КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Сутність та класифікація оборотних активів підприємства
Вцмк = å(ЧГП / (1 +q)n) або ПВЗг = ПВЗ + Г ЧВЗА = ПВЗА – ФЗ ПВЗА = сума (ПВЗі – ЗАі) + ФА ЧАпр = А + РПа – Анпр + Ао +ФЗ ЧАв = ЧАф + РПа де РПа – сума результатів переоцінки окремих видів активів підприємства з урахуванням індексу інфляції., Чаф – чисті активи по фактичній вартості. Переваги: дозволяє отримати більш точну мінімальну вартість чистих активів Недоліки: не завжди реально відображає рівень морального зносу окремих видів матеріальних та нематеріальних активів, не враховує характер їх використання. В) Оцінка за вартістю продуктивних активів (ЧАпр) – в основі лежить оцінка лише чистих активів, що продуктивно використовуються і генерують прибуток підприємства. де А – реальна вартість сукупних активів підприємства; Анпр – реальна вартість непродуктивних активів підприємства, Ао – реальна вартість активів, які орендуються підприємством та відображаються на забалансових рахунках; ФЗ – фінансові зобов’язання підприємства. Переваги: 1) дозволяє отримати реальну вартість чистих активів, що безпосередньо формують результати господарської діяльності підприємства. Недоліки: не відображає результати господарської діяльності, які можуть бути від’ємними навіть при умові високої вартості продуктивних активів. 2. Методи оцінки вартості заміщення (витратний метод) – базується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення всіх аналогічних активів, які входять до складу цілісного майнового комплексу (ЦМК). Має 2 різновиди: А) Оцінка по фактичному комплексу активів – відбувається по комплексу активів, які входять до звітного балансу, а також по групі орендованих активів. Оцінка проводиться за наступними етапами: = відокремлення витрат, що не потребують оцінки заміщення (н-д, грошові активи, дебіторська заборгованість, довгострокові та поточні фінансові інвестиції, витрати майбутніх періодів); = групування активів за способами здійснення оцінки (будівлі, обладнання, машини, технічні засоби управління, офісні меблі, запаси сировини, запаси готової продукції, нематеріальні активи) = визначення повних витрат на їх виробництво в сучасних умовах; = вирахування всіх форм зносу; = вирахування повної вартості заміщення ЦМК (ПВЗА): де ПВЗі та Заі – повна вартість заміщення та знос і-го виду активів; ФА – вартість фінансових активів підприємства. = вирахування чистої вартості заміщення (ЧВЗА): Переваги: дає більш точну уяву про вартість ЦМК в порівнянні з балансовим методом, так як враховує не тільки аналогову вартість, а й реальну суму зносу; Недоліки: не пов’язує вартість активів з рівнем створюваного прибутку. Б) Оцінка вартості заміщення з урахуванням гудвілу. Після реалізації ЦМК він може визначатися як різниця між ринковою та балансовою вартістю майна підприємства. На стадії попередньої оцінки використовують 2 підходи до оцінки гудвілу: А) Оцінка гудвілу на основі середньогалузевої суми прибутку: Г = ЧП - (А * НПсер/г) де ЧП – середньорічна сума чистого прибутку, А – середньорічна сума активів, Нпсер/г – середньогалузева норма рентабельності активів. Б) Оцінка гудвілу на основі обсягу реалізації продукції: основою слугує мультиплікатор прибуток / обсяг продажу (тобто, рентабельність реалізації) Г = ЧП – (ОР *РЕ реал) де ОР – середньорічний обсяг реалізації; РЕ реал – рентабельність реалізації продукції. Повна вартість заміщення з урахуванням гудвілу вираховується так: Переваги: дозволяє отримати достатньо точну вартість ЦМК, пов’язану як з рівнем прибутку, так і з рівнем понадприбутку. Недоліки: 1)оперує стабільними показниками рівня середньогалузевої рентабельності та фактичного прибутку підприємств; 2) сума гудвілу може значно розходитись відповідно до оцінок покупця та продавця. 3. Метод оцінки ринкової вартості ЦМК побудований на основі ринкових індикаторів цін купівлі-продажу аналогічної сукупності активів. Два різновиди: А) Оцінка по вартості котирування акцій даного підприємства: Здійснюється за такими етапами: 1) визначення середнього рівня котирування акцій підприємства (РКа) 2) визначення кількості акцій, що знаходяться в обороті як різниця між кількістю емітованих (Ае) та викуплених самим підприємством (Ав)акцій 3) визначення вартості чистих активів по ринковій вартості (ЧАр): ЧАр = Рка *(Ае –Ав) Б) Оцінка за аналоговою ринковою вартістю: ЧАр = ЧА * Цвк де ЧА – вартість чистих активів підприємства, що оцінюється, Цвк – середня ринкова ціна одиниці власного капіталу підприємстваналогічного профілю, обсягів діяльності, місцезнаходження та структури капіталу. Недоліки: достатньо складні для застосування, оскільки незначна кількість таких продажів, а також обмежені можливості підбору підприємств-аналогів. 