Спілкування і комунікація

Література

План

Тема 4. Спілкування як інструмент професійної діяльності

Професійна комунікація

Змістовий модуль 2

1. Спілкування і комунікація.

2. Функції спілкування.

3. Види, типи і форми професійного спілкування.

4. Основні закони та стратегії спілкування

5. Мова, мовлення і спілкування.

6. Невербальні компоненти спілкування.

7. Гендерні аспекти спілкування

8. Поняття ділового спілкування.

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991. – 256с.

2. Пиз А. Язык телосложений. Как читать мысли других по их жестам. – Нижний Новгород, 1992. – С.13.

3. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч.посібн. – К.: Знання, 2006. – С.14-21, 35-41.

4. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. – К.: Алетра, 2011. – С.146-177.

Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена (Ф.Вольтер)

Мова – це універсальний скарб національної самосвідомості, продукт самого народу. Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.

Спілкування – це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Спілкування – це цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомогою вербальних засобів.

Спілкування є необхідною умовою для будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.

Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Професійне спілкування часто має індивідуальний характер і виявляється в способах спілкування, що їх вибирає суб’єкт у певних комунікативних ситуаціях.

Спілкування відбувається за певними правилами і вимагає ґрунтовної підготовки. Правила спілкування – «рекомендації щодо ефективного спілкування, які склалися в суспільстві й віддзеркалюють комунікативні традиції певного етносу».

Основні правила спілкування такі:

· Будьте завжди ввічливими, привітними й доброзичливими, з повагою ставтеся до співрозмовника.

· Умійте слухати інших і ніколи не перебивайте.

· Не бійтеся розпочинати розмову з незнайомими людьми, але не будьте нав’язливими.

· Говоріть (пишіть) про те, що може зацікавити слухачів (читачів), враховуйте їх вік, характер, інтереси.

· Не завдавайте людям шкоди словом. Не ображайтеся, не говоріть неприємного іншим, не виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів.

· Намагайтеся ввічливо попросити і ввічливо відмовити, не образивши людину своєю відмовою.

· Використовуйте в спілкуванні звертання і ввічливі слова: будь ласка, вибачте, не ображайтеся, чи не змогли б ви, на жаль тощо. Слідкуйте за культурою мовлення.

· Намагайтеся, щоб спілкування з вами було для людей корисним і приємним, умійте допомагати людям словом і ділом.

Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, проте вони не є синонімами. У сучасній лінгвістиці є 100 дефініцій комунікації. Ми будемо використовувати таке визначення. Комунікація – це цілеспрямований інформаційний обмін в різноманітних процесах спілкування.

Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше поняття «спілкування». Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми «з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні».

Дата добавления: 2013-12-14