Поняття та класифікація цінних паперів

Серед інструментів ринку цінних паперів важливе місце займають державні часткові зобов'язання, їх емітентами є центральні уряди, органи влади на місцях, установи й організації, що користуються державною підтримкою.

Державні цінні папери випускаються для:

• фінансування поточного бюджетного дефіциту;

• погашення раніше розмішених позик;

• забезпечення касового виконання державного бюджету;

• згладжування нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;

• фінансування цільових програм, розроблених місцевими органами влади;

• підтримки соціальне значущих установ і організацій.

Випуск державних цінних паперів є найбільш економічно доцільним мето­дом фінансування бюджетного дефіциту порівняно з практикою запозичення коштів у центральному банку і залученням доходів від емісії грошей. Справді, ви­користання кредитних ресурсів центрального банку звужує його можливості ре­гулювати позичковий ринок, і тому практично у всіх країнах з ринковою економі­кою встановлені обмеження на доступ уряду до цих ресурсів. Покриття дефіциту бюджету через емісію грошей призводить до надходження в оборот незабезпечених реальними активами платіжних коштів і пов'язане з інфляцією, розладом гро­шового обігу. Слід зазначити, що необхідність випуску боргових інструментів може з'явитися у зв'язку з потребою погашення раніше випущених урядом позик навіть без дефіцитності бюджету поточного року. Крім того, незалежно від наявності за­значених причин, у межах одного бюджетного року нерідко виникають відносно короткі розриви між державними доходами і витратами. Вони, зазвичай, пов'я­зані з тим, що пік надходжень платежів до бюджету припадає на визначені дати, встановлені для їх сплати і подачі податкових декларацій, тимчасом як бюджетні витрати мають більш рівномірний розподіл за часом. Тому держава може вдавати­ся до випуску короткострокових цінних паперів також з метою касового вико­нання бюджету. Випуск окремих видів державних цінних паперів може сприяти згладжуванню нерівномірності податкових надходжень, усуваючи тим самим при­чину касової незбалансованості бюджету. Наприклад, Казначейство (міністерство фінансів) Великобританії випускає іменні податково-депозитні сертифікати, що можуть за бажанням їхніх власників або в будь-який час бути повернуті назад, або використані при сплаті податків. В іншому випадку по сертифікатах виплачують­ся підвищені відсотки, завдяки чому стимулюється інтерес платників до завчасно­го внесення сум податкових платежів і знижується ймовірність касових розривів між доходами і витратами бюджету.

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує майнове право чи відно­шення позики власника документа до особи, що випустила такий документ; дже­рело формування статутного капіталу акціонерних товариств і фінансування вит­рат держави, територіально-адміністративних органів керування, муніципалітетів; форма вкладання коштів фізичними та юридичними особами і спосіб одержання прибутків від цих вкладень.

Цінні папери можуть існувати у формі окремих документів чи записів на ра­хунках. Цінні папери можна поділити на папери з фіксованим і нефіксованим доходом, державні, муніципальні, корпоративні і похідні цінні папери.

Є і змішані форми. Цінні папери з фіксованим доходом (їх називають також борговими зобов'язаннями) представлені облігаціями, депозитними сертифіка­тами, чеками і векселями. Цінні папери з нефіксованим доходом - це насамперед акції.

До змішаних форм можна віднести конверсійні боргові зобов'язання й опціонні позики, що мають певну схожість з облігаціями і являють собою пере­хідну до акцій форму цінного паперу з фіксованим доходом. Обидва види цінних паперів мають твердо фіксований відсоток, але на відміну від звичайних корпора­тивних облігацій, їх купівля пов'язана з можливістю надалі придбати акції.

Види цінних паперів: облігації, акції, зобов'язання, сертифікати, векселі, ноти, заставні, варант, опціони, ф'ючерси та ін.

Облігація - цінний папір, що засвідчує відношення позики між її власником (кредитором) і особою, що випустила її (емітентом, боржником). Облігації - част­кові зобов'язання емітентів, джерело фінансування витрат бюджету, що переви­щують доходи; джерело фінансування інвестицій акціонерних товариств; форма заощаджень коштів громадян і організацій та одержання ними доходу.

