Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків

Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках

Надання фінансових послуг з купівлі-продажу безготівкових валютних цінностей за дорученням клієнтів забезпечується професій­ними учасниками валютного ринку шляхом реалізації операцій на спотовому і терміновому ринках. Поставка валютних цінностей на зазначених ринках забезпечується за допомогою касових і термінових валютних угод.

Касові угоди являють собою угоди з негайною поставкою валютних цінностей. їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки контрагенту протягом 48 годин з моменту укладення угоди за курсом, що є зафіксованим під час укладення угоди. Касові операції займають домінуючі позиції на валютному ринку. На ці операції припадає до 90 відсотків обсягу валютних угод. Залежно від терміну поставки валютних цінностей касові угоди поділяються на такі різновиди:

• валютні операції на умовах "тод", за якими придбані валютні цін­ності оплачуються і поставляються в день укладення угоди;
• валютні операції на умовах "том", які передбачають оплату і поставку валютних цінностей в перший робочий день після дня укладення договору;
• валютні операції на умовах "спот", за якими поставку валюти належить здійснити на другий робочий день, що настає за днем укладення договору.

Серед касових угод базовою валютною угодою вважається угода "спот". Базовим вважається і курс за угодами, що укладені на умовах "спот". По відношенню до спотового курсу визначається ціна валютних цінностей за іншими угодами.

Реалізація касових операцій забезпечує учасникам валютного ринку можливість негайно одержати валютні цінності для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов'язань, уникнути втрат від зміни валютного курсу, оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам - відрегулювати свою валютну позицію.

В Україні реалізація касових валютних операцій відбувається на міжбанківському валютному ринку в процесі торговельних сесій. Участь в роботі торговельних сесій можуть приймати уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, що надіслали заявки Національному банку на участь в торговельних сесіях, і одержали від нього необхідне підтвердження.

Протилежними до касових угод є термінові валютні угоди. За терміновою валютною угодою сторони домовляються про поставку обумовленої суми валютних цінностей на умовах «форвард» (не раніше ніж на 3-й робочий день після її укладення) і за курсом, що є зафіксованим в угоді. Термінові валютні угоди характеризуються такими особливостями:

1) існує значний інтервал в часі між моментом укладення і моментом виконання угоди;

2) курс валютних цінностей за терміновою угодою фіксується на момент її укладення;

3) ціна валютних цінностей за терміновими угодами не співпадає з їх ціною за касовими угодами.

Термінові угоди з іноземною валютою здійснюються в цілях обміну валюти в комерційних цілях, страхування портфельних або прямих інвестицій закордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти та одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці Ринок термінових валютних угод є меншим за розміром в порівнянні з ринком касових операцій. Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є переважно вільно конвертовані валютні цінності.

Інструментами термінового валютного ринку є валютні опціонні, ф'ючерсні та форвардні контракти. Базовим активом за такими контрактами виступають валютні цінності та банківські метали. Термі­нові валютні угоди оформляються стандартизованими документами, що мають юридичну силу протягом певного терміну часу і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку.

Валютний опціон - це різновид термінових валютних контрактів, за яким один із учасників угоди набуває право купівлі або продажу валютних цінностей за визначеним курсом на обумовлену майбутню дату, а інший учасник за винагороду приймає на себе зобов'язання забезпечити реалізацію цього права. Учасниками опціонної угоди є покупець і виставник опціону. Виставник опціону є фінансовим посередником, який емітує терміновий контракт і за винагороду (опціонну премію) приймає на себе фінансові ризики власника опціону, пов'язані з несприятливою зміною кон'юнктури валютного ринку, за якої реалізація опціонного контракту не відбувається. У випадку сприятливої зміни кон'юнктури ринку власник опціону одержує можливість придбати обумовлену суму валютних цінностей за нижчим курсом ніж той, що складається на ринку, або продати валюту - за більш високим. Валютні опціони широко застосовуються для хеджування фінансових ризиків та одержання спекулятивного доходу.

