Обмежене речове право (право на чужі речі ст.ст. 395-417)

Речове право визначають як сукупність правових інститутів, норми яких забезпечують особі можливість здійснювати належні їй суб'єктивні цивільні права щодо впливу на річ, яка знаходиться в господарюванні, за своєю волею або без щоразового погодження своєї волі з волею інших, причетних до цієї речі осіб.

Речове право, поняття і види речового права в системі цивільних прав.

Об'єкти і суб'єкти права власності.

Інститут «довірчої» власності.

.

З цього розділу (книга ІІІ ЦК України), присвяченого речовим правам, починається вивчення Особливої (спеціальної) частини цивільного права.

Норми про речові права складають самостійну підгалузь цивільного права і відповідно до цього особливий розділ курсу цивільного права.

Речове право – право на річ, що здійснюється власником чи законним володільцем самостійно без посередництва іншої особи. На відміну від цього в зобов'язальному праві для задоволення власником своїх потреб недостатньо лише його волі, потрібна також воля іншої особи (покупця при купівлі-продажу, наймача при оренді та ін). Однак і для реалізації речового права існують деякі обмеження: наприклад, для будівництва будинку слід отримати дозвіл сусіда прокласти відповідні комунікації та ін. Тому для користування об'єктами державної та комунальної власності держава створює певні юридичні засоби, які також і складають систему речового права. В ч. 3 ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Слід зазначити, що ЦК УРСР 1963 року такого інституту як речове право не передбачав.

Книга 3 ЦК України 2003 року – "Право власності та інші речові права" поділяє речове право на два інститути:

-повне речове право (право власності, ст.ст. 316-394);

Саме в такому поділу Бірюков І.А. (см. Цивільне право України. Загальна частина: Підручник – К.: КНТ, 2006, с. 297) вважає що приховане протиріччя. В законі зазначено, що власник має повне речове право, тобто забезпечив йому можливість здійснювати свої правомочності щодо цієї власності без погодження з будь – ким. Водночас законодавець визначив підстави і коло осіб, які можуть мати право на чужі речі. Речове право, таким чином, має за мету не тільки забезпечувати недоторканість прав власника, а й обмежувати їх. Через це обмежене речове право є нічим іншим як засобом обмеження права власності. Саме ця властивість речового права може негативно вплинути на власність, принизити його значення.

Відомий дореволюційний вчений професор Покровский И.А. писав: "Істиною ціною, якою купується кожне подібне обмежене право на чужу річ, є урізане, морально і економічно підірване право власності".

Негативні наслідки такого обмеження завдяки чіткому правовому регулюванню мають бути зведені до мінімуму.

Дата добавления: 2013-12-14