Членами речення

Із метою визначення міри вияву синтезованих у нетипових явищах диференційних ознак доцільно застосовувати опозиційний аналіз (у науковій літературі також представлене різне його трактування: як метод, як прийом чи методика). Попри неоднозначність його методологічного трактування, спільним у визначеннях є зауваження про наявність опозицій стосовно системи і між їхніми членами. Нам імпонує підхід В. В. Бабайцевої, яка вважає опозиційний метод одним із основних сучасних методів дослідження явищ перехідності, оскільки він дає змогу виділити рівноправні члени опозиції А і Б як типові явища („вузлові пункти”, „типові граматичні одиниці” [5, 9], „полярні”, „центральні”, „типові”, „ядерні” утворення [6, 128]), що є полярними рівноправними членами опозиції, та зону перехідності, яка характеризується, з одного боку, перевагою тих чи тих диференційних ознак (периферійні ланки Аб, аБ, що репрезентують функціонування певної одиниці в позиції явища А чи Б) і, з іншого боку, – однаковою мірою вияву ознак А і Б (проміжний тип АБ).

В. В. Бабайцева проводить цікаву аналогію, порівнюючи типові одиниці із „зірками”, а „сузір’я”. створені опозиціями, включають у свою орбіту не лише типові, а й синкретичні явища, які поєднують полярні типи перехідними ланками [6, 130].

Визначити співвідношення диференційних ознак мовних явищ зони перехідності можна завдяки використанню шкали перехідності, що є не лише умовно-графічним прийомом (засобом) наочного відтворення всього поля опозиції, а й інструментом аналізу мовного матеріалу. Використання шкали перехідності виконує і досить важливу функцію класифікації, упорядкування, незважаючи на деяку розмитість межі між синкретичними фактами.

Зона синкретизму – це сфера перехідних утворень, які характеризуються синтезом диференційних ознак у синхронії й діахронії. Найбільш суперечливою ланкою зони перехідності є проміжна АБ, що репрезентує синкретичні явища з приблизною рівновагою диференційних ознак полярних членів опозиції. Часто цю ланку називають зоною нейтралізації, маючи на увазі зняття протиставлень у складі опозиції. Однак, як справедливо зауважує В. В. Бабайцева, „основною розрізнювальною ознакою граматичних одиниць проміжної зони (АБ) є зняття протиставлень, а синтез найбільш виразних диференційних ознак типових категорій (А і Б), що робить одиниці зони АБ семантично багатшими за одиниці всіх інших ланок шкали перехідності, у тому числі й полярні типи А і Б ” [6, 139]. З огляду на це проміжну зону доцільніше назвати „зоною рівноваги диференційних ознак полярних типів”, оскільки для граматичних явищ цієї ланки характерно „як те, так і інше”.

Опозиційний аналіз здійснюють у два етапи. Обов’язковою умовою для його проведення є встановлення диференційних ознак типових явищ (А і Б), що є основою для виділення парадигматичної опозиції. Серед установлених ознак до уваги беруть найбільш суттєві, кількість яких є необхідною для протиставлення й зумовлена характером опозицій.

Другий етап передбачає виявлення ознак конкретного мовного факту й характеристику його з погляду належності до А чи до Б. Якщо всі ознаки властиві А чи Б, то аналізоване мовне явище є типовим для певної граматичної категорії, інакше компонент співвідносного ряду може бути синкретичним, тобто зберігати окремі властивості категорії А і Б, які за певних умов можуть стати більш виразними [Бабайцева, 1988, 11]. Таким чином, зону перехідності становлять конструкції, які тяжіють до групи А (Аб) чи до групи Б (аБ), і сполучення АБ, що позначене однаковою мірою вияву властивих типовим одиницям ознак.

Застосування цього прийому дає змогу уникнути однозначності й категоричності у кваліфікації лінгвоодиниць, визначити міру вияву характерних для типових явищ ознак, виявити ті конструкції, які уможливлюють подвійну кваліфікацію.

Змістовий модуль 2

ТИПОЛОГІЯ СИНКРЕТИЧНИХ ДРУГОРЯДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ

Тема 4 .Синкретичні другорядні члени речення з однобічною причленною залежністю (8 год.)

Логіка викладу

1. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, їхні структурно-семантичні особливості.

2. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-обставинним значенням, їхні різновиди і засоби вираження.

3. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-об’єктним значенням, їхня специфіка.

4. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-об’єктно-обставинним значенням, їхні структурно-семантичні особливості.

Рекомендована література: основна: 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 23, 27; додаткова: 1, 2, 3, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 20, 25, 28, 29, 34.

1. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, їхні структурно-семантичні особливості

Синкретичне значення ДЧР може виникати між компонентами з однобічною причленною залежністю, коли структурний компонент речення підпорядковується лише одному іншому елементові, і між компонентами з двобічною причленною залежністю, коли такий компонент підпорядкований двом іншим. За наявності синтаксичного зв’язку першого типу виникають атрибутивно-обставинні, об’єктно-обставинні. атрибутивно-об’єктні та атрибутивно-об’єктно-обставинні ССВ.

СДЧР з атрибутивно-обставинним значенням виникають на основі транспонованого в речення вторинного словосполучення. Виокремлюємо різновиди з урахуванням обставинних відтінків, а саме:

1) СДЧР з атрибутивно-просторовим значенням, у межах якого можна розмежувати локативні відтінки місцезнаходження, вихідного та кінцевого пунктів руху, шляху переміщення. Позицію аналізованих синкретичних компонентів заповнюють такі прийменниково-відмінкові конструкції:

а) на позначення місцезнаходження, що визначається як дистантна локалізація предмета щодо якогось просторового орієнтира: „біля, коло, серед, вздовж + род. відм. ”, напр.: І, певно, в багатьох людей теж добігали до кінця дні перебування коло моря (П. Загребельний);

„перед, за, між, під, над + орудн. відм.”, напр.: Вже й після розгрому під Мохачем... незламні воїни билися проти турків і не здали фортець (П. Загребельний);

„по, при, на, в + місц.відм.”, напр.: Дядько був людиною непересічною, натура із тих, хто у творенні... знаходив сенс свого існування на Землі (П. Загребельний);

б) із значенням вихідного пункту руху: „ з (із, зі), із-за, із-над + род.відм.”, напр.: Не хотів вбачати в цій дивній втікачці із Новгорода винагороду за ціле своє життя (П. Загребельний);

в) із значенням кінцевого пункту руху: „до + род. відм.”, напр.: Посланець, певно, був од великого князя і приніс вісті про повернення до Києва (П. Загребельний);

„на, в, через + знах. відм.", напр.: Коли почалась евакуація на Кавказ, професор Отава почав ретельно пакувати музейні експонати (П. Загребельний);

г) із значенням шляху переміщення: „ вздовж + род. відм.”, „по + місц.відм.”, напр.: Ярослав виснажувався від щоденного метання по Новгороду (П. Загребельний).

Позицію другорядного члена речення з атрибутивно-просторовим значенням може заповнювати і прислівник. У таких випадках можливі дві конструкції;

а) відпредикативний іменник + прислівник, напр.: І люди раділи поверненню додому (П. Загребельний);

б) непредикативний іменник + прислівник, напр.: Йдемо тим степом, де щозими, із звіздою вгорі, несли ми крізь ніч свою колядницьку радість (Б. Лепкий).

2)СДЧР з атрибутивно-цільовим значенням, виражені:

„для + род. відм.” із семантикою призначення, напр.: Поки функціонер готував ще тільки бланк для повістки (П. Загребельний);

„на, під + знах. відм." із семантикою мети й призначення, напр.: У скрині в бабусі вже все наготовано для дороги, для мандрівки останньої, вічної: одежа чистенька, хустка, ще й срібний карбованець на свічки (П. Загребельний).

3) СДЧР з атрибутивно-часовим значенням, виражені:

„під, над, на + знах. відм.” із значенням часової попередності, напр.: Погода під ранок обіцяла погожий сонячний день;

„через + знах. відм.” із значенням часової наступності, напр.: Зустріч через десять років після школи не принесла несподіванок.

2. Синкретичні другорядні члени речення з об’єктно-обставинним значенням, їхні різновиди і засоби вираження

Виокремлюють кілька різновидів:

1) СДЧР з об’єктно-просторовим значенням, виражені сполученнями іменників конкретно-предметної семантики:

а) СДЧР з об’єктно-просторовим значенням місця дії: ,, у, на, по, при + місц.відм", напр.: Сидить на бочці скіфський Діоген (Л. Костенко);

„серед, посеред, між, поміж, коло, біля, навколо, перед, поперед, поверх, вище + род. відм.”, напр.: Блукать серед квіток по казці смарагдовій (О. Олесь). А коло хати пелехатий сонях пасе траву в блакитному дощі (Л. Костенко);

