Організація безоплатної правової допомоги малозабезпеченим

Висновки до розділу 3

Таким чином, за останні роки у Волинській області спостерігається стійка тенденція щодо покращення ситуації із подоланням бідності. Це вино із матеріалів статистки щодо зменшення кількості людей, які отримають заробітну плату менше за прожитковий мінімум. За показниками зменшення рівня бідності Волинська область займає одне з провідних місць в Україні. Позитивні тенденції спостерігаються й у зменшенні загальної суми заборгованості та покращення стану зайнятості населення Волинської області.

РОЗДІЛ 4

Однією з проблем, яка гальмує процес подолання бідності, є відсутність доступної правової допомоги малозабезпеченим та вразливим верствам населення, оскільки часто в них немає достатніх матеріальних ресурсів для отримання платних послуг юристів. Надання безоплатної правової допомоги завжди було ідеалом у нашому суспільстві. Лише 9 липня 2011 р. набув чинності Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р., що спрямований на створення механізму реалізації права кожного на безоплатну правову допомогу, закріпленого ст. 59 Конституції України. Закон визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок його реалізації, підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги, а також державні гарантії щодо її надання [24]. Право на таку допомогу мають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, у тому числі біженці та шукачі притулку. Право на безоплатну правову допомогу не є абсолютним, оскільки вона може надаватися безоплатно лише у випадках, передбачених вказаним законом, який визначає два види правової допомоги, що надається безоплатно. Зокрема, первинна правова допомога – щодо надання правової інформації, консультацій із роз’яснення правових питань щодо складання заяв, скарг та інших документів правового характеру та вторинна правова допомога, яка передбачає захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування перед іншими особами. Фінансування надання такої правової допомоги здійснюватиметься за рахунок видатків Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Саме ця обставина зумовила відтермінування введення в дію окремих положень Закону. У першу чергу це стосується положень про надання вторинної правової допомоги: частина з них вступить у дію з 1 січня 2013 р., частина – з 1 січня 2014 р. У повному обсязі закон набере чинності з січня 2017 р.

На сьогодні право на безоплатну правову допомогу для певних категорій осіб закріплюється низкою законів України: «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», «Про психіатричну допомогу», «Про біженців», «Про соціальні послуги», «Про охорону дитинства» тощо. Надання безоплатної правової допомоги в Україні, а саме її нинішній стан – є не зовсім задовільним та не повністю відповідає європейським вимогам забезпечення доступу особи до правосуддя. Чинне законодавство містить окремі положення, які передбачають право на безоплатну правову допомогу, проте система, яка б забезпечувала реальний доступ осіб до такої допомоги,відсутня. Так, наприклад, оплата праці адвокатів із надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821, здійснюється за рахунок державного бюджету в розмірі 15 грн за повний робочий день. Якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то оплата його праці провадиться пропорційно до витраченого часу, виходячи з цього розміру оплати. За цих умов адвокати, як правило, не зацікавлені брати участь у справах за призначенням, тому їх участь у процесі є малоефективною. На останнє впливає закріплений у статті 47 КПК України механізм призначення адвоката через адвокатське об’єднання, який на практиці показав свою неефективність.

Щоб довести цю тезу, необхідно навести такі аргументи. Утворення адвокатських об'єднань згідно з Законом «Про адвокатуру» є правом адвокатів, а не їх обов’язком. Тому переважна більшість адвокатів здійснюють індивідуальну діяльність, тобто до складу адвокатських об'єднань не входять. Немає жодних механізмів, крім етичних, примусити адвоката надавати безоплатну правову допомогу. Нарешті, залишається суто психологічна проблема недовіри до якості юридичної допомоги, що надається безкоштовно. І серед населення, і серед юристів побутує думка, що безкоштовно не можна отримати належний рівень захисту і вимагати високої кваліфікації від юриста.

Таким чином, Закон України «Про безоплатну правову допомогу» створює механізм реалізації конституційного права кожного на правову допомогу. У той же час варто відзначити, що і задеклароване в Конституції України право на правову допомогу, і прописаний в законі механізм реалізації такого права, можуть не знайти свого практичного застосування, оскільки реалізація права на правову допомогу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, який є дефіцитним, і вбачається маловірогідним достатнє фінансування на забезпечення реалізації цього права.

Великі резерви щодо організації правової допомоги малозабезпеченим верствам населення мають інститути громадянського суспільства, окремі з яких показали свою ефективність. Так, Хмельницька обласна громадська організація «Подільська правова ліга», яка почала свою діяльність з січня 2008 р., за три роки вона встигла надати допомогу шести тисячам громадян, які потребували правової допомоги, але не мали коштів на її оплату. Така діяльність, що передбачає добровільну безоплатну роботу юристів із малозабезпеченими верствами населення отримала назву «Pro bono» (з лат. — для суспільного блага).