4. Метод оцінки майбутнього чистого грошового потоку (доходовий): Два різновиди: А) Оцінка при незмінному обсязі чистого грошового потоку: Вцмк = ЧГП: НКгп НКгп = ДА : Ц р.А де Вцмк – вартість цілісного майнового комплексу; ЧГП сума чистого грошового потоку; НКгп – норма капіталізації грошового потоку, ДА – доход по акції, Цр.А – поточна ринкова ціна акцій даного підприємства. Б) Оцінка при коливанні грошового потоку в часі: Вцмк = å(ЧГП / (1 +q)n + ЛВ / (1 +q)n) де ЛВ – прогнозна ліквідаційна вартість ЦМК в кінці періоду його експлуатації; q – ставка дисконтування ЧГП в і-тому періоді; n – загальна тривалість періоду експлуатації ЦМК. Як бачимо, всі ці методи можуть бути згруповані в наступні групи: 1) майнові (балансовий та вартості заміщення) – вони визначають мінімальну ціну продажу підприємства 2) доходові – визначають максимально допустиму з точки зору індивідуального інвестора інвестиційну вартість підприємства, при якій забезпечується окупність витрат на придбання та отримання необхідної норми прибутку 3) аналогові визначають найбільш ймовірну вартість купівлі-продажу підприємства.
Під оборотними активами розуміється вся сукупність економічних ресурсів підприємства, що знаходяться в постійному кругообігу, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на нову продукцію. Оборотні активи постійно приймають участь в забезпеченні процесу виробництва та реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів переходячи з грошової форми вартості у товарну, потім у виробничу, товарну та знову в грошову – оборотні кошти забезпечують безперервність роботи підприємства. Цей процес зміни їх матеріально-речової вартості представляє собою цикл кругообігу оборотних активів (операційний цикл). Він включає наступні стадії: · Перша стадія характеризується використанням грошових активів та їх еквівалентів для придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів (сировини, напівфабрикатів, комплектуючих тощо) · Друга стадія характеризується перетворенням матеріальних оборотних активів в процесі виробництва у запаси готової продукції · Третя стадія характеризується реалізацією готової продукції і утворенням дебіторської заборгованості до настання термінів оплати готової продукції · Четверта стадія визначається інкасацією дебіторської заборгованості та надходженням грошових коштів. Як бачимо, операційний цикл поєднує процес виробництва та реалізації продукції. В зв’язку з цим у складі оборотних активів виділяють оборотні виробничі фонди, які обслуговують сферу виробництва та фонди обертання, які обслуговують процес реалізації продукції. До оборотних виробничих фондів відносять: = сировина, матеріали, напівфабрикати; = паливо, тара, запасні частини; = незавершене виробництво До фондів обертання відносять: = залишки запасів готової продукції; = товари відвантажені; = грошові кошти; = дебіторська заборгованість; = поточні фінансові інвестиції. Таким чином, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції. Для більш глибокого порозуміння сутності оборотних активів та необхідності управління ними слід класифікувати їх за певним рядом ознак: 1)В залежності від їх участі в кругообігу: а) оборотні виробничі фонди б) фонди обертання 2)В залежності від методів планування: а) нормовані оборотні активи - це в основному матеріальні обігові активи. б) ненормовані оборотні активи – сюди відносяться всі фонди обертання за виключенням відвантаженої готової продукції 3)В залежності від джерел формування: а) валові оборотні активи – загальний обсяг оборотних активів, що сформовані за рахунок власного та позикового капіталу б) чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) – та частина оборотних активів, що сформована за рахунок власного та довгостроково залученого капіталу
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 766; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |