

Громадяни повинні перерахувати земельний податок (орендну плату) в бюджет двома частками – до 15 серпня і 15 листопада.

Податок з власників транспортних засобів відноситься до загальнодержавних податків і зборів. Він регламентований Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91 р. № 1963-ХІІ в редакції Закону від 18.02.97 р. № 75/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

Платниками транспортного податку є юридичні особи (резиденти та нерезиденти), а також фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства), які мають зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Якщо транспортний засіб наданий у фінансову оренду, на думку ДПАУ (лист від 29.04.2004 р. № 3379/6/17-3116), платником податку в такому разі є лізингодавець – власник транспортного засобу, бо в органах ДАІ такі транспортні засоби зареєстровані на його ім’я. Якщо право користування транспортним засобом фізична особа передає по довіреності іншій особі, то податок можуть сплачувати:

а) власник транспортного засобу;

б) від імені власника – особа, якій передано право користування транспортним засобом, якщо це передбачено в довіреності.

Якщо юридична особа орендує транспортні засоби, податок за такі транспортні засоби сплачує їх власник – орендодавець.

Пільги з податку з транспортних засобів встановлені як для юридичних, так і фізичних осіб.

Від сплати даного податку повністю звільнені наступні юридичні особи:

– підприємства автомобільного транспорту, що займаються перевезенням пасажирів, на які визначено тарифи оплати за проїзд, незалежно від форми власності;

– бюджетні навчальні заклади державної і комунальної форми власності, при умові їх використання відповідно до статутної діяльності (тобто стосовно учбових транспортних засобів).

Для сільгосппідприємств-товаровиробників податок зменшується на 50% за трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше 10.

Далі неведений перелік фізичних осіб повністю звільнених від сплати податку на транспорт (за один легковий автомобіль з об’ємом двигуна до 2500 куб. см, або за один мотоцикл з об’ємом двигуна до 650 куб. см, або за один моторний човен чи катер (крім спортивного) з довжиною корпуса до 7,5 м):

- учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інваліди та хворі внаслідок цієї катастрофи;

- учасники бойових дій;

- інваліди війни;

- особи, що мають особисті заслуги перед Батьківщиною (Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави тощо).

На 50% від уплати податку звільнюються всі громадяни, у власності яких знаходиться легковий автомобіль, виготовлений на території СНД і взятий на облік в Україні до 1990 р. включно.

Від нарахування податку з власників транспортних засобів звільнені сільгоспвиробники – платники фіксованого сільськогосподарського податку.

Об’єктом оподаткування є наземні та водні транспортні засоби, які згідно розділу ХVІІ Українського класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) віднесені до групи 87 (автомобілі, тягачі, велосипеди і інші наземні транспортні засоби, їх частини та обладнування і до групи 89 (плавучі засоби морські та річкові).

Так, оподаткуванню підлягають:

- трактори колісні (крім гусеничних – код 870130);

- автомобілі для перевезення не менш 10 осіб з урахуванням водія;

- автомобілі легкові, в т. ч. з електродвигунами;

- автомобілі вантажні, автомобілі спеціального призначення (крім пожежних та швидкої допомоги);

- мотоцикли (мопеди), велосипеди з двигунами (крім тих що мають об’єм циліндра двигуна до 50 куб. см).

Серед водних видів транспорту податком обкладаються яхти і судна парусні з допоміжним двигуном або без нього, крім спортивних.

Ставки податку з власників транспортних засобів диференційовані за видами транспортних засобів (об’єктами оподаткування) та об’ємом двигуна. Для наземних транспортних засобів річна ставка податку встановлена за кожні 100 куб. см об’єму циліндрів їх двигуна або за кожний кВт потужності двигуна для автомобілів з електродвигуном. Для засобів водного транспорту річна ставка податку встановлена за кожні 100 см довжини їх корпусу. На деякі види транспортних засобів ставки наведені в таблиці 42.

