Особливості сімейної статевої соціалізації дітей

Статева соціалізація тісно пов'язана з поняттям «статеве вихован­ня», але не зводиться до нього. У вузькому розумінні (не в соці­альному, а в педагогічному) статеве виховання — це процес систе­матичного, планомірного впливу на сформування статевої свідомості і статево-рольової поведінки, який передбачає кінцевий результат (гармонійний особистісний і психосексуальний розвиток хлопчи­ків і дівчаток, оптимізація міжстатевої особистісної взаємодії) і за­соби його реалізації (наявність мети, програм, засобів, методів і виконавців [12].

Особлива роль у формуванні статевої самосвідомості належить статево-рольовим уявленням, які є не тільки механізмом форму­вання уявлень особистості про себе, але й способом фіксації на суб'єктивному рівні тих особистісно значущих для дитини стосун­ків, які закріплюються у внутрішньому світі і стають цінностями. Проте було б неправильно характеризувати статево-рольові уяв­лення підростаючої особистості лише як «носія і акумулятора» її знань про себе й інших. Будь-яке за своїм змістом знання дитини про себе передбачає її ставлення до самої себе, яке має емоційно-ціннісний зміст. Статево-рольові уявлення, що містяться в струк­турі самосвідомості, безпосередньо впливають на когнітивну, афек­тивну і регулятивну сфери конкретного індивіда.

В організованому дошкільному вихованні (дитячі дошкільні заклади) статеве виховання взагалі відсутнє. Як у минулих, так і в сучасних програмах виховання й навчання дітей в дитячих садках («Дитина», «Малятко», «Українське дошкілля») вимоги до стате­вого виховання відсутні. Це можна пояснити, з одного боку, тради­ційними консервативними поглядами радянської педагогіки, коли

статеве виховання передбачалося здійснювати в період статевого дозрівання, а з іншого - відсутністю психолого-педагогічного об ґрунтування змісту, форм і засобів статевого виховання дошкіль­ників. Т.О. Рєпіна зазначає, що лише деякі вихователі інтуїтивно реалізують диференційований підхід у вихованні хлопчиків і дів­чаток, акцентуючи увагу дітей на обов'язках хлопчиків допома­гати і поступатись дівчаткам, не ображати їх, заступатися за них і т.ін. Не можна не помітити явну однобічність такої інтуїтивної тактики виховання, особливо зважаючи на те, що воно реалізу­ється виключно жінками: виховуються не взаємостосунки хлоп­чиків і дівчаток, а одностороння «повинність» хлопчиків. Якщо в сім'ї така «фемінінна педагогіка» хоч частково компенсується участю батька у вихованні, то в дитячому садку вона залишаєть­ся абсолютним принципом виховання. Т.О. Рєпіна вважає, що згладити ці суперечності можуть спеціально організовані вихова­телями сюжетно-рольові ігри, які враховують інтереси хлопчиків і дівчаток. На наш погляд, у таких іграх завжди не вистачатиме одного учасника - чоловіка.

Незважаючи на те, проводиться статеве виховання чи ні, ста­тева соціалізація дитини є незаперечним фактом. Більшість до­слідників зазначає, що сім'я є першим і головним агентом стате­вої і статево-рольової соціалізації дітей. Модель сімейного життя в багатьох аспектах стає вирішальною для формування особис­тості дитини. Стосунки із членами сім'ї формують установки до­шкільників щодо інших людей, предметів і явищ. Згодом, із роз­ширенням кола соціальної взаємодії, первинні установки можуть змінюватися, доповнюватися, але ніколи не викорінюватися зовсім [4].

Особистий приклад батьків виконання ними ролей чоловіка й дружини, батька й матері стає для дитини першим і найміцнішим зразком для наслідування. Сім'я не лише формує та спрямовує психосексуальний розвиток дитини, але й оберігає її від негатив­ного впливу «таємних вихователів». Ряд дослідників цієї пробле­ми зазначають, що порушення статево-рольової ідентифікації ді­тей значною мірою залежить від того, який морально-етичний клімат сформувався в сім'ї, у стосунках між батьками, батьками й дітьми [7], [12].

Сімейне виховання має низку специфічних рис, які зумовлю­ють особливий характер його впливу на особистість:

1) тривалість і безперервність;

2) широкий діапазон;

З)глибока емоційність та інтимно-особистісний характер.

Воно має тривалу «післядію»: позитивні чи негативні риси осо (шстості, сформовані сім'єю в дошкільному дитинстві, впливають 11 а дієвість наступних виховних впливів. Найбільшою сталістю від­значаються ті особистісні якості, які пов'язані з розвитком афек­тивної сфери та ставлення до інших людей. Формуючись у дитинстві І Іа прикладі відносин у сім'ї, вони зберігаються протягом довгих ро­ків і впливають на міжособистісну взаємодію з іншими людьми в різ­них сферах життєдіяльності [25].

Батьки та інші близькі дорослі відіграють роль первинної «мо­делі», еталону, зразка чоловіків і жінок [18], що зумовлює й коригує процес первинної статевої соціалізації дитини. Гармонійна сім'я сприяє виробленню своєрідного «психологічного імунітету» до не­сприятливих впливів середовища [23].

Процес статево-рольової соціалізації, розвиток психічної статі містить три компоненти: 1)когнітивний;

2) емоційний;

3) пове дінковий,

Когнітивний компонент передбачає формування статевої са­мосвідомості, у тому числі уявлення про себе як про представника певної статі і про зміст типової рольової поведінки, відповідної статі дитини. Поведінковий компонент — засвоєння моделей, ти­пових для представників тієї чи іншої статі і реалізації їх у житті. Емоційний компонент - виникнення статево-рольових переваг, ціннісних орієнтацій і визначених типових для статі потреб і мо­тивів, які пов'язані з моральним розвитком особистості. Саме емо­ційний компонент, а також диференціація статевих ролей чолові­ка та жінки відповідно до змісту особливостей соціальних очіку­вань та соціального тиску суспільства та найближчого оточення сприяють появі психічних відмінностей між представниками різ­ної статі.

