Форма соціальної роботи та її види: морфологічна та процесуальна

Зміст соціальної роботи

Подальшим кроком в освоєнні соціальної роботи після уточнення її сутності є виявлення її змісту, який ще байдужий до форми, а «форма зовнішня до нього; зміст щось інше, ніж форма.» Тому в даному випадку під змістом соціальнім роботи розуміється не самий по собі субстрат соціального, а її внутрішнім стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих явищі (систему) соціальної роботи елементів між собою і з середовищем і зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміну; в цьому сенсі самий зміст соціального от ступає як процес творення та відтворення особистості людини.

За таким загальнотеоретичним визначенням змісту, вона, соціальна робота,! постає перед нами як велетенський органічний відтворювальний процес, що націлений на окрему особу, або у масштабах країни на все населення країни, Тому тенденція розширення об'єкта соціального аж до межі громадянського суспільства є нормальним явищем, оскільки тільки завдяки соціальній роботі можливе творення та відтворення особистості людини.

Тож, органічність тут треба розглядати з двох позицій. По-перше, як такий процес, що вписується у соціальний організм країни, а це означає, що він ви пливає з процесів матеріального та духовного виробництва й організаційно-політичної діяльності держави. З другого боку – він сам по собі є завершеним, тобто таким, який складається з багаточисельних підпроцесів, що націлені на задоволення всієї сукупності потреб населення країни.

Структурно такий процес можна визначити за критерієм специфіки видів діяльності, які є офіційно визнаними і закріпленими у вигляді провідних функцій соціальної роботи. Наприклад, у сучасних працях з теорії соціальної роботи виділяють такі функції соціального обслуговування: профілактична, соціально-реабілітаційна, адаптаційна, соціальний патронаж, особистісно-гуманістична, соціально-гуманістична. Реалізація цих функцій віддзеркалює, на думку прихильників такого розуміння соціальної роботи, реальний зміст системи соціального обслуговування.

Отже, ідея, що сьогодні лежить у понятті «соціальна робота», відноситься до одного з багаточисельних видів діяльності людини, специфіка якої полягає у тому, що вона націлена на надання адресної допомоги іншим людям, які не можуть без сторонньої допомоги вирішити свої життєві проблеми, а в багатьох випадках і жити.

Зміст актуальних проблем соціальної роботи в Україні можна проаналізувати на основі Указу Президента України «Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року.»

Згідно з даним офіційним документом пріоритетами в соціальній політиці української держави є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, народонаселення, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я населення.

Більш детальніше зміст соціальної діяльності буде проаналізовано в подальших розділах посібника, у яких мова буде йти про головні напрямки соціальної політики на сучасному етапі розвитку країни. Це пов'язано з тим, що управління соціальною роботою у масштабах країни здійснюється завдяки соціальній політиці.

Тут треба зазначити одну дуже важливу обставину, яку обумовлює зміст соціальної роботи, а глибше – громадянське суспільство, у формуванні ринкової моделі України. Вона торкається того, що саме завдяки громадянському суспільству, на відтворення якого націлена соціальна робота, у структурі соціального організму може сформуватись той бажаний середній клас, про який так багато говориться в науковій літературі. На це прямо вказував Г.Гегель, який писав: «Нескінченно різноманітні засоби (задоволення потреб – В.Б.) і їх такий же нескінчешшй рух, що переплітається у взаємному створенні та обміні, концентрується, завдяки присутній їх всезагальності, і відрізняється, створюючи всезагальні маси, так що уся сукупність формується в особливі системи потреб, їх знарядь праці, засобів і характеру задоволення і теоретичної і практичної культури, системи, за якими розподілені індивіди, – у різницю станів.»

При цьому відомо, що визначення змісту соціальної роботи є водночас і визначення соціальної форми, оскільки воно щось установлене і завдяки цьому відмінне від того, форму чого воно складає; визначеність соціального як якість єдина зі своїм буттям. Розглянемо це більш детально.

Буття сутності «соціального» і прояв змісту соціальної роботи говорить про те, що тут маємо справу з соціальною формою. Це є загальновідомий факт, бо до форми належить взагалі все певне. Оскільки в даному випадку йдеться про цілеспрямовану діяльність соціальних робітників, то ми маємо справу відповідно не з натуральною формою, в якій перебуває перша природа, а з формою перетвореною, причому двічі. Перший раз натуральна форма зазнає змін, відбиваючись у голом соціального працівника, а другий – у його виробничій або професійній діяльності.

