Лекція 4. Тема :. Якість продукції та методи її оцінювання

Тема:. Якість продукції та методи її оцінювання

План

1. Сутність якості продукції.
2. Клас товару
3. Показники якості продукції
4. Оцінювання якості продукції.
5. Управління якістю продукції.

1. Важливість докладного вивчення питань оцінювання та управління якістю продукції (послуг) визначається тим, що за умов вільної конкуренції з двох однакових товарів вибирають найдешевший, а за однакових цін — найякісніший.

Під якістю розуміють сукупність властивостей і характеристик продукції (послуг), що дають змогу задовольнити зумовлені та передбачені потреби. Рівень придатності товару задовольняти відповідну потребу споживача оцінюється за допомогою спеціальних показників якості — кількісних характеристик однієї або кількох властивостей продукції, що визначаються за конкретних умов її створення або використання. Отже, якість продукту — це ступінь задоволення вимог сукупністю власних характеристик (відмітних властивостей).

2. Характеристика товару може бути власною чи заданою, якісною або кількісною і належати до різних класів.

Розглядають такі класи характеристик:

1. фізико-механічні, електричні, хімічні, біологічні;

2. органолептичні — пов'язані з нюхом, дотиком, смаком, зором, слухом;

1. поведінкові — ввічливість, чесність правдивість;
2. часові — визначаються пунктуальністю, безвідмовністю, готовністю;
3. ергономічні та функціональні — такі, з якими ототожнюються фізіологічна пристосованість і максимальні швидкість, місткість, вантажомісткість тощо.

3. Маркетологу також необхідно пам'ятати, що технічні параметри продукції та показники її якості не є тотожними. Технічні кількісно визначають технічні властивості товару, другі — лише його функціонально-корисні властивості, які задовольняють конкретні потреби.

Залежно від набору властивостей, що беруться до уваги, розрізняють окремі (поодинокі) й комплексні показники якості. Кількісне визначення показників якості здійснюється за допомогою об'єктивних і суб'єктивних методів. Об'єктивними вважаються вимірювальні, реєстраційні та розрахункові методи. Вони базуються на застосуванні технічних вимірювальних засобів, реєстрації та підрахунку певних подій, виконанні різноманітних розрахунків. До суб'єктивних належать органолептичні, соціологічні й експертні методи, що ґрунтуються на оцінках за допомогою органів чуття людини, на аналізі різних думок, а також рішень групи спеціалістів-експертів.

1. За кількістю характеристик якості, які ураховуються:

• одиничні, що вимірюють одну характеристику,

наприклад, термін зберігання продукту, потужність двигуна автомобіля;

• комплексні, які ураховують відразу весь комплекс характеристик за прийнятою системою,

наприклад, методом відстаней. Так, комплексний показник може одночасно враховувати усю сукупність характеристик товару, що мають значення для споживача звичайно, з урахуванням їх вагомостей.

2. За видом оцінки:

• абсолютні - оцінюють абсолютну величину певної характеристики,

наприклад, витрати палива на 100 км відстані для автомобіля;

• відносні - оцінюють певну характеристику відносно іншої, наприклад, міцність матеріалів на розрив відносно сталі певної марки (сталі 45).

3. За видами характеристик якості;

• призначення. до цієї групи належать класифікаційні показники, показники складу та структури, можливої сфери застосування, технічної досконалості.

Наприклад, класифікаційні показники для екскаваторів — це місткість ковша і довжина стріли,для автобуса — кількість місць та потужність двигуна. Прикладом показників складу і структури для тканин — відсотковий склад різних видів пряжі й структура переплетінь, для харчових продуктів —- відсотковий вміст цукру, солі, жиру. Відповідність дійсності оголошеного виробником призначення оцінює споживач. Це, наприклад, смак і калорійність для харчових продуктів, водонепроникність — для плащових тканин, міцність та стійкість забарвлення — для швейних виробів;

. • надійності, яка оцінює можливості виробу постійно функціонувати в межах оголошеного терміну. Вона визначається за допомогою показників безвідказності, довговічності, ремонто-п ридатності.

Особливе значення в маркетинговій діяльності мають показники пристосованості товару до зберігання. Термін зберігання — це календарний час збереження і перевезень товару без зниження його якості.