. Оцінюючи роль батьків, Д.М. ІсаєвіВ.Ю. Каган зазначають, що:

1) батьки є першими агентами статевої соціалізації;

2) вони не односторонньо впливають на дитину, а взаємодіють
з нею;

3)ця взаємодія визначається співвідношенням статі дитини і батьків;

4) внесок батька і матері не визначається кількісною міркою
«більше-менше», а залежить від їх стосунків;

5) сімейна статева соціалізація значною мірою визначає реакції
дитини на ті впливи, які починають діяти пізніше;

6) успішність статевої соціалізації в сім'ї залежить від того, як вона співвідноситься з існуючими суспільними стереотипа­ми і нормами культури.

Поведінка батьків стосовно дитини обумовлена її статтю. Чо­ловіки виявляють удвічі більшу активність у стосунках із сина­ми, ніж із дочками, проте частіше втішають дівчаток, коли вони засмучені, частіше їх хвалять, ніж хлопчиків; матері більш по­блажливі і терплячі до синів і дозволяють їм більше виявляти аг­ресію до батьків та інших дітей, ніж дівчаткам; батьки надають перевагу фізичним покаранням, а матері - непрямим або психоло­гічним впливам на синів і дочок; батько фізичні покарання засто­совує частіше до синів, ніж до доньок; батьки прихильніше став­ляться до дитини бажаної статі, а конфлікти між ними більшою мірою негативно впливають на хлопчиків [10]. Більшість дослід­ників вважає, що батьки несвідомо по-різному ставляться до ді­тей різної статі. Тому дискусійною є думка Н.Ф. Федотової, що батьки, виховуючи дітей дошкільного віку, орієнтуються на без­статеве виховання і однаково ставляться до хлопчиків і дівчаток, оскільки неусвідомлювані ними моменти в ставленні до дитини певним чином опосередковані їх статтю.

Батьки більше намагаються бути зразком для дитини своєї статі, жорсткіше з нею ідентифікуються. На спілкування з нею переноситься стиль стосунків між статями взагалі [12]. Кожний з батьків схильний більше зважати на індивідуальні особливості дитини своєї статі. Що стосується дитини протилежної статі, то дорослий поводиться з нею більш формально, традиційно. Розви­ток дитини зумовлюється соціальним впливом батька та матері, один з яких максимально враховує неповторність, своєрідність сина чи дочки, а другий допомагає засвоєнню необхідних стандар­тів, стереотипів поведінки, засвоєнню правил і норм міжстатевої взаємодії [24].

Як ставлення батьків до дитини, так і їхні стосунки між со„бою впливають на статеву соціалізацію дошкільника. Конфлікти між батьками часто перешкоджають формуванню адекватних статево-рольових уявлень і статево визначеної поведінки. Прив'язаність дитини до одного з батьків значною мірою зумовлена її стосунками із іншим [10].

Батьки впливають на статеву соціалізацію дітей не безпосеред­ньо, а загалом, опосередковано. Атмосфера любові і взаєморозу­міння між батьками, батьками та дітьми - важливий елемент ста­тевого виховання дошкільників [12].

Експериментальні дослідження засвідчили, що в сім'ях, де немає батька (біологічного чи психологічного), у синів основи чо­ловічих рис з'являлися повільніше, вони були менш агресивні і більш залежні; відсутність батька до 4-річного віку впливає на ста­тево-рольову орієнтацію сильніше, ніж у більш старшому віці.

Ми вбачаємо роль батька в тому, що він може суттєво допомог­ти як синам, так і дочкам у процесі їх статевої ідентифікації перебо­роти залежність від матері, яка встановлюється в ранньому ди­тинстві. Разом з тим існують дослідження, які свідчать, що типова для статі поведінка може бути засвоєна через протилежну стать, тобто не тільки через наслідування моделі своєї статі, але й усупе­реч зразку протилежної статі.

Одним з основних механізмів, що зумовлюють процес стате­вої соціалізації і статево-рольової орієнтації, є статева ідентифі­кація з батьками. Важливість цього механізму зазначають прак­тично всі дослідники. Ідентифікація відіграє провідну роль у фор­муванні психологічної статі особливо в ранньому дитинстві, а в дошкільному віці стосується насамперед статево-рольової іден­тифікації [3], [6], [12], [13], [18]. Діти наслідують поведінку батьків своєї статі, оскільки їх за це хвалять і заохочують до цього батько та мати. Пізніше коло осіб, з якими дитина іденти­фікується, розширюється. В.Ю. Каган, 1.1. Лунін зазначають, що в дошкільному віці об'єктом ідентифікації для дітей, які від­відують дитячий садок, часто стає вихователь. Це позитивно по­значається на статевій соціалізації дівчаток (адже майже всі ви­хователі — жінки), але негативно впливає на статево-рольову орі­єнтацію хлопчиків. У звичних умовах дитина попередньо іден­тифікується з матір'ю [10], [24].

Статева ідентифікація хлопчиків порівняно з дівчатками зви­чайно має більш суперечливий характер, і насамперед тому, що хлопчик має переорієнтуватися з матері (особи протилежної статі) на батька (або на іншу особу своєї статі) [8].

О.І. Захаров зазначає небажаність надмірної прихильності ди­тини до батьків своєї статі. Це ускладнює процес засвоєння адекват­ної статевої ролі як хлопчиків, так і дівчаток, але особливо небез­печна вона для статево-фольової орієнтації хлопчиків. Дослідни­ком було виявлено, що домінування матері в сім'ї, виконання нею батьківської ролі в більшості випадків породжує невротичну, конф­ліктну обстановку, перешкоджає статевій ідентифікації хлопчика з батьком та іншими особами чоловічої статі, формує в ньому бояз­кість, нестійкість, залежність, безпорадність.

Т.В. Архіреєвою було виявлено, що хлопчики приймають бать­ка в усіх випадках, крім тих, коли мати авторитарна. Дослідниця вважає домінування матері в сім'ї однією з причин гомосексуальної орієнтації в майбутньому.

Спроби батьків стимулювати маскулінність хлопчиків через надмірні, непосильні для дошкільників вимоги знижують самооцін­ку дитини, упевненість у своїй «статевій» нормальності, спричи­няючи фемінізацію [12].

На фоні значної кількості даних про вплив батьків на форму­вання психологічної статі дитини вражає мала кількість дослід­жень, що стосувалися б ролі інших членів сім'ї, родини в статево-рольовому розвитку дошкільників. Вивчались окремі особливості впливу дідусів і бабусь [10], [17] та братів і сестер [10], [24]. Вико­нані дослідження доводять, що в сім'ях, де двоє дітей, у старших дівчаток активніше виявляються чоловічі якості: лідерство, агре­сивність, ворожість, домінування.

Загалом у дослідженнях зазначається, що головним фактором статевої соціалізації дитини в сім'ї є не стільки індивідуальні риси і якості батька, матері чи інших членів родини, скільки морально-психологічна атмосфера в сім'ї, взаємовідносини її членів, в яких враховуються інтереси всіх її суб'єктів, панує атмосфера любові, взаєморозуміння та поваги [12]. Зазначається, що процес статевої ідентифікації в хлопчиків відбувається гостріше й суперечливіше, ніж у дівчаток [15].

Другим важливим фактором статевої соціалізації дітей дошкіль­ного віку є ровесники, їх роль у психосексуальній диференціації розглядається дослідниками в кількох аспектах. По-перше, неза­лежно від соціального становища, релігії, раси, наявності чи відсут­ності організованого статевого виховання 90% дітей дізнаються про відмінності статей і сексуальність від ровесників [12]. Інформа­ція ровесників негайна, відверта, реалістична, але не зовсім пра­вильна, поверхнева і часто спотворена [1]. Інформація передається та засвоюється в процесі спілкування і спільної діяльності (сюжет­но-рольові ігри) [21].

Важливим фактором статево-рояьового розвитку дошкільни­ків є також існування особливої, переважно прихованої від очей дорослих, дитячої субкультури [1], [15].

На всіх вікових рівнях дитячої субкультури традиції дівчаток і хлопчиків істотно відрізняються, що виявляється в дитячому еро­тичному фольклорі, «дражнилках» іт.ін. [9].

Саме в середовищі ровесників дитина може почуватися як пред­ставник певної статі, випробовувати статево-рольові настанови й

орієнтації без контролю з боку дорослих. Дошкільники зміцню­ють відповідну для статі поведінку, а неадекватна статево-ро­льова поведінка в колі ровесників зникає швидше, ніж за інших обставин [7].

Ми вважаємо, що для хлопчиків ровесники мають більше зна­чення, оскільки хлопчики менше тягнуться до дорослих, сім'ї, вони більш чутливі до соціального тиску з боку однолітків у разі невлас­тивої для їх статі поведінки. Одна з функцій групи однолітків для хлопчика полягає в тому, що в ній дошкільник робить перші спро­би отримати незалежність від материнського впливу через солідар­ність з ровесниками і шляхом змагання з ними, статева роль як один з поширених механізмів дитячого научіння статево визначе­ній поведінці знаходить своє підкріплення й уточнення саме в това­ристві однолітків. Якщо в спілкуванні з дорослим дошкільник за­галом орієнтується на стандартні стереотипи статево-рольової по­ведінки, то у взаємодії з однолітками він на практиці здійснює ди­наміку статевої диференціації.

У межах дитячої субкультури виникає важливий момент ста­тево-рольової соціалізації, в якому діти займають активну пози­цію, виступаючи певною мірою творцем власного «Я» і власних цінностей [1].

Роль і значення дитячої субкультури в статевій соціалізації до­шкільників глибоко не досліджені [12].

У дитячому середовищі статево-рольова поведінка стає одним з найголовніших параметрів оцінювання дошкільника одноліт­ками [12]. Таке оцінювання, як правило, має емоційний і ситуа­тивний характер. Невідповідність поведінки статево-рольовим стереотипам хлопчиками оцінюється більш негативно, ніж дівчат­ками. Ігри «чужої» статі хлопчиками оцінюються як неможливі для них, у той час як дівчатка не виключають для себе можли­вості гратися в «хлопчачі» ігри і «хлопчачими» іграшками [12]. У чотири роки дівчатка відповідно до ситуації можуть поводити себе як хлопчики; однак хлопчики навіть там, де фемінінна пове­дінка забезпечила б їм більший успіх, поводять себе підкреслено маскулінно[12].

Таким чином, сім'я і ровесники - два найважливіші фактори статевої соціалізації дошкільників. Крім них, певним чином на становлення психологічної статі дітей впливають і соціальні інсти­тути організованого виховання та навчання, у даному випадку дитячі садки. Незважаючи на те що виховання в них надто фемінінне через те, що педколектив складається з жінок,'діти в дошкільних закладах отримують великий досвід як міжстатевої,

так І одностатевої взаємодії з однолітками, що позитивно позна­чається на статевій соціалізації представників обох статей.

Важливим засобом статевої соціалізації дітей дошкільного віку є казка. Народні і літературні казки несуть в собі складні образи-символи трактування статі: Баба Яга (антипод жінки, образ зла), зла Мачуха (образ поганої мами), Кощій Безсмертний (уособлен­ня чоловічого зла), добрий Принц (друг, наречений, той, хто забе­ре з собою, визволить від Яги та Кощія), Чорт (чоловік-епокус-ник), Відьма (приховане жіноче зло). Значення казки для стате­во-рольового виховання незаперечне, але потребує серйозного до­слідження [12].

Ми вважаємо чарівну казку важливим засобом психокорекції не тільки емоційно-вольової сфери, але й статево-рольових уявлень і статево-рольових цінностей.

Л.Ф. Обухова зауважує, що кожна казка - це розповідь про сто­сунки між людьми і внаслідок своєї значущості для дошкільників може використовуватися не лише як засіб морального виховання дітей, але і як дієвий засіб статевого виховання на даному віковому етапі.

Одним із факторів статевої соціалізації, значення якого в сучас­них умовах постійно зростає, є засоби масової інформації й комуні­кації, педагогічний потенціал яких стає предметом зростаючої ува­ги не лише дослідників, але й громадськості. Слід зауважити, що роль цього фактору, особливо телебачення як найбільш дієвого для дошкільнят глибоко не досліджена. Представники когнітивної теорії вважають, що засоби масової інформації є суттєвим факто­ром статевої соціалізації дітей і одним з факторів акселерації, у тому числі й статевої.

Фактори соціалізації неоднаково впливають на дітей різної статі. Вимоги до маскулінізації хлопчиків у цілому жорсткіші, ніж до фемінізації дівчаток, і хлопчики в процесі статевої соціалізації за­знають більшого тиску з боку оточення.

