Умови постачання, транспортування і зберігання палива

Добуте вугілля поставляється споживачу безпосеред­ньо із шахт, збагачувальних або брикетних фабрик, а кокс — із коксохімічних комбінатів. Відвантажене паливо повинно відпо­відати марці, класу, якості, зазначених у відповідній нормативній документації (ГОСТи, ТУ). Характеристики палива перевіряють­ся в місцях його навантаження відділами технічного контролю, спецапаратом...

Контроль якості здійснюється зовнішнім оглядом і відбором проб від партії в процесі відвантаження на транспорт, а також на складах зберігання. Зовнішнім оглядом визначають наявність води, забруднень сторонніми предметами, розміри шматків. Дані лабораторних проб показують наявність мінеральних домішок, вміст вологи, сірки, золи, вихід летких речовин, температуру згорання й інше. Розрахунки між постачальниками і споживачами палива здійс­нюються на основі даних лабораторних іспитів за якістю^ тобто вміст вологи, сірки, показник зольності, теплоти згорання й інше. Зберігання твердого палива повинно здійснюватися так, щоб при цьому не знижувалися його властивості і якість. Процес окислювання пришвидшується присутністю в паливі вологи, тому майданчики для зберігання повинні бути відведені в сухому піднятому місці, штабелі повинні мати форму, яка б сприяла стіканню води.

Всі види вугілля діляться за схильністю до окислювання і са­мозаймання на 4-й групи (І—IV), для яких визначені різні термі­ни зберігання.

Найбільш стійкі до окислювання, як правило, із підвищеним ступенем вуглефікації, тобто антрацити, напівантрацити, кам'яне вугілля — група І — термін зберігання 2—2,5 року.

Стійке до окислювання кам'яне вугілля марок «Т» і «К» від­несене до II групи і може зберігатися протягом 18 місяців. Кам'яне вугілля середньої стійкості віднесене до III групи і може зберігатися 12 місяців. Нестійке кам'яне вугілля, таке як «Д» і «Г» (несортовані), і буре вугілля відносяться до IV групи. Термін їхнього зберігання 4—6 місяців.

Вугілля, що знаходиться на складах для зберігання, повинно бути складене у штабелі не пізніше 2-ї доби з дня розванта­ження.

Максимальна висота штабеля залежить від схильності вугілля до окислювання. Для найбільше стійких видів вугілля (І гр.) ви­сота штабеля не обмежена, для інших груп:

групи II — установлена не більше 10 м;

групи III — установлена не більше 6 м;

групи IV — установлена не більше 5 м.

Для попередження самозаймання вугілля роблять спеціальну обробку штабеля — ущільнюють поверхневий прошарок ковзан­ками або здійснюється пошарове ущільнення, вводять інгібітори — антиокислювачі (емульсії, хімічні розчини), покривають пове­рхню штабеля рідким склом, суспензією вапна. Роблять перевірку температури усередині штабеля. При температурі по­над 40°С проводиться розформування штабеля, заливання вугіл­ля розчинами, ущільнення і т.п.

Кожний штабель позначається табличкою, у якій вказується марка, клас, вид, вологість, % виходу летких речовин, маса шта­беля, термін початку і кінця його формування.

Транспортування твердого палива здійснюється, в основному, залізничним транспортом.

Рідке паливо відвантажується споживачам партіями, які супроводжуються єдиним документом (паспортом) про якість. У документі зазначається: найменування підприємства-постачальника, вид нафтопродукту, марка, номер партії і транспортної одиниці, а також показники якості даної продукції, нормо­вані встановленим стандартом, і результати випробування даного нафтопродукту. Рідке паливо перевозять усіма видами транспорту: трубопровідним, річковим, залізничним, автомобільним і, в особли­вих випадках, повітряним. На ємкостях ставлять попереджувальні написи: «Вогненебезпечно», «Етиловий бензин» — для світлих на­фтопродуктів і «Отрута» — для отрутних нафтопродуктів.

Приймання рідкого палива здійснюється за масою чи зважу­ванням за об'ємом і щільністю. При відсутності паспорта на па­ливо, що надійшло, вантажоодержувач зобов'язаний визначити його якість у лабораторії.

Для зберігання палива використовують металеві чи залізобе­тонні резервуари, горизонтальні чи вертикальні, підземного чи надземного типу. Заповнення резервуару повинно бути максима­льним для зменшення витрат на випар. Заправлення повинно здійснюватись тільки закритим способом (через шланг).

Гарантійні терміни зберігання для автомобільного бензину і ди­зельного палива — 5 років, авіаційного бензину — 2 роки з дня ви­готовлення, а після закінчення цього терміну варто знову перевіри­ти якість нафтопродукту на відповідність вимогам стандартів.

Бензин, мазут та інші рідкі палива є вибухонебезпечними, легкозаймистими пальними рідинами, їхні пари отруйні для лю­дини. Тому в місцях їхнього зберігання потрібно суворе дотри­мання правил безпеки. До роботи з рідким паливом допускаються тільки особи, що пройшли інструктаж з техніки безпеки. Нафто­бази і склади повинні мати справну і безпечну електропроводку й бути обладнані необхідними засобами пожежогасіння, резервуа­ри для зберігання повинні бути заземлені. На їх території катего­рично забороняється палити, користуватися відкритим вогнем чи інструментом, що дає при ударі іскру. При низьких температурах в'язкість рідкого палива значно зростає, тому перекачування його з ємкостей по трубопроводах вимагає підігріву. Газоподібне паливо з транспортних магістральних тру­бопроводів надходить на газорозподільні станції і після відповід­ної підготовки по газопроводах постачається споживачам або по­дається в накопичувальні резервуари для зберігання.

Газ зберігається в балонах, газгольдерах і підземних схови­щах. Балони для зберігання газу (пропану, бутану та ін.) виготов­ляються з якісних сталей і розраховані на тиск 20,15 і 10 МПа. Для розпізнавання їх фарбують у червоний колір.

Горючі гази в різноманітних пропорціях з повітрям утворюють вибухові суміші, крім того, деякі з них, особливо промислові, ток­сичні і отруйні. При вдиханні метану — основного компоненту природного газу — настає задуха. Зріджені гази, коли попадають на шкіру людини, викликають обмороження. Тому необхідно при по­водженні з ними суворо дотримуватись правил безпеки.

Питання для перевірки якості засвоєння знань

1. Визначте поняття, що таке паливо?

2. Наведіть класифікацію палива, визначте характеристику його видів.

3. Що входить до складу палива?

4. Визначте якісні характеристики палива.

5. Визначте властивості газоподібного палива, що обумов­люють привабливість його використання.

6. Що таке мастильні матеріали?

7. Визначте основні властивості мастил.

Питання для самостійної роботи із зазначенням літератури.

1. Основні способи переробки нафти.

Дата добавления: 2013-12-14