Кількісна адаптація і довгострокова мінімізація витрат під час її здійснення

Як зазначалося, за довгострокового відхилення об­сягу виробництва від виробничої потужності пев­ної системи машин виникає потреба кількісної її адаптації за ра­хунок зміни наявної кількості машин, тобто вилучення їх з вироб­ництва або додаткового введення.

Якщо обсяг роботи в перспективі суттєво зменшується, ста­виться питання про вилучення з виробничої системи частини машин. Причини можуть бути різні: зниження обсягу виробницт­ва внаслідок зміни ринкової кон'юнктури, зміна номенклатури продукції.

Вилучення із експлуатації однієї чи декількох машин знижує виробничі витрати на величину постійних витрат, пов'язаних з їх утриманням (амортизаційні відрахування, лізингові платежі, оплата персоналу з обслуговування машин та ін.). Якщо машини у робочо­му стані і їх власником є підприємство, то воно може одержати до­хід від подальших операцій з ними.

Може бути щонайменше два напрями використання вивільне­ного устаткування:

— продаж його на ринку;

— здавання у лізинг.

Вигідніший той варіант, який дає більший дохід у поточній вартості, тобто на момент реалізації проекту.

Нехай продаж машини дає дохід (виручку) в сумі Д_п. А на­приклад, лізинг на t_n років приносить річний дохід у формі лізин­гових платежів Д_Лр. Вартість викупу машини після років — К_в. Тоді сумарний лізинговий дохід за t_n років у поточній вартості становитиме:

(3.1)

Де р — дисконтна ставка в частках одиниці.

Порівняння виручки від продажу (Д_п) і сумарного лізингово­го доходу (д) дозволяє вибрати економічніший варіант. Якщо Дл ^> Дп вигідніший лізинг і, навпаки, коли Д_п > Д_л з економіч­ного погляду перевагу має продаж машини. В подібних обчис­леннях слід враховувати чинну систему оподаткування доходів, тобто брати до уваги реальні грошові потоки.

Для кількісної адаптації більш типовою є ситуація, коли кіль­кість машин зростає внаслідок збільшення обсягу виробництва. Залучення додаткових машин призводить до зростання постійних витрат. Конкретний зміст останніх залежить від фінансової фор­ми придбання машин. Такими формами є:

— купівля за власні кошти;

— лізинг;

— купівля за рахунок кредиту.

Для оцінки найбільш прийнятної форми придбання машини або їх системи порівнюються сумарні витрати у поточній вартості.

Витрати на придбання устаткування за рахунок лізингу охоп­люють лізингові платежі за всі роки договору лізингу і викуп у його кінці:

= (3.2)

де с_л — сумарні витрати на лізинг у поточній вартості;

С_л —лізингові платежі в і-му році.

Купівля за рахунок кредиту включає витрати на повернення кредиту і відсотки за борг (вартість кредиту):

С_к = (3.3)

де С_к — сумарні витрати на купівлю машини за рахунок кредиту в поточній вартості;

t_K —термін, на який видано кредит;

С_б. — повернення боргу з відсотками в j-му році.

Якщо машина потрібна на обмежений час, порівнюються ви­трати на операційний лізинг (без викупу) і на купівлю за кредит з урахуванням можливого доходу від продажу машини, коли вона стане непотрібною. Тобто у формулі (11.9) віднімаємо від витрат прогнозну величину

К_п: (1 + р)^tп (3.4)

де К_п — ймовірна ціна продажу машини через t_nроків.

Лізингові платежі за складом є аналогічні платежам за грошо­вий кредит. Специфіка лише в тому, що в даному разі у кредит (лізинг) даються не гроші, а майно тривалого користування. Ос­новними складовими лізингових платежів є:

— відшкодування вартості майна, тобто його амортизація;

— дохід на капітал лізингодавця (лізинговий інтерес).

Дата добавления: 2013-12-14