Методи аналізу нефінансових оборотних активів

Аналіз нефінансових оборотних активів (запасів) охоплює: визначення зміни запасів, зокрема їх коригуванням на холдинговий прибуток; визначення величини запасів з урахуванням інфляції; методи вартісного оцінювання запасів; забезпеченість підприємства запасами; ефективність використання запасів; обґрунтування прийняття рішень щодо оптимального обсягу запасів і джерел фінансування.

Нефінансові оборотні активи охоплюють: сировину й матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; паливо; тару й тарні матеріали; будівельні матеріали; запасні частини; матеріали сільськогосподарського призначення; тварини на вирощуванні та відгодівлі; незавершене виробництво; готову продукцію; товари для перепродажу. Зміст цих показників розкрито в П(С) БО 9 «Запаси».

Оборотні активи в запасах становили в Україні на початок 2002 р. 87,5 млрд грн, зокрема за структурою:виробничі запаси — 43,45 %; тварини на вирощуванні та відгодівлі — 4,2 %; незавершене виробництво — 13,0 %; готова продукція — 17,55 %; товари для перепродажу — 21,8 %.

У СНР запаси відображаються в таблицях «Витрати-випуск» і на рахунках, які називаються балансами активів і пасивів за їхнім станом на початок і кінець поточного періоду. Неперервне надходження та вибуття запасів обумовлює визначення зміни запасів.

За методологією СНР інформація про зміну запасів містяться в таблиці «Витрати-випуск» по горизонталі у складі використання або макроекономічного реалізованого попиту. У таблиці по вертикалі міститься інформація про проміжне споживання у складі макроекономічної реалізованої пропозиції. Тобто проводиться розмежуванняза показниками запаси та проміжне споживання (матеріальні витрати). Оцінювання запасів проводиться за цінами покупців (кінцеве споживання), якщо вони перебувають у споживачів чи в підприємств оптової та роздрібної торгівлі, і за основними цінами, якщо вони містяться у виробників (проміжне споживання). Вартісне оцінювання запасів незавершеного виробництва й готової продукції та на початок і кінець періоду має здійснюватися в одних цінах — середніх цінах даного періоду.

Якщо реалізується продукція, яка вилучена з запасів, то ціна її реалізації може значно відрізнятися від ціни на момент її виробництва, особливо в періоди високої інфляції. У цьому разі оцінка випуску охоплюватиме зміну вартості продукції в результаті зміни цін за період її перебування в запасах — так званий холдинговий прибуток.

Холдинговий прибуток, який отримується виробником унаслідок подорожчання запасів за період їх зберігання, призводить до значного викривлення частки проміжного споживання у вартості випуску, значного завищення показників, які характеризують кінцеві результати діяльності, передусім ВВП. Тому в макроекономічних розрахунках величина холдингового прибутку має бути вирахувана з величини приросту запасів, а також з випуску продукції за рівняннями 13.1 та 13.2:

(13.1)

В^скор = Р + П₀ – П₁, (13.2)

де В^скор — випуск продукції з коригуванням на холдинговий прибуток; Р — вартість реалізованої продукції; П₀ — вартість продукції, спрямовувалась в запаси за цінами, які існували на момент, коли продукція спрямовувалась у запаси; П₁ — вартість продукції, вилученої із запасів за цінами, які існували на момент вилучення.

Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію активів унаслідок інфляції на коефіцієнт індексації (К _і), який визначається за формулою:

К _і = (ІСЦ – 10 %): 100 %,

де ІСЦ — індекс споживчих цін за базовий рік (у процентах); 10 % — порогове значення інфляції, після перевищення якого здійснюється індексація. Порогове значення ІСЦ періодично змінюється Держкомстатом України залежно від стабілізації економіки. Множенням величини запасів на коефіцієнт індексації отримується скоригована величина зміни запасів, яка враховує інфляцію. Запаси в обліку оцінюються за собівартістю або чистою вартістю реалізації. Собівартість запасів охоплює всі витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Чиста реалізаційна вартість — це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, потрібні для здійснення продажу.

