А викликає а

С викликає с

В викликає б

АВС викликає абс

Отже, обставина А перебуває в причинному зв'язку з явищем а.

За умови А1ВР виникає явище а1.

За умови А ВР виникає явище а.

Очевидно, В є причиною р.

ГС не викликає р

ГД не викликає р

АС не викликає р

ГВС викликає р

ГДВ викликає р

АВС викликає р

Отже, обставина А є причиною явища а.

За умови ВР відсутнє явище а.

За умови АВР виникає явище а.

Отже, обставина А є причиною явища a.

За умови АКР виникає явище а.

За умови ADM виникає явище a.

За умови ADC виникає явище a.

Метод подібності називається також методом знаходження загального в різному, оскільки всі випадки помітно відрізняються друг від друга, крім однієї обставини.

Метод розходження виражається такою схемою:

Метод розходження називається також методом знаходження різного в подібному, тому що порівнювані випадки по багатьом властивостям збігаються.

Об'єднаний метод подібності й розходження має такий вид:

Метод супровідних змін виражається такою схемою:

3. За умови А₂ВР виникає явище a₂

Метод залишків має такий вид:

6. Помилки в індуктивних умовиводах

Основною умовою істинності індуктивного висновку, як і в дедукції, є істинність посилок. Порушення цієї умови призвоить до помилок.

1. Поспішне узагальнення. Логічна помилка, викликана порушенням закону достатньої підстави в процесі індуктивного умовиводу. Суть помилки полягає в наступному: у посилках не враховані всі обставини, що є причиною досліджуваного явища.

2. Узагальнення без достатньої підстави. Найчастіше ця помилка допускається тоді, коли узагальнюють по випадкових, нетипових, індивідуальних ознаках, або при неоднорідності досліджуваних явищ, предметів.

3. "Після цього, виходить, через цього". Джерело цієї помилки - змішання причинного зв'язку із простою послідовністю в часі. Іноді здається, що якщо одне явище передує іншому, то воно і є причиною цього іншого явища. Але в дійсності це зовсім не так.

4. Підміна умовного безумовним. Ця помилка пов'язана зі спрощеним підходом до встановлення причинних відносин між явищами. Любою процес протікає в певних умовах. Дія причини виявляється тільки за наявності відомого комплексу умов, ігнорування яких приводить до логічної помилки. Вона зводиться до того, що забувають про залежності того або іншого положення від умов місця й часу й відносне (сказане умовно) видають за безумовне.

ЛЕКЦІЯ 7. АНАЛОГІЯ Й ГІПОТЕЗА

1. Сутність умовиводу за аналогією.

2. Правила умовиводу за аналогією.

3. Аналогія й моделювання.

4. Логічна природа й роль гіпотези.

5. Побудова й перевірка гіпотези.

1. Сутність умовиводу за аналогією

Умовивід за аналогією - це логічний висновок, у результаті якого досягається знання про ознаки одного предмета на підставі знання про те, що цей предмет має подібність із іншими предметами. Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відбиттям певних зв'язків і відносин предметів реальної дійсності. Можливість умовиводу за аналогією обумовлена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. У природі самого розуміння фактів лежить аналогія, що зв'язує нитки невідомого з відомим. Нове може бути осмисленим, зрозумілим тільки через образи й поняття старого, відомого.

Однак аналогія дає висновки тільки ймовірні, проблематичні, а не достовірні. Висновки за аналогією використовувати можна й потрібно, але вони не повинні бути єдиним джерелом нашого знання об'єктивного світу. Дані будь-якої, навіть найвірнішої аналогії варто перевіряти на практиці.

Варто мати на увазі, що у звичайному мисленні умовивід за аналогією рідко зустрічається в ясній реконструкційній формі. Найчастіше аналогія виявляється згорнутою, якісь частини умовиводу опускаються.

Варто пам'ятати, що неправильне застосування методу аналогії завдає великої шкоди як науці, так і практичній діяльності. Якщо робити умовивід за аналогією без обліку якісної своєрідності порівнюваних явищ, то виходить помилковий висновок.

2. Правила умовиводу за аналогією

Загальна схема умовиводу за аналогією виглядає так:

предмет А має ознаки а, b, c, d, e;

предмет B має ознаки а, b, c, d;

Дата добавления: 2013-12-14