Комбінований урок

Урок самостійної роботи з роздавальним матеріалом.

Урок перевірки фактичних знань, умінь та навичок.

Урок повторення та закріплення знань, умінь та навичок.

1. Організаційна частина____________________________2-3 хв

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності______________________________________ 3-5 хв

3. Актуалізація, узагальнення і систематизація знань____ 10 хв

4. Інструктаж до графічної роботи учнів_______________ 2-3 хв

5. Самостійна робота учнів __________________________ 20-25 хв

6. Підведення підсумків уроків_______________________ 2-5 хв

1. Організаційна частина____________________________2-3 хв

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності______________________________________ 3-5 хв

3. Пояснення завдання, відповіді на запитання учнів____ 5 хв

4. Самостійна робота учнів__________________________ 20-25 хв

5. Здача виконаного завдання________________________ 2-3 хв

6. Закінчення уроку_________________________________ 2-3 хв

1. 1.Організаційна частина____________________________2-3 хв

2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності______________________________________ 3-5 хв

3. Пояснення завдання, відповіді на запитання учнів____ 5 хв

4. Самостійна робота учнів__________________________ 20-25 хв

5. Здача виконаного завдання________________________ 2-3 хв

6. Закінчення уроку_________________________________ 2-3 хв

1. Організаційна частина____________________________2-3 хв

2. Перевірка домашнього завдання____________________10-15 хв

3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності______________________________________ 2-3 хв

4. Сприймання та засвоєння учнями нового матеріалу___ 10-15 хв

5. Узагальнення та закріплення знань_________________ 10-15 хв

6. Домашнє завдання_______________________________ 2-5 хв

Підведення підсумку уроку_______________________. 2-5 хв

2. Календарно-тематичний план встановлює відповідні календарні терміни на вивчення усіх тем програти з урахуванням кількості щотижневих годин, що відводяться на вивчення креслення, спрямований на здійснення логічної системи викладення навчального матеріалу, що базується на дидактичних принципах навчання.

Для вивчення курсу креслення вчителі складають календарно-тематичний (перспективний) план згідно з варіантом завдання на певні теми курсу. Основні етапи його розробки представимо у вигляді наступних дій:

1. Проаналізувати тематичний план програми та встановити місце теми, що розглядається, та її зв’язки з попередньою та наступною темами, дати характеристику цих зв’язків.

2. Проаналізувати зміст теми, прочитавши або переглянувши зміст підручника з креслення, розробити структуру теми, виділити у ній логічно довершені за змістом фрагменти. По кожному пункту рубрикації виявити основні поняття, що підлягають вивченню. Встановити внутрішні та зовнішні зв’язки та їх вид – попередні, супровідні, перспективні; суттєві – несуттєві, прямі – непрямі, причинно-наслідкові. Визначити освітні цілі – знання, вміння і навички, які необхідно сформувати в учнів. Для цього необхідно детально вивчити розділ програми «Вимоги до знань і вмінь учнів». Вивчити навчально-методичні посібники з методики викладання теми, що розробляється.

3. Розробити навчальний матеріал теми на уроки. Тема уроку формулюється стисло – одним, рідше двома реченнями. Час, відведений на виявлення теми, розбивають таким чином, щоб система запланованих занять охоплювала всі етапи навчального процесу – від засвоєння нових знань до їх повторення, узагальнення і контролю. Якщо у програмі кількість годин на «Креслярський практикум» задається окремою рубрикацією, то з неї вибирається необхідна кількість годин на виконання графічних робіт.

4. Сформулювати навчальні, виховні, розвиваючі та профорієнтаційні цілі до кожного уроку.

5. Визначити форми організації занять. Програмою передбачено проведення основної форми занять – уроку, а також екскурсії на промислове підприємство. Визначають тип уроку, методи навчання.

6. Намітити для кожного уроку перелік засобів навчання. Основну увагу при цьому надають наочним посібникам, дидактичним розробкам, технічним засобам навчання, сучасним інформаційним технологіям.

