Соціальна обумовленість права у теорії Ж.Гурвича

Г.Гурвич був професором права перед тим, як він, подібно Тімашеву, в 1921 р. був змушений покинути Росію, щоб через кілька років стати видатним французським соціологом.

Друга світова війна спричинила його переїзд до США, де в 1942 р. він видав “Соціологію права”. Спираючись на веберівський метод типологічного аналізу, Г.Гурвич аналізує різноманітний історичний матеріал.

Проблематику соціології права він зводить до трьох основних проблем:

а) відносини права до інших форм та рівнів соціальності;

б) типи правових систем в окремих соціальних групах та типах суспільств;

в) обумовленість розвитку та змін права в окремих типах суспільств.

Гурвич не визнає державу джерелом права, використовуючи визнання права, що є досить широким, за змістом наближаючись до соціальних норм в цілому. Він розділяє “право суспільства” та “право держави, що дозволяє створювати обмеження держави суспільством. Первинними матеріальними джерелами “суспільного права” він вважав нормативні факти, тобто “спільноти, що створюють себе, породжуючи право, яке є основою їх існування” (як соціального інституту). Поняття “юридична регуляція охоплює всі основні форми соціального контролю, хоча особливим предметом аналізу стає так зване “організоване право”, що відповідає офіційному “державному” праву.

Аналізуючи відношення права до соціальної солідарності він пропонує таксономічну схему, що суттєво відрізняється від позиції Дюркгейма. Він стверджував, що організоване право це лише оболонка, за якою знаходиться “спонтанне право”.

Він розділяє “право суспільства” та “право держави”, що дозволяє створювати обмеження держави суспільством. Первинними матеріальним джерелами “суспільного права” він вважав нормативні факти, тобто “спільноти, що створюють себе, породжуючи право, яке є основою їх існування” (як соціального інституту).

Ж.Гурвіч дає наступне визначення: “Соціологія права – це та частина соціології людської духовності, яка вивчає цілісну соціальну реальність права, починаючи з його видимих зовнішніх проявів в ефективній колективній поведінці (що кристалізується в організаціях, звичаєвій практиці, традиціях), в матеріальних основах (структури юридичних інститутів).

Соціологія права, як відзначає Ж.Гурвіч, не може мати на миті визначення сутності права чи опрацювання системи юридичних категорій чи принципів, цінностей, тобто заміщення теорії права.

Дата добавления: 2013-12-14