Валютні ф'ючерсні контракти забезпечують реалізацію термінових операцій, за якими контрагенти зобов'язуються здійснити поставку або придбати валютні цінності у наперёд обумовлену майбутню дату за курсом, що визначається у момент укладення угоди. Емітентами ф'ючерсних контрактів є фондові або валютні біржі та торговельно-інформаційні системи. Форвардні валютні контракти забезпечують реалізацію термінових валютних операцій, за якими відбувається купівля-продаж валютних цінностей між двома суб'єктами ринку з передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. Характерними рисами форвардних угод є їх укладення між учасниками ринку поза біржею, відсутність чіткої формалізації щодо виду, обсягу базового активу та дати його поставки. Порядок здійснення термінових валютних операцій в Україні визначається "Правилами випуску та обігу валютних деривативів", затверджених постановою Правління НБУ № 216 від 7 липня 1997 року. Цей документ обмежує перелік інструментів термінового валютного ринку в Україні форвардним валютним контрактом.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, що здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж валюту. Наприклад, продаж доларів за гривні на умовах спот і одночасна купівля доларів за гривні на умовах «форвард». Реально валютний своп спрямований на заміну грошового потоку в одній грошовій одиниці на грошовий потік в іншій грошовій одиниці.

Валютний арбітраж - це комбінація кількох операцій з купівлі продажу двох чи більшої кількості валют за різними курсами з метою одержання додаткового прибутку. Валютний арбітраж являє собою типову спекулятивну операцію, що розрахована на одержання спекулятивного доходу завдяки різниці в курсах валют або в процентних ставках за різними валютами.

Валютний арбітраж поділяється на такі види: часовий, просторовий, простий, складний та процентний.

Часовий арбітраж: - це операція, що здійснюється з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

Просторовий арбітраж .мас на.меті одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках.

Простий валютний арбітраж здійснюється з двома валютами.

Складний валютний арбітраж: проводиться з більшою кількістю валют.

Процентний валютний арбітраж: - це операція, що поєднує в собі конверсійну і депозитну операції з метою одержання прибутку за рахунок різниці в процентних ставках за різними валютами.

Процентний валютний арбітраж може застосовуватись у двох формах:

з форвардним покриттям і без покриття. Перший - практично не містить валютного ризику. Другий - може забезпечити як прибуток, так і збиток, залежно від напряму зміни валютних курсів до моменту закриття валютного депозиту.

Реалізація арбітражних операцій на валютному ринку забезпечується шляхом надання посередниками торговельних, конверсійних та депо­зитних послуг.

Проведення розрахунків між суб'єктами міжнародних економічних відносин забезпечується посередництвом фінансових установ, що мають дозвіл на здійснення валютних операцій. Споживачами фінансових послуг з реалізації міжнародних розрахунків є: експортери, імпортери, фінансові установи, держави та міжнародні фінансові організації.

У процесі реалізації міжнародних розрахунків уповноважені фінансові установи надають своїм клієнтам фінансові послуги з ведення валютних рахунків, купівлі - продажу валютних цінностей за дорученням, здійснення переказу валютних цінностей за кордон та одержання із-за кордону, надання кредитів та позик, обслуговування документарних операцій та розрахункових документів та інші. Реалізація міжнародних розрахунків забезпечує фінансовим установам збільшення доходів, диверсифікацію операцій та сприяє підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародні розрахунки являють систему організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Вони реалізуються за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господа­рювання, іншими юридичними особами та громадянами, що перебувають на території різних країн

Умови і правила здійснення міжнародних розрахунків регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

Для забезпечення міжнародних розрахунків використовуються комерційні та фінансові документи. Основними фінансовими доку­ментами, що використовуються для одержання платежу, є прості та переказні векселі, акредитиви, чеки, інкасові доручення тощо Комерційними документами є коносаменти, накладні, рахунки-фактури та інші.

В Україні проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Відповідно до цього закону у розрахунках між рези­дентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійсню­ватись лише через уповноважені банки.

З метою оптимізації міжнародних платежів фінансові установи нала­годжують кореспондентські відносини з іноземними банками, відкри­вають іноземні філії або рахунки в банках - кореспондентах за кордоном. За українським законодавством кореспондентський рахунок - це рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Основними видами кореспондентських рахунків банків є «лоро - рахунки» і «ностро - рахунки».

Лоро - рахунки є рахунками банків-кореспондентів, що відкриті у вітчизняних банківських установах.

Ностро - рахунки є кореспон­дентськими рахунками вітчизняних банків, що відкриті в іноземних банках.

Механізм реалізації міжнародних розрахунків залежить від валютно-фінансових умов зовнішньоторговельних контрактів, основними еле­ментами яких є: валюта ціни, валюта платежу, умови платежу, форми розрахунків, валютні застереження тощо.