Методи визначення собівартості запасів:

а) метод стандартних витрат, який ураховує нормативні рівні використання основних і допоміжних матеріалів, праці, а також економічної та виробничої потужності. Наднормативні суми виробничих витрат вилучаються із собівартості запасів;

б) метод роздрібних цін застосовують підприємства роздрібної торгівлі.

Собівартість запасів визначається зменшенням вартості продажу запасів на відповідний процент валового прибутку. Процент, що застосовується, ураховує запаси, які були оцінені нижче початкової ціни реалізації.

Формули собівартості запасів: 1) собівартість одиниць запасів, які, як правило, не є взаємозамінними, і товарів або наданих послуг, призначених для конкретних проектів, слід визначати використанням конкретної ідентифікації їхньої індивідуальної собівартості; 2) коли існує велика кількість взаємозамінних запасів, слід використовувати формулу «перше надходження — перший видаток» (ФІФО) або формулу «останнє надходження — останній видаток» (ЛІФО).

За методикою ФІФО перша партія матеріалів, яка була витрачена на виробництво, списується на собівартість продукції за ціною першої партії матеріалів, що надійшли на склад. За методикою ЛІФО перша партія матеріалів, яка була витрачена на виробництво, списується на собівартість продукції за ціною останньої партії матеріалів, що надійшли на склад.

Забезпеченість підприємства запасами визначається порівнянням їх фактичної наявності за балансом на звітну дату з установленим нормативом (плановою потребою в днях, процентах чи гривнях). Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи запасів згідно з типовим порядком визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей. Як надлишок, так і нестача запасів негативно впливають на операційну, інвестиційну та фінансову діяльність підприємства.

Менеджмент запасів передбачає передусім визначення необхідного обсягу запасів та утримання їх на оптимальному рівні. Менеджери повинні знати щорічні очікувані мінімальні та максимальні обсяги запасів. Мінімальний обсяг запасів — це, по суті, постійна складова оборотних активів. Різниця між мінімальним і максимальним обсягом запасів називається сезонною складовою. З цього виникає потреба в постійних і сезонних фінансових коштах. Сезонні потреби у фінансових коштах покривають, як правило, за рахунок короткострокових банківських позик, а постійні — за рахунок довгострокової позики та власного капіталу.

Головна мета менеджменту запасів — визначити й підтримувати запаси в таких обсягах, які завжди можуть забезпечити виконання замовлень покупців. Однак вартість утримання запасів — це втрачені можливості для інвестицій. Наприклад, якщо існує можливість одержати 12 % доходу на інвестиції, то утримання запасів у сумі 15 000 грн щороку коштує підприємству 1800 грн (15000 · 0,12). Тобто підприємство одержало б 1800 грн прибутку, якби інвестувало 15 000 грн, а не використало їх на закупівлю сировини, матеріалів тощо. Запаси слід утримувати на вищому рівні тоді, коли вигода від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів.

Середні запаси підприємства зростають із 7 тис. грн до 10 тис. грн. Підприємство завдяки збіль-шенню доходу (виручки) від реалізації товарів і послуг отримує прибуток у розмірі 2 тис. грн, який можна використати на поточні фінансові інвестиції за ставкою процента 10 %. Чи доцільним є збільшення запасів?

Розв’язання.

Порівняємо додатковий прибуток 2 тис. грн із прибутком, який би мало підприємство від інвестування грошей, які були б укладені в додаткову величину запасів на суму 3 тис. грн (10 тис. грн – 7 тис. грн). Вартість утримання додаткового запасу 0,3 тис. грн (3,0 · 0,10), що не перевищує прибуток у розмірі 2 тис. грн. Отже, збільшення запасів є доцільним.

У цілому фінансовим менеджерам потрібно визначити найекономніший обсяг замовлень (НОЗ) або кількість товару, яка за регулярного замовлення забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на зберігання запасів.

Залежно від структури оборотних активів, тобто їх розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції, оборотні активи мають різний рівень ліквідності, а отже — ризику вкладання інвестицій.

Найбільш високоліквідні оборотні активи — це гроші, цінні папери; середньоліквідні — товари відвантажені та дебіторська заборгованість; низьколіквідні — виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Співвідношення між високо-ліквідними й низьколіквідними активами характеризується коефіцієнтом, який за своїм значенням має перевищувати 1. Рівень ліквідності оборотних активів визначається як відношення відповідної величини оборотних активів до короткострокових зобов’язань.

