Попит на гроші та його структура

МЗ = М1+М2 + великі строкові депозити

Гроші МІ = готівка + чекові депозити

Основні формули (агрегати) грошей

Прийнято виділяти:

· Вузьку формулу пропозиції грошей М1, щоскладається з двох компонентів:

1) готівка, тобто монети і паперові гроші, що перебувають в обігу та є зобов'язанням держави та державних органів.

2) усі чекові або поточні вклади, тобто вклади у комерційних банках та ощадних установах, на які можна виписати чеки. Поточні рахунки - це зобов'язання комерційних банків та ощадних установ.

· Широку формулу грошей М2-"майже гроші". До них належать такі високоліквідні фінансові активи, як нечекові заощаджувальні рахунки, строкові вклади та короткострокові державні цінні папери. Їх можна легко і без ризику фінансових втрат перетворити у готівку або чекові депозити. Ці рахунки, що приносять процент, пропонують банки та ощадні установи, які об'єднують індивідуальні вклади для купівлі різноманітних короткострокових цінних паперів, вони мають мінімальні вимоги до залишків і обмежень щодо того, як часто можна вилучати кошти. Строкові вклади є доступними вкладникові тільки після закінчення вказаного строку; хоча вони мають дещо меншу ліквідність, ніж нечекові заощаджувальні рахунки, їх можна перетворити у готівку або перемістити чекові рахунки після завершення строку.

Гроші М2 = М1 + нечекові заощаджувальні вклади+депозитні рахункигрошового ринку + дрібні строкові вклади + індивідуальні залишки взаємних фондів грошового ринку. Всі ці компоненти, що додаються до М1, можна швидко і без втрат вартості перетворити у готівку та чекові вклади.

· Гіпершироку формулу грошей МЗ. Це визначення грошей враховує те, що великі строкові депозити, якими володіють фірми у вигляді сертифікатів депозитів, також легко перетворюються у чекові вклади. Додавши ці великі строкові депозити до М2, отримуємо ще ширше визначення грошей.

Величина грошової пропозиції залежить від трьох основних факторів:

- від кількості виготовлених протягом певного часу товарів та послуг;

- від товарних цін;

- від швидкості обігу однієї грошової одиниці. Чим більша швидкість її обігу, тим менше грошей потрібно для обслуговування товарного обігу.

3. Кількісне рівняння обміну. Грошова пропозиція і процентна ставка

Швидкість обігу грошей за рік - кількість обертів грошової маси за рік, де кожен оберт обслуговує витрати доходів. Тому можна сказати, що швидкість обігу грошей - це також швидкість обігу доходу.

Величина грошової пропозиції залежить: від кількості виготовлених протягом цепного часу товарів та послуг; від товарних цін; від швидкості обігу грошової одиниці. Зв'язок між цими величинами показується через кількісне рівняння обміну.

Вважається, що грошова пропозиція не пов'язана зі ставкою процента, або зв'язок між ними є дуже і дуже слабким.

Слід зазначити, що процент не є "ціною" грошей у звичайному розумінні.

Процент показує, який дохід отримує людина, яка вклала свої гроші у засоби (активи), що приносять проценти.

Пропозиція грошей пов'язана з діяльністю Центрального (Національного)банку, який безпосередньо керує значною частиною грошової маси, оскільки він контролює грошову емісію. Отже, об'єм грошей залежить не від процента, а від політичних рішень.

На грошову масу впливає діяльність комерційних банків. Банки дають гроші в кредит. Потім зростає загальний об'єм вкладів населення в банках. Банки можуть видавати більше кредитів. Грошова маса збільшується. Таким способом банки можуть "створювати " гроші, почавши експансію видачі кредитів. Однак, Центральний банк різними методами встановлює границі, в яких банки можуть розширювати кредитування. Один з методів - це політика "норми мінімальних резервів ". Якщо норма мінімальних резервів збільшується, то банки уже не можуть видавати так багато кредитів, як раніше. В результаті зменшується і грошова маса. Якщо норма мінімальних резервів знижується, то зростає грошова м'яса. Змінює норму мінімальних резервів Центральний банк. І ці зміни грошової маси також не залежать від процента.

Центральний банк може впливати на грошову масу шляхом купівлі-продажу цінних паперів, так званих "операційна відкритому ринку ". Коли Центральний банк викуповує облігації у населення, він розраховується грішми. Тим самим на ринок поступає більше грошей, і грошова маса збільшується. Коли Центральний банк продає облігації населенню, гроші забираються з ринку у Центральний банк.

