Профілактика подолання конфліктів між подружжям

Правила людського спільного проживання, власне, досить прості. Можна перевірити себе, наприклад, на вміння стримуватись, яким володіє кожна людина, інакше були б неможливими, скажімо, службові відносини. Ми стримуємося, коли спілкуємось з керів­ництвом, колегами, але чомусь цього не робимо з чоловіком (дру­жиною).

Спробуємо подивитися на себе збоку під час сварки: роздрато­вані, ніби не чуємо власних слів, емоції вирують, ситуація майже виходить з-під контролю. Проте, коли сварку перериває телефон­ний дзвінок (подруга, приятель), говоримо спокійно, у голосі з'яв­ляються навіть воркітливі нотки. Можна, якщо треба, але чомусь цього відчуття «треба» не виникає, коли йдеться про збереження найважливішого в житті. Що маємо - не зберігаємо, утративши -плачемо... Так, може краще навчитися берегти?

Нехай спочатку мистецтвом стримуватись опанує хоча б один із подружжя. Усім відома сила прикладу. Якщо і раз, і другий, і деся­тий ви знаходите достойний вихід із сутички, не дозволяючи собі необережного слова, навіть погляду - нічого, що могло б перерости на сварку, - це урок тому, хто поряд. Тільки своїм прикладом, по- < ведінкою, готовністю визнати провину, а потім спокутувати її, мож­на поступово привчити партнера до аналогічної поведінки. Зовсім не принизливо попросити пробачення в того, перед ким завинив, нехай навіть провина незначна. Це найкращий вихід зі сварки, якщо вже вона сталася. І хіба великодушність, готовність прости­ти не варті найдорожчої ціни?

Необхідно вчитися мистецтву спільного життя, оскільки свар­ки спалюють вщент те, що колись було сім'єю, домом. Для цього необхідно оволодіти найважливішими сферами, якими є організа­ція сімейного життя і вміння спілкуватися.

Чеський психолог М. Плзак пропонує організовувати сімейне життя таким чином:

1.Ведення домашнього господарства й бюджету. Дружина приймає рішення з усіх питань, пов'язаних із домашнім гос­подарством, сама розпоряджається грошима «на кожен день». Зате чоловік розподіляє заощадження на придбання вели­ких речей, поїздку у відпустку тощо. Необхідно також визна­чити обов'язки чоловіка по господарству. Крім цих обов'яз­ків, дружина не повинна давати йому додаткових доручень.

2. Виховання дітей. Оптимальний варіант, коли дружина визна­
чає, які обов'язки покласти на дітей, а чоловік слідкує за занят­
тями, особливо пов'язаними з індивідуальними схильностями.

3. Проведення відпочинку. У вільний час подружжю краще вес­
ти так зване «відкрите життя»: кожен має право хоч би один
день на тиждень робити все, що заманеться. При цьому ба­
жано бути поряд, проте без активного спілкування (напри­
клад, чоловік дивиться телевізор, а дружина читає). Необ­
хідно відпочити одне від одного.

Якщо в сім'ї немає хорошої організації, то навіть дуже сильне дошлюбне кохання може згаснути на початку сімейного життя. Кохання не витримує конкуренції з емоціями, викликаними невла-штованим шлюбом. Ось чому організація окремих сфер сімейного життя залежить насамперед від уміння, знань подружжя. Коли спільне життя дезорганізоване, навіть виховані, культурні люди поводять себе у конфліктних ситуаціях неналежним чином.

Уміння спілкуватися - найважливіший момент подружніх сто­сунків, оскільки комунікативна культура в сім'ї проходить найбі­льше випробування.

Правильне спілкування охоплює оперативний діалог (коли швидко щось треба вирішити), подружню розмову (коли необхідно вирішити другорядні питання, наприклад, піти в кіно, візит до ро­дичів) і подружню бесіду (просто - спілкування; предметом такої бесіди є погляди подружжя, їхні бажання, плани на майбутнє тощо). Щоб кожна із цих сфер спілкування мала для сім'ї користь, необхідно дотримуватись певних принципів. Так, оперативний ді­алог вимагає розподілу авторитету або сфери впливу. Власне, йдеть­ся не про те, як будуть вирішуватись якісь питання, а про те, хто їх буде вирішувати - чоловік чи дружина.

М. Плзак наголошує, що розподіл ролей корисний завжди, у тому числі і в разі вирішення другорядних питань. Наприклад, че­каєте на візит родичів, а стосунки з ними одного з подружжя далеко не ідеальні. У такому випадку краще заздалегідь домовитись, хто візьме на себе нелегку роль ведучого.