7. Визначити зміст та обсяг практичної роботи учнів на уроці – вирішення вправ, графічних задач, відповіді на питання карток безмашинного програмованого контролю, робота з підручником та довідником та ін..

8. Розробити зміст і обсяг домашнього завдання для учнів. У відповідному розділі КТП вказати параграф і сторінки підручника, а також види самостійної і практичної діяльності учнів: вирішення графічних задач, виконання вправ, підготовка до графічної (практичної) або контрольної роботи тощо.

При підготовці до кожного уроку учитель обов’язково складає план – конспект уроку.

Складання плану – конспекту не являється легким завданням. Учитель при цьому враховує і загальні методичні вимоги, і рівень знань учнів даного класу. Крім цього, потрібно:

- продумати дозування теоретичного матеріалу, який відноситься до даного конкретного уроку;

- намітити кількість і визначити послідовність виконання вправ тренувального і перевіряю чого характеру, визначити зміст вправ, способи їх проведення;

- визначити, які навчально-наочні посібники будуть використані на уроці, і відібрати комплект завдань для особливо встигаючих учнів.

Бажано, щоб плани - конспекти записувалися в загальному зошиті і зберігалися, для того щоб, доповнюючи, використовувати в послідуючі роки.

Працюючи над планом конспектом, потрібно чітко і безпомилково визначати тему уроку і мету уроку, яка завжди знаходиться в прямій залежності від теми.

Дуже важливо правильно вибрати тип уроку. Частіше всього зустрічаються комбіновані уроки. Характерною особливістю таких уроків являється використання різних методів навчання: розповідь учителя, бесіда з учнями, графічна робота, спостереження, моделювання, робота з навчальним підручником і т.д.

В плані – конспекті потрібно вказати приблизний час, необхідний на окремі частини уроку.

Якщо учитель намітив виконання на уроці якого-небудь креслення, то йому обов’язково потрібно попередньо виконати цю роботу самому. В цьому випадку, знаючи, які труднощі можуть виникнути перед учнями, він зможе своєчасно прийняти необхідні міри для їх подолання. Крім того, учитель в процесі такої роботи може більш точно визначити час, який затрачається на виконання креслення.

Молодому учителю потрібно перед уроком чітко продумати об’єм і зміст графічної роботи.

Проведення та аналіз уроку з креслення проводиться у вигляді педагогічної гри «Пробний урок» у такій послідовності.

Перший етап – планування і стимулювання діяльності, розподіл обов’язків між членами колективу (розподіл ролей – «вчитель креслення», «перевіряючий (експерт)», «активний учень», «пасивний учень», «учень-середнячок», «поршник дисципліни» тощо);

Другий етап – проведення уроку з імітацією доручених ролей. «Учні» слухають пояснення, відповідають на питання «вчителя», виконують необхідні записи та завдання.

Третій етап – аналіз, обговорення, самоаналіз результатів діяльності кожного учасника педагогічної гри. Першим отримує слово студент, який виконував роль «вчителя», потім «експерт» та інші учасники.

Четвертий етап – підведення підсумків пробного уроку. Викладач характеризує роботу всіх учасників гри, відмічає позитивне та недоліки, дає рекомендації щодо усунення помилок в діях студента-«вчителя».

Під час проведення пробних уроків студенти повинні виконувати різні ролі.

3. Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти важливо не забувати про головне – особистість школяра. Розвитку особистості учня багато в чому сприяють нетрадиційні уроки, що є різноманітними, цікавими, корисними, демократичними.

Нетрадиційні форми проведення уроків з креслення в старшій школі та ПТНЗ:

Урок-конкурс може бути як груповим так і індивідуальним. У першому випадку змагається група учнів, серед яких розподіляються ролі «директора конструкторського бюро», «креслярів», «технологів», «експертів», «робітників» та ін.. з учнів класу також обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує відповіді на запитання. Вчитель повинен роз’яснити критерії оцінок і слідкувати, щоб вони не носили суб’єктивний характер.