Попит на гроші складається з:

· Попиту на гроші з боку товарів та послуг (його називають попитом на гроші для поточних угод; він має місце тоді, коли гроші виконують функцію засобу обігу). Вважається, що попит на гроші з боку товарів і послуг або зовсім не залежить, або дуже мало залежить від рівня ставки процента.

Основною детермінантою формування попиту на гроші з боку товарів і послуг є обсяг виготовленого національного продукту: якщо обсяги виробництва національного продукту зростають, то відповідно зростає грошовий дохід усіх суб'єктів економіки і попит на гроші з боку товарів та послуг. У цьому випадку крива попиту на гроші з боку товарів та послуг

У деяких випадках попит на гроші з боку товарів та послуг може певною мірою залежати від зміни ставки процента. Якщо ставка процента різко піднімається вгору, то домогосподарства можуть зменшувати кількість товарів та послуг, і частину грошей вкладати в ощадні і комерційні банки.

· Попит на гроші з боку фінансових активів (його називають попитом на гроші для майбутніх угод; він має місце тоді, коли гроші виконують функцію засобу нагромадження). Фінансові активи можуть зберігатися у вигляді акцій корпорацій, приватних та державних облігацій чи в грошах М1. Кожна з різноманітних форм зберігання фінансових активів має:

А) переваги. Якщо порівняти активи у вигляді облігацій і у вигляді грошей, то перевагою володіння грішми як активом є їхня ліквідність і відсутність ризику. Гроші є найліквіднішими з усіх видів активів, їх можна безпосередньо використати для здійснення закупівель. Гроші є привабливим видом активів, коли ціни на товари, послуги та на інші фінансові активи знижуються. Коли ціна облігації знижується, її власник зазнає збитків, якщо доведеться продати облігацію до терміну погашення. Такого ризику немає, якщо нагромаджувати гроші як активи;

Б) недоліки. Недоліки грошей як активів полягає у тому, що вони не приносять доходу у вигляді процента, як облігації чи нечекові депозити. Невикористовувана ж готівка взагалі не приносить процента. Деякі банки та ощадні установи встановлюють мінімальні розміри чекових вкладів, на які виплачують проценти; багато вкладників не досягає цих мінімальних меж і не отримує процентів. Процент, який виплачують на чекові депозити, що перевищують встановлений мінімум, менший, ніж виплачуваний на облігації та різноманітні нечекові вклади.

Рішення про те, яку частину фінансових активів нагромадити, наприклад, у облігаціях, а яку у грошах, залежить від ставки процента. Отже, попит на гроші як на активи зворотно пропорційний до ставки процента. Коли процентна ставка або альтернативна вартість володіння грішми як активами низька, населення надаватиме перевагу зберіганню великої кількості грошей як активів. Якщо процентна ставка висока, володіти значною ліквідністю невигідно і величина активів у вигляді грошей буде незначною. Коли нагромаджувати гроші як активи невигідно, люди володітимуть меншою їх кількістю. Якщо ж володіти грішми вигідно, люди матимуть більше грошей. Отже, між кількістю грошей, якою люди бажають володіти, як активами, та між процентною ставкою існує зворотно пропорційна залежність.

При розгляді специфічних особливостей формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки треба врахувати низку додаткових чинників:

· Структура особистого споживання характеризується відносно низькою чисткою витрат, як на товари довгострокового використання, так і на дорогі послуги. З огляду на це в умовах зростання грошових доходів (окремих категорій населення) розподіл грошей між витратами та їх збереженням зміщується в бік зростання частки витрат за рахунок збільшення попиту на згадані цінності.

· Відсутність достатньо розвиненої інфраструктури грошового і фінансового ринків призводять до того, що фізичні та юридичні особи фізично не можуть зберігати гроші безпосередньо у формі спекулятивних залишків (фінансових активів)- акцій, облігацій, інших видів цінних паперів. Тут спрацьовує ефект заміщення багатства: гроші розміщуються у високоліквідні товари - ювелірні і мистецькі вироби, нерухомість, інші цінності, що виконують функцію гарантованого резерву багатства і в разі необхідності легко реалізуються. Стимулом формування такого резерву є н інфляційне знецінення грошових збережень. Таку ж природу має нагромадження коштів в іноземній валюті, яка вданому випадку заміщує національні грошові одиниці насамперед у їхній функції засобу нагромадження.

· В умовах інтенсивного розвитку інфляційних процесів істотно послаблюється не лише функція нагромадження грошей, а й еластичність їх попиту до змін ставки банківського процента, а також процента на вклади населення в ощадний банк. За цих умов збереження грошей для використання з метою купівлі товарів та їх відповідний тиск на попит товарів також зростає.

