Децентралізований рівень

НБУ 1 Комерційні банки

Комерційні банки 2 Підприємства

Рис. 2. Порядок надання державної кредитної допомоги.

1 – фінансові відношення між державою в особі НБУ та комерційними банками з питання отримання на конкурсній основі централізованих кредитних ресурсів для наступного їх перепродажу підприємствам, які потребують фінансової підтримки;

2 – відношення між комерційними банками та підприємствами з питань надання фінансових ресурсів для кредитування санації та реструктуризації. Вони базуються на загальних принципах кредитування.

Слід сказати, що ця форма санації не виправдала себе. Це пов’язано як з високими процентними ставками за користування кредитом, так і з відсутністю у багатьох підприємств достатнього кредитного забезпечення, що стало причиною відмови в кредитуванні зі сторони банків.

= Державна гарантія комерційним банкам по кредитах, що видаються підприємству–боржнику(державні гарантії або поручительства). Ця форма санації використовується переважно при отриманні зовнішніх кредитів.

· Непряме державна підтримка санації :

= надання дозволу підприємствам на порушення антимонопольного законодавства. В практиці проведення санації цей метод використовується у виключних випадках, тому що надання дозволу на монопольні утворення можуть мати негативні наслідки.

= санаційна підтримка підприємств фіскального характеру. Вона здійснюється у вигляді: а) списання або реструктуризації податкових зобов’язань; б) податкового кредитування; в) надання цільових податкових пільг підприємствам, які сануються; г) шляхом фіскальних поступок основним кредиторам даних підприємств з метою активізації їх участі в санаційному процесі.

2) За рахунок коштів кредиторів боржника:

· Цільовий банківський кредит. Вона здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство-боржника. Оскільки такий кредит має високий ризик, то процентна ставка по ньому досягає максимального рівня. Для здійснення контролю та допомогою підприємству банк може вимагати в переліку умов санації введення свого представника до керівництва підприємства.

· Рефінансування дебіторської заборгованості. Формами такої санації можуть бути факторинг, форфейтинг, облік векселів.

· Переведення боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною собою може бути будь-який господарюючий суб’єкт. Але необхідна умова цієї форми – обов’язкова згода кредиторів.

· Реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові. Використовується переважно у випадках, коли кредитором є банк, що обслуговує підприємство-боржника. В процесі цієї форми санації значно збільшуються ставки проценту.

У законодавствах деяких країн (Німеччина, Польща, Росія) передбачено можливість укладання мирової угоди. Мирова угода – це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.

· Випуск облігацій та інших довгострокових цінних паперів під гарантію санатора, збільшення статутного фонду підприємства шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. В ролі такого санатора може бути або банк, який обслуговує боржника, або страхова компанія.

· Викуп акцій (придбання паїв) у власників з метою зменшення статутного фонду. Тобто акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

· Відстрочка погашення облігацій підприємства. Необхідні умови здійснення такої форми:

= невелике коло інвесторів;

= згода більшості інвесторів-кредиторів про таку відстрочку.

· Списання санатором-кредитором основної частини боргу. Ця форма санації застосовується кредитором у випадку, коли погашення всього боргу нереально і призведе підприємство до банкрутства. Ця форма, як правило, передбачає укладення угоди між кредитором та боржником про інші форми компенсації боргу на наступних етапах.

Для здійснення санації необхідне її обґрунтування. Таке обґрунтування міститься в проекті (бізнес – плані) санації підприємства. Бізнес-план санації представляє собою документ, який визначає мету та процес здійснення санації підприємства-боржника.

Проект санації включає:

1. Вступ. Тут відображається:

= фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації продукції, розмір прибутку(збитку), рівень заборгованості та ліквідності активів, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового леверіджу, співвідношення дебіторської заборгованості та короткострокових зобов’язань);

= аналіз причин, що привели підприємство до кризового становища;

= аналіз ринку;

= кадровий потенціал тощо.

2. Другий розділ. Він повинен містити план фінансового оздоровлення підприємства, складовими якого є:

1)План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. Цей план повинен відобразити:

= фактори, що впливають на збут (місткість ринку, мотивація споживачів, еластичність попиту на продукцію підприємства, рівень платоспроможного попиту на продукцію, умови збуту, галузеві ризики);

= фактори, що впливають на конкуренцію (умови конкуренції, основні конкуренти, що мають найбільшу частку ринку, їх переваги та недоліки);

= фактори цінової політики (схеми реалізації продукції та пропозиції відносно оптимізації розміру ціни та собівартості продукції).

2)План виробництва та капіталовкладень. Цей план повинен відобразити:

= характеристику обладнання, яке використовується на підприємстві (знос, витрати, що пов’язані з оновленням обладнання, можливості щодо оренди, лізингу обладнання);

= характеристику виробничого процесу, його “вузьких місць”;

= характеристику комерційних зв’язків з постачальниками сировини;

= характеристику нематеріальних активів (патентів, ноу-хау, технологій), які необхідно придбати.

3) Організаційний план. Відображає організаційну структуру підприємства, можливості його реструктуризації. Повинен містити:

= рівень менеджменту;

= кадровий склад;

= можливості розділення підприємства з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

4) Фінансовий план. Повинен містити:

= прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

= прогноз грошових потоків підприємства;

= прогнозний баланс активів та пасивів;

= оцінку потреб в інвестиціях;

= форми та графіки залучення позикових коштів;

= графіки окупності та повернення фінансових ресурсів.

3. Третій розділ. Цей розділ повинен відображати прогнозні результати реалізації проекту. В ньому повинна міститись оцінка ефективності запропонованої форми санації, а також прогноз можливих ризиків та збитків. Ефективність певної форми санації (Ефс) визначається як співвідношення прогнозного додаткового прибутку (Ппр) до загального обсягу фінансових ресурсів на проведення санації(ФРс):

Дата добавления: 2013-12-14