Доходи та витрати домогосподарств

Рис. 9.1. Домогосподарство в кругообігу доходу, ресурсу і продукту

Рис. 7.7. Підприємницький дохід

Рис. 7.6. Співвідношення прибутку, витрат і доходу

Як зазначалось вище, бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів ззовні.

Нормальний прибуток – це мінімальний доход, що робить перебування підприємця у даній галузі, у певному виробництві доцільним. Він має відшкодовувати витрати нервової та розумової енергії на виконання підприємницьких функцій, а також відшкодовувати винагороду у формі заробітної плати та процента на вкладений капітал. Фактично, нормальний прибуток – це неявні (внутрішні) витрати виробництва.

Економічний прибуток – загальна виручка за мінусом економічних витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості.

Разом нормальний та економічний прибуток утворюють підприємницький дохід (рис. 7.7).

Величина прибутку, його обґрунтованість і механізм розподілу можуть суттєво змінюватись залежно від підприємства, ситуації, економічної системи. Але важливо не те як визначається прибуток, а те, що підприємство може виникнути і успішно функціонувати тільки тоді, коли очікується якась винагорода. Такою винагородою є прибуток.

Максимізація прибутку досягається шляхом зменшення середніх та граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.

Прибутковість підприємства визначається як абсолютно – у грошовому вираженні, що є масою прибутку, так і відносно – у нормі прибутку (вираженому у відсотках відношення суми прибутку до витрат).

Вона є найбільш загальним показником, що визначає економічну ефективність діяльності підприємства.

У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, що його не має (грошова виручка покриває лише витрати) є нерентабельною.

Як уже зазначалось, розрізняють показники загального прибутку (чистого доходу підприємства) і чистого прибутку (чистий дохід без обов’язкових виплат фірми з прибутку – податків, відсотка тощо). Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність.

Головні чинники, що впливають на прибутковість можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні (рис.7.8.).

Першою функцією є постачальницька. Кругообіг починається з домашніх господарств як власників ресурсів. Вони постачають на ринок такі важливі виробничі ресурси, як працю (робочу силу), капітал, землю та підприємницькі здібності, одержуючи за це доходи в грошовій або натуральній формі. Ці ресурси потрапляють до підприємств, які, поєднавши їх певним чином, створюють товари і послуги. Останні, опинившись на відповідному ринку, купуються домогосподарствами. Як бачимо, в умовах ринку домогосподарства і підприємства одночасно діють як покупці і продавці.

Наступною важливою функцією домогосподарств є споживацька. Суть її полягає в тому, що саме сімейні господарства виступають основним споживачем товарів і послуг, які обертаються на відповідному ринку. Адресний платоспроможний попит є однією з рушійних сил функціонування та розвитку всієї економіки. Якщо відбувається скорочення попиту з боку домогосподарств (наприклад через зменшення їх доходів), це викличе зменшення обсягів виробництва товарів і послуг, зростання безробіття, подальшого падіння доходів переважної частини населення. Розірвати це зачароване коло можна збільшенням маси трудових доходів (але не за рахунок емісії) або зниженням цін на тарифи та послуги.

Суттєва роль у функціонуванні домогосподарств як економічного суб’єкта належить їх виробничій та посередницькій функціям. Так, частина домогосподарств виступає безпосередніми виробниками різних товарів і послуг, які поставляються на ринок (виробництво сільськогосподарської продукції у підсобних господарствах, будівельні роботи, ремонтні послуги тощо).

Посередницька функція домогосподарств найчіткіше виявляється в сфері торгівлі. Зокрема, в країнах з розвинутою ринковою економікою досить поширені сімейні форми малих торговельних підприємств, які надають послуги на високому професійному та сервісному рівнях.

Домогосподарства з державою мають органічні взаємозв’язки. З одного боку, вони об’єктивно зацікавлені в існуванні сильного державного апарату, який забезпечує охорону кордонів країни, підтримує правопорядок, створює і вдосконалює законодавство, регулює функціонування різних сфер і галузей економіки та управляє адміністративно-територіальними утвореннями, забезпечує значною мірою безкоштовні освітні та медичні послуги тощо. Увесь цей громіздкий державний апарат утримується за рахунок податків, у тому числі і громадян (домогосподарств). І хоча всім нам не дуже хочеться віддавати гроші державі у формі податків, зборів та інших платежів, але це є об’єктивна умова існування країни, її суспільства і кожного з нас.

З іншого боку, держава за рахунок податків та різних платежів юридичних і фізичних осіб формує спеціальні фонди: пенсійний; соціального, медичного страхування; сприяння зайнятості тощо. Це дає змогу їй сплачувати пенсії непрацездатним особам, матеріально підтримувати дітей-сиріт, інвалідів, безробітних, відшкодовувати втрату заробітної плати через травми і хвороби. З державного бюджету, який також формується в основному за рахунок податків, держава фінансує системи освіти, охорони здоров’я, утримує силові структури (армію, міліцію тощо).

Образно кажучи, економіка домогосподарства пов’язана з економікою держави за принципом сполучених посудин. У періоди економічної активності зростає обсяг виробництва (національний дохід країни) і суспільство має можливість підвищувати добробут сімей шляхом збільшення як трудових доходів, так і пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. І хоча можливості сім’ї щодо маневрування своїми ресурсами небезмежні навіть у періоди сприятливої економічної кон’юктури, вона може більше витрачати коштів на поточні потреби, освіту, зміцнення здоров’я своїх членів та робити заощадження.

Домогосподарство у політико-економічному аспекті, як правило, є автономною самодостатньою економічною ланкою (суб’єктом), що має власний бюджет доходів і витрат. Формування доходів сім’ї, їх використання, узгодження доходів та витрат і утворюють бюджет сім’ї – фінансовий план сім'ї, що являє собою облік її доходів та витрат за певний період часу (рис. 9.2).

Дата добавления: 2013-12-14