Урок-вікторина може бути проведений у кінці чверті з метою узагальнення та систематизації вивченого теоретичного матеріалу та перевірка ерудиції учнів. Умови вікторини розробляються спільно всім класом. Звичайно клас поділяється на кілька команд: по рядах, або хлопчики – дівчатка. Визначається кількість очок, що можна одержати за правильну відповідь, доповнення до неї.Урок-вікторинаможе бути проведений як з попередньою підготовкою учнів, так і без неї.

Урок-інтерв’ю будується на основі зустрічі з інженерно-технічними працівниками, архітекторами, передовими робітниками. Ці уроки сприяють розвитку мовлення, мислення, вміння спілкуватись, вихованню культури поведінки.

Урок-подорож ґрунтується на уявній подорожі в часі, під час якої учні дізнаються про історію розвитку креслення, знайомляться з автобіографіями вчених, фахівців, що зробили великий внесок у графічну науку.

Урок-«круглий стіл» вимагає створення умов для невимушеного, комфортного і неформального спілкування. Цьому сприяє розміщення столів по колу, що дозволяє кожному бачити всіх, особливий, довірливий тон вчителя або обраного ведучого. Такий урок допомагає активізувати пасивних, байдужих учнів, а також виховує культуру спілкування.

Урок-захист вимагає попередньої підготовки вчителя і учнів. Вчитель пропонує учням завдання на розробку проекту будь-якого виробу. Учні свої пропозиції відтворюють у вигляді креслень, ескізів, аксонометричного зображення або технічного рисунку.

Урок-КВК доцільно проводити в кінці чверті або присвячуючи видатній події. Проводити його слід за зразком телевізійного КВК – з командами учасниками, ведучим, журі. Для підлітків цікавими є усі традиційні етапи КВК: розминка, виїзний конкурс, конкурс графічних робіт, конкурс капітанів, домашнє завдання. Можна запросити до журі вчителів, учнів старших класів.

Тема 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ З КРЕСЛЕННЯ В СТАРШІЙ ШКОЛІ ТА ПТНЗ

План

1. Методичний аналіз теми з креслення.

2. Послідовність вивчення навчального матеріалу теми.

3. Система вправ для закріплення учнями засвоєних теоретичних відомостей теми. Графічні задачі, що відповідають меті організації практичної роботи учнів у процесі вивчення навчальної теми.

4. Опитування і закріплення знань учнів.

5. Робота на класній дошці.

6. Формування конструкторсько-технологічних знань, умінь і навичок учнів. Методичний аналіз теми з креслення. Послідовність вивчення навчального матеріалу теми.

Розробку плану-конспекту уроку виконують у такій послідовності:

1. Конкретизують навчальну мету і виходячи з неї. Формулюють виховну, розвивальну, профорієнтаційну цілі уроку.

2. Обирають тип уроку, розробляють та уточнюють його структуру з визначенням часових витрат на окремі етапи уроку.

3. Визначають методи перевірки ЗУН учнів, що підлягали засвоєнню на попередьному уроці.

4. Визначають ЗУН, які необхідно сформувати в учнів на уроці.

5. Визначають методи навчання.

6. Підбирають засоби навчання (технічні, наочні) стосовно кожного етапу

уроку. Визначають етап уроку, на якому необхідно використовувати засоби навчання.

7. Вибирають форму проведення закріплення нового матеріалу підсумкові питання, вирішення вправ, короткий запис головних виносків з теми, звернення до тексту або малюнку у підручнику з коментарями учні щодо їх змісту та ін.

8. Визначають або розробляють домашнє завдання, конкретизують його обсяг та час на виконання.

9. Розробляють на зміст уроку, який спочатку визначають у вигляді переліку

питань, які необхідно розглянути па уроці, а потім - у вигляді плану- конспекту. При цьому слід враховувати, що відомості, викладені на уроці, повинні мати логічну завершеність, служити ланкою для переходу до наступної теми. Важливо продумати форму, в якій будуть викладатися нові зКиКня^ виділити найголовніші моменти у матеріалі, відмітити ті місця. Доречно буде поставити питання учням.