Останніми десятиліттями жорсткість маскулінних експансій і кількість соціальних бар'єрів на шляху виховання маскулінності зростають майже паралельно. «Досить згадати, - зауважують Д.М. Ісаєв і В.Ю. Каган, - що хлопчик у процесі виховання перехо­дить з одних жіночих рук в інші: мати - вихователі в дошкільних закладах — учительки в школі, і, як наслідок, незалежно від декла­рованих вихователями завдань він виховується як «зручний у ко­ристуванні» з жіночої точки зору» [12,16].

Ці контрасти не можна не враховувати в ході визначення завдань і методів виховання дошкільників у цілому, а особливо -

статевому. Фемінізація хлопчиків і чоловіків як фактор культури потребує спеціального міждисциплінарного вивчення, більш ко­ректних і менш конфліктних підходів до проблеми, ніж ті, що можна спостерігати в засобахІнформації останнім часом.

В.Ю. Каган вважає, що мова повинна йти, перш за все, не стільки про фемінізацію хлопчиків і чоловіків, скільки про мас­кулінізацію дівчаток і жінок. Експериментальним шляхом ав­тор довів, що маскулінізація жіночої поведінки і самосприйнят-тя значно перевищують фемінізацію чоловіків, і в остаточному підсумку поведінка чоловіків сприймається як фемінінна тим більше, чим більш маскулінінна поведінка жінок. Ризик феміні­зації чоловіків існує, але він значно менший за ризик маскуліні­зації жінок.

Усе ж таки більшість дослідників схильні вважати, що підґрун­тям формування неадекватної психосексуальної орієнтації є не біо­логічні (генетичні, фізіологічні, гормональні) фактори, аіндивіду-ально-психологічні та соціальні особливості [3], [7], [11], [16].

Особлива увага дослідниками приділяється фемінінним хлоп­чикам. Більшість дівчаток, в яких в дошкільному віці виявляєть­ся обумовлена культурою маскулінна ідентичність, у підлітковому та юнацькому віці стають фемінінними, тоді як фемінінність хлоп­чиків досить часто є провісником конфлікту психосексуальної іден­тичності в пубертатному періоді.

Крім того, до маскулінності дівчаток суспільство ставиться більш толерантно, ніж до фемінінності хлопчиків перш за все тому, що риси маскулінності «йдуть в ногу з часом», збігаються з еманси­паційними тенденціями в жінок [15].

Одна з основних проблем полягає в розпізнаванні уявного й ре­ального конфліктів статевої ідентичності. Для цього доводиться звертатися не лише до думки батьків та вихователів (вона може бути суб'єктивною), але й до систематичного психологічного спо­стереження й описання поведінки дітей.

Такими ознаками є [12]:

1) вибір ігор та іграшок - систематичне надання переваги іграм
та іграшкам протилежної статі;

2) вибір ролей в іграх, коли хлопчик обирає жіночі, а дівчин­
ка - чоловічі ролі;

3) спілкування з однолітками залежить не тільки від фемінін­
ності хлопчика чи маскулінності дівчинки, але і від особис­
тої реакції дитини на них. Одні діти надають перевагу одно­
літкам протилежної статі, інші в змішаному товаристві по­
водять себе інертно і викликають глузування, а треті, уже

соромлячись своїх уподобань, - тримаються осторонь,/п тей. Це стосується переважно хлопчиків, оскільки маску лінні дівчатка здебільшого стають лідерами в змішанії.-. компаніях;

4)у спілкуванні з дорослими фемінінні хлопчики полюбляюті. знаходитись серед жінок, можуть довго слухати їх розмочи, а в спілкуванні з чоловіками можуть вести себе кокетлит». Маскулінні дівчатка надають перевагу хлопчачому товари ству, у них існує дитяча любов до жінок;

5) інтереси й діяльність хлопчиків можуть вказувати на їх фс
мінінну орієнтацію: чутливість до краси, тихі змістовні ігри,
нехтування змагальними і силовими іграми; дівчатка, нан
паки, цікавляться технічними та змагальними іграми, не
люблять домашнього господарства. Особливо інформатик
ним є поєднання надання переваги діяльності та інтересам
протилежної статі з одночасним несприйняттям своєї;

6) прагнення бути схожим зовні на протилежну стать виявля­
ється досить рано. Хлопчики люблять і часто носять жіно­
чий одяг і взуття, «пробують» косметику, надають багато
уваги зовнішності і схильні «покрутитись перед дзеркалом».
Дівчатка не люблять плаття і прикраси, нехтують своєю
зовнішністю, надають перевагу чоловічому стилю в одязі,
зачісці;

7)у фантазіях, мріях, снах діти бачать себе представниками бажаної статі, ідентифікують себе з персонажами художніх творів бажаної статі;

8) незадоволеність своєю соціальною статевою роллю виявля­ється в заздрісній зацікавленості перевагами стилю життя людей протилежної статі;

9)неадекватна статево-рольова орієнтація виявляється в ба­жанні змінити своє ім'я на ім'я протилежної статі; Г0)творчість також може бути ареною для виявлення бажань зміни статі. Так, у завданні намалювати людину фемінінно орієнтований хлопчик частіше за все малюватиме дівчинку (жінку); героєм складеної казки буде дівчинка чи тварина «жіночого» роду;

11)загальний стиль поведінки також свідчить про статево-ро­льову орієнтацію дитини. Фемінінні хлопчики при повніс­тю маскулінній зовнішності вирізняються м'якістю, плав­ністю рухів, граціозністю, мова також є м'якою, емоційною, відсутні жаргонні і грубі слова (у цьому вони більше дівчат­ка, ніж самі дівчатка). Маскулінні дівчатка різкі в рухах, напористі в поведінці і в мові. На відміну від фемінінних хлоп­чиків, які часто починають соромитися своєї фемінінності й

намагаються (як правило, без успіху) бути схожими на зви­чайних хлопчиків, маскулінні дівчатка підкреслюють свою маскулінність у всіх сферах життєдіяльності.