На облігації зазначена номінальна вартість. Вона може бути продана за суму меншу, ніж номінальна вартість (зі знижкою). Тоді особа, що випустила її, зобов'язана відшкодувати власнику в передбачений термін номінальну вартість. Дохід власника в цьому випадку утвориться як різниця між номінальною і продажною ціною (дисконта до номіналу). Облігація може бути продана за номінальною вартістю або за ринковою ціною. У цьому випадку особа, що випустила облігацію, зобов'язана відшкодувати її власнику в передбачений термін номінальну вартість і сплатити йому фіксований відсоток. При купівлі облігації за номіналом дохід власника дорівнює отриманому відсотку. При перепродажу облігацій за ринко­вою ціною власник її має прибуток чи збитки як різницю між ціною купівлі і ціною продажу і дохід, як відсоток. У випадку фіксованого відсотка облігації - твердо доходні цінні папери.

Облігації випускають держави (центральний уряд, уряди республік, галузей, штатів, муніципалітети), підприємства й організації (акціонерні товариства). Об­лігації, то випускаються державою, мають й інші назви (казначейські векселі, каз­начейські зобов'язання, ноти, сертифікати). Але по суті всі ці цінні папери - об­лігації.

Облігації є:

•продовжувані - дають змогу власнику продовжити термін погашення і одержувати відсотки протягом цього терміну;

•відстрочені - дають емітенту право на відстрочення погашення;

•конвертовані - дають власнику право обміняти облігації на акції того ж емі­тента;

•індосирувані - випущені однією компанією і гарантовані іншою;

•індексовані — по яких інвестору надаються різні гарантії при інфляції;

•з трастовим забезпеченням - забезпечені іншими цінними паперами, що зна­ходяться у фінансовій установі (в емітента) на трасті (довірчому збереженні);

•з викупним фондом - облігації, при випуску яких зарезервований спеціаль­ний фонд для погашення;

•іпотечні - випускаються під забезпечення нерухомим майном (земля, вироб­ничі і житлові будинки);

•з відсотком, що змінюється - він варіюється залежно від становища на фінан­совому ринку.

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання вексе­ледавця сплатити власнику векселя (векселедержателю) визначену суму у визначе­ний термін. Вексель виконує кредитну і розрахункову функції; він застосовуєть­ся як вид платежу.

Види векселів:

•простий і перекладний (тратта). Простий вексель - нічим не підкріплене зо­бов'язання векселедавця сплатити векселедержателю після настання строку певну суму грошей. Перекладний вексель - наказ векселедержателя (трасанту), адресо­ваний платнику (трасатові), про сплату зазначеної у векселі суми грошей третій особі - першому власнику векселя (ремітентові);

•доміцильований — має застереження про те, що він підлягає відплаті третьою особою (доміцілатом) за місцем проживання платника чи в іншому місці;

•торговий вексель — заснований на торговій угоді;

• фінансовий вексель — платниками за таким векселем виступають банки. Реквізити простого векселя:

•назва (вексель, проста і нічим не підкріплена обіцянка оплатити визначену суму), зазначення терміну платежу;

•зазначення місця, в якому має відбутися платіж;

• найменування того, кому за наказом платіж повинен бути здійснений;

• зазначення дати і місця складання векселя;

• підпис векселедавця.

У перекладному векселі замість нічим не підкріпленої обіцянки сплатити виз­начену суму міститься нічим не підкріплена пропозиція сплатити визначену суму і додатково до реквізитів простого векселя вказується платник.

Власник векселя до закінчення терміну оплати може передати його іншій особі за допомогою передатного напису (індосаменту); може також запропонувати век­сель банку. Банк виплатить йому зазначену у векселі суму, вирахувавши відсотки за час з моменту сплати до терміну платежу за таксою банківської комісії. Банк же чекає терміну платежу й одержує суму, зазначену у векселі, або перепродує вексель на рин­ку цінних паперів (зі знижкою), або перераховує вексель у центральному (держав­ному) банку зі сплатою йому офіційної облікової процентної ставки.