Система вправ для закріплення учнями засвоєних теоретичних відомостей теми. Графічні задачі, що відповідають меті організації практичної роботи учнів у процесі вивчення навчальної теми.

В залежності від часу проведення, від мети та спрямованості вправи поділяються

на попередні, напівсамостійні ти самостійні. Попередні вправи проводяться безпосередньо після пояснення нового матеріала. Їх мета:

1. Ознайомити учнів з елементами графічного вирішення типової задачі, тобто сформувати у школярів знання алгоритму вирішення типової задачі;

2. перевірити розуміння учнями нового матеріалу, вміння використовувати його на практиці.

Вони носять фронтальний характер, виконуються у зошиті. Один учень викликається до дошки. Допомога вчителя міститься в наступному: постановка перед класом питань, що послідовно розкривають етапи виконання завдання;

повторення основних моментів нового матеріалу у випадку, коли учні пе можуть відповісти на питання вчителя.

Напівсамостійні вправи можуть бути двох видів: фронтальні та індивідуальні.

Фронтальні вправи за варіантам^и виконуються у зошитах. Мета їх - закріплення алгоритму вирішення типової задачі і формування вміння графічно вирішувати задачі. Індивідуальні вправи за картками-завданями виконуються у зошиті або на аркушах паперу. Мета їх - формування у школярів розуміння алгоритму вирішення типової задачі, закріплення вміння усвідомлено користуватися ним на практиці. Допомога вчителя обмежується тим, що він спрямовує учнів на вірний шлях рішення, проте без конкретної підказки.

г

До самостійних вправ відносяться контрольні роботи за індивідуальними замовленнями. їх метою с перевірка міцності знань, умінь і навичок вирішення типових задач. Вчитель надає індивідуальну допомогу.

Після виконання вправ можна перейти до вирішення завдань. В залежності від характеру розумової та графічної діяльності, яка використовується при виконанні завдань, їх можна поділити так: завдання на порівняння зображень, завдання на перетворення зображень, завдання га реконструкцію зображень, завдання з елементами конструювання.

Графічні вправи та задачі на уроках креслення. Класифікація графічних задач як основа удосконалення методики навчання кресленню.

Графічним називається таке завдання, вирішення якого зв'язане з використанням графічних зображень (креслень, аксонометричних проекцій, схем і ін.).

Використання завдань дає можливість активізувати процес навчання і самостійну роботу учнів, підвищити їх пізнавальну активність, розвинути інтерес до предмету. При вирішенні багатьох задач учні самостійно вчаться знаходити шляхи вирішення деяких нескладних проблем, таких, наприклад, як вибір головного вигляду, необхідної кількості видів, застосування корисних розрізів при зображенні невидимих частин поверхні деталі. Рішення окремих задач вимагає від учнів самостійного пошуку додаткових матеріалів, тобто процес рішення задач може бути джерелом нових знань.

Графічні завдання в кресленні є сполучною ланкою у встановленні міжнаочних зв'язків навчання.

Нарешті, рішення задач є одним із засобів контролю знань, умінь і навичок. Умілий підбір завдань дозволяє ліквідувати формалізм при перевірці знань учнів і значно активізувати процес закріплення навчального матеріалу.

Величезне значення графічні завдання відіграють для розвитку просторових

уявлень і логічного мислення учнів. Застосування графічних завдань дозволяє встановити зв'язки креслення з технікою і промисловим виробництвом. Процес

рішення задач є засобом естетичного виховання учнів, розвитку їх художнього смаку, наприклад при оформленні креслень шрифтовими написами, дотриманні чіткості ліній, раціональній компоновці зображень на кресленні і т.д.

При обмежених термінах навчання кресленню в школі важливе значення має

застосування оптимальної і методично доцільної системи завдань. Під системою графічних завдань слід розуміти таку сукупність завдань, яка охоплює весь основний зміст курсу, що вивчається, відповідає програмним і загальнопедагогічним вимогам і складена таким чином, що кожне подальше завдання складніше попереднього.