Дослідники підкреслюють, що ці ознаки виявляються вже у ^}. 5 років. Кожна з них окремо ще не свідчить про неадекватну ста-тссо-рольову орієнтацію дитини, але в сукупності вказують на на-,и Ігаість проблеми в дій сфері. Було доведено, що в деяких хлопчи­ків, яким у дошкільному віці були притаманні фемінінні форми по­неділки, пізніше, у підлітковому віці, відбувалася чітка ідентифі­кація зі своєю статтю.

Д.М. Ісаєв і В.Ю. Каган зазначають, що під час оцінювання І Іорушення ясихосексуального розвитку дитини слід розрізняти рольовий конфлікт і конфлікт ідентичності. Перший звичайно зу­мовлений неадекватними виховними впливами і розгортається на психологічному рівні у вигляді неадекватних статі загальнопо-Ііедінкових ознак. У другому - виховні впливи можуть сприяти або протидіяти розвитку неадекватних статі рис, але причина їх криється з інвертній первинній ідентичності, а розгортаються ці риси на рівні не лише поведінки, але й сприйняття себе як пред­ставника іншої статі, нерідко - з відповідними сексуальними на­становами й запитами.

Отже, спираючись на теоретичний аналіз проблеми, ми дійшли висновку, що статево-рольові уявлення є як якісно своєрідними утвореннями, які, у свою чергу, являють собою структурні компо­ненти більш широкого й загального процесу формування психоло­гічної статі, а отже, і процесу формування особистості в цілому.

6.2. Психокорекція неадекватних статево-рольових уявлень у дітей дошкільного віку

У визначенні цілей та завдань психокорекційної роботи з дітьми, а також підборі конкретних методів необхідно виходити з основ­них принципів психокорекції, які були розроблені на основі вчен­ня про закономірності й рушійні сили психічного розвитку дити­ни в працях Л.С. Виготського, Л.І. Божович, Д.Б. Ельконіна, О.В. Запорожця, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєвата ін. До них на­лежать такі:

1) принцип нормативності, який передбачає існування пев­ної «вікової норми» розвитку, своєрідного вікового етало­ну. Так, гіперадекватні статево-рольові уявлення в серед­ній групі, коли відбувається активний процес становлення

психологічної статі і засвоєння статевих ролей, певним чи­ном можна вважати віковою нормою, у той час як такі самі уявлення дітей старшої групи, коли формується самооцін­ка, розглядаються як відхилення від «вікової норми»; 2)принцип системності розвитку. Його реалізація в корек-ційній роботі на противагу симптоматичній корекції забе:І печує спрямованість на усунення причин і джерел відхилєн ня. Оскільки статево-рольові уявлення формуються знач ною мірою у взаємовідносинах дитини з дорослими й одноліт­ками, то корекція неадекватних уявлень полягає в гармоні зації цих стосунків;

3) діяльнісний принцип, який визначає вибір засобів та конк­
ретних методів психокорекційного впливу на дітей. Без перс
більшення можна сказати, що гра в дошкільному віці є ос
повною й універсальною формою корекції, яка сприяє висі І
кому рівню мотивації для залучення дітей до корекційних
занять і містить у собі широкі можливості цілеспрямовано­
го формування різних форм психічних якостей;

4) принцип активного залучення батьків та інших значущії.\
осіб в оточенні дитини для реалізації завдань корекції. Си
стема стосунків дошкільника з близькими дорослими, особ
ливості спілкування, способи і форми взаємодії є важливим
компонентом соціальної ситуації розвитку дитини, багато н
чому визначають зону її найближчого розвитку. Повна рє;І
лізація цілей корекції досягається лише шляхом зміненії я
життєвих відносин дитини, що потребує від дорослих як ак
тивних «будівників» цих стосунків цілеспрямованих і усні
домлених зусиль. Необхідною умовою корекції неадекват
них уявлень і закріплення адекватних статево-рольових
уявлень є активний цілеспрямований вплив на близьких
для дитини дорослих з метою зміни їх позиції й ставлення
до дитини.

Психокорекційний вплив на процес формування адекватних статево-рольових уявлень визначається такими цілями:

- сприяння глибшому усвідомленню дітьми своєї статевої на­
лежності, розумінню незворотності статі;

формування позитивного ставлення до своєї статевої належ

ності;

- роз'яснювання переваг стилю життя представників своп

статі;

- формування статево-рольової цінності конкретної статі;

- гармонізація стосунків дітей з однолітками (як своєї, так 1
протилежної статі) та дорослими;

- виховання позитивного ставлення до осіб протилежної
статі;

- посилення мотивації (сформувати, якщо така відсутня) об-
. рання особи своєї статі за зразок для наслідування.

Адекватні статево-рольові уявлення характеризуються по­зитивним оцінювально-афективним ставленням як до представ­ників своєї, так і протилежної статі за умови надання переваги цінностям своєї статі. Для дітей з адекватними уявленнями характерним є усвідомлення своєї статевої належності, незмін­ності статі, орієнтація на засвоєння цінностей своєї статі, пози­тивне ставлення до себе як носія даної статі, об'єктивація стате-во-рольрвих переваг у різних сферах життєдіяльності (поведін­ка, іграшки, ігри, одяг, майбутня професія, побут), гордість за свою статеву належність.

Розрізняють неадекватні статево-рольові уявлення [17]:

• власне неадекватні, які характеризуються засвоєнням уяв­
лень протилежної статі (маскулінні уявлення в дівчаток і
фемінінні — у хлопчиків);

• гіперадекватні, які свідчать про односторонню спрямова­
ність уявлень дітей (крайні прояви фемінінних уявлень.в
дівчаток і маскулінних - у хлопчиків).

Таким чином, Психокорекційний вплив на дітей, яким влас" тивий певний вид неадекватних уявлень, має бути спрямований у відповідне русло з урахуванням якісної специфіки відхилення від норми.

Залежно від змісту діагностики і спрямованості корекції Д.Б. Ельконін пропонував розрізняти дві форми психокорекції: симптоматичну корекцію, яка спрямована на симптоми відхилень у розвитку, і корекцію, що спрямована на джерела і причини цих відхилень.