Показники надійності визначають терміни гарантійних зобов'язань виробників щодо споживачів товарів. Гарантійні терміни експлуатації та збереження визначаються в роках і місяцях, а гарантована працездатність -— у годинах, циклах, кілометрах;

• ергономічні, за допомогою яких оцінюють систему «людина-— виріб — середовище». Ці показники свідчать, наскільки технічні і конструктивні рішення виробу враховують комплекс вимог щодо пристосування до біологічних властивостей людини та характеристик середовища використання товару. До ергономічних належать гігієнічні, антропометричні, фізіологічні й психологічні показники якості. Гігієнічн і показники використовують для визначення відповідності виробу санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини

(рівень освітленості, температури, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо).

За допомогою антропометричних показників якості визначають пристосованість виробу до розмірів, форми і маси тіла людини,

наприклад відповідність висоти легкового автомобіля зросту людини, а важелів керування —функціональній анатомії її руки.

За фізіологічними показниками якості оцінюють відповідність виробу фізіологічним властивостям людини та особливостям функціонування її органів чуття. Проектуючи, припустимо, ручні й ножні засоби керування легковим автомобілем, необхідно уникати можливості безперервного напруження одного й того ж м'яза водія протягом тривалого часу (статичне напруження).

Психологічні показники якості дають змогу визначати відповідність виробу можливостям сприйняття та засвоєння людиною різної інформації, закріплення необхідних навичок.

Ергономічні показники якості побутової техніки і пристроїв відбивають особливості їх призначення та умов застосування. Також до показників ергономічності відносять споживні властивості виробів, що забезпечують зручне й комфортне їх, використання.

Споживні властивості виробів, оцінюють за допомогою спеціальних комплексних показників: зручність користування товаром під час виконання основної функції та допоміжних операцій, зручність і простота керування технічно складним виробом.

• естетичні. Естетична якість товару оцінюється показниками інформаційної виразності, раціональності форми, цілісності композиції, досконалості виробничого виконання та стабільності товарного вигляду. Інформаційна виразність — це відображення у формі товару соціально-естетичних ідей, відповідність стилю й моді, а також яскраве відбиття його споживацької суті.

Раціональність форми свідчить про те, наскільки зовнішній вигляд і конструктивне вирішення виробу відбивають його головне визначення, особливості використаних матеріалів та технології виготовлення. Цілісність композиції полягає в організованості її просторової структури, пластичності, впорядкованості графічних зображувальних елементів. Особливість естетичних показників якості полягає в тому, що їх вимірювання можливе лише за допомогою суб'єктивних методів спеціальними експертними комісіями;

• технологічні, тобто це показник якості, що характеризує можливість оптимізації витрат матеріалів, праці, коштів і часу у процесі технологічної підготовки виробництва, виготовлення та використання товару. Показник технологічності виробу оцінює його досконалість як об'єкта проектування, виробництва й експлуатації. Його неодмінно враховують на всіх стадіях розробки конструкторської документації. Його головна мета — зменшення матеріаломісткості, собівартості та часу виготовлення продукції, а також скорочення витрат на монтаж, технічне обслуговування і ремонт виробів за межами підприємства-виробника. Найпоширенішими показниками технологічності є трудомісткість виготовлення і технологічна собівартість виробу;

• уніфікації. Цими показниками оцінюють ступінь досконалості конструкції виробу, рівень наступності її технічних рішень.

Наступність — одна із закономірностей розвитку матеріального світу, зокрема техніки — має загальний та всеосяжний характер.

Високий рівень уніфікації виробу сприяє скороченню термінів і обсягів проектних робіт, витрат на створення дослідного зразка, зниженню собівартості виготовлення продукції. Оптимальний зв'язок між досягнутими (традиційними) і новими (оригінальними) технічними рішеннями створює сприятливі умови для застосування ефективної маркетингової цінової стратегії з метою впровадження товару на ринок;

• транспортабельності. Ці показники в маркетинговій діяльності мають винятково важливе значення. Такі показники визначають пристосованість продукції до транспортування, підготовчих і кінцевих операцій перевезення. За їх допомогою оцінюють придатність виробів для пакування, вантажно-розвантажувальних операцій та доставляння споживачам конкретним видом транспорту. Здебільшого ці показники подаються у вартісній оцінці. Вони охоплюють такий комплекс характеристик:

• середню трудомісткість підготовки одиниці продукції до перевезень (із навантаженням та закріпленням включно);

• середню вартість пакування продукції в тару;

• середню вартість перевезень продукції на один кілометр певним видом транспорту;

• середню тривалість розвантаження партії товару з одиниці рухомого складу.

