Симптоми психічних розладів

Тема: ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХІАТРІЇ

Лекція 2

Поняття психічного розладу

Психічний розлад – порушення чи аномалія психічної діяльності. Він ґрунтується на морфологічному чи/або функціональній зміні головного мозку, порушенні відбивної діяльності, внаслідок чого відбувається зміна пристосування людини до зовнішнього оточуючого природного і соціального середовища. За своєю сутністю це біологічне (патобіологічне) явище, у походженні якого відіграють роль також соціальні фактори і умови. Сучасні психіатричні класифікації уникають терміну «психічна хвороба» (захворювання), бо межі порушень психіки, що призводять до розладів адаптації, змін звичних форм поведінки і усвідомлення дійсності, значно ширше, ніж поняття хвороби. В психіатрії вже давно, поряд з описом окремих більш чи менш окреслених захворювань (нозологічних форм), згадуються різні реакції, розвитки, декомпенсації стану, аномалії (потворства) особистості і т.д. Кожен з цих варіантів психічної патології реально зустрічається в клінічній практиці, а люди, у яких виявлені такі порушення психічної діяльності, потребують уваги психіатрів (чи психотерапевтів), в тому чи іншому вигляді лікування, соціальної допомоги чи підтримки. Разом з тим, далеко не завжди мова йде про виражені порушення психіки, що призводять до глибоких незворотних змін. Тому прийняте більш широке поняття «психічний розлад», яке включає практично всі можливі види психічної патології.

Симптоми (грец. symtoma – ознака) при психічних захворюваннях полягають в якісних і кількісних змінах протікання психічних процесів. Особливості психічних процесів у нормі у здорових людей вивчає психологія, порушення цих процесів вивчаються психопатологією, тобто наукою про патології, хворобливих розладів психіки.

У психології розрізняють декілька основних видів психічних процесів чи «сфер» психіки, які в сукупності складають нормальне функціонування психіки людини: 1. Сприйняття (чуттєве пізнання). 2. Мислення. 3. Пам’ять. 4. Емоції (почуття, переживання). 5. Вольові процеси.

Для нормальної психічної діяльності необхідне сукупне функціонування всіх сторін психіки, тому порушення в роботі однієї з цих сторін викривляють узгоджену дію, як окремий неправильний фрагмент мозаїки змінює весь малюнок.

Викладення окремих ознак порушень психіки традиційно проводиться за описом окремих фрагментів чи їхніх груп у відповідності з прийнятим у психології розподілом психічних функцій. Разом з тим, психічна діяльність настільки складна, її окремі аспекти настільки взаємопов’язані, що сам по собі розподіл функцій умовний. В кожній з них відображається сума декількох функцій. Так, наприклад, сприйняття оточуючого світу включає не тільки процес відображення, але порівняння подразника із збереженими в пам’яті ознаками предметів і розпізнання образу. Очевидно, настільки ж складний процес порушення сприйняття, коли можуть викривлятись різні його сторони. Те ж відноситься до інших психічних функцій, які змінюються в результаті психічної хвороби.

Друге необхідне попереднє обстеження стосується суб’єктивності-об’єктивності розладів. Більшість з явищ психічних порушень переживаються хворим у його власному полі свідомості, без зовнішніх проявів, і практично не можуть бути виміряними, побаченими чи поміченими спостерігачем. Між тим у загальній медицині більшість симптомів боже бути легко об’єктивованими. Наприклад, лихоманку можна підтвердити вимірюванням температури тіла чи встановленням прискорення числа серцебиття при підрахунку пульсу. Про прояви психічних розладів хворі повідомляють при розмові з лікарем, розповідаючи про свої скарги, відчуття, переживання. Перевірити їх будь-яким шляхом, крім спостереження за поведінкою хворого, по суті, неможливо. Однак однотипність пропонованих скарг, схожість описів тих чи інших порушень, навіть розповідь про них схожими словами і виразами у різних хворих свідчать про те, що хворобливі переживання є аналогічними. Подібна однозначність висловлювань і скарг спостерігаються тоді, коли люди дійсно відчувають дещо схоже, що співпадає за основними проявами. Тому психіатри вже давно переконались у об’єктивному існуванні цих суб’єктивних симптомів психічних розладів. Причому ряд з них виявляється близьким за описом у багатьох хворих, незалежно від їхньої приналежності до різних етнічно-культурних груп, рівня освіти і розвитку. Звичайно, ці особливості накладають свій відбиток на словесне оформлення, спроби пацієнтів пояснити походження їхніх страждань, нарешті, на відношення до їхніх скарг і поведінки з боку оточуючих осіб. Однак загальний малюнок висловлювань і поведінки залишається дуже близьким. Таким чином, вкрай складна внутрішня картина переживань психічно хворої людини виявляється об’єктивною, реально існуючою дійсністю, яку неможна виміряти і відчути, але можна і потрібно зрозуміти і оцінити з точки зору можливості встановлення діагнозу, вибору необхідного лікування і визначення прогнозу наявних розладів.

Дата добавления: 2013-12-14