II. Загальна методика формування підсумкової оцінки

ЗМІСТ

Введення в спецкурс. 7

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА.. 22

МОДУЛЬ 1. 22

«Загальнотеоретичні проблеми кримінального права в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених». 22

Тема 1.1. Соціально-економічні та політичні проблеми як підґрунтя виникнення кримінально-правових проблем протидії сучасній злочинності. 22

1.1.1. Зростання традиційних та поява нових складів злочинів у КК України – виклик перехідного періоду чи закономірні неперехідні наслідки соціально-конфліктної природи корисливо-накопичувальної моделі сучасних суспільних відносин. 22

1.1.2. Нові, раніше не відомі в Україні склади злочинів: соціально-економічний та технологічний комплекс причин їх виникнення. 29

1.1.3. Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації з позиції українських вчених-правників. 35

Тема 1.2. Проблеми теорії, методології та гносеології у кримінально-правових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених. 44

1.2.1. Проблеми методології кримінально-правових досліджень, гносеологічне та соціально-правове значення складу злочину. 44

1.2.2. Лібертарно-юридичне розуміння сутності кримінального права, співвідношення «верховенства права» і «верховенство закону» та деякі інші сучасні концепції щодо окремих інститутів кримінально-правової науки. 53

1.2.3. Проблеми розуміння сутності об’єкта злочину в контексті сучасної доктрин кримінального права. 62

Тема 1.3. Дослідження проблем Загальної частини кримінального законодавства в роботах вітчизняних та російських вчених. 69

1.3.1. Характеристика проблем Загальної частини кримінального законодавства, кримінально-правового ризику, тлумачення оціночних категорій кримінального закону в дослідженнях вчених-юристів. 69

1.3.2. Дослідження понять співучасть у злочині та причинний зв’язок, необхідна оборона, темпоральна дія проміжного закону, звільнення від покарання в публікаціях українських та російських вчених. 76

1.3.3. Дослідження проблеми взаємообумовленості санкцій та категорій злочинів, інституту примирення винного і потерпілого, подвійної форми вини, у роботах українських та російських вчених. 81

МОДУЛЬ 2. 93

«Актуальні проблеми романо-германської, англо-американської та міжнародної систем кримінального права в контексті їх еволюції та тенденцій імплементації в кримінальне законодавство України». 93

Тема 2.1. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України. 93

2.1.1. Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України. 93

2.1.2. Проблеми кримінального законодавства країн традиційно-формалізованої та прецедентної системи права в контексті проблем гармонізації кримінального законодавства України. 101

Тема 2.2. Тенденції та перспективи формалізації та кодифікації кримінального законодавства прецедентної та міжнародної-конвенційно-договірної системи права. 109

2.2.1. Тенденції щодо формалізації кримінального права в країнах з традиційно прецедентної системою права. 109

2.2.2. Формування Загальноєвропейського міжнародного кримінального законодавства. 119

МОДУЛЬ 3. 126

«Основні проблеми загальної частини кримінального законодавства України за результатами досліджень українських компаративістів». 126

Тема 3.1. Компаративісти України про проблеми прогалин у загальній частині КК України: шляхи, засоби та перспективи їх розв’язання. 126

3.1.1. Інститути та окремі положення Загальної частини Кримінального законодавства країн континентальної Європи і СНД, яких, на думку українських компаративістів, немає в Кримінальному Кодексі України. 126

3.1.2. Розв’язання проблеми прогалин шляхом внесення доповнень в КК України. 135

3.1.3. Судовий прецедент як засіб розв’язання проблем прогалин та протиріч кримінального законодавства: аргументи за і проти. 146

Тема 3.2. Компаративісти України про кримінальну відповідальність юридичних осіб за Кримінальним законодавством країн Континентальної Європи: аргументи та контраргументи щодо її впровадження у Кримінальний кодекс України. 158

3.2.1. Суб’єкт злочину за кримінальним законодавством різних країн. 158

3.2.2. Кримінальна відповідальність юридичних осіб: аргументи за і проти. 161

3.2.3. Особливості «покарання» юридичних осіб за кримінальним законодавством окремих країн. 167