Реалізація міжнародних розрахунків забезпечується за допомогою використання наступних основних форм розрахунків:

1. акредитивної форми,
2. інкасової форми,
3. банківського переказу
4. вексельної форми,
5. чекової форми.

1. У міжнародній практиці поширення набули такі види акредитивів, залежно від можливості анулювання:

безвідкличний акредитив - за яким банк-емітент не має права змінювати умови акредитиву без згоди зацікавлених сторін;

відкличний акредитив - такий, що може бути анульований або змінений банком-емітентом без згоди бенефіціара.

Залежно від наявності валютного покриття акредитиви поді­ляються на покриті і непокриті.

При покритому акредитиві платник здійснює бронювання коштів у рахунок оплати майбутньої операції з поставки товарів, виконання робіт та надання послуг на окремому рахунку.

За непокритим акредитивом бронювання коштів платником не проводиться, а гарантування платежу забезпечується банком-емітентом. Залежно від наявності додаткового гарантування платежу з боку іншого банку розрізняють підтверджені і непідтверджені акредитиви. Підтверджені - такі, що передбачають додаткове гарантування платежу з боку іншого банку, за непідтвердженими - діє виключно зобов'язання банку-емітента.

Залежно від можливостей реалізації поширення в міжнародній практиці набули:

акредитиви, за якими платіж здійснюється негайно при надход­женні документів;

акредитиви, що передбачають акцептування банком-емітентом переказних векселів, виставлених бенефіціаром;

акредитиви з розстроченням платежу;

акредитиви з негоціацією тощо.

2. Використання інкасової форми розрахунків регулюється Уніфікова­ними правилами з інкасо в редакції 1995 p., розробленими Міжнародною торговельною палатою. Інкасо - це банківська операція, за якої банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені товари і зараховує ці кошти на рахунок експортера. У відповідності до Уніфі­кованих правил з інкасо такі операції реалізуються банками на підставі одержаних від експортера інструкцій.

У міжнародній практиці використовують два типи інкасо: чисте і доку­ментарне. За чистим інкасо платіж здійснюється на підставі пред'явлення тільки фінансових документів: простого чи переказного векселя або чека.

За документарним інкасо платіж може бути забезпечений на підставі фінансових і комерційних документів (рахунки-фактури, коносаменти, сертифікати походження тощо).

Розрахунки за допомогою інкасо можуть бути невигідними для експортера з огляду на можливу відмову імпортера від платежу за поставленими товарами та значним інтервалом часу між моментом отриманням валютної виручки і моментом відвантаження товару.

3. Розповсюдженою формою міжнародних розрахунків є банківський переказ. У міжнародній практиці банківський переказ являє собою розрахункову операцію банку з виконання доручення клієнта щодо забезпечення переведення коштів в інший банк і виплати їх одержувачу переказу. Банківський переказ підлягає реалізації за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому, банківських чеків та інших платіжних документів.

4. Використання в міжнародному платіжному обороті вексельної форми розрахунків регулюється Єдиним вексельним законом про прості і переказні векселі, прийнятим у 1930 році на Женевській вексельній конвенції. У міжнародних розрахунках переважно використовуються переказні векселі (тратти).

Використання переказних векселів у міжнародних розрахунках створює переваги як для експортерів, так і для імпортерів. Експортери набувають можливість використовувати акцептовані векселі для прове­дення розрахунків за іншими операціями, для одержання банківського кредиту та для гарантування зобов'язань. Імпортери при вексельній формі розрахунків одержують комерційний кредит, суть якого полягає у відст­рочці платежу за відвантаженими товарами, що надана експортерами.

5. Порядок використання чеків у міжнародних розрахунках регулюється Єдиним чековим законом, прийнятим на Женевській конференції в 1931 р. Виписування чека здійснює імпортер або за його дорученням банк імпортера. Чек є безумовним наказом власника рахунку банківській установі виплатити власнику чека або його пред'явнику зазначену в документі суму коштів.

Переваги чекової форми розрахунків при здійсненні міжнародних платежів полягають у можливості їх використання для одержання комер­ційного кредиту, у випадках коли платнику невідомі номер рахунка і банк одержувача коштів, а також для забезпечення платежів у третіх валютах.

Дата добавления: 2013-12-13