Проте різноманітність продукції і видів транспортних засобів унеможливлює складання вичерпного переліку прямих показників транспортабельності;

• екологічності. Ці показники характеризують рівень негативного впливу на довкілля під час експлуатації продукції. Вони відбивають вимоги до раціональної взаємодії між діяльністю людини та навколишнім середовищем. Оцінюючи якість товару, застосовують такі показники екологічності:

• вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє середовище;

• імовірність викиду шкідливих частинок, газів, випромінювань під час зберігання, транспортування та використання продукції.

Вимоги й норми щодо охорони довкілля стандартів ІСО, нормативних документів Європейського союзу неодмінно беруться до уваги, коли йдеться про визначення конкурентоспроможності товару, що планується для експортних поставок;

• безпеки. Ці показники визначають безпечність і нешкідливість споживання товару. Для засобів виробництва вони враховують комплекс вимог, дотримання яких за умов аварійної ситуації захистить працівників від шкідливого механічного, електричного й теплового впливу, а також від вибухонебезпечних та отруйних випарів, акустичних шумів, радіоактивних випромінювань. До показників безпеки належать:

• проміжок часу, протягом якого гарантується безпека праці людини;

• час спрацювання захисних пристроїв;

• електрична міцність високовольтних кіл;

• наявність блокувальних пристроїв, ременів безпеки, аварійної сигналізації.

Слід підкреслити, що за нормальних умов працівимоги до безпеки, як правило, фіксуються у групі гігієнічних показників.

• економічні, характеризують економічність використання чи споживання товару,

наприклад: витрати палива автомобілем у літрах на 100 км шляху, кількість енергії, яку споживає електропобутовий прилад (кВт/год), витрати газу (м³/год) вод онагрі вальним котлом, витраті! фарби на 1 м- площі;

• патентно-правові, що характеризують рівень патентно-правової захищеності конструкцій і технологій на державному чи міждержавному рівнях.

4. За методом визначення:

• органолептичні - смак, запах, зовнішній вигляд;

• експериментальні - вага, твердість, швидкість, енергоспоживання, напрацювання на відмову;

• експертні - ступінь відповідності запитам споживачів, конкурентоспроможність, можливі обсяги споживання;

• розрахункові - імовірність аварі: агрегату, фокусна відстань об'єктива фотоапарата.

5. За рівнем нормування або регламентації:

• нерегламентовані, наприклад, колір або зовнішній вигляд виробу;

• регламентовані, наприклад, стандартами підприємства (СТП);

• стандартизовані, тобто такі, що відповідають національним чи міжнародним стандартам (так, міжнародний стандарт ISO 14000 регламентує екологічні характеристики товарів) тощо.

4. Показники, що використовуються для оцінювання якості різних товарів, також є різними. Так, для визначення рівня якості промислового обладнання, приладів, технічно складних побутових виробів використовуються всі групи показників. Водночас немає потреби в їх повному застосуванні для оцінювання властивостей корисних копалин, матеріалів, палива тощо

Якість продукції визначається не тільки її технічним рівнем (якість проекту, якість моделі), але й добротністю виготовлення (якість матеріалізації та тиражування моделі). Чим вищою є якість виготовлення, тим більше якість продукції наближається до якості моделі. Коли добротність виготовлення становить еталон для порівняння, то будь-яке відхилення від допустимих меж свідчить про погіршення властивостей виробу.

Наприклад, якщо у пральному порошку вміст шкідливих домішок перевищує заданий стандартом, що в цьому разі є моделлю, то якість продукції вважається незадовільною. Так само, коли у виробництві чавунного литва кількість дефектів перевищує норму, передбачену технічними умовами, литво визнається незадовільним.

Якість виготовлення продукції впливає на визначення її гатунку. Її можна оцінити за допомогою індексів дефектності. З терміном «дефект» пов'язують кожну окрему невідповідність продукції встановленим вимогам За ступенем впливу на роботоздатність виробу дефекти можуть бути критичними, значними, малозначущими.