Друга форма корекції казуальної спрямованості має безумов­ний пріоритет щодо форми симптоматичної корекції. Недостатність симптоматичної корекції обумовлена тим, що одні й ті самі симпто­ми відхилень у розвитку можуть мати зовсім відмінну природу, при­чини та психологічну структуру порушень і потребувати різних спо­собів переборення негативної симптоматики. Тому для досягнення успіху в корекції необхідно виходити з психологічної структури від­хилень і аналізу їх генези. Корекційний вплив, таким чином, має бути спрямований не стільки на зовнішні прояви неадекватності, скільки на дійсні джерела, що породжують ці відхилення, і на їх причини [4].

Оскільки більшість дослідників вважає, що порушення проце­су формування психологічної статі, а неадекватні статево-рольош уявлення є одним із видів такого порушення, є наслідком і прич п ною конфліктних міжособистісних стосунків дитини із значущим І дорослими, то одним із завдань психокорекції є спрямування пси холого-педагогічного впливу на гармонізацію цих стосунків.

Корекція статево-рольових уявлень дошкільників виконуєть ся як елемент, складова частина формування особистості в цілому, тому корекції піддаються деякі негативні особистісні якості дітей: агресивність, конфліктність, некомунікативність, замкненість, занижена і завищена самооцінки, неврози. Це сприяє досягненні більшого корекційного ефекту, оскільки будь-яке намагання зна¹ ною мірою відокремити статево-рольовий розвиток від цілісного процесу формування особистості неминуче спотворить його прояви й може скерувати його перебіг у небажаному напрямку.

Психокорекційна робота виконується таким чином, що деякі її види застосовуються з усіма дітьми групи (у тому числі з тими, хто не потребує такого втручання): бесіди, перегляд діафільмів, спільні сюжетно-рольові й рухливі ігри, що надає можливість у невимуше­ній формі приділяти увагу дітям, які потребують такого впливу.

Активно використовується групова ігрова терапія. Групи фор­муються таким чином, що до дітей з певним типом неадекватних уявлень час від часу залучаються діти з адекватними уявленнями як однієї, так і протилежної з ними статі. Також проводиться робо­та з дітьми однієї статі з однотипними неадекватними статево-ро­льовими уявленнями. Виникає певна проблема в підборі дітей де такої групи, оскільки в одному дитячому садку може бути всього кілька дітей одного віку з конкретним діагнозом.

• Широко використовується метод індивідуальної психокорекції за умови врахування індивідуально-психологічні особливості кож­ної дитини.

Організація психокорекційної роботи з дітьми, з огляду на її включеність до поточного навчально-виховного процесу в дошкіль­ному закладі, значною мірою зумовлюється вимогами розпорядку дня в дошкільному закладі.

Слід зауважити, що перебіг психокорекційної роботи переконливо виявляє велику потребу вихователів і батьків у психокорекційній до­помозі, консультаціях з проблем статевого виховання дітей.

Робота з батьками свідчить, що більшість з них охоче контак­тують з психологом, виконують його інструкції та завдання. Май же для всіх батьків, з якими проводиться психокорекційнаробота, інформація про формування психологічної статі в дошкільному віці

є новою, що свідчить про педагогічну непоінформованість населен­ня щодо цих проблем.

Розрізняють три види психокорекційної роботи:

1) лекційно-просвітницька;

2) консультативно-рекомендаційна;

3)корекційна робота у формі індивідуальної та групової ко­рекції.

Необхідність лекційно-просвітницької роботи обумовлена тим, що вихователі, і особливо, батьки практично не володіють об'єктивною інформацією про закономірності становлення психологічної статі дітей протягом дошкільного віку. Такий стан речей зумовлений тим, що ні в підручниках, ні в методичній літе­ратурі питання статевого виховання дошкільників практично не висвітлені, а дослідження в цій галузі доступні лише вузькому колу спеціалістів.

Першим етапом роботи є ознайомлення вихователів дошкіль­них закладів у вигляді лекцій з основними закономірностями формування статево визначеної особистості взагалі і статево-ро­льових уявлень зокрема. Лекції мають висвітлювати в доступ­ній для педагогів формі основні питання становлення психологіч­ної статі в дошкільному дитинстві: первинна статева ідентич­ність; формування статевих ролей і статево-рольових уявлень; динаміка статево-рольової поведінки; статеві відмінності; образ тіла («фізичне Я»); конфлікти статевої ідентичності хлопчиків та дівчаток, їх причини та наслідки; напрямки статевого вихо­вання дітей в дитячому садку.

Разом з вихователями розробляються щомісячні бесіди для кож­ної вікової групи, які мають на меті сприяти формуванню адекват­них статево-рольових уявлень у дітей (елемент раціональної пси- • хотерапії).

Бесіди сприяють розв'язанню профілактичних завдань, їх не­обхідність зумовлена ще й тим, що нинішніми програмами вихо­вання в дитячому садку («Малятко», «Дитина», «Українське до-шкілля») завдання статевого виховання дітей не передбачене.

Консультативно-рекомендаційна робота з вихователями ґрунту­ється на отриманих психодіагностичних даних. На кожну дитину, яка потребує психокорекційної допомоги, розробляється психологі­чна характеристика, у якій висвітлюються індивідуально-психоло-гічні відмінності даної дитини: історія її розвитку, специфіка сімей­ного оточення (тато, мама, дід, бабуся, брати й сестри, культурно-освітній рівень сім'ї), стан здоров'я, особливості емоційно-вольової сфери, тип статево-рольових уявлень, інтелектуальний розвиток,

ставлення до членів сім'ї, основний тип конфлікту, взаємодія з ЇІ.І піп ми дітьми, самооцінка тощо.

Розробляються прийоми і зміст індивідуальної роботи з конк І к •' І • ною дитиною в повсякденному навчально-виховному процесі дитя чого садка: пересаджування дітей за один стіл (хлопчиків з дівчаті й І ми, маскулінних дівчаток з фемінінними хлопчиками), залучення певних дітей до виконання головних ролей в іграх (коли занила чім самооцінка), залучення до спільних сюжетно-рольових та рухливил ігор (дітей з гіперадекватними уявленнями), спільні чергування н груповій кімнаті, розподіл ролейв іграх-драматрізаціях (хлопчик: І м з фемінінними уявленнями доручати яскраво виражені чоловічі рс >л і. Вовк, Дід Мороз, Ведмідь, Розбійник; маскулінним дівчаткам - ти нові жіночі ролі: Снігуронька, Принцеса, Лисичка-Сестричкайтлн.), спільне виконання різних видів зображувальної діяльності (мал к І вання, аплікація, ліпка), приділення більше уваги під час обгоно рення оповідань, казок і т.ін.

