Футуризм в России

Література

Хвилеподібні коливання навантажень - тижневої, місячної, річний - є як би тлом, на який накладається й прямолінійна, і східчаста форми їхньої динаміки. Використання тої або іншої форми залежить від конкретних завдань і умов на різних етапах фізичного виховання.

Варто підкреслити також значення міцності навичок, що здобуваються, і адаптаційних перебудов, що лежать в основі розвитку фізичних якостей. Перехід до нових, більше складним і важким, вправам повинен відбуватися в міру закріплення формованих навичок і пристосування до навантажень.

Ступінь позитивних змін, що відбуваються в організмі під впливом фізичних вправ, пропорційна (у певних фізіологічних границях) обсягу й інтенсивності навантажень. Якщо дотримуються всі необхідні умови - у тому числі якщо навантаження не перевищують міру, за якого починається перевтома, - то чим більше обсяг навантажень, тим значніше й прочнее адаптаційні перебудови; чим інтенсивніше навантаження, тим могутніше процеси відновлення.

Поряд з ускладненням форм рухової діяльності в процесі фізичного виховання повинні зростати все компоненти фізичного навантаження. Це найбільше диктується закономірностями розвитку таких фізичних якостей, як сила, швидкість і витривалість.

Перехід у процесі фізичного виховання від одних форм рухової діяльності до іншим, усе більше складним, необхідний у першу чергу для виконання утворювальних завдань: не обновляючи вправи, не можна, природно, придбати досить широке коло життєво важливих умінь і навичок. Це необхідно разом з тим і як умова подальшого вдосконалювати придбані раніше вміння й навички. Не менш важливо й те, що в процесі освоєння різноманітних рухових координцаий, у результаті подолання виникаючих при цьому труднощів («рухових завдань»), розвивається сама здатність координувати, перетворювати й безмежно вдосконалювати рухову діяльність.

Необхідність регулярного відновлення завдань із загальною тенденцією до росту навантажень. Фізичне виховання, як і всякий процес, перебуває в постійному русі, у розвитку, змінюючись від заняття до заняття, від етапу до етапу. Характерна риса при цьому - підвищення складності вправ, наростання сили й тривалості їхнього впливу.

Цей принцип виражає загальну тенденцію вимог, пропонованих до, що займаються в процесі фізичного виховання, що полягає в постановці й виконанні усе більше важких нових завдань, у поступовому наростанні обсягу й інтенсивності пов'язаних з ними навантажень.

Послідовність занять і вправ залежить від багатьох конкретних умов, у тому числі від особливостей контингенту що займаються, від загальної спрямованості занять на тім або іншому етапі фізичного виховання, від величини застосовуваних навантажень і особливостей їхні динаміки й т.д. Урахувати всю сукупність цих умов і стосовно до них вибрати найбільш доцільний шлях, зрозуміло, не просто.

Доступність, таким чином, обумовлює послідовність. Але проблема послідовності не зводиться до проблеми доступності, оскільки на кожному даному етапі фізичного виховання можливі різні шляхи проходження, причому всі вони можуть бути посильними. Яким же з них найкраще йти? У відповіді на це питання й полягає рішення проблеми оптимальної послідовності.

Послідовність занять і взаємозв'язок між різними сторонами їхнього змісту. Проблема оптимальної послідовності занять найтіснішим образом пов'язана із проблемою доступності. Адже, намічаючи шлях проходження в процесі фізичного виховання, треба виходити насамперед з можливостей що займаються й закономірностей їхнього розвитку, іти від того, що посильно на даному етапі, до того, що стає доступним на наступному, і т.д.

Однак якщо обмежуватися лише повторенням (розуміючи під цим стереотипне відтворення пройденого), те рано або пізно це приведе до відсталості придбаних навичок і призупинить розвиток фізичних здатностей. Тому повторюваність - тільки одна з рис раціональної побудови процесу фізичного виховання. Настільки ж істотне значення має протилежна риса - варіативність, тобто широка видозміна вправ і умов для їхнього виконання, динамічність навантажень і розмаїтість методів їхнього застосування, відновлення форм і змісту занять. Проблема оптимального сполучення ці протилежності (повторюваності й варіативності) повинна бути постійно в поле зору фахівця фізичного виховання при побудові системи занять.

Повторюваність і варіативність. У процесі фізичного виховання яскраво виражений момент повторюваності: повторюються не тільки окремі вправи, але й послідовність їх у заняттях, а також - у певних рисах - і послідовність самих занять протягом тижневих, місячних і інших циклів. Без багаторазових повторень неможливо сформувати й усталити рухові навички. Повторення не менш необхідні й для того, щоб забезпечити довгострокові пристосувальні перебудови морфо-функціонального порядку, на базі яких відбувається розвиток фізичних якостей, закріпити досягнуте й створити передумови подальшого прогресу.

