Соціологічна юриспруденція Р.Паунда

Р.Паунд – одна з ключових фігур американської соціологічної юриспруденції. Його прийняття соціологічної парадигми було обумовлене розчаруванням в традиційних методах правових досліджень. Він розпочинав свої теоретичні пошуки на основі методології аналітичної юриспруденції, яку згодом він поєднував з історико – порівняльним методом, все частіше намагаючись досягти соціально – філософських узагальнень. Під впливом Е.Росса та А.Смолла, він прийняв соціологічний підхід, що став основою його методології. Як і його попередники (перше за все Е.Росс), він розглядав право як фазу (елемент) соціального контролю, що має досліджуватись у взаємодії з загальним соціальним контекстом його буття. Р.Паунд поділяв погляди Л.Уорда на взаємозалежність соціальних наук і стверджував, що кризові явища в теоретичному правознавстві, що визначились напередодні першої світової війни, в значній мірі обумовлені методологічними бар’єрами, що відділили юриспруденцію від інших соціальних наук. Він неодноразово заявляв, що юристи зробили у соціологів так багато концептуальних запозичень, як ні у кого іншого. При всій широті поглядів та глибині теоретичних узагальнень Паунд надихався, перш за все, практичними потребами. Він вважав, що саме поєднання юриспруденції, як “соціальної інженерії” з соціологією буде сприяти кращому досягненню соціальних цілей права.

Р.Паунд мав глибоку віру в можливість раціонального правового порядку, що базувалась на його вірності позитивістській методологічній традиції в розумінні співвідношення раціонального та емпіричного.

Одним з вузлових елементів його теоретичних досліджень був аналіз ролі “правил, принципів, концепцій та стандартів в бутті права. Правила – це визначення, що зводять певні визначенні наслідки до фактів, що їх спричиняють. Паунд правила пов’язував з примітивним правом, вважаючи їх найбільш раннім типом правових понять. Принципи – це вихідні моменти юридичного доказування, що присутні як в судочинстві, так і в законотворчості. Саме завдяки принципам юристи мають змогу диференцьовано розглядати справи. Концепції – утворюються певними юридичними категоріями (наприклад, власність, шкода і т.п.) і являють собою “авторитетні категорії, згідно з якими до окремих типів справ застосовуються певні правила та принципи. Паунд зазначав, що повсякденне соціальне буття стає об’єктом правового регулювання саме завдяки тому, що норми (правила) базуються на принципах та концепціях.

Ключовим в його аналізі права, як основи соціального контролю, було поняття “стандарти”, яким він визначав “міру визначеної правом поведінки”. Саме стандарт дозволяє застосувати право і як внутрішній механізм оцінки та мотивації особистості і як інструмент соціального контролю. Паунд зазначав, що на формування правового стандарту не мають впливу такі критерії як справедливість та розумність, оскільки вони є “джерелом труднощів”. Стандарти спрямовані на те, щоб підтримувати вже існуючі “пануючі ідеали”, що уособлюють “ідеальні відносини людей” і тому – справедливі.

Аналіз юридичніх понять, норм, принципів базується на принципі соціологічного релятивізму, тобто вони виводяться з типологічних особливостей суспільства та культури.

Генетичні аспекти в аналізі права доповнюються дослідженням структурних характеристик соціального буття права.

Найважливішими зрізами соціальної реальності права Паунд вважає: а) юридичний процес, що будується як адміністративна діяльність; б) право; в) правова система; г) ідеальні (цінностні) основи правового буття. В свою чергу, власне право, як основу соціальної реальності права, Паунд поділяє на: а) норми (“жорстке, застигле право”); б) принципи, поняття, стандарти (“гнучке право”); в) дискретне право на основі правової інтуіції.

Така концепція права має суто соціологічній характер, оскільки за основу береться соціальне буття права і його реальність не радикується до абстрактних моделей поведінки (як в традиційній юриспруденції), утверджується необхідність вивчати право як цінність, не обмежуючись “символами”, а знаходити те, що вони символізують.

Разом з тим Паунд ототожнює соціологію права з юриспруденцією, юридичним мистецтвом чи технікою, створюючи соціологічно орієнтовану юриспруденцію, або “соціологічну юриспруденцію”.

Дата добавления: 2013-12-14