3.2.4. Методологічні, етимологічні та праксеологічні засади покарання чи накладення адміністративного стягнення на юридичних осіб. 170

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА.. 180

МОДУЛЬ 4. 180

«Загальнотеоретичні і прикладні проблеми Особливої частини Кримінального законодавства України». 180

Тема 4.1. Загальнотеоретичні проблеми Особливої частини Кримінального кодексу України за дослідженнями українських учених. 180

4.1.1. Новий Кримінальний кодекс України: проблеми термінології та правозастосування. 180

4.1.2. Чи став кримінальний закон більш гуманним з прийняттям нового КК України в контексті принципу гуманізму. 187

4.1.3. Проблеми гуманізації кримінальної відповідальності у контексті однойменного Закону України від 15 листопада 2011 року. 192

4.1.4. Статус арбітражного керуючого в КК України: проблеми та шляхи їх розв’язання. 203

Тема 4.2. Проблеми вдосконалення правового врегулювання окремих складів злочинів. 208

4.2.1. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення виборчого права у контексті правових позицій Європейського суду з прав людини. 208

4.2.2. Проблеми врегулювання складу злочину про Екоцид: вітчизняне та зарубіжне законодавство. 212

4.2.3. Проблеми кримінальної відповідальності за насилля в сім’ї та торгівлю людьми. 216

4.2.4. Проблеми розмежування одержання хабара від проявів корупції та невиконання службовою особою своїх повноважень і обов’язків. 220

4.2.5. Проблеми кримінально-правової систематизації злочинів проти правосуддя. 225

Тема 4.3. Проблеми кримінально-правового врегулювання економічних злочинів та злочинів у сфері економіки. 229

4.3.1. Економічні злочини та злочини у сфері економіки в контексті пропозицій виділення в окремий розділ КК України злочинів у сфері підприємницької діяльності. 229

4.3.2. Чи можливе виділення злочинів в сфері підприємницької діяльності в окремий розділ КК України? 241

4.3.3. Проблеми визначення кількісних і вартісних ознак предмету посягання на злочин у сфері економіки. 245

4.3.4. Проблеми визначення матеріальної шкоди при здійсненні злочинів у сфері господарської діяльності. 249

4.3.5. Проблеми нарахування доходу при вчиненні злочину про порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, коректності назви ст. 223 КК України щодо емісії чи випуску цінних паперів, а також кримінально-правової охорони банківської таємниці. 252

Тема 4.4. Податкові злочини, легалізація доходів злочинного походження та злочини у сфері митної справи: проблеми кримінально-правової кваліфікації. 262

4.4.1. Податкове планування та незаконне зменшення податкових зобов’язань: співвідношення та проблеми розмежування. 263

4.4.2 Проблеми кваліфікації податкових злочинів та кримінально- правовий компроміс. 266

4.4.3. Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом: проблеми та перспективи удосконалення законодавства. 272

4.4.4. Кримінальне законодавство СНД про злочини у сфері митної справи. 277

МОДУЛЬ 5. 282

«Поточні проблеми теорії, методології, правотворчої і правозастосовчої практики кримінального права України, Європейських країн, ООН, РЄ,ЄС». 282

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ... 285

з навчального курсу «Актуальні проблеми кримінального права». 285

Введення в спецкурс

Спеціальний навчальний курс «Актуальні проблеми кримінального права», покликаний поглибити знання магістрів та студентів-випускників юридичних ВУЗів з проблем теорії, методології правотворчої і правозастосовчої практики кримінального права. Джерелом цих знань можуть стати, як запропоновані в курсі лекцій дослідження публікацій провідних вчених-правників так і власні наукові експрес-розвідки студентів випускних курсів з поточних загальнотеоретичних і прикладних проблем вітчизняного і міжнародного кримінального права в контексті тенденцій стрімкого зростання сучасної злочинності і гармонізації кримінального законодавства України з кримінальним законодавством Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, країн ЄС та СНД, що формується в межах міжнародної конвенційно-договірної системи кримінального права.