Під показником дефектності продукції розуміють середньозважену кількість дефектів, що припадає на один виріб або одиницю продукції. Для розрахунків індексу дефектності певного виду продукції потрібно заздалегідь скласти перелік усіх дефектів, що можуть виникнути у виготовлених виробах, і визначити їх значущість (вагу). Остання встановлюється експертним або вартісним методом. Експертний метод базується на математичній обробці відповідних коефіцієнтів вагомості, запропонованих групою спеціалістів-експертів. Застосовуючи вартісний метод, коефіцієнти вагомості беруть такими, що дорівнюють витратам на усунення дефекту. Показник (коефіцієнт) дефектності визначається за формулою:

D= 1/n M_iQ_i

де М_і — кількість дефектів і-го виду; п — кількість одиниць продукції вибірки;

Q_i — коефіцієнт вагомості і-го дефекту; d —кількість дефектів, що трапляються.

Наприклад, для автомобільних двигунів основними експлуатаційними показниками будуть потужність і витрати пального, для кінескопів — довговічність і яскравість світіння.

5. Хоч якість є важливою ринковою характеристикою товару, але остаточне рішення щодо його придбання приймає споживач. Тому якісним можна вважати такий товар, який задовольняє очікування споживача і має доступну для нього ціну.

Міжнародний досвід показує, що продукція найбільше відпо­відає вимогам споживачів, якщо на підприємстві діє ефективна система управління якістю продукції. Такий підхід зумовлює неодмінне внесення до укладених контрактів, вимог стосовно систем якості, що доповнюють чинну нормативно-технічну документацію. Крім цього, сучасні контракти надають право споживачеві перевіряти якість не тільки кінцевої продукції, але й усіх елементів її забезпечення.

Для врегулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) було затверджено серію міжнародних стандартів МС ISO 9000. В Україні, як і в багатьох інших країнах, ці стандарти піднесено до рангу національних їх використовують для оцінювання системи управління якістю під час укладання контрактів між. підприємствами. Вимоги держави до систем управління якістю встановлено стандартом ДСТУ ISO 9001-2001. Вони с загальними і поширюються на організації всіх галузей промисловості та секторів економіки. Зміст вимог до продукту можуть установлювати споживачі, організація або спеціальні регламенти, які можуть міститися, наприклад, у документах технічних вимог, стандартах на продукцію й процеси, контрактних угодах, в окремих регламентах.

За умов жорсткої конкуренції та посилення суверенності споживацьких переваг розробка, впровадження і підвищення дієвості

Управління якістю можуть здійснюватися із системних позицій або з огляду на перебіг конкретних процесів.

Системний підхід передбачає кілька етапів розробки й упровадження системи управління якістю:

1. визначення потреб і очікувань споживачів та інших заінтересованих сторін;
2. прийняття політики та завдань організації у сфері якості;

3. вивчення необхідних для виконання завдань у сфері якості процесів і обов'язків, ресурсів і оснащення ними;

4. вишукання методів вимірювання результативності та ефективності кожного процесу й застосування здобутих значень з метою оцінювання їх дієвості;

5. вибір способів попередження невідповідностей і усунення їх причин;

6. здійснення постійного вдосконалення системи менеджменту якості.

Системний підхід забезпечує ефективне функціонування та реалізує можливості постійного вдосконалення наявної системи управління якістю, надає впевненості виробникові, що завдяки якості продукту підвищуватиметься задоволеність споживачів та інших заінтересованих сторін, постійно забезпечуватиметься успіх його господарської діяльності.

Підхід з позицій процесу ґрунтується на тому, що процесом можна вважати будь-яку діяльність, під час якої для перетворення входів на виходи використовуються ресурси. Куди можна віднести працівників, інфраструктуру, виробниче середовище, інформацію, постачальників й партнерів, природні та фінансові ресурси.

Для плідної діяльності організаціям належить визначити численні взаємозв'язані процеси з метою керування ними. Зміст будь якої цілеспрямованої діяльності свідчить про те, що вихід одного процесу безпосередньо стає входом іншого.