Тому зрозуміло, що оптимальні умови для фізичного вдосконалювання створюються лише в тому випадку, якщо процес фізичного виховання безперервний - у тому розумінні, що він не має перерв, що приводять до невиправданих втрат. Така безперервність забезпечується певною системою чергування навантажень і відпочинку.

Функціональні й структурні зміни, що відбуваються в організмі вчасно й у результаті занять фізичними вправами, оборотні, тобто вони перетерплюють зворотний розвиток у випадку припинення занять. Досить щодо невеликої перерви, як починається вгасання виниклих умовно-рефлекторних зв'язків, зниження досягнутого рівня функціональних можливостей і навіть регрес деяких морфологічних показників (зменшення питомої ваги активної м'язової тканини, небажані зміни її структурних компонентів, і т.д.).

Фізичне виховання мислиться в цілому як безперервний процес, що охоплює всі основні періоди життя.

Безперервність процесу фізичного виховання й оптимальне чергування навантажень із відпочинком. Свідомо ясно, що регулярні заняття дають незрівнянно більший ефект, чим епізодичні. Питання полягає в тім, якими основними рисами повинна характеризуватися регулярність процесу фізичного виховання і як вона погоджується з оптимальним чергуванням навантаження й відпочинку.

Суть принципу систематичності розкривається в ряді положення, що стосуються регулярності занять і системи чергування навантажень із відпочинком, а також послідовності занять і взаємозв'язку між різними сторонами їхнього змісту.

1.5. Принцип динамічності (поступове посилення факторів, що розвиваються)

Контрольні питання:

1.Класифікації принципів, які використовуються в процесі фізичного виховання.

2.Шляхи підвищення ефективності навчально-тренувального процесу в школі – засобами, принципами фізичного виховання дитини в сім’ї.

3.Особливості варіативного використання принципів, засобів, структури навчально-виховного процесу фізичного.

1. Мічуда Ю.П. Ринкові відносини та підприємництво у сфері фізичної культури і спорту: Навчальний посібник. - К.: Олімпійська література, 1995. - 152 с.

2. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес. - К.: Науко¬во-методичний центр вищої освіти, 2004. - 26 с.

3. Мухін В.М. Фізична реабілітація: Підручник для студентів вищих навча-льних закладів фізичного виховання і спорту. - К.: Олімпійська літера-тура, 2000. - 423 с.

4. На олімпійських хвилях: Довідник УСЦАК (1981-1996) / Упорядник О. Твардовський. - Нюарк (США), 1997. — 142 с.

5. Новітні медико-педагогічні технології зміцнення та збереження здоро¬в'я учнівської молоді. - Л., Українські технології, 2003. - 148 с.

6. Нога О.П. Світ львівського спорту 1900-1939 рр. спортивні досягнення, товариства, архітектура, вбрання, мистецтво. - Л.: Українські техно¬логії, 2004. - 784 с.

7. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

8. Олійник М.О. Організаційно-управлінська діяльність у системі управ-лінь і комітетів з питань фізичної культури: Навчальний посібник. - Харків, 2000. - 80 с.

9. Осінчук В.Г., Попеску І.К. Визначення основних термінів фізичної куль¬тури і спорту. - К.: ІСДО, 1995. - 200 с.

10. Основні поняття і терміни оздоровчої фізичної культури та реабілітації / О.Д. Дубогай, А.М. Ткачук, С.Д. Костікова, А.О. Єфімов. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - 100 с.

11. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: В 2 т. - К.: Олимпийская литература, 1994. - Кн. 1. - 496 с; кн. 2. - 480 с.

12. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури. - Львів: Троян, 1991. - 102 с.

13. Профессиональный спорт / Под общ. ред. С.И. Гуськова, В.Н. Плата-нова. – К.: Олімпійська література, 2000. - 391 с.

14. Свістельник І.Р. Спортивний інформаційний простір України у мережі Інтернет. - Л., 2004. - 32 с.

15. Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. - К.: Олім-пійська література, 2001. - 439 с.

16. Студент і закон: Збірник законодавчо-правових документів. - К.: Чет-верта хвиля, 1997. - 240 с.

17. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка. - К.: Видавничий дім «Акасіетіа», 1997.- 290 с.

18. Теория и методика физического воспитания / Под ред. Т.Ю. Круцевич. - В 2-х томах. - К.: Олимпийская литература, 2003. - 814 с.

19. Філь С.М., Худолій О.М., Малка Г.В. Історія фізичної культури: Навча-льний посібник / За ред. С.М. Філя. - X.: «ОВС», 2003. - 160 с.

20. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 560 с.