Якщо транспортні засоби протягом року зняті юридичною особою з реєстрації (перереєстровані) (наприклад, у зв’язку з продажем), розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації по строкам сплати (кварталам), що не настали, починаючи з наступного за тим, в якому транспортні засоби зняті з реєстрації. Тобто, якщо транспортний засіб знятий з обліку в квітні, підприємство не сплачує податок за ІІ квартал і за наступні ІІІ - ІV квартали.

Сума податку, що належить до сплати, округлюється по цілих гривень.

Табл. 41 - Ставки податку з власників транспортних засобів

Опис об’єктів оподаткування	Ставка податку на рік (зі 100 куб. см об’єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини)
Автомобілі легкові з об’ємом циліндрів двигуна:
від 1001 см^3 до 1500 см^3	4,0 грн. зі 100 см^3
від 1501 см^3до 1800 см^3	5,0 грн. зі 100 см^3
від 1801 см^3до 2500 см^3	10,0 грн. зі 100 см^3
від 2501 см^3до 3500 см^3	25,0 грн. зі 100 см^3
від 3501 см^3і більше	40,0 грн. зі 100 см^3
Транспортні засоби, які оснащені електродвигунами	0,5 грн. з 1 кВт
Автомобілі вантажні з об’ємом циліндрів двигуна:
до 8200 см^3	15 грн. зі 100 см^3
від 8201 см^3до 15000 см^3	20,0 грн. зі 100 см^3
від 15001 см^3і більше	25,0 грн. зі 100 см^3
Яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних)
Морські	14 грн. зі 100 см довжини
масою не більше 100 кг	7 грн. зі 100 см довжини
масою вище 100 кг і довжиною не більше 7,5 м	7 грн. зі 100 см довжини
масою вище 100 кг і довжиною більше 7,5 м	14 грн. зі 100 см довжини

Фізичні особи не представляють звітність про нарахування та сплату податку з власників транспортних засобів. Сума податку безпосередньо сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією, а також перед технічним оглядом. Технічний огляд транспортних засобів проводиться раз в два роки, тому фізичні особи можуть сплачувати податок щорічно або раз в два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.

Юридичні особи складають Розрахунок суми податку на основі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року і надають в органи державної податкової служби за місцем знаходження і місцем постійного базування транспортних засобів продовж 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. Податок сплачується рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, що і відображається в Розрахунку. За придбані протягом року транспортні засоби Розрахунок складається враховуючи квартал, в якому проведена реєстрація транспортного засобу і надається до податкового органу в 10-денний строк після їх реєстрації у відповідних органах.

Транспортний податок як фізичними, так і юридичними особами сплачується незалежно від того використовується транспортний засіб чи ні.

У разі виявлення юридичних або фізичних осіб, які не сплачували транспортний податок, вони зобов’язані уплатити податок не більш ніж за три попередні роки.

В Україні стягуються:

- загальнодержавні податки і збори;

- місцеві податки і збори.

До місцевих податків належать:

- податок з реклами не більше 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5% - вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Даний податок відноситься до складу витрат діяльності і його нарахування в обліку відображається: Дт 93 „Витрати на збут” – Кт 641.

- комунальний податок – не більше 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн з одного працюючого).

В обліку відображається в складі витрат, відповідно за видами діяльності (виробництво, адміністративне управління, збут): Дт 23/92/93 – Кт 641.

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

- готельний збір (з 2003 р. відмінено);

- збір за паркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища.

В обліку дані збори відносять до складу адміністративних витрат:

Дт 92 – Кт 642 – нараховано збори до місцевих бюджетів,

Дт 642 – Кт 311 – перераховано збори.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та сутність податку на прибуток.

2. Охарактеризувати об’єкт оподаткування.

3. Склад та елементи валових витрат та валових доходів.

4. У чому полягає сутність тимчасових податкових різниць. Характеристика рахунків 17, 54.

5. Дати характеристику іншим податкам та зборам, зокрема. плати за землю, податку з власників транспортних засобів.

Дата добавления: 2013-12-14