Види малюнків

Лекція

План.

1. Історія світового мистецтва.

2. Види малюнків.

3. Матеріали, необхідні для роботи над малюнком.

Тези лекції: Художній малюнок, науково-пізнавальний малюнок, технічний малюнок, лінійний малюнок; художні матеріали.

Одним із основних засобів зображення видимого світу в образотворчому мистецтві є малюнок.

Малюнок відомий з давніх-давен і протягом тисячоліть служить людству. Він має величезні образотворчі можливості.

За умовними малюнками, що їх залишила людина епохи палеоліту і неоліту, ми дізнаємося про життя, побут, знаряддя праці тощо. Ще в стародавньому світі людина через спостереження передавала дійсність відповідно до об’єктивних законів сприйняття. Плоскі наскельні зображення земляними фарбами тварин, на яких полювала людина, орнаменту, а також декоративні зображення на знаряддях праці свідчать про те, що малюнок був невід’ємний від живопису та гравюри. Велику роль відіграв малюнок у виникненні шрифту, якому передувала піктографія(письмо за допомогою малюнка).

Малюнок, як і все мистецтво, пройшов складний і довгий шлях розвитку, відтворюючи реальну дійсність, передаючи глибокі почуття і думки художника. Так, в Єгипті мистецтво (4-2тис. р. до н.е.) дало людству знамениті піраміди фараона Хеопса, царські усипальні в Гізі, скульптурний портрет цариці Нефертіті. В малюнку ще глибше втілено життєві спостереження навколишньої дійсності-сцени риболовлі, спорту та ін.

Успіх реалістичного малюнка в Стародавній Греції (XІІ-І ст. до н.е.) був зумовлений розвитком рабовласницької демократії, усієї культури і мистецтва країни. Фізично красива і духовно досконала людина була в центрі уваги грецьких художників. Греки дали світу такі скульптурні шедеври, як «Дорифор» (списоносець) Поліклета, «Дискобол» Мірона, «Геракл бореться з левом» Лісіппа, «Афіна-діва» Фідія, «Венера Мілоська» Агесандра, створили чудовий архітектурний ансамбль Акрополь в Афінах та ін. У малюнку греки досягли реалістичного трактування образів, високої художньої майстерності, втілених в різноманітних побутових малюнках на вазах, мармурових платах тощо.

Здавна в Китаї, а пізніше в інших країнах Далекого Сходу малюнки пейзажу, квітів, тварин, людини виконувались тушшю на шовку та папері.

На малюнок, як і на всю культуру, в епоху середньовіччя впливала церква. Розвиток його значною мірою був пов’язаний з ілюструванням рукописів, а також із створенням іконографічних зразків для ікон і фресок.

За доби Відродження художники прагнули не тільки спостерігати і вивчати природу, а й як науковці робили певні узагальнення та висновки. Вони заклали теоретичні та практичні основи методики реалістичного малюнка, встановили закони лінійної та повітряної перспектив, світлотіні, пластичної анатомії. Важливого значення набув реалістичний малюнок з натури, виник станковий малюнок з його основними жанрами: історичним, портретним, пейзажним.

Особлива виразність й узагальненість притаманні реалістичним малюнкам великих майстрів Відродження Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело в Італії, А. Дюрера в Німеччині. Для цих художників наука та мистецтво були не розривними, тому в їхніх роботах все намальовано з ідеальною точністю, продуманістю, і правдивістю.

Минали століття, малюнок розвивався по-різному: на противагу чіткому лінійно-пластичному стилю флорентійських художників венеціанці створили вільний живописний стиль малюнка, а з часом виник глибокий за задумом, життєвою правдою, вільний за манерою виконання малюнок Рембрандта, повний життя і краси малюнок Рубенса та ін.

Вагомий внесок у розвиток реалістичного малюнка зробили художники України та Росії: А. Лосенко, О.Іванов, К.Брюллов, П.Чистяков, І.Репін, В.Суриков, В.Васнецов, В.Сєров, М.Врубель та ін.

З кінця XІXст. У мистецтві з’явився малюнок експресіоністів-абстрактний, стилізований, модерністський, оснований на суб’єктивних враженнях.

Відомий український художник В. Касіян писав, що малюнок-це фундамент не лише для всіх галузей образотворчого і декоративного мистецтва й архітектури, а й для всіх видів образного мислення, що завдяки малюнку ми пізнаємо все, що нас оточує, малюнок допомагає образно передавати свій задум і вченому, і техніку.

Художній малюнок є основою образотворчого мистецтва, мета його – образний і емоційний показ об’єктів та явищ навколишньої дійсності. У ньому художник передає своє ставлення до зображуваного, підкреслює основне, характерне, зберігаючи живе сприйняття натури.

Науково-пізнавальний малюнок має пояснювальний характер об’єктів чи явищ навколишнього світу. Він допомагає вивчити зовнішню і внутрішню будову об’єкта. Такі малюнки зустрічаються в підручниках із природознавства, ботаніки.

Технічний малюнок передає зовнішній, часто і внутрішній вигляд деталі, вузла машини, вивчають його в курсі креслення.

Лінійний малюнок більш художній і емоційний, якщо його виконати просторовою лінією різної товщини, насиченості та довжини.

Тоновий малюнок виконують не тільки просторовими лініями, а й світлотінню, яка допомагає показати пластичну форму предмета, його рельєф, положення в просторі.

Навчальний – це цілеспрямоване зображення на предметній площині об’єктів реального світу з метою вивчення правил побудови форми та зображення.

Матеріали. В роботі над малюнком використовують різні матеріали: білий і кольоровий папір, кольоровий папір, кольорові та чорні (графітні) олівці, вугіль, сангіну, туш, соус, пастель.

Тема №16: Види та жанри живопису. Образотворчі засоби.

План:

1. Живопис як вид образотворчого мистецтва.

2. Види живопису.

3. Жанри в живописі.

4. Образотворчі засоби.

5.

Тези лекції: живопис, станковий живопис, декоративний, мініатюрний, декоративно-оформлювальний живопис.

Дата добавления: 2013-12-14