Санація підприємства, умови та форми її проведення, розробка проекту фінансового оздоровлення підприємства

Кошти, що залишились після задоволення вимог всіх кредиторів

Кошти, що отримані від продажу майна підприємства - банкрута

Розподілення коштів на першому етапі:

= відшкодування витрат арбітражного суду

= відшкодування витрат ліквідаційної комісії

= відшкодування витрат розпорядника майна

= відшкодування вимог кредиторів, що

забезпечені заставою.

Кошти, які залишились після розподілу на першому етапі

Розподілення коштів на другому етапі:

· Перша черга – виконання зобов’язань перед робітниками

по виробничих результатах (за виключенням внесків у статутний фонд та виплат по акціях)

· Друга черга – виконання зобов’язань по державним та місцевим податкам та зборам, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення

· Третя черга – виконання вимог кредиторів, що не забезпечені заставою

· Четверта черга – виконання вимог щодо повернення внесків робітників у статутний фонд та виплат по акціях трудового колективу

Рис. 1. Послідовність задоволення вимог кредиторів підприємства-боржника.

Наявність реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства-боржника є основною передумовою для проведення санації.

Санація представляє собою систему заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, що реалізуються за допомогою сторонніх юридичних або фізичних осіб і спрямовані на упередження об’явлення підприємства банкрутом та його ліквідації.

Санація підприємства може проводитися в трьох основних випадках:

1) до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство для виходу з кризи застосовує зовнішню допомогу. В цьому випадку рішення про проведення санації приймається на основі висновків санаційного аудиту. Його характерною рисою є те, що він проводиться на підприємствах, які знаходяться у фінансовій кризі і основною його метою є оцінка санаційної спроможності підприємства. Для проведення санаційного аудиту інформаційною базою є:

= бухгалтерський звіт підприємства;

= звіти про результати інвентаризації;

= акт оцінки вартості майна підприємства;

= відомість розрахунку вартості основних фондів та нематеріальних активів;

= відомість розрахунку вартості оборотних коштів;

= розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості;

= дані про наявність коштів на банківських рахунках;

= аналіз ринків збуту та конкурентноздатності продукції;

= кадровий склад підприємства, рівень заробітної плати;

= наявність соціальної інфраструктури;

На основі цих даних проводиться аналіз фінансово-господарського стану підприємства, який включає:

· оцінка фінансово-майнового стану підприємства (головні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, критеріальне значення > 0,2; загальний коефіцієнт покриття, критеріальне значення >0,5; величина чистих грошових потоків (Cash-Flow), яка дорівнює сумі чистого прибутку підприємства та амортизаційних відрахувань).

· оцінка конкурентноздатності продукції та причини її недостатнього рівня (досліджується стан реалізації, ціни, основні споживачі та конкуренти, обсяг та номенклатура продукції.

· аналіз показників праці (динаміка чисельності робітників та рівня заробітної плати, рівень втрат робочого часу, плинність робочих та спеціалістів).

· оцінка об’єктів незавершеного будівництва.

· оцінка даних про штрафні санкції, які нараховуються підприємству.

Згідно з результатами проведеного аналізу визначають, яка з видів кризи характерна для підприємства:

= стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);

= криза прибутковості (перманентні збитки “з’їдають” власний капітал, що призводить до незадовільної структури балансу);

= криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

На основі цих даних робляться загальні висновки та пропозиції відносно доцільності здійснення санації підприємства. Слід зазначити, що цей випадок санації має найбільш широкий діапазон форм і носить попереджувальний характер.

2) якщо само підприємство звертається до суду із заявою про своє банкрутство та одночасно пропонує умови своєї санації.

3) якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд у випадку наявності пропозицій від кредиторів про санацію боржника. Зацікавленість кредитора в санації підприємства-боржника може виникати внаслідок:

= майбутньої участі в прибутках даного підприємства;

= отримання контрольногоо пакету акцій боржника;

= отримання надійного каналу збуту своєї продукції через це підприємство або надійного джерела отримання сировини для свого виробництва;

= впевненості більш повного задоволення своїх претензій, ніж у випадку ліквідації боржника.

Фізичні або юридичні особи, що бажають стати санатором, повинні подати до арбітражного суду заяву з письмовим зобов’язанням про переведення на них боргу підприємства, проти якого порушено справу про банкрутство та обов’язковим викладенням умов санації, що ними пропонуються. Якщо умови санації в цій заяві залишились невизначеними, то суд не розглядає таку заяву. Умови санації повинні містити:

1) угоду між боржником та санатором про переведення боргу. Таке переведення можливо тільки за згодою кредиторів. Рішення зборів кредиторів про переведення боргу рахується прийнятим, якщо за нього проголосували кредитори, майнові вимоги яких складають не менш 2/3 загальної суми претензій.

2) умови та порядок реорганізації (приватизації) юридичної особи боржника, якщо вона планується. Сутність реструктуризації полягає у повній або частковій зміні власника статутного фонду підприємства на користь санатора.

3) механізм сплати санатором боргу кредитора (терміни, послідовність, форми і т.д.).

