Механізми формування витрат та вигод переливу

Державний перерозподіл ресурсів у змішаних економічних системах

Державний перерозподіл доходів у змішаних економічних системах

Методи демонополізації економіки.

Негативною рисою демонополізації економіки є передусім практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Монополія гальмує НТП, не дає розвиватися дрібним підприємствам. У гонитві за надприбутками великі компанії вкладають кошти у проекти, які дають віддачу, вилучаючи або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші, з погляду широких верств населення, виробництва. Щоб послабити негативні наслідки монополізації економіки, зокрема практики монополістичного ціноутворення, в розвинених країнах світу приймають антимонопольні закони, здійснюють контроль за угодами між великими компаніями. Існують американська, європейська та японська системи антимонопольного права. Американські закони забороняють злиття компаній, якщо це істотно послаблює конкуренцію або призводить до утворення монополій. Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою.

Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", прийнятий 18.02. 1992 р. спрямований на демонополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну та консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції. Згідно зі статтею І цього Закону монопольним визначається становите суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%. Правові засади захисту від недобросовісної конкуренції визначаються Законом України від 7.06.1996р. "Про захист від недобросовісної конкуренції". Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв, ведення конкуренції у підприємницькій діяльності в умовах ринкових відносин. 26.11. 1993р. прийнятий Закон " Про антимонопольний комітет України", з метою діяльності забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Зменшення нерівності доходів у суспільстві - важливе завдання держави. Ринкова економічна система передбачає значну нерівність у розподілі грошового доходу, а значить, і в розподілі національного продукту між індивідуальними домогосподарствами. Наслідком цього є поляризація майнового становища у суспільстві: збагачення одних і поглиблення бідності та злиднів серед інших. Уряд регулює перерозподіл доходів шляхом прямого втручання у функціонування ринку за допомогою:

· системи податків. В основі принципу перерозподілу доходів через податки лежить концепція платоспроможності (цей принцип базується на ідеї, що рівень оподаткування перебуває у залежності безпосередньо від конкретного доходу і рівня матеріального становища людини. Це означає, що окремі особи або підприємці з більш високими доходами будуть сплачувати більш високі податки ніж ті, чиї доходи значно скромніші. Ставка податку диференціюється залежно від рівня доходу: багаті сплачують більше, а бідні - менше, тобто податки розподіляються відповідно до величини отримуваного кожною людиною доходу. Таке співвідношення між ставкою податку і рівнем доходу, коли середня ставка податку зростає паралельно зі зростанням доходу, в економічній теорії називається прогресивною системою оподаткування.

· трансфертних платежів, які мають на меті фінансову допомогу тим верствам населення, які або непрацездатні за віком чи за станом здоров'я, або не отримують доходів через вимушене безробіття, виконують малооплачувану працю, тобто всі ті, хто в межах ринкової системи в силу обставин позбавлений засобів до існування. Трансфертні платежі підтримують певну соціальну рівновагу у суспільстві, виступають суттєвим важелем регулювання державного сукупного попиту.

В економічній теорії, зокрема у доктрині представників класичної школи політекономії (Рікардо, Сей), панує думка, що конкурентна ринкова система забезпечує ефективний розподіл ресурсів. Низка економічних криз, особливо "велика депресія" 30-х років, змусили економістів засумніватись у догматичності даної тези. Існування водночас рівноважних обсягів виробництва та зростаючого безробіття змусило економістів, в першу чергу кейнсіанців, обґрунтовувати необхідність державного втручання в економіку з метою досягнення зайнятості через стимуляцію інвестування.

Як зазначалось вище змінює структуру виробництва товарів приватного сектора економіки через реалізацію трансфертних платежів. Ті верстви населення, які отримали державні виплати, так звані трансфери, стають суб'єктами економіки, розширюючи сукупний попит. їх споживацькі потреби у товарах і послугах Індивідуального користування сигналізують виробнику про напрям і сферу застосування наявних факторів виробництва. Таким чином, трансфери призводять до видозміни структури виробництва товарів індивідуального споживання, а значить, держава бере участь у перерозподілі ресурсів між галузями у приватному секторі національної економічної системи,

3.1.Перерозподіл ресурсів між приватним і суспільним секторами економіки

Окрім товарів індивідуального споживання, котрі виробляються ринковою економікою, і реалізація яких забезпечує приватному бізнесу грошові доходи, існують певні види товарів і послуг - це, так звані державні або суспільні блага. Прикладами суспільних благ можуть слугувати національна оборона, міліція, пожежна охорона. Крім суспільних, існують ще так звані квазісуспільні блага – вулиці, автомагістралі, бібліотеки, музеї, профілактичне медобслуговування.