5. Рівновага на грошовому ринку. Рівноважна процентна ставка. Регулювання грошової маси

Грошовий ринок об'єднує і грошовий попит, і грошову пропозицію, дає можливість визначити рівноважну процентну ставку.

Рівноважна процентна ставка визначається попитом на гроші та їх пропозицією. За рівноважної процентної ставки населення бажає володіти кількістю грошей, яка дорівнює пропозиції грошей, що визначена керівною кредитно-грошовою установою (Національний банк країни).

Розглядаючи регулювання грошової маси в обігу, слід виділити поняття дешевих і дорогих грошей.

Якщо, наприклад, економіка увійшла у фазу спаду і зросло безробіття, то тоді керівна грошово-кредитна установа (Національний банк) ухвалює рішення про збільшення пропозиції грошей для того, щоб стимулювати сукупний попит. Виникає необхідність залучення незайнятих ресурсів. Щоб збільшити пропозицію грошей, необхідно збільшити надлишкові резерви комерційних банків. Мова йде про проведення політики дешевих грошей.

У зв'язку з цим Національний банк проводить систему таких заходів:

- купівля державних цінних паперів у банків та населення на відкритому ринку;

- зниження чинної норми резервування. Норма резервування - це встановлений відсоток депозитних зобов'язань, який комерційний банк повинен тримати як депозити у Національному банку або як готівку в касі. Збільшення норми резервування збільшує величину обов'язкових резервів, що їх повинні зберігати банки. Банки або втрачають надлишкові резерви, що зменшує їхню здатність до створення грошей через надання позик, або змушені через недостатність резервів скорочувати чекові вклади і, отже, пропозицію грошей.

- зниження облікової ставки. Облікова ставка дорівнює величині проценту, який отримує національний банк за надані комерційним банком позики.

Вищевказані заходи збільшують надлишкові резерви комерційної банківської системи. Оскільки надлишкові резерви є тією основою, на якій комерційні банки можуть збільшувати пропозицію грошей через кредитування, пропозиція грошей в країні зростає. Збільшення пропозиції грошей знизить процентну ставку - плату за використання грошей, взятих у позику. Зниження процентної ставки викличе зростання інвестицій, збільшення сукупного попиту і рівноважного ВВП.

Отже, метою політики дешевих грошей є зробити кредит дешевшим і доступнішим, щоб збільшити сукупний попит і зайнятість.

Якщо ж в економіці існують надмірні видатки, це може викликати інфляційну спіраль. Тому потрібно проводити політику дорогих грошей, яка включає систему таких заходів:

- продаж державних цінних паперів депозитним установам та населенню на відкритому ринку;

- збільшення норми резервування;

- підвищення облікової ставки.

Банки виявлять, в результаті, що їхні резерви недостатні, щоб відповідати чинній нормі резервування, їм потрібно зменшити свої поточні рахунки, утримуючись від надання нових позик в міру того, як старі надані позики повертаються. Це скоротить пропозицію грошей і підвищить процентну ставку. Вища процентна ставка зменшить інвестиції, а отже, скоротить сукупний попит і стримуватиме інфляцію попиту.

Отже, метою політики дорогих грошей є зробити кредит дорожчим і менш доступнішим, щоб зменшити сукупний попит і зайнятість.

Політика дорогих грошей доцільна тоді, коли економіка перебуває на рівні повної зайнятості і страждає від інфляції попиту. Ця політика буде недоречною, якщо в економіці існує значне циклічне безробіття. Основним наслідком такої політики було б зменшення реального обсягу виробництва та зростання безробіття.

Мета монетарної політики - допомогти економіці досягти такого загального обсягу виробництва, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Інструменти монетарної політики:

- операції на відкритому ринку;

- зміна норми резервування;

- зміна облікової ставки.

Монетарна політика має свої переваги і їй властиві також певні обмеження. Переваги монетарної політики у її гнучкості та політичній прийнятності. Вона успішно використовується і для зменшення високої інфляції, і для виведення економіки зі спаду. Монетарна політика розглядається сьогодні, як важливий інструмент стабілізації економіки. Разом з тим, їй притаманні певні обмеження та проблеми. Так, фінансові нововведення та глобальні обставини ускладнюють проведення монетарної політики і роблять її впливи менш визначеними. Зумовлені нею зміни пропозиції грошей можуть частково нейтралізуватися змінами швидкості обігу грошей. Зміни процентних ставок, зумовлені монетарною політикою, змінюють величину доходу, який отримують позикодавці у вигляді процента, що змінює видатки частини людей у протилежному напрямі порівняно з тим, якого прагнули творці монетарної політики.

Дата добавления: 2013-12-14