Тема: Визнання та правонаступництво в міжнародному праві

Лекція №6 04.10.2012

· поняття, види, способи визнання.

· визнання держав.

· визнання урядів.

· поняття правонаступництва.

· правонаступництво держав щодо міжнародних договорів.

· правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів.

**1**

Визнання – сукупність міжнародних норм, які регулюють відносини пов'язані з виходом на міжнародну арену нових суб'єктів міжнародного права. Це є односторонній і добровільний акт держави. Цей інститут базується лише на звичаях. Визнання полягає в тому, що немає обов'язку визнання – є лише право.

Політичний аспект визнання – заява вищих органів держав про бажання встановити з державою, яка визнається дипломатичні відносини.

Форми визнання:

· de jure – офіційне, остаточне і повне визнання. Випливає з певної заяви, яка формується в офіційному акті. Зумовлює стабілізацію політичних та економічних відносин, обмін дипломатичними представництвами.

· de facto – визнання офіційне, але недостатнє – тимчасове. Тому не зобов'язує встановити дипломатичні відносини, можливо лише встановлення консульських відносин.

· de hoc – одноразове неофіційне визнання для здійснення конкретних дій (розробити проект угоди).

Способи здійснення визнання:

· наочно засвідчене визнання – офіційне заява про визнання нового утворення de jure або повідомлення про бажання встановити дипломатичні відносини.

· визнання, що припускається (мовчазне визнання) – формальне налагодження дипломатичних відносин (привітання).

В міжнародному праві визнають держави, уряди, національні рухи, міжнародні організації.

**2**

Є дві теорії визнання держав:

· конститутивна – була поширена до 2 світової війни.

· декларативна.

Конститутивна полягає в тому, що лише визнання надає адресату певну конститутивну якість. Без визнання з сторони провідних держав, нова держава не може вважатися суб'єктом міжнародного права.

Декларативна полягає в тому, що визнання носить декларативний характер і направлена на встановлення постійних, стабільних правовідносин між суб'єктами. Тут не потрібно визнання провідних держав.

**3**

Питання визнання уряду виникає в тому випадку якщо уряд здобуває владу іншим способом ніж це передбачено в національному законодавстві. Визнання уряду дає можливість представляти державу на міжнародній арені.

Доктрини визнання урядів:

· доктрина законності – полягає в тому, що уряд, який приходить до влади в країні є законним не у зв'язку з керуванням дефакто, а у зв'язку з тим чи відповідає його поява встановленому в цій державі конституційному порядку.

· доктрина Тобару – полягає в тому, що уряди, які прийшли до влади шляхом державного перевороту не визнається до тих пір доки не буде визнаний населенням всієї країни.

· доктрина Естради – полягає в тому, що визнання нового уряду не потребує особливого акту з боку інших країн і з виникненням нового уряду перед учасниками світового співтовариства виникає питання щодо вступу з ним у дипломатичні відносини.

· доктрина "ефективного контролю" – полягає у тому, що ефективний контроль нового уряду над територією держави є основною вимогою у вирішенні проблеми його визнання.

В міжнародному праві існує питання про визнання урядів у вигнанні. Таке визнання може бути лише в двох випадках:

· коли керівники уряду в повному складі тимчасово покинули національну території внаслідок кризи.

· коли одночасно з існуючим законним урядом формується новий уряд на тій же державній території або за кордоном.

**4**

правонаступництво держав – означає перехід прав і обов'язків однієї держави до іншої внаслідок її територіальних змін або в результаті заміни однієї держави на іншу.

В право наступництві участь беруть:

· держава попередниця.

· держава наступниця.

Підстави правонаступництва:

· державна територія.

· державна власність.

· міжнародні угоди.

· державні борги.

· державні архіви, кордони.

· членство в міжнародних організаціях.

Всі ці питання виникають, коли мова йде про правонаступництво.

Основні питання врегульовані в:

· Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів 1978.

· Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983. (в силу не вступила, тому норми стали міжнародним звичаєм).

**5**

Варіанти правонаступництва:

· tabula rasa – в новій державі не діють старі договори.

· договори держави попередниці можуть діяти якщо вони не суперечать законодавству держави наступниці.

· при відокремленні частини території і приєднання її до іншої держави договори держави попередниці можуть бути чинними і для держави наступниці.

**6**

Питання правонаступництва погоджується угодами між сторонами.

Все нерухоме майно, яке знаходиться на відповідній території передається державі правонаступниці для здійснення діяльності на цій території. Частина архівів, яка відноситься до території держави наступниці має передаватися цій державі для нормального управління нею. Державний борг обраховувався згідно показників ВНП і становив певну частку.

Дата добавления: 2013-12-14