Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на нього впливають

Рис. 7.5. Криви витрат

Рис. 7.3. Криві середніх витрат

Рис. 7.2. Графіки постійних, змінних та валових витрат

Валові витрати(ТС) являють собою суму постійних та змінних витрат за кожного конкретного рівня виробництва. На графіку (рис. 7.2.) додавання постійних та змінних витрат означає зміщення вгору лінії VC на величину OF по вісі ординат.

Закон спадної віддачі полягає в тому, що розширення виробництва за рахунок збільшення кількості змінних ресурсів (наприклад, праці) за незмінних постійних ресурсів (наприклад, капіталу чи землі) є ефективним лише до певної межі. Починаючи з певного моменту, необхідний баланс між цими ресурсами порушується, і віддача від змінного ресурсу зменшується.

Крім показника валових витрат, підприємцю важливо знати також середні витрати виробництва, тобто витрати на одиницю продукції. Зокрема вони використовуються для порівняння з ціною, яка також вказується в розрахунку на одиницю продукції.

Середні витрати дорівнюють валовим витратам, поділеним на кількість виготовленої продукції , де АTС – середні витрати, ТС – валові витрати, Q –кількість продукції.

Ці витрати виробник завжди прагне мінімізувати. Крива середніх валових витрат (АТС) як правило має форму параболи (рис. 7.3.). Спочатку середні витрати досить високі. Це пов’язано з тим, що великі постійні витрати розподіляються на незначний обсяг продукції. Але в міру зростання виробництва постійні витрати припадають на все більше одиниць продукції, і середні витрати стрімко спадають, доходячи до мінімуму в точці М.

Але в міру подальшого збільшення виробництва, основний вплив на величину середніх витрат починають здійснювати вже не постійні, а змінні витрати, які згідно із законом спадної віддачі, зростають швидше, ніж обсяг виробництва. Тому крива АТС відхиляється вгору. Отже крива середніх валових витрат (АТС) безпосередньо залежить від кривих середніх постійних витрат (AFC) та середніх змінних витрат (AVC).

Крива середніх витрат має велике значення для підприємця, оскільки дозволяє визначити, за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними, а порівняння мінімальних середніх витрат фірми з рівнем ціни дає можливість оцінити її становище на ринку.

Для виробника важливо також знати, до якого рівня йому важливо збільшувати обсяг виробництва.

В зв’язку з цим важливим показником необхідно розглянути так звані граничні витрати, тобто додаткові витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції. Граничні витрати розраховують як різницю між витратами виробництва n одиниць та витратами виробництва n–1 одиниць продукції (МС = ТС_n – ТС_n-1). На рис. 7.5. показано динаміку витрат.

Крива граничних витрат (МС) не залежить від постійних витрат, оскільки постійні витрати існують незалежно від того, чи виготовляється додаткова одиниця продукції, чи ні.

Спочатку зі збільшенням обсягів виробництва, середні витрати скорочуються, тому лінія МС деякий час залишається нижче від лінії середніх витрат. Це пояснюється тим, що якщо витрати на одиницю продукції зменшуються, відповідно кожний наступний продукт коштує виробнику менше, ніж попередній, а отже середні витрати вищі ніж граничні. Наступне зростання середніх витрат означає, що граничні витрати стають більшими від середніх. Таким чином, лінія граничних витрат перетинає лінію середніх витрат в її мінімальній точці М. В точці А, де АТС = МС, значення АТС мінімальне і фірма оптимізує виробництво з огляду на мінімізацію витрат.

Основна комерційна мета кожного підприємства – максимізація прибутку. Різні вчені дають різні визначення прибутку.

Найчастіше прибуток визначається просто як валова виручка (дохід) мінус валові витрати. Після того як фірма сплатила всі податки та обов’язкові відрахування до державого бюджету, у неї залишається чистий прибуток. Його наявність свідчить про ефективність роботи підприємства. Чистого прибутку може і не бути або він може набувати від’ємних значень (коли витрати перевищують доходи).

Але більш точно ефективність виробництва характеризує економічний прибуток. Як зазначалось вище, бухгалтери і економісти по різному підходять до розуміння прибутку. І часто наявність бухгалтерського прибутку не означає, що фірма якнайкраще розпорядилася наявними у неї ресурсами, а його розмір достатній, щоб утримати підприємницький хист у даному бізнесі. Співвідношення між різними видами прибутку, витрат і доходів показано на схемі (рис 7.6.).

Дата добавления: 2013-12-14