„між, поміж, над, понад, під, попід + орудн.відм.”, напр.: В дитинстві я літала над жоржинами (Л. Костенко). А ти... стоїш між Фарисеєм і Левітом (Л. Костенко);

б) СДЧР з об’єктно-просторовим значенням вихідного пункту руху:

„з, від, з-за, із-за, з-під + род. відм.”, напр.: Бач, відплив від берега човник (Л. Костенко). Гнат встав із-за стола (Г. Тютюнник);

в) СДЧР з об’єктно-просторовим значенням кінцевого пункту руху:

„до + род. відм.”, напр.: Секретарка підійшла до Уласа і подала йому папірець (Г. Тютюнник);

„ на, під, за, через, в + знах. відм.”, напр..: Охоронець пильно глянув на Дороша (Г. Тютюнник);

„назустріч + дав. відм.”, напр.: Голопузі, замурзані циганчата біжать назустріч незнайомцю (Г. Тютюнник);

„над, за + орудн. відм.”, напр.:... скорботно нахиляється над ним (Л. Костенко);

„по, вслід + місц. відм.”, напр.: Хлопець подивився вслід їй;

г)СДЧР з об’єктно-просторовим значенням шляху руху:

,,через, крізь, повз + знах.. відм.”, напр.: Тимко прослизнув через хворостяні ворітця (Г. Тютюнник);

„мимо + род. відм.”, „ніж + орудн. відм.”, орудний безприйменниковий, напр.: Ніби йду я між двома рядами огрядних лантухів (Г. Тютюнник).

2) СДЧР з об’єктно-причиновим значенням:

а) СДЧР з об’єктно-причиновим значенням зовнішньої несприятливої (сприятливої) спонукальної причини:

„від, з, без + род. відм.”, „через + знах. відм.”, „за + орудн. відм.”, напр.: І наче Богу, кланявся дуплу, де срібні липи чаділи від меду (Л. Костенко). Глянь, моя радість без тебе вмирає (О. Олесь);

б) СДЧР з об’єктно-причиновим значенням причини-перешкоди:

„із-за, за + род.відм.”, „через + знах.відм.”, „під + орудн.відм. ”, напр.: Мого лиця не видно під чадрою (Л. Костенко). Я дивлюся, я ридаю, я не бачу із-за сліз (О. Олесь);

в) СДЧР з об’єктно-причиновим значенням зовнішньої причини-відплати, винагороди, підстави, приводу:

„за + знах.відм.”, напр.: Це за примхи мої ти так гарно мене покарав (Л. Костенко);

г) СДЧР з об’єктно-причиновим контекстуальним значенням причини: „на, при, в + місц.відм.”, „під, з + орудн.відм.”, „про + знах.відм.”,

напр.: А було ж на проводи як обвішають той хрест рушниками, то він лопотить на вітрі (Л. Костенко). Вітер над нею затужить (О. Олесь).

СДЧР з об’єктно-причиновим значенням можуть бути виражені безприйменниковими словоформами орудного, давального та родового відмінків, напр.: Я щастям п’яна, така п’яна, що й протвережуватися не хочу (Б. Лепкий). Погомонів гомова, подивувався ще раз Ягоровій груші -безнасінниці (О. Гончар). Мотря засоромилася своєї гадки (Б. Лепкий).

3) СДЧР з об’єктно-обставинним значенням способу дії: „ з + орудн.відм.”, орудний безприйменниковий, напр.: Хіба можна в таку далеч їхати з їхніми лахами і нещасними копійками (М. Стельмах). Добре, що пані Стадницька заспокоїла мене музикою (М. Стельмах).

4) СДЧР з об’єктно-цільовим значенням: „ для + род.відм.”, „ ради (заради) + род.відм.” та ін., напр.: Квіти цвітуть не для мене.

3. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-об’єктним значенням, їхня специфіка

Цей різновид є менш продуктивним в українській мові. Атрибутивно-об’єктне значення мають прийменниково-відмінкові конструкції при іменниках дієслівного походження та тих, що не втратили здатності керувати. Це такі конструкції: „ за, про, в + знах. відм.”, напр.: Ми прослухали цікаву розповідь про шкільних друзів. Не хотів вбачати в цій дивній втікачці з Новгорода винагороду за ціле своє життя (П. Загребельний).

4. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-об’єктно-обставинним значенням, їхні структурно-семантичні особливості

Такі конструкції найчастіше мають часткове обставинне значення локативності (місця дії, вихідного та кінцевого пунктів руху, шляху переміщення). Наявність об’єктного значення можна пояснити лексико-граматичними особливостями залежного компонента – іменника з конкретно-предметним значенням. Засоби вираження такі ж, як і в СДЧР з атрибутивно-просторовим значенням, напр.: З кущів коло кринички з’явилася величезна, вся в чорному баберя (М. Стельмах). Кущі бузку перед хатою, рожі, мальви, чорнобривці – все говорило про любов господині до праці ти краси (П. Загребельний). Сивоокове слово підтримується схвальним гулом голосів та передзенькуванням вподовж столу (П. Загребельний).

Тема 5 .Синкретичні другорядні члени речення з двобічною причленною залежністю (8 год.)

Логіка викладу

1. Дуплексив, його структурно-семантичні типи.

2. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, виражені дієприкметником (прикметником) та їхніми зворотами.

3. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, виражені порівняльним зворотом.

4. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, виражені прийменниково-відмінковою конструкцією та прислівником.

Рекомендована література: основна: 3, 5, 8, 9, 11, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25, 27, 28; додаткова: 1, 2, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 21, 25, 28, 29, 34.

1. Дуплексив, його структурно-семантичні типи

Синкретичні відношення можуть виникати не лише в межах словосполучення, а й у межах речення, тобто ми маємо справу із синкретичними відношеннями між компонентами з двобічною причленною залежністю. Н. Л. Іваницька називає їх контамінаційними атрибутивно-обставинними відношеннями. Завдяки подвійності зв’язків виражається одночасно атрибутивне значення за рахунок зв’язку з іменем і обставинне (чи об’єктне) унаслідок зв’язку з дієсловом. Напр.: Ось валка запетляла по тінях між деревами (М. Стельмах) Ще ж влітку він [Левко] звав її за дрібний зріст рукавичкою (М. Стельмах). Приспане снігами, памороззю і синьою тишею, воно [село] наче погойдувалось, і здавалося, ось-ось попливе кудись (М. Стельмах).

Синкретичні відношення з двобічною залежністю утворюють цілу систему, центром якої є особливий тип членів речення, що характеризується одночасною подвійною залежністю від імені та дієслова і називає ознаку предмета, яка виявляється одночасно з дією, та об’єктну чи обставинну характеристику дії, – дуплексив.

Л. Д. Чеснокова вважає, що в дуплексиві синкретизм виразно виявляється як у плані змісту, так і в плані вираження.

Специфіка дуплексива з погляду семантики полягає в тому, що ним, разом із двома граматично різними словами – іменною частиною мови та дієсловом – передаються два ССВ: атрибутивне й обставинне або атрибутивне й об’єктне (рідше – атрибутивне, об’єктне й обставинне).

Атрибутивні відношення в дуплексиві відрізняються під атрибутивних відношень означення тим, що ознака, названа в дуплексиві, характеризує предмет у плані безвідносного часу: виявляється або одночасно з дією, або передує їй.

Відношення між дуплексивом та дієсловом, залежно від семантичного розряду останнього, постають то обставинною, то об’єктною характеристикою дії. Так, при дієсловах бачити, вважати, влаштовувати, робити, сприймати, прилаштувати, призначити, служити, проголосити, коронувати, об’являти, визнати, обирати, вибирати та ін. дуплексив має атрибутивно-об’єктне значення.

Напр.: Мар’ян і зараз бачить його косарем у чужій дібровоньці (М. Стельмах). Ви мене вибрали імператрицею (П. Загребельний).

При інших дієсловах (дратувати, зображати, називати, прозивати, охрестити, бачити, берегти і под.) встановлюються атрибутивно-обставинні відношення.

Напр.: От із того часу й почала мене дітлашня дражнити женихом Тетяни (М. Стельмах). Тому й не раз вислуховував беззлобні насмішки Юрія Дзвонаря, який обзивав його то невдахою, то „святим та божим'' (М. Стельмах).

Іноді між дієсловом та дуплексивом установлюються об’єктно-обставинні ССВ, тому в цілому дуплексив має атрибутивно-об’єктно-обставинне з начення, напр.: Журину взято до князівського бабинця годувальницею маленької Євпраксії (П. Загребельний).

2. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, виражені дієприкметником (прикметником) та їхніми зворотами

Атрибутивно-обставинні відношення характерні й для конструкцій із дієприкметниками, прикметниками та їхніми зворотами внаслідок двоїстості їхніх зв’язків у реченні – з іменником та з дієсловом.

У науковій літературі існують різні думки щодо їхньої кваліфікації. Дехто з мовознавців вважає, що відокремлені означення вступають в атрибутивно-предикативні відношення (формально пов’язані з іменем і функціонально тяжіють до дієслова), а обставинні відтінки лише ускладнюють загальне значення. У термінах членів речення дієприкметники та дієприкметникові звороти деякі автори називають як „обставинні означення”.

Ураховуючи характер причленної залежності, доцільно кваліфікувати тип відношень у конструкціях із відокремленими означеннями як атрибутивно-обставинний. Дієприкметники, прикметники та їхні звороти, узгоджуючись з іменником, одночасно за змістом пов’язані з дієсловом-присудком, виражаючи різноманітні обставинні значення: способу дії, причини, умови, допустовості тощо. Напр.: Сьогодні ж, стривожена і радісна, Христина зупинилася біля вітряка і заніміла від здивування (М. Стельмах). Оброшений потом, обліплений остюками й половою, Гнат сам після жнив піднімав на горище важкі мішки (М. Стельмах). Отак, переповнені мовчазною піснею, і підійшли строкарі до школи (М. Стельмах).

3. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним значенням, виражені порівняльним зворотом

Синкретичні атрибутивно-обставинні ССВ мають і порівняльні звороти в таких випадках:

1) якщо вони прилягають до прикметника, напр.: Тато витрушує його на долівку, і Степанко заводить тоненьким, як місячний промінь, голосочком (В. ІІІкляр). Качки там виводять маленьких, ^{якою мірою?} як кульбаби, каченят ^яких? (стосовно іменника порівняльний зворот виявляє атрибутивні ССВ, а щодо прикметника – обставинні міри і ступеня);

2) якщо опорний компонент ПЗ виражений прикметником або дієприкметником, наприклад, у реченні О, не дивуйсь, що пахощі навколо, Що, мов зомлілі, дивляться квітки… (О. Олесь)порівняльний зворот мов зомлілі перебуває в атрибутивних семантико-синтаксичних відношеннях стосовно іменника і в обставинних порівняльних щодо дієслова: квітки ^які? мов зомлілі // дивляться ^як? мов зомлілі;

3) порівняльний зворот з опорним компонентом – іменником у називному відмінку – є синкретичним, коли він перебуває в інтерпозиції щодо іменника і дієслова-присудка, але обов’язково посідає контактну постпозицію стосовно іменника, напр.: Пекельні тіні, мов ворони, шляхи обсіли в чорний ряд (О. Озірний) (тіні ^які? мов ворони // обсіли ^як? мов ворони).

Факторами, що зумовлюють синкретичне функціонування порівняльного звороту, є: подвійні синтаксичні зв’язки, позиція у формально-синтаксичній структурі простого речення, лексико-граматичні особливості опорного компонента порівняльного звороту та морфолого-синтаксична специфіка означуваних слів.

4. Синкретичні другорядні члени речення з атрибутивно-обставинним (атрибутивно-об’єктно-обставинним) значенням, виражені прийменниково-відмінковою конструкцією та прислівником

Подвійні атрибутивно-обставинні відношення можуть виникати і в конструкціях, залежний компонент яких виражений іменником із прийменником або прислівником. Напр.: Ось валка запетляла по тінях між деревами (М. Стельмах). Після повернення до Стамбула Мустафа-паша вибудував розкішний дім над морем (П. Загребельний). Дорога ліворуч була вкрита листям.

Для цього різновиду СДЧР важливу роль відіграє позиція прийменниково-відмінкового звороту або прислівника в структурі речення: це має бути постпозиція щодо іменника і вільне розташування стосовно дієслова.

Тема 6 .Особливості синтаксичного аналізу речень із синкретичними другорядними членами речення (6 год.)

Логіка викладу

1. Схема синтаксичного розбору простого речення.

2. Характеристика синкретичних членів речення та засобів їхнього вираження.

3. Синтаксичний розбір словосполучень, компонентами яких є синкретичні одиниці.

4. Особливості синтаксичного аналізу речень із синкретичними компонентами (практичний аспект).

Рекомендована література: основна: 3, 15, 17, 19, 23, 29; додаткова: 16, 18, 19, 24, 28.

Дата добавления: 2013-12-14