Податкова порука

Податкова порука - видана банком гарантія погашення податкового боргу платника податків. Податковою порукою гарантується погашення грошового зобов’язання, що входить до складу податкового боргу, якщо нарахування такого грошового зобов’язання оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Якщо платник податків протягом 10 календарних днів після закінчення процедури оскарження не погасив податковий борг, гарантований податковою порукою, такий борг вважається податковим боргом банку, що видав податкову поруку, і до такого банку застосовуються усі процедури, передбачені податковим законодавством для погашення податкового боргу.

Банк, який здійснив погашення податкового боргу платника податку, має право відшкодувати за рахунок такого платника завдані такому банку збитки.

Податкова порука не може бути відкликана банком або платником податків.

Податкова порука підлягає реєстрації в органі державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків, що має податковий борг. До здійснення реєстрації податкова порука не має сили і не створює правових наслідків.

Порядок видачі податкової поруки визначається Національним банком України, а порядок її реєстрації - центральним органом державної податкової служби;

Тема 4. Адміністративний арешт активів як спосіб забезпечення можливості погашення податкового боргу

План лекції

1. Поняття адміністративного арешту активів та його види;
2. Обставини, за яких застосовується адміністративний арешт активів;
3. Порядок застосування адміністративного арешту майна;
4. Функції виконавця, який виконує рішення щодо адміністративного арешту активів;
5. Особливості застосування арешту при тимчасовому затриманні майна;
6. Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків;
7. Продовження та припинення адміністративного арешту майна;
8. Порядок прийняття рішень про звільнення з-під арешту майна.

1. Поняття адміністративного арешту активів та його види

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Процедура арешту майна регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків від 24.12.2010р. №1042.

Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 ст. 94 ПКУ. Арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Рішення про застосування арешту майна платника податків та рішення про накладення арешту при тимчасовому затриманні майна приймається керівником (його заступником) органу державної податкової служби.

1. Обставини, за яких застосовується адміністративний арешт активів

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

- у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I ПКУ, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

1. Порядок застосування адміністративного арешту майна

Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з визначених обставин, та на підставі звернення відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин. Визначений строк не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку:

а) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

б) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

1. Функції виконавця, який виконує рішення щодо

адміністративного арешту активів

Функції виконавця рішення про арешт майна платника податків покладаються на податкового керуючого або іншого працівника органу державної податкової служби, призначеного його керівником (заступником).

Виконавець рішення про арешт надсилає платнику податків рішення про арешт майна та організовує опис майна платника податків.

Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих.

У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих.

Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.

Понятими не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження".

Представникам платника податків, майно якого підлягає адміністративному арешту, роз'яснюються їх права та обов'язки.

Під час опису майна платника податків особи, які його проводять, зобов'язані пред'явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення про накладення адміністративного арешту, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису.

За результатами проведення опису майна платника податків складається протокол за встановленою формою, який містить опис та перелік майна, що арештовується, із зазначенням назви, кількості, мір ваги, індивідуальних ознак, вартості, визначеної оцінювачем (у разі його присутності). Зазначені протоколи реєструються у журналі реєстрації протоколів про адміністративний арешт майна за встановленою формою.

Усе майно, що підлягає опису, пред'являється посадовим особам платника податків або їх представникам і понятим, а за відсутності посадових осіб або їх представників - понятим для огляду.

Посадова особа органу державної податкової служби, яка виконує рішення про адміністративний арешт майна платника податків, визначає порядок його збереження та охорони. Виконання заходів, передбачених для арешту, у період з 20-ї години до 9-ї години наступного дня не допускається.

1. Особливості застосування арешту при тимчасовому затриманні майна

Арешт майна може бути також застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено.

Службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Протокол складається у двох примірниках, що підлягають надсиланню керівнику органу державної податкової служби, на території якого було проведено таке затримання майна; врученню особі, у якої вилучено таке майно.

Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати (телефонограмою, засобами факсимільного зв'язку або особисто) керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання.

На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно за встановленою формою або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.

Рішення про накладення арешту на майно повинне бути прийняте до 24 години робочого дня, що настає за днем складення протоколу про тимчасове затримання майна, але коли відповідно до законодавства України орган державної податкової служби закінчує роботу раніше, то такий строк закінчується на час такого закінчення роботи.

У разі якщо рішення про арешт майна не приймається протягом зазначеного строку, майно вважається звільненим з-під режиму тимчасового затримання, а посадові чи службові особи, які перешкоджають такому звільненню, несуть відповідальність відповідно до закону. При цьому таке звільнення з-під режиму тимчасового затримання майна не потребує документального оформлення.

Складені службовими (посадовими) особами протоколи про тимчасове затримання майна реєструються у журналі реєстрації протоколів про тимчасове затримання майна за встановленою формою відповідного органу державної податкової служби, на території якого здійснено таке затримання.

1. Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

1. Продовження та припинення адміністративного арешту майна

Строк застосування адміністративного арешту майна не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, передбачених ПКУ.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:

- відсутністю протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;

- погашенням податкового боргу платника податків;

- усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;

- ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;

- наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;

- скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт;

- прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;

- пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

1. Порядок прийняття рішень про звільнення з-під арешту майна

У випадках, визначених у пп. 7 даної лекції рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається органом державної податкової служби.

