Становлення і розвиток політичної думки Нового часу (кінець XVI – перша половина XVII ст. ст.)

Розвиток політичної думки Нового часу пов'язане з розвитком капіталізму і ранніми буржуазними революціями в країнах Західної Європи (насамперед у Голандії та Англії – XVII ст.).

У політичній науці активно розвиваються теорії природного права та суспільного договору, розробниками яких були Гуго Гроцій (1583 – 1645рр.), Бенедикт Спіноза (1632 – 1677рр.), представники Голландії.

Гуго Гроцій у трактаті «Про право війни і миру. Три книги.», відзначає, що люди на ранніх етапах були рівними, мали спільну власність. Цей «природний» стан характеризувався відсутністю держави та приватної власності. Але згодом принципи справедливості порушилися, виникла ворожнеча, розпочалися війни. З метою подолання ненависті, створення нормальних умов для співжиття, люди уклали суспільний договір створили державу.

У розумінні Гуго Гроція держава - «це досконалий союз вільних людей, укладений заради дотримання права та загальної користі.».

У державі існує громадянська влада, котра є верховною. Гроцій стояв біля витоків «юридичного світогляду». Він поділив право на природне та волевстановлююче. Джерелом природного права є людський розум, у якому закладено прагнення людей до спокійного і раціонального спілкування. Це право вимагає непорушності приватної власності.

Волевстановлююче право автор поділяє на «божественне й людське». До цього права належить сімейне, цивільне, міжнародне право (воно має відповідати вимогам природного права).

Мислитель не віддавав переваги жодній із форм правління; при створенні держави народ міг вибирати будь-яку, але обравши, вже не мав права її змінити, окрім випадків крайньої небезпеки для існування самого народу. Негативно ставився до тиранії, надавав перевагу монархії та аристократії.

Особливу увагу Г.Гроцій приділяв питанню про право підданих чинити опір верховній владі. На його думку піддані повинні підкорятися владі, оскільки її джерелом є суспільний договір. Озброєний опір припустимий лише за умови, що він не завдасть великого лиха державі й не призведе до загибелі багатьох невинних людей.

Теорія природного права і суспільного договору знайшла свій подальший розвиток у творчості великого голландського філософа і політичного мислителя – Бенедикта Спінози (1632-1677рр.). Його праці – «Богословсько-політичний трактат», «Політичний трактат», «Етика». Спіноза вважав, що люди первинно знаходилися у природному стані, де сила та могутність окремого індивіда складали сутність його природного права.

Перехід до громадянського стану мислитель пов’язував із укладенням суспільного договору, поділом праці, різноманітністю людських потреб, неоднаковими засобами. Держава – носій природного права усього населення.

Основні функції держави:

- упорядкування релігійного життя;

- забезпечення недоторканості власності;

- поширення освіти;

- гарантування безперешкодного ведення торгівлі;

- оцінка поведінки кожного;

- покарання злочинців;

- вирішення конфліктів, які виникають між громадянами;

- здійснення заходів, спрямованих на ведення воєн та її запобігання.

Б.Спіноза найкращою вважав республікансько-демократичну форму держави.

Значення – Б.Спіноза увійшов в історію політичної думки як критик теологічних політико-правових ідей, як один із творців світської доктрини держави і права.

Томас Гоббс (1588-1679рр.) – англійський філософ та політичний мислитель. Його політична доктрина викладена у працях: «Філософські основи вчення про громадянина», «Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської».

В основу теорії держави Т.Гоббс поклав уявлення про природу індивіда. Він вважає, що спочатку всі люди були рівними, але егоїзм сприяє виникненню у суспільстві стану «війни всіх проти всіх».

Суспільний договір за Т.Гоббсом полягав в тому, що індивіди передавали своє право на самоврядування одній авторитетній особі, яка б у свою чергу, брала на себе зобов’язання діяти за ради всіх. Для укладення суспільного договору необхідна була згода більшості, а меншість повинна була підкоритися їй.

Після укладення договору громадяни втрачали усі свої попередні права (крім тих, які суверен вирішує їм залишати); вони не могли змінити встановлену форму правління.

Гоббс розрізняв держави, що виникли внаслідок добровільної згоди громадян та держави, що утворилися за допомогою фізичної сили.

Основні форми – монархія, аристократія, демократія (найкраща - монархія).

Джон Локк (1632-1704рр.) – англійський філософ та політичний мислитель. Його праця – «Два трактати про правління» - теоретичне обґрунтування класового компромісу буржуазії з дворянством.

На думку Дж.Локка, до виникнення держави, люди перебували у природному стані. Для надійного забезпечення природних прав, рівності та свободи, захисту особи й власності люди створили державу.

Джон Локк відзначав: «Будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду народу»

Внаслідок утворення держави індивід не втрачав усіх своїх прав. а лише право на вироблення та реалізацію законів.

Політичну владу він визначав так: «…це право створювати закони з правом застосовувати смертну кару і, відповідно, усіх менших покарань для регулювання та охорони власності; це право використовувати силу суспільства для проведення у життя законів, для захисту держави від іноземного втручання – і все це заради суспільного блага».

Цілісність держави забезпечує конституційне правління. Перше місце відводиться законодавчій гілці влади. Інші гілки повинні підпорядковуватися законодавчій владі.

Дж.Локк – основоположник лібералізму та сучасного конституціоналізму.

Дата добавления: 2013-12-14