Будь-яка продукція (послуги, програмні засоби, технічні за­соби, перероблювані матеріали тощо) — це результат процесу. Отже, продуктом можна вважати результат сукупності взаємозв'язаних видів діяльності, яка перетворює вхідні елементи на вихідні. При цьому кожний процес має розглядатися з позицій системи, згідно з якими;

1. входи і результати процесу чітко визначаються та вимірюються (створюється базовий зразок під час створення якого чітко розраховуються всі можливі варіанти створення продукції для того щоб підприємство понесло якнайменші витрати під час випуску запланованої продукції)
2. .визначаються споживачі кожного процесу, ідентифікуються їх вимоги, вивчається, наскільки вони задоволені результатами процесу; (на виставках, ярмарках та ін заходах рекламується продукція і проводяться дослідження відповідно вимог споживача до нової продукції потім все це вивчається і враховується в подальшій роботі)

3. встановлюється взаємодія конкретного процесу з іншими процесами організації (процесу виробництва продукції з трудовими та фінансовими ресурсами проектно-конструкторськими роботами, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів отримання прибутку)

4.. визначаються повноваження, права та відповідальність за управління процесом (Процес управління - це є загальна сума всіх функцій, а саме:

· - планування;

· - організація;

· - мотивація;

· - контроль;

· - регулювання).

1. . під час проектування процесу розраховується його ресурсне забезпечення. (Тобто витрати матеріальних та трудових ресурсів для випуску або ж модернізації продукції)

Визначення, застосування та управління з боку організації системою процесів і їх взаємодією забезпечує підвищення задоволеності споживача за рахунок випередження його вимог.

Головними принципами управління якістю є

1. Орієнтація організації на замовника. Діяльність будь-якої організації залежить від її замовників. Головною вимогою цього принципу є те, що організаціям потрібно розуміти поточні та майбутні запити замовника, вміти своєчасно виконувати його вимоги, намагання перевер шити його очікування. Очікування споживачів пов'язуються не тільки з якістю продукції, але й з ціною, режимом і умовами поставляння та обслуговування в разі використання продукції. Тому, необхідно забезпечувати збалансований підхід до запитів споживачів і потреб інших сторін (акціонерів, постачальників, регіонів, суспільства в цілому), заінтересованих у результатах діяльності організації.

2. Провідна роль керівництва. Керівники встановлюють єдність мети, напряму та внутрішнього середовища організації. Вони створюють умови, за яких співробітники можуть бути повністю залучені до справ з досягнення цілей організації. Для нього потрібно, щоб керівники вищої ланки особистим прикладом демонстрували відданість ідеї якості. Завданням керівництва є забезпечення атмосфери довіри, ініціювання, визнання і заохочення внеску працівників, підтримка відкритих і чесних взаємовідносин. Керівництво має постійно піклуватися навчанням персоналу, забезпечувати необхідними ресурсами розв'язання завдань якості.

Головним способом реалізації цього принципу є визначення керівництвом організації довгострокової політики й місії щодо якості та деформація цієї політики у придатні для вимірювання цілі й завдання конкретним виробничим і функціональним підрозділам.

3. Залучення співробітників. Співробітники становлять найсуттєвішу і найціннішу частину організації найповніше використання можливостей співробітників може принести організації максимальний зиск. Тому система якості та її механізми мають спонукати ініціативу співробітників до постійного поліпшення якості діяльності організації, брати на себе відповідальність у розв'язанні проблем якості, активно поповнювати свої знання, передавати свій досвід колегам, позитивно представляти свою організацію споживачам і всім заінтересованим сторонам.

4. Процесо-орієнтований підхід. Будь-яка праця, що має вхідні стимули, перетворювані на вихідні результати, являє собою процес. Для ефективного функціонування організація повинна виявити взаємозв'язані процеси своєї діяльності та керувати ними. Склад процесів, які відповідають конкретним функціям, визначається за допомогою організаційної структури, а склад спеціальних функцій — за допомогою логічного аналізу діяльності безпосередніх виконавців. Сформований перелік процесів систематизується й закріплюється документально з обов'язковим визначенням менеджера (власника, лідера) процесу з-поміж висококваліфікованих фахівців. Після попередньої підготовки здійснюється ранжування процесів відповідно до конкретних функцій та за ступенем їх впливу на досягнення цілей організації: головних і другорядних, основних і допоміжних. З упорядкованої множини процесів насамперед виокремлюються бізнес-процеси, що можуть принести прибуток чи інші вигоди. Саме таке виокремлення дає змогу ефективно розподіляти ресурси в управлінні діяльністю організації. Взаємодіючи з іншими процесами, менеджер процесу є одночасно постачальником і споживачем матеріальної та інформаційної продукції. Як споживач він формує свої вимоги до продукції, а як постачальник — оцінює вимоги свого споживача з відповідним документальним оформленням. Завдання системи — створити документацію системи якості з найменшим ризиком прояву відповідностей у продукції.

