Функції адміністративного договору

Особливість адміністративних договорів полягає і в тому, що вони є договорами організаційного характеру, як і сама діяльність виконавчої влади. Для сторін адміністративного договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиве приватному праву. Укладення адміністративного договору з боку державного органу є одночасно правом і обов’язком(предметна компетенція). Можливість за власним розсудом при укладенні адміністративних договорів самостійно обирати певний варіант поведінки є більш обмеженою, ніж при укладенні цивільних чи трудових договорів. Це обумовлено імперативним характером адміністративно-правових норм. Правом контролювати виконання адміністративних договорів наділені органи виконавчої влади. Спірні питання, що пов’язуються з укладенням та виконанням адміністративних договорів, вирішуються в адміністративному порядку або шляхом розгляду в судах загальної юрисдикції. Для адміністративних договорів, як правило, передбачена письмова форма.

В юридичній літературі, незважаючи на дискусійний характер питання щодо класифікації адміністративних договорів за предметним критерієм, наводиться їх перелік: договори про компетенцію (розмежування або делегування повноважень і предметів відання); договори у сфері управління державною власністю; договори, що забезпечують державні потреби (державні контракти (договори); контракти з державними службовцями, студентами; фінансові та податкові угоди; договори про взаємодію, співпрацю; концесії та інвестиційні угоди; договори про надання деяких послуг приватним особам, наприклад, охорона громадського порядку та майна, перевезення в громадському транспорті, комунальні послуги тощо.

Викладене стосовно адміністративного договору підтверджує, що основою будь-якого договору, в тому числі адміністративного, є норми зобов’язального права. Звідси випливає висновок: адміністративний договір регулюється нормами цивільного зобов’язального права з винятками, доповненнями та обмеженнями з боку адміністративного права.

У числі функцій адміністративного договору можна виділити наступні.

1. Структурно-організаційна. Вона полягає в розмежуванні і фіксації прав і обов’язків сторін, предметів відання, повноважень. Адміністративний договір додає певну стабільність, гласність, наочність ієрархічним відносинам.

2. Функція соціального компромісу. Мова йде про узгодження інтересів різних суб’єктів державного і громадського життя. Оскільки договір завжди означає певний компроміс, узгодження, досягнення консенсусу, то договірне регулювання може служити найбільш прийнятним способом зняття протиріч між публічними і приватними інтересами. Цю функцію виконують і внутрішньоапаратні адміністративні договори, оскільки інтереси різних державних інститутів на практиці можуть і не збігатися.

3. Забезпечувальна. Полягає в забезпеченні досягнення суспільно значимих результатів у тих сферах, де прямий командний вплив неефективний (нерентабельні галузі, освіта, соціальна сфера, приватизація) або неможливо (приватна власність, міждержавні, міжнаціональні відносини).

4. Орієнтаційно-стимулююча. Ніхто не буде вступати в договір без якої-небудь для себе користі. Тому найчастіше необхідний непрямий державний вплив на матеріальні інтереси суб’єкта шляхом включення в договір позитивних стимулів, у якості яких виступають різного роду пільги, забезпечене фінансування, квоти, ліцензії, субсидії, заохочення і т.д., щоб створити в останнього зацікавленість у суспільно значимих діях. Іноді вже саме укладення адміністративного договору є свого роду стимулом. Наприклад, згідно з Законом України “Про державну службу” з висококваліфікованими спеціалістами, що досягли граничного віку перебування на державній службі, можуть бути укладені контракти про проходження державної служби.

5. Демократизації виконавчої влади. Договірний процес завжди припускає рівноправне партнерство, співробітництво, взаємодію його учасників, тобто мова йде вже не про підлеглість, а про узгодження волі. Сам процес підготовки договору дозволяє вищестоящій стороні краще проаналізувати ситуацію, в яку вона втручається, а нижчестоящій – обґрунтувати свою думку і краще зрозуміти мотиви і зміст включених у договір положень. І відносини, що виникають на основі цих договорів, більш демократичні, ніж ті, котрі засновані на владних актах. Договір надає контрагентам більшу порівняно з адміністративним актом свободу будувати відносини за власним розсудом. Розширення договірної практики виконавчої влади можна розглядати як показник її демократизації.

6. Виховна. Участь у договірному процесі сприяє пробудженню ділової і правової активності суб’єктів. Зі слухняних “гвинтиків”, яким зверху спускають директиви і розпорядження, вони перетворюються в думаючих суб’єктів горизонтальних правовідносин. Договір виховує самостійність мислення, стимулює вивчення законодавства, уміння вирішувати питання шляхом переговорів, усвідомлювати і відстоювати свої інтереси. Договірне регулювання виробляє й у владного суб’єкта вміння працювати більш гнучко, творчо, ініціативно, не розраховуючи винятково на наказ і примус.

7. Охоронна. Саме закріплення в адміністративному договорі взаємних прав і обов’язків є своєрідною гарантією їхнього дотримання. У ряді випадків договір дозволяє замінити менш надійні способи захисту суб’єктивних прав учасників правовідносин; наприклад, укладення контрактів із громадянами, що сприяють роботі правоохоронних органів, є більшою гарантією дотримання сторонами своїх зобов’язань, ніж, скажемо, розписка чи усна домовленість. Дія принципу “уклав договір – виконуй” у необхідних випадках забезпечується державним примусом, можливістю застосування заходів юридичної відповідальності, правом на звернення в суд за захистом порушеного права.

Використання адміністративного договору розширює можливості вибору оптимальної форми здійснення виконавчої влади щодо конкретних умов, дозволяє варіювати, використовувати, а в необхідних випадках і заміняти один управлінський прийом іншим.

Дата добавления: 2013-12-13