Векселі використовуються в розвинутих країнах уже кілька століть. У СРСР векселі використовувалися в 1922-1930 р. Друге життя векселя почалося в 1996 р. з переходом до ринку.

Заставна - цінний папір, документ про заставу боржником нерухомого майна (землі, будівлі), що дає кредитору право продажу закладеного майна за несплати йому боргу вчасно. Заставне свідчення - документ про заставу боржником рухо­мого майна (картин, коштовностей та пі. І. що дає кредитору право продажу зак­ладеного майна при несплаті йому боргу вчасно. Види заставних:

• іменні,

• ордерні,

• на пред'явника.

Ордерні заставні можуть передаватися від однієї особи до іншої за передатним написом. Заставні мають широке використання в країнах з ринковою економі­кою.

Облігації, акції, векселі, заставні - основні цінні папери. Варанти, опціони, ф'ючерси - похідні від них цінні папери.

Варант - сертифікат (посвідчення), що дає його власнику право здобувати цінні папери за ціною, передбаченою контрактом, протягом визначеного часу чи безстроково.

Опціон — контракт (угода), що передбачає право особи, яка придбала опціон, протягом певного терміну купити за визначеною ціною певну кількість акцій в особи, що продає опціон (опціон типу «пута»), або продати його йому (опціон типу «пута»). На відміну від варанта опціон надає право не тільки купити, а й про­дати цінні папери, причому визначену їх кількість.

Ф'ючерс — контракт (угода), що знаходиться на біржі і являє собою купівлю-продаж цінних паперів по фіксованій на момент його випуску ціні, з виконанням операції через певний проміжок часу (до визначеної дати). На відміну від опціону Ф'ючерс являє собою не право, а зобов'язання купівлі-продажу цінних паперів.

Термін «сертифікат» як цінний папір має два значення:

• документ - свідчення кредитної установи про депонування коштів, що засвідчує право вкладника на одержання депозиту (депозитні сертифікати), чи свідчення банку про одержання грошей від громадян для довгострокового їх заощадження (ощадні сертифікати);

• вид облігацій державних позик. Сертифікати дають можливість банкам залу­чити вкладників вільних коштів.

Перевага сертифікатів перед звичайними депозитними внесками в тому, що вони можуть перепродуватися на вторинному ринку.

Власник сертифіката одержує дохід або як відсоток, або як різницю між су­мою, що підлягає виплаті, і купівною ціною сертифіката.

Види сертифікатів:

•іменні та на пред'явника. Останні можуть обертатися на вторинному ринку. У продажну ціну включається і нарахований на момент продажу відсоток;

•до запитання і термінові. Депозитні сертифікати до запитання дають влас­нику право на вилучення певних сум після пред'явлення сертифіката. На термі­нових депозитних сертифікатах зазначений термін відплати і розмір належного відсотка.

Європапери - це цінні папери, випущені у валюті, відмінній від національної валюти емі­тента.

Типова єврооблігація - пред'явницький цінний папір у формі сертифіката з фіксованою відсотковою ставкою, по якій прибуток виплачується один раз шля­хом пред'явлення купонів до оплати, погашення провадиться наприкінці терміну одноразовим платежем чи протягом визначеного терміну з фонду погашення.

Ціна попиту (ціна покупця) на стандартну продукцію - це найвищий рівень ціни, який покупець згоден сплатити за продукцію у визначений час.

Біржове котирування цін - це фіксація фактичних контрактних цін та виведен­ня типової або середньої ціни за біржовими угодами певного періоду (як прави­ло, за біржовий день), яка відображає вартість одиниці товару (лота) при типових обсягах угод та умовах торгів.

Котирувальна ціна - це визначена Котирувальною комісією біржі ціна товару, яка виз­начається шляхом аналізу цін угод, цін продавців та покупців на основі єдиних кри­теріїв та методів.

Дата добавления: 2013-12-14