В умовах, коли ринкова система цін не виділяє ресурси на суспільні блага і послуги, виробництво яких не приносить прибутків, державний сектор економіки забезпечує суспільство такими благами, а фінансування їх виробництва відбувається з допомогою системи обов'язкових стягувань у вигляді податків.

Особливість перерозподілу ресурсів між приватним і суспільним (квазісуспільним) секторами економікизалежить від рівня зайнятості і повноти використання факторів виробництва.

В умовах неповної зайнятості і неповного використання ресурсів держава шляхом інвестування залучає фактори виробництва у ті галузі народного господарства, котрі продукують суспільні чи квазісуспільні блага і послуги. Такими діями держава забезпечує повну зайнятість та економічне зростання. По іншому відбувається перерозподіл ресурсів між приватним та суспільним секторами в умовах відсутності безробіття та залученні у виробництво усіх наявних в національній економіці ресурсів. Держава змушена вивільняти ресурси із виробництва товарів індивідуального споживання для скерування їх у виробництво суспільних благ. Для цього необхідно обмежити попит на споживання товарів приватного сектора. Фактором, що зменшує попит на товари та послуги індивідуального споживання, знижуючи приватний попит на ресурси, виступає механізм державного оподаткування. Високі податки в умовах повної зайнятості вилучають певну частину ресурсів із приватного сектора і скеровують їх у суспільний і квазісуспільний сектори економіки.

3.2.Перерозподіл ресурсів із галузей з їх надлишковим використанням у галузі з їх недостатнім використанням. Як відомо,основним мотивом економічної діяльності фірм в умовах функціонування конкурентної ринкової системи виступає бажання отримати прибуток. Виробництво товарів і послуг реалізація яких на ринку не забезпечує прибуток, нележить у полі інтересів підприємців. Оскільки в умовах конкурентного ринку вхід у галузь, що дає доходи нічим не обмежується, то фірми скеровують капітали саме у такі галузі. В результаті поглиблюється диференціація між галузями народного господарства. В одні галузі безперервним потоком надходять ресурси, а в інші, або надходять недостатньо, або не надходять зовсім, або взагалі вилучаються. Найчастіше така різниця у надходженні ресурсів існує між галузями приватного та суспільного секторів національної економічної системи виробництва. Отже, якщо існує недостатнє надходження ресурсів у деякі галузі приватного сектора, то держава повинна стимулювати такі галузі: зниженням оподаткування, адресними дотаціями пропозиції через субсидії, залученням реклами, наданням інформаційного простору з метою формування попиту на товари даних галузей.

Корекція державою ринкового механізму регулювання відбувається у випадках, відомих в економічній теорії як переливи ресурсів. Переливи виникають, коли деякі вигоди або витрати, пов'язані із виробництвом і споживанням товарів, перекладаються на третіх сторін, тобто на індивідів або групи, які не є безпосередніми покупцями чи продавцями. Найбільш типовим прикладом витрат переливу є екологічне забруднення довкілля, коли, скажімо, хімічні підприємства свої відходи скидають у річку, яка є джерелом водопостачання великого міста. Перекладаючи частину своїх витрат на населення, витрати фірми є нижчі, ніж були б, що зумовлює надлишкове надходження ресурсів у виробництво саме таких видів товарів. Проблему непропорційного розподілу ресурсів, пов'язаних з витратами переливу держава вирішує двома шляхами: - законодавчими заходами ( держава приймає таке законодавство, яке у судовому порядку забороняє, або обмежує діяльність підприємств, які забруднюють навколишнє середовище) та - особливими податками ( держава вводить особливий податок, який близький до витрат переливу на одиницю продукції, тобто фірма витрачає ті гроші, які мала б зекономити).

Існує ще таке явище, як вигоди переливу, класичним прикладом якого може слугувати, скажімо, освіта. Коли в суспільстві є багато розумних, освічених людей, то це приносить користь усьому суспільству, для економіки, наприклад, користь у тому, що на ринку праці з'являється висококваліфікована робоча сила, зменшуються витрати на боротьбу із зло­чинністю та на благодійні акції.

3.4.Проблеми державного перерозподілу ресурсів в змішаній економічній системі України існують, оскільки вона функціонує в умовах безробіття та неповного використання економічних ресурсів. Необхідною умовою ефективного функціонування національної економіки України мас бути створення динамічної сфери малого та середнього бізнесу, яке до того ж забезпечить формування нових робочих місць і зниження рівня безробіття. Перешкодами на шляху розвитку малих та середніх підприємств є труднощі з постачальниками комплектуючих виробів та покупцями продукції, відсутність позичкового капіталу, брак власного капіталу, податковий тягар, криміналітет та корупція, брак приміщень та виробничої площі, відсутність підприємницького ноу-хау, брак фахівців.

Дата добавления: 2013-12-14