Екологічне право — галузь права України

Відповідальність за порушення земельного законодавства

Земельний кодекс України встановлює три види юри­дичних наслідків порушення земельного законодавства:

1) недійсність угод щодо земельних ділянок, укладених із порушенням встановленого законом порядку. Напри­клад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, не за­свідчений нотаріусом, за рішенням суду визнається недій­сним;

2) цивільна, адміністративна чи кримінальна відповідальність за:

—укладання угод з порушенням земельного законодав­ства;

—самовільне зайняття земельних ділянок;

—псування і забруднення земель;

—розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан зе­мель;

—використання земель не за цільовим призначенням;

—порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель;

— знищення межових знаків, а також інші порушення;

3) повернення самовільно зайнятих земельних діля­нок. Самовільно зайняті ділянки землі підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшко­дування витрат, понесених порушником. Крім того, на рахунок порушника відноситься приведення земельної ді­лянки в придатний для користування стан.

Екологічне право — галузь права України, яка регулює суспільні відносини з приводу приналежності, використан­ня, забезпечення екологічної безпеки і відтворення при­родних ресурсів.

Екологічне право поділяється на Загальну та Особливу частини.

Загальна частина екологічного права охоплює такі по­ложення: право власності на природні об'єкти; управління в галузі використання, відтворення та охорони навколиш­нього природного середовища; загальні положення при­родокористування; правове забезпечення екологічної без­пеки; загальні питання охорони природного середовища; юридична відповідальність за порушення екологічного за­конодавства.

Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специ­фіки, а саме: право користування землею, водами, надрами, рослинним світом, тваринним світом, атмосферним повіт­рям, природно-заповідним фондом та іншими видами при­родних ресурсів.

Особливість екологічного права — наявність великої кількості нормативно-правових актів. Серед них є кодифі­ковані акти, наприклад, Лісовий кодекс, Кодекс про надра, Водний кодекс, Земельний кодекс. Вони містять норми, що регулюють процес використання і охорони окремих при­родних ресурсів (земля, лісі т.ін.).

Провідним комплексним нормативно-правовим актом у цій галузі законодавства є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (25 червня 1991 р., подальшими змінами), що визначає правові, економічні ті соціальні засади організації охорони природи, екологічні права і обов'язки громадян та інших суб'єктів природоко­ристування.

Крім того, норми екологічного права містять закони України «Про природно-заповідний фонд» (16 червня 1992 р.), «Про охорону атмосферного повітря» (16 жовтня 1992 р.), «Про тваринний світ» (3 березня 1993 р.), «Про екологічну експертизу» (9 лютого 1995р.), «Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.).

Дата добавления: 2013-12-14