Система завдань дозволяє найшвидше виробляти у учнів графічні навички.

При цьому вирішальне значення має етапність завдань, побудована з урахуванням того, що кожна нова вправа включає вироблення, як правило, якого-небудь нового навику або закріплення якого-небудь поняття, положення, правила.

У програмі даний перелік обов'язкових графічних і практичних робіт по кожному класу. У пояснювальній записці додатково перерахованні деякі інші завдання, які доцільно включати в процес навчання. Проте програма не може дати зразків завдань, визначити їх трудомісткість, вказати місце кожного з них в темі. Програма не визначає і систему завдань — вона лише указує завдання, які повинні бути включені в цю систему.

Система завдань в розширеному вигляді дана в підручнику. Тут визначається місце завдань у вивченні теоретичного матеріалу, приводяться їх зразки.

Проте і в підручнику не забезпечується варіативність завдань і не враховується індивідуальний підхід до учнів в процесі вирішення графічних задач.

Індивідуальний підхід до учнів є однією із загальнопедагогічних вимог, і його слід враховувати при систематизації учбових завдань. Індивідуалізація самостійної роботи по кресленню сприяє у спішному оволодінню учнями необхідним програмним матеріалом, диференціація вправ по ступеню їх складності, підвищенню ефективності навчання кресленню.

Індивідуальні завдання формують такі здібності школярів, які необхідні для

самостійного набуття нових знань. Випробовуючи утруднення в рішенні завдань, вони працюють з підручником, довідковою літературою.

У систему завдань повинна входити достатня кількість завдань різної складності, з тим щоб мати можливість організувати роботу з учнями, виявляють підвищену цікавість до вивчення креслення.

Отже, застосування в практиці викладання креслення системи завдань відкриває широкий шлях до індивідуалізації процесу навчання, головна мета якого — не допустити появи пропусків в знаннях школярів і зробити їх роботу максимально продуктивною.

Для того, щоб процес рішення задач був дієвим засобом набуття учнями міцних і глибоких знань, він повинен відповідати деяким методичним і дидактичним вимогам. Найбільш вважливими слід вважати наступні:

- графічні завдання повинні застосовуватися на всіх етапах навчання;

- необхідна строга послідовність в переході від простих завдань до складних;

- кожне завдання повинно відповідати учбово-виховним цілям уроку, рівню графічної підготовки учнів і повинна бути направлена на засвоєння і закріплення учбового матеріалу;

- всі завдання повинні розвивати розумові і графічні здібності учнів; тому завдання по можливості повинні бути проблемними, такими, що направляють мислення учнів по творчому шляху.

- під час виконання завдання вчитель повинен надавати учням необхідну

допомогу, давати консультації, контролювати хід її рішення;

- всі завдання, виконані учнями, повинні бути перевірені і оцінені;

- помилки, допущені при рішенні тієї або іншої задачі, повинні бути проаналізовані з учнями.

Залежно від характеру графічної діяльності, при вирішенні задач по основах проектування, їх можна розділити на наступні групи: докреслювання зображень, побудова зображень за різними початковими даними, читання зображень, зміна кількості зображень.

Завдання на окреслювання зображень. У шкільній практиці найчастіше виконуються завдання з нанесенням пропущених ліній на кресленні в системі двох або трох прямокутних проекцій.

У завданнях на докреслювання ліній креслення учням спочатку треба виявити те місце на кресленні, де ці лінії повинні бути, для чого необхідно проаналізувати креслення з погляду вхідних в нього геометричних форм.

Проте практика показує, що, коли учні переходять до викреслювання зображень деталей, в яких немає різких переходів однієї геометричної форми в іншу, вони перестають аналізувати деталь з погляду вхідних в неї просторових тіл. Значить, підбір завдань на докреслювання зображень повинен бути таким, щоб забезпечити свідоме освоєння прийомів нанесення пропущених на кресленні ліній.