Також слід пам'ятати: навіть в ідеальному шлюбі жоден з по­дружжя не може висунути якусь пропозицію абсолютно нейтраль­но. Тому не слід для годиться демонструвати об'єктивність, нама­гаючись довести, що ваша пропозиція спрямована на благо сім'ї. | Набагато краще висловлювати не пропозиції, а побажання. На­приклад, замість фрази: «Я хочу, щоб ми сьогодні пішли до моїх батьків» бажано сказати: «Було б добре, якби ми сьогодні пішли до моїх батьків».

Дуже ефективна справедлива винагорода за вміння поступити­ся: «Прошу тебе, поступись мені. Сьогодні ми підемо, куди я хочу, проте завтра ти можеш...». Ця аргументація безперечно краща, ніж така: «Ми обов'язково повинні піти до моїх батьків, оскільки мама стара й слабка, а в саду треба скопати грядки» [36].

Розроблено багато рекомендацій з нормалізації відносин між чо­ловіком і дружиною, більшість із яких має такий зміст:

1. Не прагніть у подружньому спілкуванні домінувати. Бага­
то людей вважає, що можуть не тільки вказати партнеру на
помилку, але й покарати його за це, не розуміючи, що спо­
чатку слід визначити, що є і що не є помилкою. До речі,
повчати в сучасній сім'ї жоден із подружжя не має права. Як
правило, у молоді немає навичок рівноправного, партнерсь­
кого спілкування, оскільки виховувались у послуху бать­
кам. Беручи шлюб, вони, природно, намагаються грати одну
з добре відомих їм ролей — або того, хто повчає, або того, хто
підкоряється. Спроби нав,'язати своє главенство в сімейних
стосунках справедливо сприймаються як агресивні й одер­
жують різку відсіч.

2. Не виявляйте неповагу до партнера. Дорікання та звину­
вачення, скарги, спалахи злості не сприяють позитивному
результату. Важче відмовитись від дорікань - як правило,
партнер, який відчуває себе скривдженим, готовий перекла-•!
сти провину на іншого. Зрозуміло, той починає виправдову­
ватися, шукати аргументи, спростовуючи докори. Так роз^;
починається сварка. Ураховуючи емоційний характер та­
ких ситуацій, краще відповідати на докори фразами, які ніби
й не змістовні, але корисні для тієї сторони, яка звинувачує
(наприклад: «Ти змусив мене так довго чекати!» — «Вибач,
це ж трапилось уперше...»).

Також слід пам'ятати, що він (вона) найближча для вас лю­дина, батько (мати) ваших дітей. У колишніх російських інтелігентних сім'ях існував звичай - під час суперечок, кон­фліктів подружжя переходило від родинного «ти» до холод­но-офіційного «ви». Це «ви» зберігало почуття власної гід­ності і не принижувало гідності іншої людини, а також до­зволяло швидко повернутися до нормальних стосунків.

З.Не прагніть до перемоги в конфлікті, оскільки ваша пере­мога - це поразка коханої вами людини. Набагато цінні­шим для сім'ї буде зміна мети в конфлікті - не доводити свою правоту, а обмірковувати об'єктивно, через що виник­ла суперечка. Краще сісти за «круглий стіл переговорів» і розставити всі крапки над «і».

4.Намагайтеся не пам'ятати про суперечку. Спеціалісти стверджують, чим швидше забувається погане, тим щасли­віша сім'я. Найнебезпечнішим для сім'ї, ЇЇ благополуччя є накопичення образ, «гріхів», помилок тощо. По-перше, вони засмічують душу, витискають усе добре, що там було. По-друге, вони змушують чоловіка (дружину) колекціону­вати промахи, від яких ніхто не застрахований, а потім при-нагідно боляче ранити кохану людину докорами.

5. Не робіть зауважень одне одному в присутності інших (ді­тей, знайомих, гостей тощо). Це принижує гідність люди­ни, боляче б'є по самолюбству.

6.Не перебільшуйте власні здібності й досягнення, не вад-жайте себе завжди й у всьому правим.

1.Більше довіряйте одне одному, ревнощі зводьте до мініму­му. Загалом, у сімейному житті іноді краще не знати прав­ду, ніж будь-що намагатися встановити істину.

8. Будьте уважними, умійте слухати і чути партнера.

