Фінансове планування

Однією зі складових фінансового механізму є фінансове планування.

Фінансове планування — це діяль­ність зі складання планів формування, розподілу і вико­ристання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх корпоративних об'єднань, галузе­вих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни загалом.

Об'єктом фінансового планування є фінансові ресур­си, що утворюються в процесі розподілу і перерозподі­лу ВВП, а результатом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Основними завданнями фінансового планування є: — визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, та їх розподіл між виробничою та невиробничою сфе­рами;

— зосередження в руках держави централізованого фонду грошових ресурсів, необхідного для успіш­ного виконання державних функцій;

— забезпечення необхідних пропорцій у розподілі та використанні грошових ресурсів;

— стимулювання найбільш ефективного використан­ня матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зни­ження собівартості продукції й виявлення внутріш­ньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

1) основний фінансовий план держави — Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;

2) кредитний і касовий плани Національного банку і комерційних банків;

3) баланси і звіти підприємств;

4) кошториси установ, які фінансуються з бюджету.
Формування фінансових планів і прогнозів базуєть­ся на двох основних принципах:

1) принципі наукової обґрунтованості;

2) предметно-цільовому підході.

Наукова обґрунтованість планування передбачає економічну обґрунтованість фінансових показників,відображення реальних процесів економічного і соціаль­ного розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.

Предметно цільовий підхід передбачає конкретне цільове призначення фінансування.

Фінансове планування здійснюється з використан­ням трьох основних методів:

1) методу коефіцієнтів;

2) нормативного методу;
3) балансового методу.

Метод коефіцієнтів базується на застосуванні відпо-мідних коефіцієнтів щодо результатів певного проміжку чім:у. За цим методом здійснюється індексація.

Суттєвим недоліком цього методу є те, що він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впровадженню режиму економії коштів.

Нормативний метод ґрунтується на використанні прогресивних норм і нормативів. При цьому враховуються особливості галузей виробничої й невиробничої сфер, а також відповідні зміни у попередньому періоді.

Цей метод дає можливість об'єктивно оцінити потреби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні умови зацікавленості в ощадливому й ефективному вико­ристанні фінансових ресурсів. Але його ефективність залежить від певних факторів, а саме: узгодженості методик визначення норм і норма­тивів на всіх рівнях у різні роки; своєчасного коригування норм і нормативів.

Балансовий метод дає змогу збалансовувати джерела ресурсів зі запланованими витратами, встановлюва­ти взаємозв'язок виробничих і фінансових показників, створювати фінансові резерви.

Найбільш оптимальним при здійсненні фінансового планування є поєднання нормативного і балансового ме­тодів.

Дата добавления: 2013-12-14