Розробляючи даний навчальний курс, слід відзначити, що традиційно будь-яка навчальна дисципліна складається, як правило, з усталеного хрестоматійно – вивіреного матеріалу. Враховуючи проблемну динамічно-перемінну природу змісту матеріалу, що може лягти в основу навчальної дисципліни «Актуальні проблеми кримінального права», ми не ставимо завдань розглянути всі наявні проблеми кримінального права. Головним завданням цього навчального курсу ми бачимо виділення найбільш масштабних теоретичних і прикладних проблем кримінального права. Запропоновані шляхи розв’язання цих проблем мають показати методологічну послідовність і праксеологічну продуктивність вітчизняної науки кримінального права, її узгодженість з фундаментальними принципами міжнародного кримінального права та здатність продовжити формування методологічно вивірених підходів, як до визначення, так і розв’язання наявних проблем. Поряд із зазначеним, у основу структуроутворюючих елементів методології даної навчальної дисципліни покладено сучасні трансформаційні процеси, що зумовили різке зростання традиційних злочинів і появи нових, раніше не відомих в Україні та колишніх республіках СРСР суспільно-небезпечних діянь. Як найбільш актуальні проблеми ми розглядаємо і такі, що можуть зруйнувати методологічні основи кримінального права. Звертаємо увагу, зокрема, на деякі сучасні публікації, у яких закладаються тенденції щодо відходу від фундаментальних принципів кримінального права. Це, насамперед, пропозиції щодо встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, надання суду функцій законодавчої влади з метою усунення суперечностей і прогалин шляхом поширювального тлумачення кримінального закону, пропозицій щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду, інших пропозицій, що порушують принципи кримінального права, конституційні права громадян та суверенітет держави. Не претендуючи на вичерпний розгляд наявних у кримінальному праві проблем, запропоновані підходи і засади їх визначення та розв’язання свідчать про надзвичайну важливість вивчення даного спецкурсу майбутніми фахівцями-юристами.

Формуючи методологію навчальної дисципліни даного спецкурсу слід також врахувати тенденції щодо впровадження в Україні модульно-рейтингової системи організації освіти в контексті Болонського процесу. Згідно з останньою магістр чи студент-випускник ВУЗу не просто вчить хрестоматійні догми роками усталеної дисципліни, а досліджує теоретико-методологічні і прикладні проблеми в предметній сфері пізнання, напрацьовує праксеологічні засади (спрямовані на оптимально-ефективне досягнення цілей) визначення і розв’язання проблем. Ці напрацювання поглиблюють методологію процесів пізнання на рівні дослідження конкретних проблем кримінального права та розширюють пізнавальну базу гносеології навчальної дисципліни «Актуальні проблеми кримінального права».

Оскільки навчальний процес набуває науково-дослідного характеру то випускник ВУЗу, поінформований в методологічних підходах щодо визначення і розв’язання актуальних проблем теорії, методології і практики кримінального права, більш успішно адаптується до ефективної наукової, правотворчої чи правозастосовчої практичної діяльності.

Названі напрями і сфери правничої діяльності, як і навчальна дисципліна «Кримінальне право» не вичерпують всіх джерел знань, які в кожному окремому випадку вимагають застосовувати предмет правотворчої чи правозастосовчої практики. Тобто, сучасний юрист-науковець, держслужбовець, менеджер, слідчий чи адвокат, як і будь-який інший фахівець сфери правотворчої чи правозастосовчої практики, повинні володіти методами науково-дослідної роботи і крім правових дисциплін зобов’язані знати форми, види, правовий механізм емісії, обліку та обігу фінансових інструментів, зміст правовідносин, що витікають з обліково-обігових технологій банківських операцій, системи обліку й документального супроводження цих операцій, тощо. Сучасні фахівці-юристи повинні мати уявлення не лише про методологічні підходи, юридичну техніку і принципи нормативно-правового врегулювання економічного обороту і обліково-технологічного капіталообігу та документообігу, а й повинні знати як врахувати інформаційні чи обліково-обігові технології при конструюванні норми кримінального права, або як ці технології використовують злочинці при вуалюванні сучасних економічних злочинів. Без цих знань зібрати необхідну юридично-значущу економіко-правову інформацію, визначити проблеми і знайти ефективні шляхи їх розв’язання практично неможливо. Запропонований навчальний спецкурс має на меті з одного боку поглибити отримані раніше кримінально-правові чи кримінологічні знання, з іншого боку, до його цілей входить завдання синтезувати теоретичні і практичні проблеми кримінального права з метою визначення шляхів їх розв’язання в процесі правотворчої чи правозастосовчої практики. Відповідно, слухачами цього курсу можуть бути ті студенти чи фахівці, які оволоділи матеріалом, що викладається в кримінально-правових дисциплінах та таких дисциплінах фінансово-правового спрямування, як бухгалтерський та податковий облік, правове регулювання банківської діяльності, ринку цінних паперів, кредитних та інвестиційних відносин, зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Виходячи з вищезазначеного, система науки даного навчального курсу складається із змісту таких елементів його предмету: мета, завдання, джерела, предмет навчального курсу, методика організації навчання та методика оцінювання знань.