21. Фуллан М. Сили змін: Вимірювання глибинних освітніх реформ / Перекл. з англ. Г. Шиян та Р. Шиян. - Л.: Літопис, 2000. - 269 с.

22. Шахлин Б.А. Олимпийский орден. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 254 с.

23. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. - Части-на 1. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - 272 с. / Части¬на 2. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 248 с.

24. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання: Навчальний по-сібник для студентів факультетів фізичного виховання. - Тернопіль: Збруч, 2000. - 183 с.

В России сложилась неоднозначная ситуация. Некоторые специалисты (в начале движения футуристов в России) считали, что они еще до Маринетти все это и начали. Уже в 1910 году в России появляется (в Питере) худ. Группа Лубетляне (Леонид Хлебников, Давид Бурлюк, Владимир Маяковский, Алексей Кручеонов, Казимир Малевич, Борис Пастернак). Манифест появляется в 1914 году, написал Маяковский. Документ сделан на гребне идущей войны. Говорит «Будетляне – люди, которые будут. Мы – накануне. Еще месяц, год… русские победят блаблабла. Изменилась человечья основа России». В 1914 году была очень популярна идея возвращения Константинополя (центр православия). Изменилась человечья основа России. Родились мощные люди будущего, силачи-будетляне. Пока они поселились в старом доме, где от прабабушек остались безделушки, где не умолкли сплетни теток Вербицких. Создадут мощную обстановку. С тупой силой изжитых авторитетов благоговейно снимаю школу.

Наступил 1918 год. Многие из будетлян были убиты или мигрировали. Не смогли жить при режиме, который призывали. Футуристы ахнули. Кто пришел, кого призывали? Маяковский умер, глашатай идей футуризма. Идеи футуризма проникли в Германию, Францию, США. Но первыми в России были Бурлюки. Дмитрий Бурлюк собрал известнейших поэтов. Писали «Бросить Пушкина, Достоевского Толстого и прочих с парохода современности». Но кто не узнал первой любви, не познает любви последней. Даже Блок получил.

Футуризм подарил миру трех гениев: Маяковский, Хлебников, Пастернак. До сих пор непревзойденные поэты. Шкловский, Зданевич, Крученых. Основа: отказ от грамматики и орфографии (традиционной). Интересовало слово «творчество». Самым распространенным примером является Декларация «за ум», написанная Крученым. «Когда не хотят назвать предмет, только намекнуть. К примеру, у кого-то четырехугольная душа». Метафора по существу. Они пользовались ими активно.

Не меньше футуристов интересовались скоростью чтения, восприятия, понимания и ритмом. Футуристы России, как и Италии, были достижением цивилизации. Были преданны достижениям в технике, тех. прогрессу.

Из художников выделяются: Малевич, Бурлюк, Н. Гончарова, Удальцова, Экстер, Попова.

Наталья Гончарова – царица футуризма. На сегодняшний момент из всех футуристов и не футуристов, художников, она продается дороже всех.

Была праплемянницей Натальи Гончаровой, жены Пушкина. Она же оказалась первой среди футуристов. Кровь густая, понимаете ли.

«Самолет и поезд»

«Столкновение двух скоростей». Стоит бешеных денег.

«Павлин» Была замужем за М. Ларионовым, тоже художником. Она была мягкая женщина, очень часто присоединялась к его идеям.

«Велосипедист» Главное – скорость, которую Гончарова передала.

«Павлин» в стиле русской вышивки. Гончарова придерживалась русскости. Была настоящей русской женщиной, хотя при первой же возможности она свалила в Париж и там и осталась с Ларионовым. Правильно сделали, продолжали работать.

«Бабы с граблями» Г. любит играть с цветом.

«Прачечная» Белое на белом.

«Распятие» Уравновешена цветовая композиция, окда?

Картина с телочкой, лежащей на кресле, у нее видны ноги практически видна попа.

«Автопортрет» Угадываются ее черты. На этот раз Гончарова противопоставляет два цветовых плана: осенние бурые цветы и белая кофта».

«Три женщины»

Мстислав Добужинский «Три женщины». Тоже уехал из России и правильно сделал.

Малевич «Утро после бури в деревне»

«Англичанин в Москве» Все это многообразие цветов и форм может быть заключено в квадрате. Гениально, чо уж тут.

«Автопортрет» Матрешки на заднем фоне. Ну мэйби

«Авиатор»

Михаил Ларионов «Танцор в движении»

Был основателем лучизма.

«Красные лучи»

Все они были связаны некоторыми течениями: теософия, антропософия и пр.

Энигма

«Черный квадрат – это то, куда ты проваливаешься».

may be yes, may be no, may be rain, may be snow

Прочитать Манифест будетлян

Дата добавления: 2013-12-14