Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики

Зміст і значення фінансової політики

Тема4. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ

1. Зміст і значення фінансової політики

2. Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики

3. Фінансове планування

4. Управління фінансами

5. Фінансовий контроль

Ключові терміни: фінансова політика, фінан­совий механізм, фінансова стратегія, фінан­сова тактика, податкова політика, бюджет­на політика, грошово-кредитна політика, фінансові інструменти, фінансові важелі, фінансовий контроль, фінансове плануван­ня, управління фінансами, фінансове право.

Фінансова політика — це сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона проявляється у формах і методах накопичення фінансових ресурсів та використання їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населен­ня, у фінансовому законодавстві; практичних діях у га­лузі фінансів різних державних структур.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузя­ми народного господарства, соціальними групами насе­лення, територіями.

Фінансова політика держави залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів варто віднести: залежність держави від імпортних поставок сировини, матеріалів, інших видів природних ресурсів; рівень обміну техноло­гіями; експортні можливості самої держави та ін.

Внутрішніми факторами, які суттєво впливають на фінансову політику, є: форма власності на основні засо­би виробництва; структура економіки; соціальний склад населення; стан розвитку економіки і організація гро­шового обігу; стабільність грошової одиниці; розвиток форм кредитування.

Фінансова політика держави базується на таких за­гальних принципах:

1) постійне сприяння розвитку виробництва, підтри­мання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення;

2) мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій (освіта, оборона, охо­рона здоров'я, культура, соціальне страхування, допо­мога малозабезпеченим та ін.);

3) вплив за допомогою фінансового механізму на раціо­нальне використання природних ресурсів.

Залежно від тривалості періоду фінансову політику поділяють на:

1) фінансову стратегію;

2) фінансову тактику.

Фінансова стратегія — довготерміновий курс фі­нансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, виз­начених економічною та соціальною стратегією. У про­цесі її розробки прогнозуються основні тенденції роз­питку фінансів, формуються концепції їх використан­ня, розробляються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства.

Стратегія і тактика фінансової політики взаємопов'язані. Стратегія створює сприятливі можливості для ви­рішення тактичних завдань.

У складі фінансової політики як самостійні чинники існують: податкова політика, бюджетна, грошово-кре­дитна та митна.

Податкова політика реалізує інтереси держави. її головне призначення — вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби та перерозподілення цих коштів через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою:

- джерел формування доходів державного і місце­вих бюджетів;

- пріоритетних напрямів видатків бюджету;

- допустимих меж розбалансованості бюджету;

- джерел фінансування бюджетного дефіциту;

- принципів взаємовідносин між окремими ланка­ми бюджетної системи.

Під грошово- кредитною політикою розуміють забез­печення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції й курсу національної гро­шової одиниці; забезпечення своєчасності розрахунків V народному господарстві та в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії та розміщення дер­жавних і корпоративних цінних паперів та регулюван­ня їх дохідності.

Держава захищає свої інтереси через митну і валют­ну політику, основним завданням якої є примноження золотовалютних резервів держави.

Завдання фінансової політики реалізується через фінансовий механізм. Фінансовий механізм — це су­купність форм, методів і важелів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Складовими елементами фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування, управління фі­нансами, фінансовий контроль, фінансове забезпечен­ня, фінансове регулювання, фінансові норми, нормати­ви, ліміти, резерви, стимули і санкції, фінансове законо­давство.

За допомогою фінансового механізму здійснюється розподіл і перерозподіл створеного в державі ВВП відпо­відно до основних положень фінансової політики.

На стадії фінансового планування визначаються мож­ливості держави щодо фінансового забезпечення розвит­ку її економіки і соціальної сфери.

Фінансовий механізм характеризують узагальнюючі та індивідуальні показники. Узагальнюючими показни­ками є загальний обсяг фінансових ресурсів, що ство­рені в державі; обсяг доходів та видатків бюджету тощо. Індивідуальні показники — це величина витрат бюд­жету на одного мешканця; розмір податків, що сплачу­ються одним працюючим тощо.

Важливі елементи фінансового механізму — фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви та стимули.

Нор­мативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Лі­міти — це певні обмеження на витрати в інтересах дер­жи ви, підприємця або громадянина. Резерви повинні нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що мо­жуть виникнути в майбутньому. Фінансові стимули пе­редбачають застосування як матеріального заохочення, так і економічних санкцій. До стимулів належать заохо­чу пальні фонди, які утворюються з прибутку; бюджет­не фінансування ефективних напрямів розвитку народ­ного господарства (у т. ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки); фінансування за рахунок державних коштів державних програм, структурної перебудови економіки, підготов­ки і підвищення кваліфікації кадрів, науково-дослід­них робіт, природоохоронних заходів.

Фінансовий контроль повинен забезпечувати відповідне формування та використання грошових фондів на макро- та мікрорівні.

Складовими фінансового механізму є фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм не комерційних організацій і установ, страховий меха­нізм, механізм функціонування державних фінансів (бюджетний механізм, механізм функціонування поза­бюджетних фондів).

Дата добавления: 2013-12-14