1. Метою даного курсу є: формування знань про сучасні, динамічно-перемінні актуальні теоретичні і прикладні проблеми кримінального права України, країн континентальної Європи з романо-германською формалізованою системою права, країн прецедентної та міжнародної конвенційної системи права в цілях врахування досвіду щодо розв’язання проблем вітчизняної правотворчої і правозастосовчої практики, з одного боку, гармонізації кримінального права України з міжнародним кримінальним правом ООН, ЄС, СНД і окремих Європейських країн – з іншого боку.

1.1. Завданням навчального курсу є: напрацювання і засвоєння знань про методологічні засади та гносеологію моніторингу та розв’язання актуальних теоретичних і прикладних проблем кримінального права щодо вдосконалення правотворчої і правозастосовчої практики, меж і принципів в його гармонізації з кримінальним правом країн романо-германської правової сім’ї. Міжнародним кримінальним правом ООН, РЄ, ЄС.

1.2. Предметом навчального курсу є методологічні основи науки кримінального права, кримінології, теорії компаративістських досліджень, знань про діалектику виникнення та основні напрями моніторингу актуальних проблем кримінального права та визначення шляхів їх розв’язання в контексті вдосконалення проблем теорії кримінального права, правотворчої і правозастосовчої практики, використання з зазначених питань міжнародного досвіду.

1.3. Елементами предмету спецкурсу є модулі Загальної і Особливої частини як структурно-утворюючі елементи предмету курсу «Актуальні проблеми кримінального права».

1.4. Джерела навчального спецкурсу. Крім повторення навчальної дисципліни Кримінальне право, вивчення курсу, пов’язане з освоєнням навчальної та дослідженням монографічної літератури, публікацій з актуальних проблем теорії, методології, правотворчої і правозастосовчої практики кримінального права, літератури з вдосконалення системи науки, навчальної дисципліни та загальної і особливої частини галузі кримінального права.

1.5. Методика організації навчального процесу:

1.5.1. Теоретико-методологічні, і систематизовані прикладні проблеми Загальної, Особливої частин кримінального права вивчаються: на лекціях, при виконанні домашніх практичних завдань, у формі схем опорних положень тем модулів чи інших практичних завдань, визначених викладачем, консультаціях-диспутах, семінарах, усному доповненні: викладача – на лекції, опонуваннях колегам студентам на консультаціях-диспутах і семінарах, письмовому взаєморецензуванні тез доповідей та в процесі офіційного опонування доповідачам на семінарах.

1.5.2. Самостійне поглиблення знань передбачається за допомогою вивчення рекомендованої викладачем та самостійно підібраної студентами наукової літератури.

1.5.3. Наукова діяльність, як засіб поглиблення знань студентів передбачається в процесі дослідження і оцінки позицій різних вчених з літературних та емпіричних джерел і підготовки на цій основі «схем опорних положень тематичних модулів курсу», «рецензій на схеми опорних положень», «тез доповідей на семінар», «рецензій на тези семінарських доповідей».

