Політичні погляди французьких просвітників Ш.-Л. Монтеск’є (1689 – 1755 рр.), Ж.-Ж.Руссо (1712 – 1778 рр.)

Просвітництво – це широкий суспільний рух, який виник у другій половині XVIII ст. у Франції. Його мета полягає у критиці основ феодальної ідеології, релігійних забобонів.

Монтеск’є – один із перших французьких просвітників. Його праці: «Роздуми про причини величі і падіння римлян» (1734р.), «Про дух законів» (1748р.). Він виділяв три форми правління: республіку, монархію, деспотизм.

Монтеск’є відзначав: «Закон повинен бути подібний на смерть, яка не щадить нікого». Він за поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову. «Свобода» - це право «робити все, що дозволено законом», - вважав Монтеск’є. Він зауважував, що свобода і влада повинні мати певні межі.

Ж.-Ж.Руссо відіграв важливу роль у Просвітництві. Його праці: «Судження про вічний мир», «Проект конституції для Корсіки» (1782р.), «Про суспільний договір, або принципи політичного права» (1762р.). Він вважав, що держава покликана виконувати загальну волю; його ідеалом є республіканська форма правління. Оскільки народ є єдиним сувереном, то немає необхідності ділити владу на законодавчу та виконавчу гілки.

Ж.-Ж.Руссо відзначав: «Жоден громадянин не повинен володіти таким достатком, щоб мати змогу купити іншого. І жоден – бути настільки бідним, щоб бути змушеним продавати себе». Він вважав шкідливим існування в державі різноманітних асоціативних утворень (партій, громадських організацій, церкви).

Вчення про державно-владні і правові відносини представників німецької класичної філософії (І.Кант, Й.Фіхте, Г.В.Ф.Гегель).

І.Кант (1724 – 1804 рр.). Його політичні погляди, викладені у працях «До вічного миру», «Метафізика звичаїв». Він найповніше обґрунтував політичну доктрину лібералізму, є одним із перших творців концепції правової держави. Держава базується на поділі влади на верховну, виконавчу, судову. Виконавча влада має підпорядкуватися законодавчій. Ідеалом є конституційна монархія. Народ не має прав на повстання, а лише на пасивний опір.

Фіхте (1762 – 1814 рр.) підтримував концепцію природного права та суспільного договору. Виступав проти деспотизму монархів, вважав, що лише загальна воля народу є ядром законодавства. Його політичні погляди викладені у працях «Промови до німецької нації», «Основи природного права відповідно до принципів науковчення», «Вимоги до правителів Європи повернути назад свободу думки, яку вони досі пригноблювали та ін.». Державу розглядає як тимчасовий інститут, який є умовою та засобом забезпечення безпеки, організації виробництва, науки, освіти та виховання людей.

Держава є зло, її має замінити моральність. Після зникнення держави встановлюється природний стан людини, який відповідатиме її справжній природі та призначенню.

Г.Гегель (1772 – 1871 рр.). У молоді роки, Гегель вважав: «…не існує ідей держави, бо держава є щось механічне…». Його погляди викладені у працях: «Енциклопедія філософських наук», «Історія філософії», «Філософія права», «Філософія історії».

Він виступав за необхідність подолання засилля держави. У зрілому віці схвалював ідею держави. В основі права, на його думку, лежить свобода окремої людини. Він прихильник обмеженої монархії, один із родоначальників ідеї громадянського суспільства.

Головна функція громадянського суспільства – захист свободи та приватних інтересів громадян.

У розумінні Гегеля громадянське суспільство – це система суспільних інститутів, які виступають посередниками між державою та індивідом, захищають інтереси громадян та їх груп на державному рівні.

Дата добавления: 2013-12-14