Теорії кредиту

Тема 3. Кредит. Форми і види кредиту.

Мета лекційного заняття:

– виявити загальні передумови формування кредитних відносин;

– прослідкувати еволюцію кредиту в міру розвитку суспільного виробництва;

– розглянути стадії та закономірності руху кредиту, принципи кредитування;

– з’ясувати функції кредиту, їх сутність і призначення;

– розглянути основні форми та види кредиту, критерії класифікації;

– проаналізувати переваги й недоліки кожної з форм кредиту;

– розглянути економічну сутність позичкового процента та його функції;

– дослідити основні види процентних ставок;

– визначити роль процента в ринковій економіці та суспільстві в цілому.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Теорії кредиту.

2. Необхідність та сутність кредиту

3. Функції кредиту

4. Форми та види кредиту

5. Позичковий відсоток, його сутність та основні види

6. Роль кредиту в умовах ринкової економіки

У світовій економічній науковій думці обґрунтовуються і визначаються дві концепції теорії кредиту - натуралістична і капіталоутворююча.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були англійські економісти А. Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823).

Найважливіші положення натуралістичної теорії кредиту:

– об'єкт кредиту - натуральні блага (матеріальні цінності), а не гроші;

– кредит - спосіб перерозподілу існуючих у певному суспільстві цінностей, тому що це рух натуральних речовин;

– банки - це посередники, які не відіграють ролі у створенні кредиту;

– відсутня роль кредиту у сприянні розширеного капіталістичного відтворення;

– відсутнє з'ясування різниці між позичковим і реальним капіталом, позичковий капітал розглядається лише як відображення нагромадження реального капіталу.

Таким чином, представники натуралістичної теорії розглядали кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Проте слід зазначити заслугу представників натуралістичної теорії в обґрунтуванні ряду положень щодо кредиту:

– кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва;

– кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу.

Основоположниками капіталоутворюючої теорії кредиту були англійські економісти Дж. Ло (1671-1729), Г. Маклеод (друга половина XIX століття), австрійський економіст Й. Шумпетер та німецький економіст А. Ган (XX століття).

Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:

– кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші; > банки - не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;

– кредит і банки - вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.

Проте помилковість концепції цих економістів полягала у виправданні експансії та інфляції. Раціональні положення капіталоутворюючої теорії кредиту були використані Дж.Кейнсом, який відмовився від ідеї щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і вважав, що поряд з кредитними інструментами слід використовувати інші заходи для регулювання економіки.

Дата добавления: 2013-12-14