Примітка: зазначені види наукової розвідки за даним спецкурсом покликані не лише поглибити раніше отримані знання, а й стати основою для вибору теми магістерської, дисертації чи дипломної роботи випускників-спеціалістів та методологічним підґрунтям для проведення науково-дослідних робіт за темою дослідження магістрів чи студентів-дипломників.

1.5.4. По закінченні навчального курсу слухачі повинні орієнтуватись:

- в основних ідеях, позиціях, науковців і практиків-юристів у дискусії із загально-теоретичних і прикладних проблем "Загальної" і "Особливої" частин кримінального права, а також щодо інших актуальних проблем кримінального права, методології та принципах їх розв’язання, перспектив та головних напрямів розв’язання зазначених проблем;

- в нормативно-правовому та інструктивно-методичному матеріалі, що має значення для кваліфікації тих чи інших суспільно-небезпечних діянь, визначених як злочин в бланкетних нормах КК України;

- в основних тенденціях та причинах виникнення кримінально-правової проблематики в Україні, країнах з формалізованою і прецедентною системою кримінального права чи міжнародному кримінально-правовому нормативному матеріалі ООН, РЄ, ЄС;

- в основних негативних напрямках проблем, що виникли в процесі останньої кодифікації кримінального законодавства України чи тих, що можуть виникнути у випадку механічного копіювання зарубіжного законодавства в процесі його імплементації в кримінальне законодавство України. Це насамперед співвідношення принципів «Верховенства права» і «Верховенства закону»; тенденції щодо декодифікації кримінального права в країнах континентальної формалізованої системи права; надання права Верховному Суду поширювально тлумачити закони, доповнювати прогалини в кримінальному законодавстві України; встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, тощо.

1.5.5. По закінченні курсу слухачі повинні уміти:

- зробити вибір тої чи іншої позиції з дискусійних питань спецкурсу, або запропонувати свою власну позицію відмінну від існуючих;

- визначати реальні проблеми правотворчої і правозастосовчої практики, відрізняти їх від надуманих проблем кримінального права, що виникли у зв’язку з політичною кон'юнктурою;

- не просто приєднатись чи запропонувати власну позицію, а аргументувати своє приєднання до чиєїсь позиції або науково-вивірено обґрунтувати нову власну позицію з дискусійних питань навчального курсу.

1.5.6. Новацією даного навчального курсу є поєднання сталого академічного стилю викладання з його адаптуванням до модульно-рейтингової системи організації навчального процесу та оцінювання знань, підвищення ролі науково-дослідної роботи у навчальному процесі слухачів, їх залучення до доповнення лектора, взаєморецензування та взаємоопонування за підготовленими ними схемами опорних положень з тематики модулю та тезам наукових доповідей на семінари.

1.5.7. Враховуючи перемінний характер проблематики навчального курсу доповнення лектора може складатись з відомостей про: нові ідеї, принципи, дискусійні положення з питань, що розглядалися в межах та суміжних проблем поза межами теми лекції; інформація про авторів нових проблемних положень та шляхів їх розв’язання, їх опонентів; власне бачення проблем теорії, методології і практики, отримане в процесі експрес-дослідження при самопідготовці до занять, інші юридично-значимі, коректні доповнення студентом лектора.

1.5.8. Взаєморецензування якості підготовки: контрольних завдань (схем опорних положень тематичного модулю, можливо інших завдань, що виникли під час навчального процесу чи вважаються актуальними з боку викладача); доповідей на семінари

1.5.9. Структура рецензій на семінарські доповіді повинні відображати інформацію про повноту (неповноту) визначення:

- проблемної ситуації з предмету тематичної доповіді;

- стану наукової розробки теми доповіді (хто, коли і в яких межах розробляв цю тему, що залишилось не розробленим у попередніх розробках у даному експрес-дослідженні при підготовці тез доповіді);

- актуальності теми вивчення;

- дискусійності питань та якості їх викладення студентом-доповідачем;

- якості розкриття структурних елементів змісту проблемної ситуації;

- рівня доведеності аргументації пропозицій доповідача щодо шляхів розв’язання проблем і окреслення цих шляхів рецензентом в процесі рецензування доповнень;

- пропозицій щодо оцінки якості структури та змісту доповіді.