У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, податкових адміністрацій, банків та ін. — свій критерій доцільності продовження чи встановлення економічних відносин. Тому аналіз фінансової діяльності підприємства здійснюється за системою показників, які вибирає партнер, виходячи з власних інтересів. Аналітичні показники, які характеризують ефективність і прибут­ковість оборотних активів, наведено нижче.

Оборотність запасів визначається або тривалістю (часом) обороту в днях, або кількістю оборотів. Між цими показниками існує обернена залежність: що менша тривалість обороту, що є позитивним явищем і характеризує підвищення ділової активності підприємств, то більша кількість оборотів:

(днів),

де Ч — тривалість, (час) обороту; — середні запаси нормованих оборотних активів, грн; D — кількість календарних днів у періоді, за який визначається оборотність; Р — дохід (виручка) від реалізації, грн.

Оскільки запаси — це моментний показник на певну дату, то середні запаси визначаються залежно від наявної інформації за формулою середньої арифметичної зваженої, якщо інформація надається не за рівні проміжки часу, або середньої хронологічної, якщо інформація надається за однакові проміжки часу.

або.

Кількість оборотів, або оборотність запасів, можна розрахувати і так:

.

Кількість оборотів характеризує, скільки разів за аналізований період поповнювався запас, а час обороту характеризує тривалість періоду, під час якого підприємству повертаються його оборотні активи у вигляді виручки від реалізації.

Різниця часу обороту запасів у поточному періоді порівняно з базовим характеризує прискорення (+) або уповільнення обороту (–) і, відповідно — підвищення або зниження ділової активності підприємства. Унаслідок прискорення обороту запасів вивільняється їхня частина, що можна визначити за такою формулою:

,

де — зміна запасів (додаткове залучення (+) або їх вивільнення (–)); Ч₀, Ч₁ — час обороту запасів відповідно в базисному й поточному періодах; Р ₁ — дохід (виручка) від реалізації в поточному періоді; D — кількість календарних днів у періоді; — одноденна реалізація товарів у поточному періоді.

Відносне вивільнення запасів виникає тоді, коли в результаті підвищення ефективності їх використання підприємство з тією самою величиною запасів або з незначним їх зростанням у плановому періоді збільшує випуск (обсяг виробництва).

Оборотність товарно-матеріальних запасів важлива для підприємства, бо запаси найменш ліквідні серед поточних активів. Підприємство тримає запаси, і це зв’язує його кошти, тому вигідно реалізувати запаси якомога швидше, щоб вивільнити кошти для інших потреб.

Що вища оборотність запасів, то ефективніше використовуються ці активи. Однак зазначені показники необхідно порівняти із середніми їх значеннями за видом економічної діяльності підприємств, бо прийнятна величина цих показників значно залежить від виду економічної діяльності, у якій працює підприємство. Наприклад, для підприємств торгівлі оборотність запасів дорівнює 3,6 раза, а для сільського господарства — 1,24.

Якщо оборотність запасів підприємства нижча, ніж у середньому в галузі, то менеджеру слід з’ясувати, чому запаси обертаються так повільно. Це пов’язано з визначенням потреби в мінімальному запасі (у натуральному або вартісному виразі):

Прибутковість запасів характеризує, скільки гривень прибутку одержано в розрахунку на 1 грн запасів і визначається за формулою:

(грн/грн).

Рентабельність запасів — це відносний показник, на відміну від прибутковості. Він розраховується за такою формулою у відсотках:

Прийняття управлінських рішень є обґрунтованим тоді, коли аналіз роботи підприємства за аналітичними показниками проводиться в порівнянні із середніми їх значеннями за видами економічної діяльності, за формами власності або з конкурентами.

Зазначені аналітичні показники надають лише частину необхідної інформації для аналізу діяльності й ефективності роботи підприємства. Щоб одержати картину фінансової діяльності підприємства, необхідно враховувати й інші статистичні показники, зокрема ризик. Аналіз і контроль ефективності використання запасів обумовлює можливість генерувати надходження коштів та інших активів.

Дата добавления: 2013-12-14