9. Не попускайте себе, піклуйтеся про свою фізичну приваб­
ливість, працюйте над своїми недоліками.

10. Ніколи не узагальнюйте навіть явні недоліки партнера;
учіться його розуміти, прощати й поступатися.

11. Говоріть тільки про конкретну поведінку в конкретній
ситуації.

12. Ставтеся до захоплень партнера з інтересом і повагою.

13. Намагайтеся знаходити час для того, щоб хоча б іноді від­
почити один від одного - це допоможе зняти емоційно-пси-
хологіЧну перенасиченість спілкуванням [40].

Крім загальних рекомендацій, психологи пропонують правила «техніки сімейної безпеки», щоб захистити сімейний шлюб від руй­нівної дії сварок.

Боротьба із синдромом сімейної сварки вимагає рішучого по до лання деяких глибоко вкорінених звичок і переконань. Наші близькі не можуть бути точно такими, якими ми б хотіли їх бачи­ти. Ми не маємо права навіть очікувати цього від них, а не те що вимагати. Пам'ятайте: людина важливіша.за предмети - жоднії річ не варта великого скандалу.

Що робити, коли все ж таки сім'ї погрожує чергова сварка?

1. Коли хтось намагається втягнути вас у сварку, розпочинайте¹
свої репліки з «ти», а не з «я». «Ти, звісно, образився, що.я
не випрала тобі сорочку...», а не «Я зовсім не зобов'язана цг
робити!».

2. Якщо ви зрозуміли, що шанси на перемогу в суперечці незначні,
вийдіть з кімнати; дозвольте собі й іншим «дозріти» на самоті.
Іноді саме це може погасити сварку в самому зародку.

3. Відкладіть «дискусію», поки не заспокоїтесь. Якщо є претензії
до когось із членів сім'ї, поговоріть з ним, коли охолонете. Не
створюйте ситуацію, яка змусить його захищатись від несподі -
ваної різкої атаки з вашого боку.

4. Якщо партнер спеціально «зачіпає», не дайте йому спровокува
ти себе. Коли в суботу після обіду чоловік лягає на диван з газе­
тою і заявляє, що йому розхотілось йти на цей фільм, скажіть
спокійно: «А я все-таки хочу обов'язково його подивитись». І
йдіть самі. Декілька таких випадків - і чоловік змінить свою
поведінку.

5. Намагайтеся зупинити спалах гніву - порахуйте до 60, перш
ніж почнете говорити.

6. Практично всі сварки в сім'ї відбуваються через те, що ми забу­
ваємо про необхідність розуміти й любити людей такими, яки­
ми вони є. Відмовтесь від очікувань, що кохана людина стане
точно такою, якою ви хотіли б її бачити, - цього вимагає кохан­
ня [8].

Фахівці, щоб запобігти конфлікту, пропонують:

Бажані вислови

Ти в мене найрозумніший...

Ти в мене найкрасивіша...

Я нікому так не вірю, як тобі...

У мене немає нікого, ближчого за тебе...

Порадь мені, ти так добре розбираєшся в...

Я б ніколи не змогла (зміг) зробити це так добре, як ти.

Як я тобі вдячний...

Заборонені вислови

Я сто разів тобі казав, що...

Скільки разів треба повторювати...

Про що ти тільки думаєш...

Невже тобі так важко запам'ятати, що...

Невже ти не бачиш, що...

Невже тобі не зрозуміло, що...

Ти став таким (нецікавим, грубим, неуважним)...

Усі люди... (такі-то, так-то себе поводять...), а ти...

Чого ти до мене причепилася.

Ти така (такий самий), як твої батьки... [41].

Отже, тільки від самого подружжя залежить благополуччя ро­дини.

Є повчальна притча про Ходжу Насреддина: проїжджаючи че­рез село, він почув голосну сварку чоловіка й дружини. Сусіди по­яснили: уже місяць сваряться, занедбали дітей, господарство, самі з голоду почорніли. Ходжа покликав на вулицю господаря і щось прошепотів йому на вухо. Той на знак згоди кивав головою. Потім пошепотів з господинею. І та, посміхнувшись, прийняла пораду. Ходжа поїхав, а подружжя завзято почало наводити лад у занедба­ному господарстві. Що ж сказав мудрець? Обом одне й те саме: «Я знаю, - сказав він, — що ти правий. Але ти розумна людина і розумі­єш, що переконати дурня неможливо. Так поступись йому!» [40].

Дата добавления: 2013-12-14