Примітка: запропонований зміст, форми і методи навчання та система контролю за його процесом та якістю, в контексті викладання дисципліни за модульно-рейтинговою системою дозволяє посилити мотивацію вивчення дисципліни шляхом стимулювання активної, планомірної, систематичної самостійної роботи студентів над кожною темою, створення умов для прояву їх особистого творчого потенціалу, підвищення об’єктивності оцінки підсумків вивчення ними навчальної дисципліни.

1.5.10. Реквізити титульної та заключної сторінок рецензії див. додаток №3 у навчально-методичному посібнику з навчального курсу.

1.5.11. Поняття модульно-рейтингова система навчання – це організація навчального процесу, за яким вивчення студентом навчальної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання тематичних модулів на підставі дослідження рекомендованих викладачем та підібраних слухачем самостійно наявних наукових літературних джерел, емпірики, інтернет-публікацій (наукових чи навіть як певний фактаж публіцистичних статей), інших джерел, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань, умінь і навиків здійснюється безперервно, як викладачем так слухачем самостійно від лекції до заключного семінару, за рейтингово-бальною системою оцінювання знань. Контроль починається: з правової, а при економічних складах злочинів економіко-правової розминки, доповнень слухачами інформації лектора, виступів слухачів на консультаціях-диспутах за письмовою рецензією на домашні завдання колег-студентів, виконаних у вигляді «схем опорних положень модулів», тез семінарських доповідей, їх взаєморецензування і взаємоопонування на семінарах.

1.5.12. Великий тлумачний словник сучасної української мови[1] поряд з технічними, математичними та іншими визначеннями дають тлумачення терміну Модуль як «розділ навчальної програми – частина курсу, що орієнтована на досягнення ряду пов’язаних між собою цілей і має тривалість від кількох годин до кількох тижнів навчання».

Кількість відведених годин та рівень узагальнення тематики у Загальній і Особливій частині навчального курсу «Актуальні проблеми кримінального права» дає підстави виділити 4 відносно самостійні модулі, а поняття навчальний модуль визначити як окремий відносно самостійний розділ, що логічно об’єднує декілька головних навчальних тем, які за своїм рівнем узагальнення, системою опорних положень, можуть виконувати функції структурно-утворюючих елементів предмету та методологію дисципліни, а за змістом, внутрішніми взаємозв’язками та єдністю цілей дають методологічне уявлення про сутність наукових і практичних проблем, в узагальненій предметній сфері відповідного розділу навчального курсу, стану наукової розробки зазначених проблем та шляхів їх розв’язання.

Повноцінне оволодіння кожним навчальним модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань та практичних завдань і відбувається під час лекції, аудиторної та домашньої самостійної роботи згідно з навчальним планом курсу за індивідуальним планом-графіком студента.

При цьому рейтингова система оцінювання знань – це така методика визначення якості роботи студента та рівня здобутих протягом навчання знань, умінь і навиків, яка передбачає насамперед самооцінювання студентом набутих знань в балах за виконання конкретних завдань викладача, активності самого студента, як за формою, так і за змістом прояву активності, інших результатів, що досягнуті під час поточного навчального процесу, семінарського підсумкового контролю. При наборі більше двох третин можливих балів (77,0 + 1%) залік зараховується автоматично. При наборі менше двох третин можливих балів (77,0 %) тягне за собою здачу заліку.

1. Коректне доповнення студентом лектора під час лекції чи консультацій – оцінюється за відомістю № 1 (Р. VI Методичного посібника) до100 балів (передбачається що вивчення основних дисциплін (кримінальне право, кримінологія та ін.) слухачі закінчили до вивчення даного спеціального курсу).

2. Якісне виконання домашнього завдання – підготовка «схем опорних положень» з половини наявних у спецкурсі модулів, тобто повне включення в схему опорних юридично-значимих положень з рекомендованої літератури – оцінюється за відомістю № 2 (Р. VI Методичного посібника) всього до 50 балів.