Отже, спочатку необхідні завдання на проведення тих ліній, які є на кресленні линями розмежування поверхонь. Тільки в цьому випадку умова завдання підводитиме учнів до необхідності розчленувати деталі на складові частини і виділити геометричну форму кожного елементу. Завдання, в яких геометрична форма елементів так різко не виявляється, можуть бути застосовані тільки на наступному етапі навчання.

Таким чином, завдання на докреслювання ліній креслення перетворюються на засіб формування прийомів графічної діяльності учнів тільки тоді, коли за кожною лінією на кресленні вони бачать проекцію тієї або іншої реально існуючої частини предмет або його структурного елементу.

Доповнити креслення лініями яких не вистачає, фігури перетинів виділити перетином, докреслити креслення деталі, з'єднавши половину виду з половиною розрізу. Доповнити креслення, керуючись зображенням видимої і невидимої поверхонь деталі. Керуючись зображенням частин головного вигляду, зверху і зліва, доповнити креслення деталі, застосувавши з’єднання вигляду з розрізом. Завдання на побудову зображень за різними початковими даними включають перехідні завдання па побудову відсутнього на кресленні вигляду; завдання на побудову третього вигляду по наочному зображенню; завдання на побудову проекцій при заданні їх контура габаритними рамками (у тому числі і з опорою на наочне зображення); завдання на побудову третього вигляду по двох заданим; завдання на перетворення форми предмету і його частин. Ці завдання можуть бути названі перехідними, оскільки вони є проміжними між двома видами завдань: па побудову креслення предмету по наочному зображенню і на доповнення зображень.

Перехідні завдання закріплюють правила побудови креслення в системі прямокутних проекцій і дають наочне уявлення про механізм отримання проекції, що добудовується на кресленні.

Вони розвивають прийоми порівняння деталей в натурі з їх кресленнями,

заглиблюють поняття про проекційний зв’язок зображень і створюють умови для формування узагальнених прийомів рішення графічних задач.

Завдання на доповнення відсутніх на кресленні проекцій вирішуються в наступному порядку: а) вивчити по кресленню і наочному зображенню форму деталі; б) уявити, який вигляд матиме деталь з того боку, проекцію якого необхідно побудувати; в) побудувати цю проекцію на кресленні, починаючи, якщо можна, із загальної форми, послідовно показуючи одіту частину деталі за іншою (починаючи з більших), розміщуючи зображення, що добудовується, в проекційному зв'язку з наявними зображеннями; г) перевірити рішення.

Завдання на читання креслення. Поняття «Читання креслення» в кресленні може виступ в декількох аспектах: по-перше, як самостійний процес, наприклад при рішенні задач на читання робочих і інших креслень, де потрібно дати словесну характеристику деталі; по-друге, як головна складова частина і як етап рішення проекційний-графічних задач по кресленню; по-третє, як засіб контролю при побудові креслень (при виконанні ескіза, рішенні проекційних задач, побудові креслення по опису і ін.).

Завдання на злину кількості. Окрему групу представляють креслення, що складаються з однієї проекції (вигляду), доповненої умовними знаками. На відміну від креслення, що містить два і три види деталі, тут не потрібно зіставляти проекції для знаходження характерних особливостей показаної на кресленні форми. Зображення стають визначеними тільки завдяки наявності на кресленні умовних написів, знаків і позначень. Це необхідно пам’ятати при рішенні задач на скорочення кількості зображень.

Отже, розробка і систематизація завдань, включення їх в кожен урок є питаннями великої методичної важливості і багато в чому визначають успіх роботи вчителя. Нами розглянуті лише деякі види графічних завдань. Спираючись на них, вчитель може запропонувати ряд нових ефективних завдань.

Опитування і закріплення знань учнів.

Опитування - складова усної перевірки знань, яка здійснюється у формі відповідей на поставленні запитання проводиться шляхом постановки запитань перед усіма учнями класу, які формулюються так щоб активізувати мислитель ну діяльність учнів, залучити їх до аналізу й узагальнення.

Дата добавления: 2013-12-14