З батьками проводиться лекцшно-просвітницька і консульта тивно-рекомендаційна робота, яка за змістом і формою відрізни ється від роботи з вихователями. •

Для батьків (мають бути присутні тато й мама, хоча це не завж­ди можливо) у межах «Зустрічей з психологом» проводять лекції. У лекціях з'ясовують основні закономірності психічного розвитку дошкільників і важливість даного вікового періоду для формуван­ня особистості в майбутньому. У доступній для батьків формі ви­світлюються питання становлення афективної та когнітивної сфе­ри дітей, шкідливість форсування розумового розвитку (багато бать­ків учать дитину читати й писати вже в п'ять років), аналізують потреби дітей, причини їх неврозів, негативізму, вплив емоційного мікроклімату сім'ї на психіку дітей.

У наступних лекціях через деякий проміжок часу висвітлюють­ся проблеми статевого виховання дітей у сім'ї і особливості форму­вання психологічної статі дошкільників.

Консультативно-рекомендаційна робота з батьками (татом і мамою) конкретної дитини здійснюється за результатами дослід­жень особливостей статево-рольових уявлень, міжособистісних стосунків та особистісних характеристик дошкільника. Бесіда з обома батьками допомагає отримати більш об'єктивну інформа­цію про особливості поведінки дитини вдома, відчути спільну від­повідальність за її виховання, сприяє узгодженню виховних впли­вів на неї.

Залежно від типу неадекватності статево-рольових уявлень до­шкільника та специфіки порушення міжособистісних стосунків

батькам пропонують вжити певні заходи щодо дитини, інших чле­нів сім'ї та стилю поведінки тата і мами з малюком. Доводиться, що процес корекції особистісного розвитку дитини складний і дов­готривалий, що не існує готових «рецептів» швидкого виправлення ситуації, формується установка на спільний різносторонній аналіз проблем їхньої дочки чи сина.

Найбільш цікавим і важливим методом роботи з батьками, на наш погляд, є спільне обговорення з психологом «малюнка сім'ї», який був створений їх дитиною. Психолог пояснює певні графічні позначення, їх інтерпретацію і з'ясовує з батьком і матір'ю причи­ни виявлених особливостей ставлення дитини до певних «персон», дає рекомендації щодо покращення стосунків у сім'ї. У цьому ас­пекті корекційна робота має елемент сімейної психотерапії.

Батькам надають консультації з гармонізації стосунків між бра­тами й сестрами, зауважуючи, що агресивність і конфліктність між дітьми в сім'ї є проявом дитячих ревнощів і відображають не стіль­ки факт несприйняття іншої дитини, скільки несприйняття до­шкільником своєї нової позиції в сім'ї. Батькам рекомендують до­тримуватись «принципу справедливості» в разі влагодження конф­ліктів між дітьми, не ставити дітей в ситуацію залежності один від одного, не влаштовувати в період загострення стосунків спільні ігри та інші види діяльності.

Слід зауважити, що не всі батьки з належним розумінням став­ляться до проблем корекційної роботи з дітьми, посилаючись на те, що дитина ще мала, а, коли виросте, все стане на свої місця. З таки­ми батьками проводять додаткові роз'яснювальні бесіди, до яких залучають вихователів.

Корекційну роботу з дітьми здійснюють у формі індивідуальної та групової ігротерапії. Психокорекцію як спрямовану (директивну) ігротерапію, яка передбачає активну участь психолога в іграх дітей з метою актуалізації, проводять у символічній ігровій формі неусві-домлюваних пригнічених тенденцій і їх «програвання» в напрямку соціальне прийнятних стандартів і норм [4].

З кожною дитиною проводять 5-7 сеансів індивідуальної ігро­терапії. Мета цієї форми корекційної роботи полягає у виявленні причин сформованості неадекватних статево-рольових уявлень, труднощів міжособистісних стосунків дитини з однолітками та до­рослими, у встановленні контакту психолога з дошкільником, у «руйнуванні» неадекватних уявлень і установок малюків щодо осіб своєї й протилежної статі, членів родини, у формуванні адекватної статево-рольової орієнтації та уявлень, позитивного ставлення до однолітків і членів сім'ї.

Психокорекційні заняття проводять з дитиною в першу і другу половину дня в окремій кімнаті в дитячому садку. Слід зауважити, що практично з усіма дітьми можна встановити контакт з психоло гом, усі вони виявляють бажання «гратись» з ним, виявляють інто-рес до змісту ігор. Більш активні під час таких занять старші діти. Ефект від індивідуальної роботи, як правило, є виразнішим у дівча -ток, ніж у хлопчиків.

Зміст ігор стосується різних життєвих ситуацій дитини в сім'ї і дошкільному закладі. Ефективним є прийом розподілу іграшок дитиною і подальша терапевтична бесіда з нею. Для цього викорис­товується набір дитячих автомобілів. Дитині повідомляється, що зараз відбуватимуться автомобільні гонки, в яких візьмуть участь всі члени родини, і пропонується розподілити між ними автомо­білі. Перед нею знаходяться малюнки із зображенням членів роди­ни (тато, мама, братик, сестричка, бабуся та ін.}. Психолог пропо­нує поставити автомобілі біля кожного малюнка. Після цього з малюком проводиться бесіда, яка містить низку запитань, що сто­суються розподілу іграшок та відносин із членами сім'ї («Чому ти саме так розподілив машини?», «Чому ти так мало автомобілів дав татові /мамі, брату, бабусі/?», «А як розділив би іграшки тато / інші члени сім'ї/?», «Як потрібно поділити, щоб нікого не образи­ти?» та ін.). Бесіда дозволяє дитині усвідомлювати сімейні стосун­ки, спонукає до «програвання» різних ситуацій, сприяє вироблен­ню позитивного ставлення до кожного члена родини.

У роботі з дітьми також застосовують елементи індивідуальної арттерапії, яка сприяє усвідомленню дитиною власного «Я», до­зволяє психологу екоригувати в правильному руслі ставлення до­шкільника до оточення й до себе (Г.В. Бурменська, Е. Кгатег).

