Фізико-хімічні властивості, токсичність і класифікація сильнодіючих отруйних речовин

СДОР здатні спричинювати ураження не лише людей, тварин і рослин, а й на тривалий час (дні, тижні, місяці) заражати терито­рію. Вони можуть потрапити в організм різними спосооами (через дихальні шляхи, слизові оболонки, травний тракт) у газо- і паропо­дібному, аерозольному, краплинно-рідкому станах. Важливою харак­теристикою СДОР є їхня токсичність. Під токсичністю мають на увазі здатність хімічної речовини в мінімальній кількості спричи­нювати патологічні зміни в організмі людини, що призводять до захворювання, втрати працездатності чи загибелі ураженого.

Кількісним показником токсичності є токсична доза (токсодоза). Розрізняють уражуючу і смертельну токсичні дози. Під уражуючою токсичною дозою розуміють найменшу кількість СДОР в одиниці об'єму зараженого повітря, що може спричинити відчутний фізіоло­гічний ефект за визначений час.

У разі інгаляційної дії токсодоза (Т) дорівнює добутку концен­трації (С) у грамах на кубічний метр або міліграмах на літр на експо­зицію (і) — час дії отруйної речовини у хвилинах: Т = С • і, г/хв/м³ (або мг/хв/л).

При потраплянні СДОР в організм через рот токсодозу прийня­то виражати в міліграмах на один кг маси тіла, а при потраплянні на шкірні покриви — в міліграмах на 1см² поверхні шкіри.

Смертельні токсодози (концентрації) можуть бути середньо- смертельними, що спричинюють смерть у 50 % уражених (ОЬ 50, СЬ 50) і абсолютно смертельними,за яких смерть настає в 100 % ура­жених (БЬ 100, СЬ 100).

Гранично допустимі дози (концентрації) — найбільші дози (кон­центрації), за яких симптоми отруєння не виникають. Від фізико- хімічних властивостей і токсичності СДОР залежить швидкість роз­витку клініки ураження.* За цією ознакою всі СДОР поділяють на швидкодіючі та СДОР уповільненої дії Перші (кислота синильна, аміак, бензин, бензол, фосфорорганічні речовини, хлор та ін.) спри­чинюють ураження в найближчі кілька десятків хвилин. Для СДОР уповільненої дії характерна наявність прихованого періоду, що може тривати 10—15 (і більше годин) (фосген, кислота сульфатна та ін.).

До стійких СДОР відносять речовини з температурою кипіння вище за 140 °С (хлорпікрин, кислота сульфатна, тетраетил свинець та ін.). Вони можуть зберігати уражуючі властивості на місцевості від кількох годин до декількох місяців. Нестійкі СДОР мають тем­пературу кипіння нижче за 140 °С і заражають місцевість від кількох хвилин до однієї години (кислота синильна, вуглецю діокис та ін.). На стійкість СДОР впливають також безліч причин: метеорологічні умови (температура, швидкість вітру, вертикальна стійкість атмос­фери), характер місцевості

Важливим показником властивостей СДОР є відносна щільність пари (щільність пари до щільності повітря). Якщо відносна щільність пари менша за одиницю, то речовина легша від повітря і швидко розсіюється, при відносній щільності пари вище за одиницю СДОР довше утримуються на поверхні землі і їхній вплив на людину більш тривалий (додаток 2).

Відповідно до токсикологічної класифікації всі СДОР поділяють на шість груп:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлориди сірки та ін.).

2. Речовини переважно загальнотоксичної дії (кислота синильна, вуглецю діоксид та ін.).

3. Речовини, яким властива задушлива і загальноотруйна дія (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид та ін.).

4. Нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення і передавання нервового імпульсу (ФОС, сірковуглець та ін.).

5. Речовини із задушливою і нейротропною дією (аміак).

6. Метаболічні отрути (діоксин, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий та ін.).

Дата добавления: 2013-12-14