Свою ефективність у захисті малозабезпечених довели й організації «третього сектору» Волинської області. За визначенням фахівців, протягом останніх років на Волині діяльність громадських організацій стала більш професійною. Станом на 25.05.2009 р. в області діяло 378 обласних неурядових громадських об’єднань. Спектр напрямків, за якими вони здійснюють свою діяльність досить широкий: від правової допомоги та створення умов для функціонування НДО – до соціального захисту окремих громадян. Найбільш відомими з них є обласний осередок Комітету виборців України, Центр муніципальних реформ «Луцьк-1432», «Асоціація Молодих Реформаторів (АМоРе)», «Національний Альянс», «Асоціація захисту прав молоді», «Гендерний центр», громадське об’єднання «Волинські перспективи» тощо. Всі вони тією чи іншою мірою взаємодіють із органами влади, намагаючись впливати на рішення останніх з метою захисту своїх членів або цільової аудиторії [25, с. 92]. Так, наприклад, Асоціація захисту прав молоді Волині є єдиною правозахисною організацією в області, яка реалізує проекти, спрямовані на роботу з особами, які перебувають у місцях позбавлення волі, на обліку в кримінально-виконавчих інспекціях чи звільнені.

У межах діяльності громадянського суспільства і на виконання Указу Президента України про формування системи безоплатної правової допомоги було ініційовано створення так званих офісів громадського захисту. У них цілодобово працюють адвокати, які надають допомогу у кримінальних справах безоплатно, але при цьому отримують фіксовану оплату та відмовляються від приватної практики. Нині в Україні діють три таких офіси: в Харкові, Білій Церкві та Хмельницькому. Офіси громадського захисту на місцях укладають угоди із органами внутрішніх справ. У цих угодах про співробітництво передбачено обов’язковий виклик адвокатів офісу при кожному затриманні осіб. Таким чином, було цілком вирішено проблему допуску адвоката для участі у справі до першого допиту затриманої особи [26, с. 80].

Однією із форм надання безоплатної правової допомоги є організація юридичних клінік. У кожному суспільстві є певна частина населення, яка не може собі дозволити оплатити професійне юридичне представництво. Студенти, які працюють в юридичних клініках, можуть частково задовольнити ці потреби. За участю клінік до юристів багатьох країн Центральної та Східної Європи надходить чимало звернень, проте юристи не можуть приділити належну увагу клієнтам, які не мають фінансових можливостей оплатити ці юридичні послуги. Юридичні клініки можуть допомогти у цьому, особливо у тих справах, рівень складності яких не вимагає представництва досвідченого юриста. Часом юридичні клініки можуть зробити для своїх малозабезпечених клієнтів навіть більше, ніж юридичні фірми, тому люди часто звертаються до них за правовою допомогою [27, с. 23]. Студенти клінік можуть допомагати тільки невеликій кількості осіб, які потребують безоплатної правової допомоги. Проте, як свідчить досвід клінік багатьох країн, студенти, які мали можливість застосувати свої знання права для того, щоби допомогти тим, хто цього справді потребує, часто продовжують працювати заради суспільної користі і після закінчення університету. Клініки залучають молодих юристів, які, задовольняючи потреби громади, надають безоплатні чи недорогі юридичні консультації і забезпечують представництво інтересів. У тих країнах, де багато людей живе в бідності, керівництво клініки схильне розглядати її як засіб надання правової допомоги значній частині населення. Однак університетські юридичні клініки повинні завжди утримувати баланс між роботою в інтересах малозабезпечених та навчальними цілями клініки. Підтримка такого балансу часто передбачатиме роботу з меншою кількістю справ, щоб мати достатньо часу для контролю, оцінки і зворотного зв’язку, що їх вимагає клінічна юридична освіта.

У Луцьку при Волинському національному університеті імені Лесі Українки функціонує юридична клініка «Ad Astra». Юридична клініка у Луцьку була утворена у лютому 1999 р. Волинською обласною організацією Спілки юристів України, юридичним факультетом університету за сприяння Американської асоціації юристів та Міжнародного фонду «Відродження». Із 1999 по 2005 рр. юридичну допомогу було надано 1640 особам. У період з 01.09.10 р. по 01.06.2011р. в клініку звернулося – 110 клієнтів. Із них пенсіонерів – 35, малозабезпечених – 40, інвалідів – 30, студентів – п’ять. У більшості випадків допомога надавалась у вигляді консультацій з питань цивільного та господарського права, соціального захисту, підготовки правових документів, представництва інтересів громадян в судах та інших органах. Філії цієї установи функціонують у районних центрах Волинської області м. Горохові та м. Рожище, а також при обласній організації Федерації профспілок України [28]. Отже, однією із форм надання безоплатної правової допомоги має стати клінічна допомога. Введення інституту безоплатної правової допомоги є можливим, ефективним та необхідним. Надання безоплатної правової допомоги в Україні, а саме її нинішній стан, є не зовсім задовільним та не повністю відповідає європейським вимогам забезпечення доступу особи до правосуддя.

Для управління системою безоплатної правової допомоги необхідно створення органу управління, відповідального перед Міністром юстиції, підзвітного і підконтрольного Кабінету Міністрів України, який мав би достатню фінансову та функціональну незалежність. Управління органом має здійснюватися за принципом колегіальності із залученням представників професійних спільнот (адвокатури, суддівського корпусу), задіяних у системі безоплатної правової допомоги, органів місцевого самоврядування тощо. Орган управління повинен мати центральний апарат та територіальні підрозділи. Така організація управління системою безоплатної правової допомоги сприятиме формуванню довіри суспільства до державної політики у цій сфері, контрольованості діяльності спеціально уповноваженого органу управління та прозорості фінансування системи [29, с. 303].

Дата добавления: 2013-12-14