2.1. Підготовка рецензії та опонування на консультації-диспуті з приводу якості підготовки «схем опорних положень модулів» колегами студентами щодо:

- неповноти відображення опорних положень рецензованих модулів;

- відсутності прозорості схематичних формулювань про детермінаційні чи інші взаємозв’язки між наведеними опорними положеннями.

- некоректного формулювання і конструювання схеми.

Встановлення і аргументація вказаних зауважень – оцінюється за відомістю № 2 (Методичного посібника) до 50 балів, які зараховуються рецензенту.

3. Активність студентів на консультації-диспуті – оцінюється за відомістю № 3 (Методичного посібника) – до 50 балів.

4. Якісна підготовка тез доповіді на семінар – оцінюється за відомістю № 4 (Методичного посібника) до 50 балів.

4.1. Відповіді на додаткові запитання викладача (по 1 з кожного модулю) – від 0 до 50 балів.

4.2. Письмове коректне рецензування і успішне опонування доповідачу на семінарі – до 50 балів;

Примітка. Спростування зауважень самим студентом – доповідачем чи іншими студентами знижує бали рецензента на 50 %, які зараховуються особі, що здійснила спростування рецензії.

Всього по відомості 4 (Методичного посібника) без примітки 150 балів, а з урахуванням показників примітки до 200.

5. У підсумку максимум балів, необхідних для зарахування заліку «автоматично» повинні складати: 400 балів.

Якщо в процесі навчання студент набрав лише 77% балів контроль слід повторити згідно п. 6 введення в спецкурс.

Набір 0 – 300 балів по спецкурсу – залік не зараховано.

Набір по 300+1 бал і більше по кожній із частин спецкурсу – залік зараховано.

6. Незалік зумовлює його здачу шляхом:

- підготовки схем опорних положень за всіма модулями та оглядового автореферату за двома модулями «Загальної частини» і одним модулем «Особливої частини»спецкурсу;

- захисту автореферату на відкритому семінарі навчальної групи, відповідей на запитання викладача чи студентів (по одному питанню з кожної теми модулів).

Оцінці «відмінно» відповідає кількість балів від 370-400, оцінці «добре» – від 350 до 370 балів, оцінці «задовільно» – від 301 до 349 балів. Таким чином, студент, який протягом вивчення курсу набрав необхідну кількість балів, має такі можливості: а) не здавати іспит (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку; б) якщо набрано 300+1 – виконати індивідуальне завдання з метою підвищення свого рейтингу і отримати додаткові бали; в) здавати іспит (залік) з метою підвищення своєї оцінки.

Кількість отриманих студентом балів за всіма змістовними модулями	Оцінка успішності
за національною шкалою	за шкалою ECTS
370-400	відмінно	A
350-370	добре	BC
300+1	задовільно	DE
	незадовільно	FX
менше 299	незадовільно	F

Примітка: ECTS – Європейська кредитно-трансферна система, яка містить методи оцінки і порівняння успішності студентів з подальшим переносом (трансфером) оцінки успішності при переході з одного навчального закладу в інший (система ECTS не замінює національних систем оцінювання, а є інструментом інтернаціоналізації вищої освіти); шкала ECTS – Європейська система пере зарахування кредитів; A, BC, DE, FX, F – прохідні рівні шкали ECTS, А – відмінне виконання з незначними помилками; В – вище середніх стандартів, але з деякими незначними помилками; С – в цілому змістовна робота зі значними помилками; D – чітко, але зі значними недоліками; E – виконання відповідає мінімальним критеріям; FX – необхідна ще певна робота для зарахування кредиту; F – необхідно пройти повторний курс.

7. З метою заохочення до наукової роботи не зарахований залік може бути також погашено, якщо сума отриманих в процесі навчального процесу балів і бали за позагрупову наукову роботу (160 балів) в сукупності складуть 301 бал.

8. Позагрупова наукова робота оцінюється згідно п. 6.1.-6.10 розділ VI навчально-методичного посібника до даного навчального курсу.

Примітки:

– доповіді чи інша наукова робота повинні бути пов’язані з тематикою модулів спецкурсу та представлені разом з програмою конференції де вказано прізвище студента та тема його доповіді.

Дата добавления: 2013-12-14