5- Системний підхід до управління. Виявлення, розуміння та управління системою взаємозв'язаних процесів, спрямованих на досягнення заданих цілей, сприяють підвищенню результативності й ефективності організації. Системний підхід передбачає також постійне вдосконалення системи через вимірювання та оцінювання.

6. Постійне вдосконалення. Постійне вдосконалення повинно становити незмінну мету організації. У стандартах ISO 9000:2000 де успішне функціонування організації може бути результатом упровадження системи менеджменту якості, розробленої на принципі постійного поліпшення.

Система менеджменту якості спроможна забезпечити основу постійного вдосконалення і задоволення споживачів. Для визначення мінливості процесів та їх результатів можуть застосовуватися статистичні методи. Організація має сприяти безперервному вдосконаленню, впроваджуючи політику щодо якості, використовуючи результати аудиту якості, аналізуючи дані коригувальних і упереджувальних дій, виважено оцінюючи керівництво.

7. Прийняття рішень, що базуються на фактах. Ефективні рішення завжди базуються як на логічному, так і на інтуїтивному аналізі даних та інформації. Цей принцип є альтернативою найпоширенішому на практиці способу прийняття рішень на основі інтуїції, відчуття, кон'юнктури, минулого досвіду, припущень тощо. Рішення будуть найефективнішими, якщо базуватимуться на аналізі реальних даних та інформації. Для цього потрібні вимірювання і збір достовірних та точних даних, які стосуються визначеного завдання.

Нагромадження та аналіз інформації передбачають володіння спеціальними знаннями, застосування спеціальних методів, передусім статистичних.

8. Взаємовигідні відносини з постачальниками. Відносини між постачальниками мають формуватися на взаємовигідній основі, таким чином вони сприяють розширенню можливостей обох організацій. Це досягається ідентифікацією основних постачальників, налагодженням чітких і відкритих зв'язків та відносин, які базуються на збалансуванні короткострокових і довгострокових цілей сторін. Потрібні також обмін інформацією та планами на майбутнє, спільна праця щодо чіткого розуміння потреб споживачів, ініціювання обопільних розробок і вдосконалень продукції та процесів.

Система менеджменту якості повинна мати стимулювальні механізми стосовно визнання досягнень постачальника. Успішне очолювання організації та забезпечення її ефективного функціонування вимагають керування, здійснюваного методично і прозоро. Досягти цього можна за неодмінного впровадження системи управління якістю. Відповідно до міжнародних визначень з нею ототожнюють сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують загальне управління якістю. Система створюється та впроваджується на підприємстві як засіб для проведення визначеної політики й досягнення окресленої мети щодо якості. Вона розробляється з погляду на особливості виробничої діяльності підприємства і має забезпечити якість конкретної продукції. Тому, коли на підприємстві виявляються різні види продукції, потрібно розробляти відповідні системи якості. Необхідно запам'ятати, що система якості функціонує разом з іншими видами діяльності, які впливають на властивості продукції чи послуг, і тому взаємодіє з ними. Вона впливає на всі етапи — від попереднього визначення до остаточного задоволення вимог і потреб споживачів.

Головним документом під час створення та впровадження системи якості є загальне керівництво щодо якості, яке регламентує відповідну діяльність підприємства в цілому та його окремих підрозділів.

Тема:. Конкурентоспроможність товару та її показники

План

1. Рейтинг товару і методи його обчислення

2..Визначення конкурентоспроможності товару.

3. Імідж товару і чинники, що його визначають.

1. Розглянемо, що ми маємо на увазі «рейтинг товару». З цим поняттям пов'язують міру переваги одного виробу чи моделі над іншими за умов реальної експлуатації або використання товару споживачем. Показник рейтингу поєднує показники технічного рівня виробу, якості його виготовлення й ефективності в експлуатації. В основу рейтингу покладено системний підхід до поняття якості продукції та її показників. Показники, що характеризують ту чи іншу модель, взаємозв'язані: зміна одного показника негайно впливає на інший. Так, поліпшення функціональних параметрів автомобіля (наприклад, швидкості) можна досягти за рахунок збільшення енерговитрат або матеріаломісткості (маси виробу), зростання витрат часу на налагоджування та регулювання чи зменшення аеродинамічного опору тощо. Об’єктивність досягнутих результатів залежить від показників, узятих за базу для порівняння. Рейтинг товару визначається за формулою:

Qi — відносний показник якості товару;

Дата добавления: 2013-12-14