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, орган державної податкової служби повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Тема 5. Процедура розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків

План лекції

1. Сутність розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків;
2. Порядок прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу;
3. Порядок сплати розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих процентів;
4. Порядок обчислення процентів за відстрочення (розстрочення) сум податкового боргу.

1. Сутність розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань

(податкового боргу) платників податків

Процедура надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового) боргу регламентується Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків від 24.12.20101р. №1036.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 ПКУ.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Період при сплаті розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань (податкового боргу) дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано у договорі про розстрочення (відстрочення).

На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу).

Сума нарахованих процентів, не сплачена платником податків у строки, визначені договором про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Подача заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов’язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).

Строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття органом державної податкової служби рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

2. Порядок прийняття рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу

Розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

- центральний орган державної податкової служби – без обмежень суми;

- органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – на суму не більше 3 млн гривень;

- органи державної податкової служби в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних органах державної податкової служби – на суму не більше 300 тис. гривень.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

- щодо загальнодержавних податків та зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником);

- щодо місцевих податків і зборів – керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу державної податкової служби за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою за встановленою формою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

- переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;

- аналізу фінансового стану;

- графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;

- розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби за встановленою формою;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності належних підстав.

Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) приймається органом державної податкової служби вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу)), третій – для органу державної податкової служби, який приймає рішення.

Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.

Розстрочення (відстрочення) надається окремо за кожним податком, збором, штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом), пенею.

Наявність рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) не обмежує права платника на отримання наступного розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) як з цього податку, збору, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, так і з інших.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття або отримання рішення орган державної податкової служби за місцем обліку платника податків (або за місцем обліку його грошового зобов’язання (податкового боргу)) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) за встановленою формою. Строк дії договору починається з дати його підписання.

У день укладання договору про розстрочення (відстрочення) підрозділ погашення податкового боргу вносить до журналу встановленої форми відомості про укладений договір, які переносяться до АІС органів державної податкової служби.

Не пізніше дня, наступного за днем внесення до журналу відомостей про укладений договір, копія такого договору передається підрозділу обліку і звітності для проведення звірки повноти та правильності відображення розстрочених (відстрочених) сум в АІС органів державної податкової служби.

Якщо договір про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) укладається пізніше дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), то таке рішення є підставою для ненарахування:

- пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, сума якого підлягає розстроченню (відстроченню), за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору;

- штрафу, нарахованого за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків, за період з початку дії розстрочення (відстрочення) до дати підписання договору.

На розстрочені (відстрочені) грошові зобов’язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу).

3.Порядок сплати розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих процентів

Розстрочені (відстрочені) суми грошових зобов’язань (податкового боргу) та проценти, нараховані на такі суми, зараховуються на ті самі коди бюджетної класифікації України, що й податки, збори, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), пеня, за якими надано розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу).

Нарахування процентів розпочинається від першого дня початку дії розстрочення (відстрочення) та першого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу).

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов’язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням). Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 розділу ІІ ПКУ.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов’язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Платник податків має право достроково погасити розстрочену (відстрочену) суму грошового зобов’язання (податкового боргу) або її частину разом із сумою нарахованих на цю суму процентів.

Погашення розстрочених (відстрочених) сум та нарахованих на них процентів може здійснюватись як за рахунок наявної сплати, так і за рахунок переплати, яка обліковувалась в АІС внаслідок надмірної сплати платежів до бюджету або виникла внаслідок подання платником податків податкової звітності з показниками зменшення раніше визначених податкових зобов’язань; або списання, скасування грошових зобов’язань (податкового боргу); або за рахунок сум бюджетного відшкодування.

Для документального оформлення дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошового зобов’язання (податкового боргу) платник податків не пізніше третього робочого дня за днем дострокового погашення повинен звернутися до органу державної податкової служби, який укладав з ним договір про розстрочення (відстрочення), із заявою про скорочення строків дії розстрочення (відстрочення) внаслідок дострокового погашення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов’язань (податкового боргу) з обов’язковим визначенням сум та реквізитів документа про дострокове погашення.

Після перевірки даних, викладених у заяві, яка проводиться не пізніше дня, наступного за днем подання такої заяви, працівники підрозділу погашення податкового боргу вносять відповідні зміни до договору про розстрочення (відстрочення).

Відомості про внесені зміни переносяться до АІС.

Після цього паперовий витяг із журналу не пізніше наступного робочого дня передається підрозділу обліку і звітності.

На підставі таких змін в АІС відбувається:

- проведення нарахування на суму, достроково сплачену;

- проведення нарахування процентів за фактичний термін користування розстроченням (відстроченням).

При достроковому погашенні у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов’язань (податкового боргу) та внесенні до договору відповідних змін договір припиняє дію як повністю виконаний.

У період дії розстрочення (відстрочення) платник має право порушувати перед органом державної податкової служби питання про перенесення термінів сплати частки розстроченої (відстроченої) суми в межах строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з не залежних від нього причин.

У цьому разі платник подає заяву про перенесення термінів сплати частки розстрочених (відстрочених) сум до органу державної податкової служби, з яким укладено договір про розстрочення (відстрочення).

5. Порядок обчислення процентів (пені) за відстрочення (розстрочення)

Дата добавления: 2013-12-14