Система «людина - життєве середовище» та її компоненти

Основні правила та їх зміст.

Правило оцінки ризику небезпек - серйозність ризику небезпеки обернено пропорційна рівню її ймовірності. Небезпека це насамперед стохастичний процес. Якщо ж він реалізувався, то наступне питання полягає у величині заподіяної шкоди.

Досвід людського буття показує, що серйозні за наслідками небезпеки відбуваються рідко, і навпаки, незначні за проявом - зустрічаються частіше. На основі цього в процесі життєдіяльності сформувався певний стереотип ризику в небезпечних ситуаціях, який характеризується двома полярно протилежними аспектами:

1.Серйозна небезпека може бути допустимою, якщо сподівання щодо її реалізації дуже незначні.

2.Допускається реалізація небезпеки, коли відомо, що результат її діі не суттєвий для нормального існування.

Правило нелінійних взаємодій - взаємодія енергії, речовин, інформації і динамічних якостей систем - нелінійна. Тому інколи слабкий вплив чи незначна зміна одного з показників можуть викликати значні відхилення інших показників, аж до руйнування всієї системи в цілому.

Неможливо вивчати особливості людини, колективу чи суспільства, не враховуючи їх місця в навколишньому середовищі і стану цього середовища. Тому БЖД вивчає людину і її навколишнє середовище саме в системі «людина — життєве середовище», в якій людина є суб'єк­том — носієм предметно-практичної діяльності і пізнання, джерелом активності, спрямованої на об'єкт — життєве середовище. Поза межами цієї системи людина є об'єктом вивчення антропології, медицини, пси­хології, соціології Із. багатьох інших наук. Середовище, яке оточує люди­ну поза межами цієї системи, вивчають астрономія, географія, геологія, біологія, екологія тощо.

Система «людина — життєве середовище» є складною системою в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість змінних, між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо, що чим більше змінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складність вивчення систем «людина — життєве середовище» зумовлюється та­кож і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджент­них властивостей.

Людина є одним з елементів — суб'єктом — зазначеної системи, в якій під терміном «людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, краї­ни, суспільство, людство загалом.

Хоча основним об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв'язки у системі «людина — життєве середовище», у центрі уваги перебуває людина як самоціль розвитку суспільства.

Залежно від того, що ми розуміємо під терміном «людина» в системі «людина — життєве середовище», визначається рівень цієї системи, що детально буде проаналізовано далі.

Життєве середовище — другий елемент системи «людина — жит­тєве середовище», її об'єкт. Життєве середовище є частиною Все­світу, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функ­ціонують системи її життєзабезпечення.

У цьому розумінні воно не має постійних у часі і просторі кордонів, його межі визначаються передусім рівнем системи, тобто тим, що в даному разі розуміється під терміном «людина».

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів — природного, соціального, або соціально-політичного та техногенного середовищ.

- природне середовище (земний Грунт, повітря, водойми­ща, рослини, тварини, сонце, місяць, планети тощо) Життєве

- соціальне, соціально-політичне середовище (форми середовище спільної діяльності людей, єдність способу життя) людини

- техногенне середовище (житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини тощо)

З одного боку людину оточують земний грунт, повітря, водоймища, рослини, звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто об'єкти природного походження і створені ними екологічні системи. Природні об'єкти утво­рюють поля, ліси, гори, ріки, озера, моря, океани, континенти. Це ото­чення зветься природним середовищем. В ньому переважно діють закони природного розвитку — фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньому відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні дислокації тощо. Природними об'єктами також є космічні об'єкти —сонце, місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викли­кають припливи і відпливи води, а також відповідний рух земної кори. Сонце живить енергією всі біологічні об'єкти, а також спричиняє пере­міщення повітряних мас, внаслідок чого на Землі змінюється рельєф, відбувається кругообіг води і біологічних речовин. Фактично вся енер­гія, яку використовувала і використовує людина, за винятком ядерної, є трансформованою і накопиченою на Землі за мільярди років сонячною енергією. Метеорити, що падають на Землю, спричиняють не лише локальні, а й глобальні катаклізми.

З іншого боку людину чи соціальну спільноту, яка розглядається як суб'єкт системи «людина — життєве середовище», оточують інші люди, інші спільноти, що утворюють соціальне, або соціально-політичне сере­довище по відношенню до суб'єкта системи. Між окремими людьми, між людьми і спільнотами, між спільнотами виникають зіткнення інте­ресів, суперечності, непорозуміння та інші конфліктні ситуації.

Процеси, що відбуваються у суспільстві загалом і в окремих суспіль­них групах, вивчають суспільствознавство та соціологія. Закономірності поведінки та діяльності окремих людей, зумовлені належністю їх до певних соціальних груп, та психологічні характеристики цих груп до­сліджує соціальна психологія. Вплив соціальних чинників на стан здо­ров'я суспільства вивчає соціальна гігієна.

З точки зору безпеки життєдіяльності в кожному конкретному ви­падку важливо розуміти, яка спільнота є суб'єктом системи «людина — життєве середовище», а яка чи які є зовнішніми по відношенню до неї і складають соціально-політичне середовище — компонент життєвого се­редовища цього суб'єкта системи.

Третім компонентом життєвого середовища є техногенне середо­вище — житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські ро­слини, тобто матеріальна культура, створена людством за час його існування. Це оточення формується людиною фактично в односто­ронньому порядку без участі природи, а переважно за ЇЇ рахунок, і є сукупністю досягнень суспільства в результаті матеріального і духов­ного розвитку.

Головною причиною створення і розвитку техногенного середови­ща було і є прагнення людей задовольняти свої потреби, які весь час зростають. Однак дуже часто через незнання або нехтування законами природи людська діяльність призводить до небажаних, а інколи навіть до трагічних наслідків.

Наприклад, через людську діяльність відбулося вимирання багатьох видів рос­лин і тварин, забруднення і деградація природних екологічних систем на значних територіях, пошкодження і вичерпання природних ресурсів, навіть зменшення в атмосфері озонового шару, який захищає біологічні об'єкти на Землі від руй­нівного впливу ультрафіолетового випромінювання. Особливо небезпечними пере­лічені явища стали у другій половині XX cm., після другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки, започаткувала нову науково-технічну революцію, результати якої у багатьох випадках були не-передбачуваними і загрожують порушити динамічну рівновагу глобальної соціо-екосистеми.

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності люди­ни. Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як істота, що мислить, має мораль і естетичне відчуття. До об'єктів матері­альної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка створена не Богом чи природою, а людським генієм, його трудовою діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципово відрізняється від за­паху квітів, оскільки парфуми створені людиною, а квіти — природою.

Дата добавления: 2013-12-14