Головними принципами демократії є принцип суверенітету народу,який реалізується через принципи «більшості» і «представництва»тапринцип політичного плюралізму

Звертаючись до зазначених вище класифікацій, можна визначити, щосучасна політична система України є пострадянською, посткомуністичною, посттоталітарною; демократично орієнтованою; з ознаками авторитарного, анархістського та охлократичного режимів; поєднує риси індустріального та інформаційного типів суспільства; синтезує східно-православну та західноєвропейську політичні культури.

Висновки: полична система є інтегрованою сукупністю політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і яка має певну соціально-політичну орієнтацію. Прагнення політичної системи до стійкого стабільного стану зумовлює необхідність безперешкодної та безперебійної роботи як офіційних, так і неформальних каналів комунікації. За реалізацію функцій політичної системи відповідають її структурні компоненти – так звані підсистеми, а саме: інституційна, світоглядна, нормативна, культурна та комунікаційна. В основу будь-якої типології політичних систем покладено принцип організації влади, бо саме влада є стрижнем політичної системи.

Лекція ІІІ. 2. Політичні режими

Сутність поняття «політичний режим».

Тоталітарний режим.

Авторитарний режим.

Демократичний режим.

Трансформації політичних режимів

Мета лекції: з'ясування сутності політичних режимів та специфіки функціонування їх різних моделей; визначення впливу того чи іншого режиму на формування суспільної свідомості; вивчення проблем трансформації політичних режимів; ознайомлення з основними концепціями демократії.

Поняття «політичний режим» розкриває засоби і механізм формування та розподілу політичної влади в політичній системі, форми взаємозв’язку суб’єктів політичного процесу між собою, а також з іншими соціальними інститутами. Зміст політичного режиму визначають відносиниміждвома політичними субстанціями – владою і свободою. Саме об’єм владних повноважень, засоби та методи реалізації влади, ступінь свободи особистості дозволяють належним чином оцінити характер існуючого в суспільстві політичного режиму.

Сучасна політична наука найчастіше застосовує типологію, за якою політичні режими поділяються на демократичні і антидемократичні. В свою чергу антидемократичні режими діляться на тоталітарні і авторитарні.

Термін «тоталітаризм» походить від латинського слова «totalis», що означає «весь, цілий, повний», у політичний лексикон його ввів Б. Муссоліні. Тоталітаризм означає повний (тотальний) контроль та жорстку регламентацію з боку держави усіх сфер життєдіяльності суспільства та кожної людини засобами збройного насильства.

Тоталітарні режими існували в Італії (1922-1943), у Німеччині (1933-1945), у СРСР (1929-1956) та деяких інших країнах світу. Частіше за все виділяють наступні ознаки тоталітаризму:

1) надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму;

2) монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на позаконтрольне панування;

3) масова, монопольно володарююча партія;

4) розгалужена каральна система;

5) відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства;

6) висока ступінь мілітаризації в усіх сферах суспільного життя.

Розрізняють правий та лівий тоталітарні режими. Головним критерієм поділу тоталітарних режимів виступає характер ідеології. Всі вони мають особисті відзнаки.

Авторитаризм (від лат. autoritas – цілковита влада, вплив, наказ) ґрунтується на беззаперечному підпорядкуванні владі, яка прагне будь-якими засобами затвердити й зберегти свій авторитет. При авторитаризмі керівництво різними сферами суспільного життя не таке всебічне, як при тоталітаризмі, разом з тим режим не дозволяє реальної політичної конкуренції за владу, фактичної участі населення в прийнятті рішень з важливих питань життя суспільства.

В політичному житті є багато різновидів авторитарного режиму, такі як, наприклад, військові режими (режим Піночета в Чилі), громадянські диктатури (режими в країнах арабського Сходу), теократичні режими (режим аятоли Хомейні в Ірані) та інші.

Третім типом політичних режимів є демократичний. Ідея демократії (від грецьк. demos – народ і kratos – влада) народилася в античних полісах як уява про народовладдя, про участь кожного громадянина в політичному, суспільному житті і діяльності, про принципову можливість (і надання цій можливості правового характеру) участі всіх громадян держави в управлінні нею. Серед основних концепцій демократії виділяють ідентитарну, традиційно-ліберальну, плюралістичну, елітарну, соціалістичну, конкурентну демократію. Вони відбивають багатоаспектність, складність, безпосередньо обумовлену історичною практикою, різноманітність підходів до вивчення демократії в сучасній політичній науці.

Можна стверджувати, що ідеальних демократичних режимів не існує. Вони досить різноманітні. Однак, є такі спільні ознаки, притаманні всім демократіям:

· вільні вибори правителів, які передбачають щонайменше три умови:

а) свободу висування кандидатур;

б) свободу виборчого права, тобто загальне й рівне виборче право за принципом «одна людина – один голос»;

в) свободу голосування (воно має бути таємним), рівність усіх в інформації та можливості вести пропаганду під час виборчої кампанії;

· наявність представницьких органів, які формуються на основі загальних виборів;

· виконавча влада походить від народу (президентська республіка) чи представницького органу (парламентська республіка);

· побудова держави за принципом поділу влад на законодавчу, виконавчу й судову;

· легальна діяльність не тільки урядових, а й опозиційних партій (багатопартійність);

· визнання і здійснення на практиці принципів конституційності й законності.

Політичні режими складаються під впливом цілого ряду факторів. Визначальну роль відіграє суб’єктність влади. Схильність до недемократичних режимів можуть посилювати історичні фактори, особливості національного менталітету (духовний монізм, ворожість до іншого тощо), демографічна ситуація, природно-кліматичні умови (природна скудність, екстремальність погодних умов). Високий ступінь урбанізації запобігає тоталітарним режимам. Розвинутий та багаточисельний середній клас складає потенційну основу демократичного режиму. Значна поляризація населення за майновою та іншими ознаками провокує тоталітаризм.

На завершення підсумуємо особливості політичних режимів і умістимо їх в таблицю для порівняльної характеристики (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Дата добавления: 2013-12-14