Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому

Поняття та склад активів, принципи їх формування

Методичні підходи до визначення потреби в оборотних коштах, джерела її фінансування. Поняття балансу оборотних коштів

Система показників, що характеризує стан та ефективність використання оборотних активів

Сутність та класифікація оборотних активів підприємства

Методичні підходи до оцінки вартості майна підприємства як цілісного майнового комплексу

Поняття та склад активів, принципи їх формування

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, наприклад, основні засоби, предмети праці, нематеріальні активи і т.д. Оскільки без цього процес виробництва, реалізації, надання послуг неможливий. Сукупність цього майна і представляє собою активи підприємства. До визначення активів є декілька підходів. Традиційно економічний підхід трактує активи так:

Активи – це сукупність економічних ресурсів підприємства, які представлені сукупністю майнових цінностей і використовуються в господарській діяльності для отримання прибутку.

Інший підхід (можна його назвати бухгалтерським) до визначення активів засновано на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку №2 “Баланс” (П (С) БО):

Таке визначення активів містить ряд нових понять:

1) Виникнення у результаті минулих подій – мається на увазі, що господарська операція, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася. Операції, що очікуються в майбутньому, не призводять до появи активів, н-д, намір придбати запаси не призводить до визнання їх активами.

2) Майбутня економічна вигода представляє собою потенціал, що сприяє надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство. Цей потенціал може існувати у формі:

= виробничих засобів, що використовуються у господарській діяльності підприємства;

= запаси готової продукції та незавершеного виробництва;

= грошових коштів чи їх еквівалентів;

= фінансових інвестицій;

= дебіторської заборгованості фізичних або юридичних осіб.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки:

· Історичної собівартості. Сутність полягає в тому, що активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

· Поточної собівартості – активи відображуються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

· Вартості реалізації – актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації;

· Теперішньої вартості – активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати актив під час звичайної діяльності підприємства.

Майно підприємства за своїм складом неоднорідне і представлене наступними групами (див. рис.1):

Рисунок 1. Склад активів підприємства.

Перша група об’єднує постійні активи або основний капітал підприємства. Зупинимось на кожній складовій окремо:

1. Необоротні активи:

· Нематеріальні активи (НА) характеризують активи, що не мають матеріально-речової форми, але приймають участь в господарській діяльності і приносять прибуток. До них відносяться:

А) права на користування природними ресурсами;

Б) права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею)

В) права на знаки для товарів (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви);

Г) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау);

Д) авторські та суміжні з ними права (право на програми для ЕОМ, бази даних);

З) гудвіл – різниця між ринковою та балансовою вартістю підприємства, що утворилася внаслідок можливості отримання більш високого рівня прибутку (в порівнянні з середньогалузевим його рівнем) за рахунок використання більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на товарному ринку, застосування нових технологій і т.д.

К) інші нематеріальні активи.

Слід звернути увагу на особливості оцінки та амортизації нематеріальних активів. В балансі вони відбиваються за первісною та залишковою вартістю. Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється за собівартістю їх придбання чи створення. Справедлива вартість нематеріальних активів – це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між незалежними та зацікавленими сторонами. Залишкова вартість нематеріальних активів – це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованої амортизації на нематеріальні активи. Амортизація нематеріальних активів здійснюється на систематичній основі протягом строку корисного використання активу, який не повинен перевищувати за П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” 20 років. Термін корисного використання та методи амортизації НА визначаються підприємством в залежності від:

= очікуваного терміну використання активу;

= НТП та змін ринку товарів, робіт, послуг, що виробляються з допомогою цього активу;

= юридичних та інших обмежень на його використання.

Як правило, підприємствами застосовується прямолінійний метод амортизації.

Особливістю нарахування амортизації згідно з П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” є те, що не існує жодних обмежень відносно амортизації НА, тобто, амортизувати можна ділову репутацію, “ноу-хау”, торговельну марку, торговий знак.

· Основні засоби – це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватись протягом більше 12 місяців з дати балансу. В балансі подається первісна, залишкова вартість основних засобів та сума їх зносу.

· Незавершене будівництво відображує суму інвестицій, вкладених у незавершене будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансовані платежі на здійснення такого будівництва. Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов’язаних з будівництвом об’єкту основних засобів.

· Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів, тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Особливістю є те, що окремо в балансі виділені фінансові інвестиції, які передбачається обліковувати за методом участі в капіталі і окремо – інші фінансові інвестиції. Класифікація довгострокових фінансових інвестицій подана на рисунку 2:

Рисунок 2. Склад довгострокових фінансових інвестицій.

* Довгострокова дебіторська заборгованість представляє собою заборгованість фізичних або юридичних осіб, яка буде погашена після 12 місяців з дати балансу, н-д, заборгованість орендаря за фінансовою орендою. Довгострокова заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості.

· Відстрочені податкові активи представляють собою суму податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. Відстрочений податковий актив виникає в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно з обліковою політикою підприємства, менший за податок на прибуток, визначений за чинним законодавством.

Така різниця виникає внаслідок того, що сума прибутку за період, визначена згідно з податковим законодавством, як правило, відрізняється від сукупного прибутку за період, який відображається у звіті про фінансові результати на основі облікової політики підприємства. Це пов’язано з:

= відмінностями у визначенні витрат періоду та валових витрат;

= відмінностями у визнанні облікового доходу та валового доходу;

= через різні підходи до відображення суми переоцінки активів.

Друга група активів становить поточні активи:

· Запаси – цеактиви, які зберігаються для продажу за умов звичайної господарської діяльності, або знаходяться в процесі виробництва для такого продажу, або призначені для споживання у виробничому процесі чи при наданні послуг.

* Дебіторська заборгованість – вона представлена наступними статтями:

А) по векселях одержаних – заборгованість покупців, замовників за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями;

Б) за товари, роботи, послуги – відображається заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу. У балансі така дебіторська заборгованість відображається за чистою реалізаційною вартістю, яка представляє собою суму дебіторської заборгованості після вирахування сумнівних та безнадійних боргів.

В) по розрахунках – виникає по переплачених податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих дивідендах, процентах, роялті, які очікуються до надходження. Також вказується заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

Г) інша поточна дебіторська заборгованість – включає всі види дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по розрахунках.

· Поточні фінансові інвестиції – це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує один рік. До їх числа відносяться:

= короткострокові ринкові цінні папери;

= казначейські векселі;

= короткострокові боргові папери;

= депозитні сертифікати;

= інші ринкові цінні папери.

· Грошові кошти та їх еквіваленти – включають суми грошей, що на дату балансу знаходяться в касі, на банківських рахунках, в дорозі, у формі грошових документів, у формі виставлених акредитивів. До грошових еквівалентів відносять поточні інвестиції початковий строк погашення яких не перевищує 3 місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать свою вартість протягом періоду їхньої чинності. До складу грошових коштів не відносяться гроші на банківських рахунках, обмежені для поточного використання протягом терміну, що перевищує один рік. Вони відносяться до складу необоротних активів як інші фінансові інвестиції.

· Інші оборотні активи – всі активи, що не ввійшли до складу вище перерахованих.

3. Витрати майбутніх періодів – це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступного облікового періоду (н-д, наперед сплачена орендна плата, наперед сплачена страховка, наперед сплачені рекламні послуги).

Процес формування активів будується на дотриманні певних принципів:

Дата добавления: 2013-12-14