Методи аналізу дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість — це рахунки, які належать до сплати підприємством і створюються, як правило, у зв’язку з поставками в кредит. Дебіторська заборгованість за товари й послуги відображається в балансі великих, середніх і малих підприємств за такими оцінками: а) чиста реалізаційна вартість; б) первісна вартість. Окремо вирізняється стаття резерв сумнівних боргів.

За структурою дебіторська заборгованість підприємств України, яка дорівнювала на початок 2002 р. 260,1 млрд грн, поділяється на заборгованість:

а) між підприємствами й установами України (95,1 %);

б) із суб’єктами господарської діяльності країн — республік колишнього СРСР (2,6 %);

в) із суб’єктами господарської діяльності інших країн (2,3 %).

За строками непогашення дебіторська заборгованість поділяється у звітності на періоди:

· до 3-х місяців;

· 3—6 місяців;

· 6—12 місяців;

· прострочена (невиплачена у визначені терміни за договором).

Для розрахунку середнього обсягу та строку непогашення дебіторської заборгованості використовуються методи розрахунку середніх величин.

Середня сума дебіторської заборгованості використовується для подальшого визначення аналітичних показників: коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості та середньої тривалості одного обороту у днях за такими формулами:

,

(місяців),

де а — сума дебіторської заборгованості, грн; t — кількість місяців.

Сума дебіторської заборгованості, тобто безпроцентної позики клієнтам, здебільшого визначається розрахунковими умовами підприємства: якщо ці умови суворі, то менше купується товарів у кредит, зменшуються виручка і дебіторська заборгованість за рахунками покупців. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, то з’являється більше покупців, зростають обсяг продажу і сума дебіторської заборгованості за рахунками покупців. Перевага послаблення розрахункових умов — зростання обсягу продажу та прибутку; вади — можливість збільшення суми безнадійних боргів і додаткові фінансові витрати на утримання на балансі рахунків дебіторів. Тому, перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати на утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості клієнтів з вигодою від приросту обсягу продажу. Якщо результат такого порівняння дає чистий прибуток, то підприємство може послабити свої розрахункові умови клієнтам.

Вигода від посилення розрахункових умов — це зменшення суми безнадійних боргів та економія на процентах за позики банку, бо знижується сума дебіторської заборгованості. Втрати за таких умов — це зменшення прибутку від продажу товарів.

Дата добавления: 2013-12-14