При цьому слід нагадати, що перетворена форма нам знайома. Із філософів ії найбільш тонко відчув М. Мамардашвілі, який пише: «Перетворена форма існування є продукт перетворення внутрішніх відносин складної системи, що відбувається на певному її рівні і що приховує їхній фактичний характер і прямий] взаємозв'язок побічними виразами. Ці останні, будучи продуктом і відкладенням перетвореності зв'язків системи, в той же час самостійно побутують в ній у вигляді окремого, якісно цілісного явища, «предмету», поряд з іншими.» Саме тому, що соціальна робота відбувається у перетвореній формі, так важкі відтворити її цілісність. Саме з цієї причини на практиці існує декілька систем соціальної роботи і жодна з них не відтворює її системний характер, не дає алгоритму функціонування та розвитку даної галузі народного господарства.

Виходячи з розуміння подвійного перетворення форми, послідовно розглянемо, хоча б у загальних рисах, співвідношення соціальної форми і сутності «соціального», соціальної форми і субстрату соціального впливу на людину соціальної форми і змісту соціальної роботи.

Сутність «соціального» має певну форму і визначення форми. Лише як підставу соціального обслуговування сутність треба розглядати як специфічний обмін діяльністю між учасниками загального життєвого процесу, бо задовольнити потреби людини неможливо без її участі. Це означає, що обмін між соціальним працівником та клієнтом, хоча і має вигляд одностороннього процесу, насправді ж має зворотний рух у вигляді засвоєння об'єктом соціальної роботи продуктів та послуг, які йому надаються ззовні системою соціальної допомоги.

Це усвідомити вкрай важливо, бо якби сутність «соціального», тобто види соціальної діяльності, була невідрізненою, то обмін або процес взаємодії соціального робітника та клієнта/пацієнта не міг би мати місця в принципі, оскільки цей процес має сенс тільки в тому випадку, коли його учасники обмінюються такими видами діяльності, які доповнюють один одного.

При цьому визначення видів соціальної діяльності/роботи утримуються в самих собі і є самостійними величинами; але їхня самостійність – це їхній розпад; таким чином, вони мають цю самостійність в іншому; але цей розпад сам є ця тотожність з собою або підвалина стійкості, яку вони собі надають.

Таким чином, притаманні сутності «соціального» визначення форми як рефлекто-ваної визначеності є тотожність і відмінність, тотожність як деяка безлика діяльність, а відмінність як різниця чи як протилежність видів соціальної роботи/діяльності, що становлять сутність чи предмет процесу обміну. Тут клієнт потребує певного виду допомоги від соціальних служб, хоча не завжди готовий її прийняти.

Форма соціальної роботи має у своїй власній тотожності сутність родового життя людини, так само, як сутність має у своїй негативній природі абсолютну форму. Отже, не можна запитувати, яким чином форма приєднується до сутності: адже вона – лише видимість сутності всередині самої себе, іманентна їй власна рефлексія. Так само і форма в самій собі є саморефлексія або тотожна сутність, що повертається в себе; у процесі свого визначення форма перетворює визначення в покладеність як покладеність. Тому форма соціальної роботи завжди істотна, а сутність завжди оформлена.

Отже, вислів «форма визначає сутність» означає, отже, що форма соціальної роботи у своєму розрізненні знімає саме це розрізнення і є тотожність з собою, яка є сутністю, що утримує визначення. Соціальна форма є протиріччя: у своїй покладеності вона знята і в цій знятості утримується; завдяки цьому вона постає як сутність, тотожна з собою, коли вона визначена і піддана запереченню. Ці відмінності форми соціального світу і його сутності суть тому лише моменти самого простого відношення форми. Але їх слід розглянути докладніше і зафіксувати.

Вже саме визначення сутності соціальної діяльності/роботи як «обміну діяльністю між людьми» вимагає присутності не просто форми, а її розумної модифікації, оскільки даний процес за характером доцільний, то він обов'язково супроводжується виробництвом специфічних розумових продуктів.

У соціальній діяльності має місце перехід продуктивності, тобто процесу у продукт і навпаки. Докладніше про цю залежність між процесом та продукти писав у свій час Ф. Шелінг. Причому наявність у сутності категорій «процес», «продукт» також вимагає для свого розмежування різні види форм, а самі процесуальну, яка віддзеркалює продуктивність соціальної діяльності і морфологічну, яка з 'являється у результаті того, що соціальна діяльність або прощ переходить у продукт. Тож послідовно розглянемо їх.

Дата добавления: 2013-12-14