Можна запропонувати дітям створити малюнки на такі теми: «Моя сім'я», «Я в дитячому садку», «Я і щої друзі» та ін. Після виконання дошкільником малюнка (психолог допомагає дитині порадами, рекомендаціями) з ним проводиться бесіда за змістом намальованого, з'ясовуються мотиви тих чи інших графічних по­значень, ставлення до зображених персон. Інколи пропонуємо ді­тям намалювати «себе таким, яким ти хочеш бути» і з'ясовуємо, що заважає таким стати.

Практика показує, що арттєрапія в дошкільному віці - діє­вий засіб корекції особистості дітей. Найкращий ефект досяга: ється в роботі зі старшими дошкільниками, особливо хлопчика­ми. У роботі з дітьми середньої групи арттєрапія виявляється недієвим засобом корекції, оскільки в них ще слабко розвинене сюжетне малювання.

У тих випадках, коли змінити негативне ставлення дітей до когось з батьків досить важко, необхідно залучати їх (батька або матір) до спільної ігротерапії. Спільна гра дитини й батька (ма­тері) за сценарієм психолога дозволяє в ігровій формі встановлю­вати позитивні взаємовідносини, які потім переносяться в реаль­не життя.

З дітьми проводиться групова ігротерапія. Вона використову­ється з метою формування і закріплення адекватних статево-рольо­вих уявлень, вироблення позитивного ставлення до однолітків своєї та протилежної статі, встановлення позитивних стосунків між хлопчиками та дівчатками.

Робота з дошкільниками відбувається у спеціально підібраних підгрупах, до яких входить 4-5 дітей.'У спеціально створених ігро­вих ситуаціях дошкільники виконують ролі, які найбільше відпо­відають їх статі.

Хлопчики з фемінінним типом уявлень залучаються до рухли­вих змагальних ігор, виконують «чоловічі» ролі в сюжетних іграх. У групу звичайно включають дві дівчинки, які виконують жіночі ролі (принцип контрасту), один-два хлопчики з андрогінними уяв­леннями, які виконують чоловічі ролі (зразок для наслідування), і один хлопчик з фемінінними уявленнями. Ігротерапія проводить­ся таким чином, що спочатку головну чоловічу роль виконує до­шкільник з адекватними статево-рольовими уявленнями, а потім -хлопчик з фемінінними, а дівчатка грають жіночі ролі. Ефект контрасту і наявність зразка адекватної поведінки сприяють фор­муванню відповідних уявлень і форм статево-рольової поведінки. Висока оцінка дій дитини психологом сприяє становленню позитив­ної самооцінки, закріплює адекватні форми статево-рольової пове­дінки.

Хлопчики з гіперадекватними статево-рольовими уявлення­ми включаються в групи з дівчатками і хлопчиками з адекватним типом уявлень. З ними проводять сюжетно-рольові ігри, у процесі яких формуються позитивні міжособистісні стосунки хлопчиків з маскулінним типом уявлень з дівчатками, адекватна оцінка їх якостей.

Ми можемо зробити своїх дітей щасливими. І це головне завдан­ня будь-якої сім'ї.

Список літератури

1. Азаров Ю. Зтнография детства // Новьій мир. — 1984. - № 7.
С.263-266.

2. Архиреева Т.В. Родительские позиции как условие развития отно-
шения к себе ребенка младшего школьного возраста: Автореф.
дис....канд. психол. наук. - М., 1990.

3. Белкин А.Й., Грейнер З.А. К проблеме половой идентификацип
личности // ПроблемьІ современной сексопатологии. - М., 1972. І
С.9-26.

4. Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального станов­
лення особистості// Початкова школа. - 1995. -№4. -С. 4-9.

5. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психоло-
гическое консультирование. ПроблемьІ психического развития де-
тей.-М., 1990.

6. Варга А.Я. Идентификация с родителями й формирование психоло-
гического пола (Критический подход к решению проблеми) //
Семья й формирование личности / Под ред. А.А. Бодалева. - М.,
1981.-С. 10-15.

7. Гарбузов В.Й. Психотерапевтическая коррекция нарушений поло­
ролевого поведения при неврозах у детей й подростков // Психика й
пол детей й подростков в норме й патологии. - Л., 1986.

8. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. -
К.,1990.

9. ГречинаО.Н., ОсоринаМ.В. Современная фольклорная проза детей //
Русский фольклор. -Л., 1981. -Т. XX. -С. 96-125.

10. Захаров А. Й. Психотерапия неврозов у детей й подростков. - Л., 1982.

11. Имелинский К. Сексология й сексопатология / Под ред. Г.С. Василь-
ченко.-М., 1986.

12. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена пола у детей. — Л., 1986.

13. Колесов Д.В. БеседьІ о половом воспитании. - М., 1986.

14. Коломинский Я.Л., Мелтсас М.Х. Ролевая дифференциация пола у
дошкольников // ВопросьІ психологии. - 1985. - № 3. - С. 165-170.

15. Кон И.С. Зтнография й проблеми пола // Советская зтнография. -
1983.-№ 3. - С. 3-34.

16. Кратохвил С. Терапияфункциональньїх сексуальнихрасстройств. -
М.,1985.

17. Лангмейер Й., Матеичек 3. Психическая депривация в детском воз-
расте. - Прага, 1984.

18. Лунин Й.Й. Структура полоролевого репертуара й формирование
личности ребенка // Психиатрические аспекти педиатрии. - Л.,
1985.-С. 91-114.

19. Обухова Л.Ф. Детская психология: Теория, факти, проблеми. — М.,
1995.

24 25

20. ОвчароваР.В.Родительствокакпсихологическийфеномен.-М.,2006.

21. Репина Т.А. Особенности обілення мальчиков й девочек в детском
саду // ВопросьІ психологии. - 1984. - № 4. - С. 158-165.

22. Сексология / Под ред. Д.Н. Исаева. - СПб., 2001.

23. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов: Комплексная
психологическая коррекция - М., 1988.

Титаренко Т.М. Такие разньїе дети. - К., 1989.

Федотова Н.Ф. Социально-психологические проблеми формирова-ния личности в семье // Социально-психологические проблеми нрав-ственного воспитания личности. - Л., 1984.

Розділ 7,

Психологічна допомога сім'ї

Дата добавления: 2013-12-14