Санація затверджується судом тільки у випадку узгодження її умов відносно всіх трьох її складових елементів. Слід зазначити, що процедура санації підприємств по справах про банкрутство ще не набула широкого розповсюдження і застосовується достатньо рідко.

Відтак збиткові підприємства можуть вдатися до санації балансу (чиста санація). Чиста санація передбачає покриття відображених в балансі збитків за рахунок власних та прирівняних до них коштів. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів, засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Ліквідність та платоспроможність підприємства в результаті чистої санації не поліпшуються, оскільки на підприємство не залучаються додаткові фінансові ресурси.

При здійсненні санації за рахунок зовнішніх джерел виділяють два напрямки:

1. Санація підприємства, спрямована на його реструктуризацію (реорганізацію). Вона застосовується при великих масштабах кризових явищ на підприємстві і пов’язана із зміненням статусу юридичної особи підприємства-боржника. Міністерством економіки України затверджені методичні вказівки по проведенню реструктуризації державних підприємств, де визначено сутність поняття реструктуризації. Реструктуризація підприємства являє собою комплекс фінансово-економічних та організаційно-правових заходів по урегулюванню проблеми боргу та фінансовому оздоровленню підприємства–боржника, після проведення яких відбувається зміна власника підприємства або зміна статусу юридичної особи. Проект реструктуризації повинен містити:

а) економічне обґрунтування необхідності її проведення;

б) пропозиції стосовно форм та методів реструктуризації;

в) шляхи вирішення фінансових, соціальних проблем, що пов’язані з реструктуризацією;

г) витрати на проведення реорганізації та джерела їх фінансування;

д) конкретні заходи, що спрямовані на реалізацію проекту.

Реструктуризація може виступати в таких формах:

· Злиття здійснюється шляхом об’єднання підприємства – боржника з іншим фінансово стійким підприємством. При цьому підприємство, яке санується, втрачає свій юридичний статус, бухгалтерські баланси обох підприємств консолідуються. Виділяють:

= горизонтальне злиття (об’єднуються підприємства однієї галузі);

= вертикальне злиття (об’єднуються підприємства суміжних галузей);

= конгломератне злиття (об’єднання підприємств, що взагалі не пов’язані між собою ні галузево, ні технологічно).

Для підприємства–санатора перевагою цієї форми санації є ефект синергізму, а для боржника – можливість збереження робочих місць та напрямків виробничої діяльності.

За злиття підприємств усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло внаслідок злиття. Бухгалтерські баланси обох підприємств консолідуються.

· Поглинання здійснюється шляхом придбання підприємства санатором. Підприємство-боржник втрачає при цьому свій самостійний статус, але як юридична особа воно може зберегтися у вигляді дочірньої фірми.

· Розділення. Відокремлені підприємства отримують статус нової юридичної особи, а майнові права та обов’язки переходять до кожного з них на основі розподільчого балансу. Ця форма санації може застосовуватись добровільно (для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність) та примусово (якщо підприємство зловживає монопольним становищем на ринку). Примусове розподілення не застосовується у випадках:

а) неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів або одиниць;

б) існування тісного технологічного зв’язку підприємств (якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства становить не менш 30%).

· Перетворення у відкрите акціонерне товариство. Така форма санації здійснюється за ініціативою засновників, дозволяє розширити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляхи виходу з кризи. Умовою такої санації є необхідність забезпечення засновниками мінімального розміру статутного фонду, встановленого законодавчо.

· Передача в оренду. Така форма санації забезпечує фінансову участь персоналу в санації підприємства. Вона передбачає, що трудовий колектив повинен створити певний вид господарського товариства і в цій якості пропонувати послуги санатора державного підприємства. Умовою цієї форми є прийняття колективом орендаторів боргів підприємства і згода на це кредиторів.

· Приватизація. В цій формі сануються в основному державні підприємства.

2. Санація підприємств, що спрямована на рефінансування його боргу. Така санація здійснюється для усунення неплатоспроможності у випадках легкої фінансової кризи. При цьому не змінюється статус юридичної особи підприємства, яке санується. Її можна поділити в залежності від джерел фінансування на:

1) За рахунок державної фінансової підтримки: КМУ розроблені критерії відбору підприємств для надання їм комплексної державної підтримки:

= впровадження нових економічних та екологічних технологій;

= експорт (приріст експорту) конкурентноздатної продукції;

= вирішення проблем енергозабезпечення народного господарства України;

= збереження науково-технічного потенціалу;

= наявність ринків збуту продукції в Україні та за її межами;

Така підтримка здійснюється у прямій та непрямій формах.

· Пряме бюджетне фінансування :

= Дотації, субвенції за рахунок коштів бюджету. В такій формі сануються в основному державні підприємства. Існують пропозиції щодо створення в Державному бюджеті України спеціального фонду фінансування санації та реструктуризації, але досвід західних держав показує, що пряме державне фінансування підприємств є фактором, який стимулює дефіцит держбюджету.

= Державне пільгове кредитування. Характерною ознакою цієї форми санації є принцип повернення фінансових ресурсів, що надаються та пільговий режим кредитування в порівнянні з умовами кредитного ринку. Схематично порядок надання державної кредитної підтримки можна представити двома рівнями (рис. 2).

Централізований рівень

Дата добавления: 2013-12-14